Справа № 645/5647/24
Провадження № 1-кп/645/505/24
19 грудня 2024 року Фрунзенський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
при секретарі судових засідань - ОСОБА_2
за участю прокурора - ОСОБА_3 ,
потерпілого - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі суду у м. Харкові клопотання прокурора про закриття кримінального провадження № 42022220000000278 від 21.07.2022 року за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 365 КК України, у зв'язку з не встановленням особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, та закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності, яке надійшло з Харківської обласної прокуратури,-
встановив:
До Фрунзенського районного суду м. Харкова звернувся прокурор Харківської обласної прокуратури із клопотанням про закриття кримінального провадження № 42022220000000278 від 21.07.2022 року за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 365 КК України, у зв'язку з не встановленням особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, та закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Клопотання обгрунтовували тим, що Другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Харкові) територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованим у місті Полтаві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42022220000000278 від 21.07.2022 за ч. 1 ст. 365 КК України, внесеного до ЄРДР на підставі рішення Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 03.11.2011, що набуло статусу остаточного 03.02.2012 у справі «Балицький проти України» за заявою № 12793/03, яким констатовано порушення пункту 1 і підпункту «с» пункту 3 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно адміністративного арешту заявника та первісної кваліфікації дій ОСОБА_4 , тобто судом встановлено порушення права заявника на захист і права не свідчити проти себе.
Процесуальне керівництво у цьому кримінальному провадженні здійснюється обласною прокуратурою.
В ході проведення досудового розслідування слідчим 21.12.2022 з Міністерства юстиції України отримані копії документів з додатком за заявою ОСОБА_4 проти України (заява № 12793/03).
Крім того, на підставі ухвали Ленінського районного суду м. Харкова від 28.06.2024 проведено тимчасовий доступ до кримінального провадження № 120014220460001650 від 08.05.2014 за ст. 93 п. «а», п. «е» КК України (1960), які прокурором оглянуто та долучено до кримінального провадження № 42022220000000278.
Встановлено, що постановою прокурора Фрунзенського району м. Харкова ОСОБА_5 від 09.05.1998 порушено кримінальну справу № 1998021 за ст. 94 КК України (1960) за фактом умисного вбивства 08.05.1998 ОСОБА_6 , 1986 р.н., та створено слідчо-оперативну групу у складі старшого слідчого прокуратури Фрунзенського району м. Харкова ОСОБА_7 , слідчого прокуратури Фрунзенського району м. Харкова ОСОБА_8 , заступника начальника ОУР Фрунзенського РВ ХМУ УМВСУ в Харківській області (далі - Фрунзенський РВ) ОСОБА_9 , начальника групи з розкриття тяжких злочинів ОУР Фрунзенського РВ ОСОБА_10 , оперуповноважених ОУР Фрунзенського РВ ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 .
Постановою від 09.05.1998 старший слідчий прокуратури Фрунзенського району м. Харкова ОСОБА_7 прийняв кримінальну справу № 1998021 до свого провадження.
09.05.1998оперуповноваженими ОУР Фрунзенського РВ ОСОБА_12 та ОСОБА_14 складені рапорти про вчинення ОСОБА_4 адміністративного правопорушення, а саме про перебування у стані алкогольного сп'яніння біля кафе «Вечірні зорі», чіпляння 09.05.1998 о 13.00, внаслідок чого його затримано та доставлено до Фрунзенського РВ.
09.05.1998оперуповноваженим ОУР Фрунзенського РВ ОСОБА_12 складений протокол серії ХА №218257 за ст. 173 КУпАП (непокора працівнику міліції) стосовно ОСОБА_4
09.05.1998помічником чергового ОСОБА_17 (ініціали не зазначені) складено протокол про адміністративне затримання ОСОБА_4 за ст. 173 КУпАП.
11.05.1998постановою судді Фрунзенського районного суду м. Харкова ОСОБА_18 притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 за ст. 173 КУпАП та до нього застосовано адміністративний арешт строком на 15 діб.
12.05.1998ОСОБА_4 написано явку з повинною, проте прізвище оперуповноваженого, який відібрав явку з повинною, не розбірливе та не читабельне.
12.05.1998з 18.15 до 20.00 старшим слідчим прокуратури Фрунзенського району м. Харкова ОСОБА_7 роз'яснені ОСОБА_4 процесуальні права та допитано як підозрюваного у скоєнні злочину, передбаченого ст. 94 КК України.
12.05.1998о 21.00 старшим слідчим прокуратури Фрунзенського району м. Харкова ОСОБА_7 складено протокол № 006607 про затримання ОСОБА_4 за ст. 115 КПК України (1960).
14.05.1998постановою старшого слідчого прокуратури Фрунзенського району м. Харкова ОСОБА_7 притягнуто ОСОБА_4 як обвинуваченого за ст. 94 КК України та в цей же день, постановою, санкціонованою прокурором Фрунзенського району м. Харкова ОСОБА_5 , обвинуваченому ОСОБА_4 обрано запобіжний захід тримання під вартою.
27.07.1998постановою старшого слідчого прокуратури м. Харкова ОСОБА_19 дії обвинуваченого ОСОБА_4 перекваліфіковані зі ст. 94 КК України на ст. 93 п.п. «а», «е», ст. 142 ч. З КК України (1960).
31.08.1998старшим слідчим прокуратури м. Харкова ОСОБА_19 в умовах СІЗО пред'явлені обвинуваченому та його захисникам матеріали кримінальної справи, відмовлено у задоволенні клопотання захисту про закриття кримінальної справи, з підстав порушення процесуальних прав обвинуваченого, застосування недозволених методів слідства, самообмову, відсутності доказів винуватості.
28.12.1998старшим слідчим прокуратури м. Харкова ОСОБА_20 у порядку ст.ст. 218-220 КПК України (1960) ознайомлено обвинуваченого та його захисників з матеріалами справи, відмовлено у задоволенні клопотання захисту про закриття кримінальної справи.
10.01.1999кримінальну справу № 19980021 за обвинуваченням ОСОБА_4 за ст. 93 п.п. «а», «е», ст. 142 ч. З КК України (1960) направлено до Харківського обласного суду у порядку ст. 232 КПК України (1960).
Ухвалою судової колегії у кримінальних справах Харківського обласного суду від 01.02.1999 відмовлено у задоволенні клопотання сторони захисту про закриття кримінальної справи, зазначено про відсутність порушень під час попереднього розслідування та ухвалено піддати ОСОБА_4 суду.
Ухвалою судової колегії у кримінальних справах Харківського обласного суду від 09.09.1999 кримінальну справу направлено прокурору Харківської області для додаткового розслідування, запобіжний захід обвинуваченому залишено без змін.
Ухвалою судової колегії в кримінальних справах Верховного Суду України від 02.11.1999 змінено ухвалу Харківського обласного суду в частині наданих вказівок, в іншій частині, зокрема щодо запобіжного заходу - залишено без змін. 23.12.1999 року заступником прокурора Харківської області справу направлено прокурору Фрунзенського району м. Харкова для додаткового розслідування.
09.02.2000постановою старшого слідчого прокуратури Фрунзенського району м. Харкова ОСОБА_7 відмовлено у порушенні кримінальної справи за ст. 6 п. 2 КПК України (1960) стосовно працівників Фрунзенського РВ за фактом затримання ОСОБА_4 та подальшого утримання у Фрунзенському РВ.
15.02.2000кримінальна справа № 1998021 за обвинуваченням ОСОБА_4 за ст. 93 п.п. «а», «е», ст. 142 ч. 3 КК України (1960) направлена до Харківського обласного суду у порядку ст. 232 КПК України (1960).
Ухвалою судової колегії у кримінальних справах Харківського обласного суду від 17.03.2000 кримінальну справу направлено прокурору Харківської області для додаткового розслідування, запобіжний захід обвинуваченому залишено без змін.
Ухвалою судової колегії в кримінальних справах Верховного Суду України від 23.05.2000 ухвалу Харківського обласного суду від 17.03.2000 скасовано, запобіжний захід стосовно ОСОБА_4 залишено без змін.
Ухвалою судової колегії у кримінальних справах Харківського обласного суду від 05.02.2001 кримінальну справу направлено прокурору Харківської області для додаткового розслідування, запобіжний захід стосовно ОСОБА_4 залишено без змін.
17.04.2001слідчим з особливо важливих справ прокуратури Харківської області ОСОБА_21 витребувана інформація з Фрунзенського РВ про доставления ОСОБА_4 09.05.1998 о 13.30 та про неможливість надання інформації про видачу ОСОБА_4 з камери будь-кому із співробітників Фрунзенського РВ.
31.05.2001постановою прокурора слідчого відділу прокуратури Харківської області ОСОБА_22 відмовлено у порушенні кримінальної справи на підставі ст. 6 п. 2 КПК України (1960) відносно співробітників Фрунзенського РВ за ст. 166 ч. З, ст. 173 ч. 2 КК України (1960) за фактом застосування до ОСОБА_4 заходів фізичного і психологічного впливу, а також за фактом його затримання з посиланням на наявність адміністративних матеріалів та постанови судді Фрунзенського районного суду м. Харкова ОСОБА_18 від 11.05.1998, яка не оскаржена.
Вироком апеляційного суду Сумської області від 20.06.2002 ОСОБА_4 засуджено за ст. 93 п.п. «а», «е», ст. 142 ч. 3 КК України (ст. 42 ч. 1 КК України 1960) до 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Ухвалою колегії суддів судової палати Верховного Суду України у кримінальних справах від 22.10.2002 касаційні скарги ОСОБА_4 та його адвокатів залишені без задоволення, вирок без змін. 05.12.2002 року винесено розпорядження про виконання вироку, що набрав законної сили.
Ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.07.2012 заяву засудженого ОСОБА_4 задоволено, вирок апеляційного суду Сумської області від 20.06.2002 та ухвалу колегії суддів судової палати Верховного Суду України у кримінальних справах від 22.10.2002 скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд до компетентного суду першої інстанції.
Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 05.12.2013 кримінальна справа направлена прокурору Харківської області для проведення додаткового розслідування.
08.05.2014 внесені відомості до ЄРДР за № 12014220460001650 за ст. 93 п. «а», п. «е» КК України (1960), у якому на цей час досудове розслідування триває.
Допитаний як свідок ОСОБА_4 показав, що 09.05.1998 близько 07.00 він був затриманий співробітником ОСОБА_23 (даних не пам'ятає) за місцем свого проживання по АДРЕСА_1 та за його вказівкою разом з матір'ю прибули до відділу міліції для надання пояснень за фактом вбивства ОСОБА_6 . У відділі міліції матір попросили зачекати біля будівлі, а він пройшов з оперативними працівниками. Зазначив, що з ним працювали ОСОБА_12 і ОСОБА_24 , які відібрали пояснення про те, що він робив 08.05.1998. Перед наданням пояснення спитав про можливість залучення захисника, але ті відмовили. Після цього надав пояснення, де зазначив про свою не причетність до вбивства, а потім його відвели до камери попереднього ув'язнення, де він знаходився з іншими затриманими. 09.05.1998 ввечері, коли його привели до кабінету оперативних працівників Фрунзенського РВ, ОСОБА_12 та ОСОБА_14 спричиняли тілесні ушкодження, тиснули та вимагали зізнання у вбивстві, що тривало близько 2 годин, після чого його відвели знову в камеру. 10.05.1996 його відвели до слідчого прокуратури ОСОБА_25 , якому він також заперечував свою причетність до вбивства, повідомивши про спричинення йому тілесних ушкоджень працівниками Фрунзенського РВ, про що ОСОБА_25 повідомив цим правоохоронцям, а оперативні працівники, в свою чергу, відвели його до камери попереднього ув'язнення, де продовжували завдавати тілесні ушкодження впродовж всієї доби.
10.05.1998ввечері його відвели до невідомої особи, про яку склалось враження як про високопосадовця правоохоронного органу, який запропонував написати явку з повинною та, у разі відмови, пригрозив фізичною розправою у камері іншими ув'язненими. 11.05.1998 його відвели до Фрунзенського районного суду м. Харкова, де повідомили, що складено адміністративний протокол за фактом дрібного хуліганства. Суддя виніс рішення, яким його затримано на 15 діб з перебуванням в ізоляторі Фрунзенського РВ. У відділі міліції його продовжили бити весь день. 12.05.1998 зранку його відвели до кабінету, де його чекав той же невідомий високопосадовець, який знову пропонував взяти вбивство ОСОБА_6 на себе та погрожував розправою. Після цього, знову відвели в камеру, де декілька осіб радили краще взяти на себе злочин, оскільки все рівно заарештують. При таких обставинах, близько 20.00 він попросив викликати оперативного співробітника. До нього прийшов ОСОБА_12 , якому ОСОБА_4 повідомив, що готовий взяти на себе вбивство, але не знає обставин, після чого його відвели до ОСОБА_25 , якому також підтвердив про свою готовність. Його знову відвели до камери, куди прийшла невідома особа, яка диктувала протокол допиту та явки з повинною.
13.05.1998його привели до кабінету, де був ОСОБА_25 та ще декілька осіб. ОСОБА_25 запропонував доповнити протокол допиту іншими відомостями, у чому допоможе ОСОБА_12 , на що він погодився. У протоколі доповнив, що ніж сховав у трубі неподалік від свого будинку, а також сказав де, нібито, сховав речі потерпілого (золото, гроші). 13.05.1998 його відвезли на відтворення обставин та обстановки події. Працівники міліції вказували місця, де ОСОБА_4 повинен показати ніж та викрадене майно. Під час слідчої дії робив те, що казали працівники міліції.
14.05.1998вручили постанову про притягнення, як обвинуваченого за ст. 94 КК України (1960) та обрали запобіжний захід тримання під вартою, направивши в ІТТ, а згодом в СІЗО. У СІЗО зрозумів, що тут ніхто не зможе спричинити йому тілесні ушкодження, батьки знайшли адвокатів, з якими оскаржував всі рішення слідчого та прокурора у кримінальній справі. Зазначив, що оскільки його притягли до відповідальності за особливо тяжкий злочин, попередньо штучно змінивши кваліфікацію на менш тяжкий злочин, не надали захисника, як це передбачено законом, вважає, що працівниками Фрунзенського РВ порушені його права, внаслідок чого ними незаконно отримано 2 протоколи допиту, явку з повинною та протокол відтворення обстановки і обставин події. Крім того, працівниками міліції, на його прохання, не було надано захисника, внаслідок чого він незаконно перебував 5 років 5 місяців у СІЗО та 7 років 6 місяців в установі відбування покарань.
Залучений до кримінального провадження № 42022220000000278 та допитаний як потерпілий ОСОБА_4 підтвердив надані показання.
Допитаний свідок ОСОБА_8 , який на цей час працює прокурором відділу обласної прокуратури, повідомив, що з грудня 1997 року працював на посаді стажиста слідчого Фрунзенської районної прокуратури м. Харкова, а в 1998 році був призначений на посаду слідчого цієї прокуратури. Ознайомившись з пред'явленою постановою про порушення кримінальної справи за ст. 94 КК України (1960) за фактом умисного вбивства 08.05.1998 ОСОБА_6 та створення слідчо-оперативної групи з числа працівників прокуратури Фрунзенського району м. Харкова та працівників оперативного підрозділу Фрунзенського РВ ХМУ УМВСУ в Харківській області, вказав, що за давністю подій не пам'ятає обставин злочину та розслідування у цій справі, але зазначив, що безпосередньо він не здійснював попереднє розслідування та не проводив будь-яких слідчих дій. Пам'ятає, що ця справа була резонансною і розслідувалась старшим слідчим прокуратури Фрунзенського району м. Харкова ОСОБА_7 , який можливо зараз працює адвокатом. Оскільки не підтримує з ним стосунки, не має його контактних даних. Про затримання ОСОБА_4 та проведення з ним будь-яких слідчих дій нічого не знає. Також вказав, що станом на 1998 рік у Фрунзенському РВ ХМУ УМВСУ в Харківській області дійсно працювали заступник начальника ВКР ОСОБА_9 , начальник групи з розкриття тяжких злочинів ВКР ОСОБА_10 , оперуповноважені ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , яких зазвичай включали до складів слідчо-оперативних груп у злочинах загально-кримінальної спрямованості. З цими особами давно ніяких контактів не підтримує.
На запит прокурора у порядку ст. 93 КПК України від кадрового підрозділу обласної прокуратури отримана інформація про звільнення з органів прокуратури ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_26 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_27 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 .
Під час допиту у якості свідка ОСОБА_7 який займається адвокатською діяльністю та обліковується у Раді адвокатів Харківської області, відмовився від надання показань, на підставі ст. 63 Конституції України.
Під час допиту у якості свідка ОСОБА_19 відмовився від надання показань, на підставі ст. 63 Конституції України.
Встановлені відомості про ОСОБА_27 , який займався адвокатською діяльністю, право на зайняття адвокатською діяльністю зупинено, згідно п. 3 ч. 1 ст. 32 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» з 10.10.2020 (смерть адвоката).
Згідно рапорту прокурора, долученого до матеріалів кримінального провадження, останньою здійснено телефонний виклик, у порядку ст. 135 КПК України, для допиту колишнього прокурора Фрунзенського району м. Харкова ОСОБА_5 та колишнього прокурора м. Харкова ОСОБА_28 , які повідомили, що за давністю подій взагалі не пам'ятають обставин у справі, у зв'язку з цим не можуть надати будь-які свідчення.
Отримані відомості про ОСОБА_29 , який на цей час здійснює адвокатську діяльність. Крім того, на ресурсі «Єдиний реєстр Адвокатів України» зазначені відомості про ОСОБА_30 , з інформацією про зупинення права на зайняття адвокатською діяльністю, з 21.02.2023 на підставі заяви.
Згідно рапорту прокурора, долученого до матеріалів кримінального провадження, здійснено телефонний виклик, у порядку ст. 135 КПК України, для допиту у якості свідка ОСОБА_29 , який підтвердив захист ОСОБА_4 за призначенням разом з адвокатом ОСОБА_31 . Надавати будь-які офіційні показання ОСОБА_29 категорично відмовився.
Згідно рапорту слідчого, з урахуванням отриманих у порядку ст. 40 КПК України відомостей від оперативного відділу ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві, про можливе місце знаходження свідків, встановлено відсутність за місцем проживання, а також відсутність телефонного зв'язку з колишніми працівниками Фрунзенського РВ ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_14 .
Під час допиту у якості свідка ОСОБА_35 - колишнього начальника групи з розкриття тяжких злочинів ОУР Фрунзенського РВ, останній відмовився від надання показань на підставі ст. 63 Конституції України.
Згідно рапорту прокурора, долученого до матеріалів кримінального провадження, здійснено телефонний виклик, у порядку ст. 135 КПК України, для допиту у якості свідка колишнього судді Фрунзенського районного суду м. Харкова ОСОБА_36 , який пояснив, що знаходиться поза межами Харківської області із-за небезпеки для свого життя та життя своїх рідних внаслідок військової агресії рф, що унеможливлює його явку до прокуратури. Також пояснив, що внаслідок давності подій обставин розгляду адміністративного матеріалу 11.05.1998 не пам'ятає, прізвище ОСОБА_4 йому не знайоме. Про вчинення будь-ким неправомірних дій стосовно ОСОБА_4 нічого не знає. Ні ОСОБА_4 , ні обставин справи, ні наданих на той час доказів не пам'ятає.
Згідно інформації голови Фрунзенського районного суду м. Харкова, отриманої у порядку ст. 93 КПК України, суддю ОСОБА_36 звільнено з посади судді Фрунзенського районного суду м. Харкова, у зв'язку з поданням заяви про відставку, на підставі рішення Вищої ради правосуддя та наказу Фрунзенського районного суду м. Харкова.
Справа про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП, що перебувала у провадженні суду у 1998 році, знищена, що унеможливлює проведення слідчих (процесуальних) дій, у тому числі судово-почеркознавчої експертизи та визнання вказаного документу, як доказу у кримінальному провадженні.
Згідно інформації заступника керівника Немишлянської окружної прокуратури м. Харкова, 14.11.2001 прокуратурою Фрунзенського району м. Харкова відмовлено у порушенні кримінальної справи за результатами перевірки, проведеної на підставі ухвали апеляційного суду Сумської області щодо неналежного поводження з ОСОБА_4 та встановлена відсутність зазначеного матеріалу в архіві, що унеможливлює проведення будь-яких слідчих (процесуальних) дій.
Крім того, під час попереднього розслідування кримінальної справи № 19980021 за обвинуваченням ОСОБА_4 за ст. 93 п.п. «а», «е», ст. 142 ч. 3 КК України (1960) слідством були отримані відомості про можливу фальсифікацію ОСОБА_19 матеріалів справи, у зв'язку з чим постановою слідчого з особливо важливих справ прокуратури Харківської області ОСОБА_21 від 31.05.2001 за цим фактом виділені матеріали в окреме провадження.
На запит прокурора начальником відділу документального забезпечення обласної прокуратури повідомлено про відсутність інформації щодо руху виділених матеріалів стосовно ОСОБА_19 та їх місця знаходження.
Враховуючи зазначений факт, існують обгрунтовані сумніви у достовірності, оригінальності, повноти всіх матеріалів кримінальної справи № 1998021 за обвинуваченням ОСОБА_4 за ст. 93 п.п. «а», «е», ст. 142 ч. 3 КК України (1960), у якій на цей час здійснюється досудове розслідування ВП № 2 ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області, як у кримінальному провадженні № 120014220460001650 від 08.05.2014 за ст. 93 п. «а», п. «е» КК України (1960).
Рішенням ЄСПЛ від 03.11.2011 у справі «Балицький проти України» констатовано порушення пункту 1 і підпункту «с» пункту 3 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно адміністративного арешту заявника та первісної кваліфікації дій ОСОБА_4 за менш тяжким злочином, тобто судом встановлено порушення права заявника на захист і права не свідчити проти себе.
Оглядом і порівнянням положень кримінального процесуального законодавства України, чинного на момент подій 09.05.1998 та на цей час, встановлено, що диспозицією ст. 93 КК України (1960) - умисне вбивство при обтяжуючих обставинах, була передбачена кримінальна відповідальність за п. «а» - умисне вбивство з корисливих мотивів; п. «е» - умисне убивство, вчинене з особливою жорстокістю або способом, небезпечним для життя багатьох осіб.
Відповідальності за вбивство малолітнього, ким очевидно на момент подій, 08.05.1998, та порушення кримінальної справи, 09.05.1998, був ОСОБА_6 , законодавцем передбачено не було, а зазначені кваліфікуючі ознаки у цій справі не були заздалегідь очевидними і їх можливо було встановити лише під час попереднього розслідування.
Кримінальну відповідальність за умисне вбивство малолітньої дитини передбачено п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України (2001).
Разом з тим, у главі VIII «Злочини проти правосуддя» КК України (1960) не було передбачено кримінальної відповідальності за порушення права на захист, як самостійного виду кримінально-караного діяння та відповідальність за яке була визначена Законами № 4652-УІ від 13.04.2012, № 245-УІІ від 16.05.2013, № 2617-VIII від 22.11.2018, № 720-ІХ від 17.06.2020, № 3342-ІХ від 23.08.2023 у ч. 1 ст. 374 КК України (2001), яка є не тяжким злочином згідно ч. 4 ст. 12 КК України та строк притягнення до кримінальної відповідальності у якому складає 5 років згідно п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України.
За наслідком проведення досудового розслідування у цьому провадженні не встановлено особу, що вчинила це кримінальне правопорушення.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 365 КК України є нетяжким злочином, а п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України передбачено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, якщо з дня вчинення нею нетяжкого злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло 5 років.
Крім того, необхідно врахувати те, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули зазначені у ч. 1 ст. 49 КК України диференційовані строки давності, за умови, що протягом вказаних строків особа не вчинила нового злочину, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років (перебіг давності не перерваний); особа не ухилялася від досудового слідства або суду (перебіг давності не зупинявся); законом не встановлено заборону щодо застосування давності до вчиненого особою злочину.
З моменту вчинення кримінального правопорушення, а саме з 09.05.1998 минуло 26 років, тобто строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинений злочин сплив у 2013 році.
Органом досудового розслідування вживались усі можливі заходи щодо встановлення місця знаходження як очевидців, свідків, так і доказів стосовно осіб, які скоїли злочин. Крім того, всіма вжитими заходами, орган досудового розслідування намагався витребувати матеріали і документи, які могли б свідчили про вчинення неправомірних дій з боку правоохоронних та судових органів.
Органом досудового розслідування встановлені особи працівників міліції, прокуратури, суду які проводили оперативні заходи, слідчі та процесуальні дії відповідно, однак допитати та провести перехресні допити неможливо у зв'язку з не встановленням місця знаходження окремих осіб та відмовою від надання показань - інших, провести судові експертизи та інші слідчі дії без їх участі, а також за відсутності знищених матеріалів, не вбачається можливим.
Отримати документи та встановити обставини вищевказаних подій та протиправних дій, вчинених з боку працівників правоохоронних органів України та суду стосовно ОСОБА_4 , з об'єктивних причин на теперішній час не надається можливим.
Досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42022220000000278 від 21.07.2022 за ч. 1 ст. 365 КК України проводилося другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Харкові) територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованим у місті Полтаві.
Прокурор просив кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42022220000000278 від 21.07.2022 за ч. 1 ст. 365 КК України, закрити у зв'язку з не встановленням особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, та закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
В підготовчому судовому засіданні прокурор підтримала клопотання, просила задовільнити.
Потерпілий ОСОБА_4 в судовому засіданні зазначив, що він проти закриття кримінального провадження, якщо моживо щось зробити та повідомив, що над ним знущались, його били та застосовували недозволені методи ведення досудового розслідування співробітники Фрунзенського РВ ОСОБА_37 та ОСОБА_38 , якими керував слідчий ОСОБА_39 , 09.05.1998, 10.05.1998, 11.05.1998, про що він повідомляв органу досудового розслідування. Він був позбавлений волі протягом 13 років, відбуваючи покарання за вироком, який в подальшому скасували.
Суд, вислухавши прокурора, потерпілого ОСОБА_4 , дослідивши матеріали кримінального провадження № 42022220000000278 від 21.07.2022 року, приходить до наступного.
Судом встановлено, що згідно Витягу із ЄРДР № 42022220000000278 від 21.07.2022 року, були внесені відомості до ЄРДР за ч. 1 ст. 365 КК України, а саме - відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 03.02.2012 року у справі «Балицький проти України», окремі працівники правоохоронних органів, під час проведення досудового розслідування стосовно ОСОБА_4 перевищили владу або службові повноваження та порушили право останього на захист.
Так, ч. 1 ст. 365 КК України встановлена відповідальність за перевищення влади або службових повноважень, тобто умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав чи повноважень, якщо вони завдали істотної шкоди охоронюваним законом правам, інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам, інтересам юридичних осіб. Санкція вказаної норми кримінального закону передбачає покарання у виді обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, а отже, відповідно до положень ст. 12 КК вказане кримінальне правопорушення є нетяжким злочином.
Згідно ст. 49 КК України - особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки:
1) два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі;2) три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років;3) п'ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини;4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину;5) п'ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.
Прокурор звертаючись із клопотанням про закриття кримінального провадження внесеного до ЄРДР № 42022220000000278 від 21.07.2022 року, посилається на те, що за наслідками досудового розслідування кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 365 КК України, не встановлено особу, яка вчинила вказане кримінальне правопорушення, строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення цього кримінального правопорушення закінчився, з моменту вчинення кримінального правопорушення пройшло 26 років, з огляду на що дійшов висновку про необхідність закриття кримінального провадження, на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Перевіривши матеріали кримінального провадження, суд указаний висновок вважає передчасним.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Законність як засада кримінального провадження з огляду на ч. 2 ст. 9 КПК полягає у тому, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Публічність, згідно зі ст. 25 КПК України, передбачає, що прокурор, слідчий зобов'язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
Статтею 38 КПК України, передбачено, що орган досудового розслідування зобов'язаний застосовувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування.
Відповідно до п. 1-1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом з підстави, передбаченої пунктом 3-1 частини першої цієї статгі.
Згідно ч. 3 ст. 314 КПК України передбачено, що у підготовчому судовому засіданні суд має право закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 5-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу.
При цьому законодавець зазначив, що закриття кримінального провадження із вказаної підстави здійснюється судом за клопотанням прокурора ( ч. 4 ст. 284 КК України).
Пунктом 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України передбачено, що кримінальне провадження закривається в разі, якщо не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, крім випадків вчинення особливо тяжкого злочину проти життя чи здоров'я особи або злочину, за який згідно із законом може бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі.
Закриття кримінального провадження є одним із способів його остаточного вирішення, а тому провадження має закриватися після всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи та оцінки усіх зібраних та перевірених доказів.
Розглядаючи питання про закриття кримінального провадження, на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України у кримінальному провадженні, суд приймає до уваги доводи потерпілого ОСОБА_4 , який зазначив, що не згоден із закриттям кримінального провадження. Суд враховує, що потерпілим ОСОБА_4 повідомлялось на протязі багатьох років про те, що до нього затосовували недозволені методи проведення досудового розслідування оперуповноважені ОСОБА_40 , але матеріали кримінального провадження № 42022220000000278 від 21.07.2022 року, не містять будь-яких даних щодо встановлення конкретих осіб, на яких посилається потерпілий, та з'ясування усіх обставин справи, лишь наявність рапорта слідчого про те, що особи на телефоний зв'язок не виходять, за місцем мешкання відсутні, більше ніяких заходів щодо встановлення місце знаходження зазначених осіб, матеріали даного кримінального провадження не містять. Суд вважає, що в даному кримінальному провадженні органом досудового розслідування не дотримано вимог кримінального процесуального закону щодо всебічного, повного і неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження.
Разом з тим до обов'язків держави входять позитивні зобов'язання у сфері прав людини, метою, яких є: захист осіб; забезпечення достатніх юридичних засобів реагування на випадки порушення прав людини; гарантія проведення ефективного, оперативного та невідкладного розслідування випадків порушення прав людини незалежними компетентними особами; сприяння реалізації та забезпечення ефективного механізму юридичного, передусім судового захисту основоположних прав людини; запобігання порушення прав людини із боку третіх осіб.
Єдиним критерієм для визначення того, чи дотримувалась держава в особі її органів влади цього обов'язку, є ефективність її дій у конкретній ситуації.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що в провадженні, де потерпілий вказує на конкретну особу як на таку, що вчинила кримінальне правопорушення щодо нього, орган досудового розслідування за результатами всебічного, повного і неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження має вирішити питання про наявність чи відсутність події кримінального правопорушення, а за її встановлення - про наявність або відсутність ознак кримінального правопорушення в діянні конкретної особи, про достатність доказів для доведення винуватості конкретної особи в суді, про наявність/відсутність підстав до звільнення від кримінальної відповідальності конкретної особи. Закриття кримінального провадження на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК, у якому потерпілий, зазначаючи про те, що кримінальне правопорушення вчинено конкретними особами, на яких у передбачений КПК спосіб безпосередньо вказує органу досудового розслідування, є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК), яке могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Про це у постанові від 15 лютого 2024 року зазначила колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду по справі № 687/1066/22.
Така позиція узгоджується з практикою Касаційного кримінального суду, відображеною, зокрема, в постановах від 25 серпня 2021 року (справа № 142/536/20, провадження № 51-1546км21), від 29 червня 2022 року (справа № 725/3569/21, провадження № 51-1061км22), від 07 червня 2023 року (справа № 545/51/22, провадження № 51-2327км23), від 18 жовтня 2023 року (справа № 750/1575/23, провадження № 51-4007км23).
У свою чергу суд під час вирішення питання про закриття кримінального провадження має враховувати, чи дотримано органом досудового розслідування вимоги кримінального процесуального закону щодо всебічного, повного і неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, що є необхідною умовою належного вирішення завдань кримінального провадження (ст. 2 КПК).
З урахуванням наведеного, суд вважає, що органом досудового розслідування не дотримано вимог кримінального процесуального закону щодо всебічного, повного і неупередженого дослідження всіх обставин даного кримінального провадження, клопотання про закриття кримінального провадження є передчасним, а тому у задоволенні клопотання суд вважає за необхідне відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст. 49, 284, 314 КПК України, -
У задоволенні клопотання прокурора про закриття кримінального провадження № 42022220000000278 від 21.07.2022 р. за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 365 КК України, у зв'язку з не встановленням особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, та закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності, яке надійшло з Харківської обласної прокуратури - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через суд, який ухвалив судове рішення, протягом 7 днів з дня її проголошення.
Головуючий - суддя ОСОБА_1