Справа № 127/35201/24
Провадження № 3/127/9617/24
23.12.2024м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Бернада Є.В., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
09.10.2024 о 12.38 год в магазині «Аврора» по вул. Хмельницьке шосе, 145-б в м. Вінниці ОСОБА_1 здійснила дрібну крадіжку смарт-годинника на загальну суму 1399 грн.
ОСОБА_1 у судовому засіданні винуватість у вчиненні правопорушення визнала частково та суду пояснила, що вона вважала, що здійснила розрахунок на касі самообслуговування, однак оплата проведена не була і квитанція не видана, вона цього не побачила і пішла з магазину.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, суд дійшов до такого висновку.
Згідно зі статтею 245 КпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Зі змісту частини першої статті 51 КпАП випливає, що склад даного правопорушення має місце у разі вчинення дрібного викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати.
Відповідно до частини другої статті 51 КпАП дія, передбачена частиною першою цієї статті, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з пунктом 5 Підрозділу 1 Перехідних положень Податкового кодексу України (далі - ПК) визначено, що у разі, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.
Відповідно до підпункту 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV ПК з урахуванням норм абзацу першого підпункту 169.4.1 пункту 169.4 цієї статті платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.
Тобто розмір податкової соціальної пільги в розумінні пункту 5 Підрозділу 1 Перехідних положень ПК дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.
Згідно з положеннями статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на один місяць працездатних осіб з 1 січня 2024 року становить 3028 грн. Отже, розмір податкової соціальної пільги у 2024 році для кримінально-правової кваліфікації становить 1514 грн.
Як суд зазначив вище, у протоколі про адміністративне правопорушення наявне посилання на те, що 09.10.2024 о 12.38 год в магазині «Аврора» по вул. Хмельницьке шосе, 145-б в м. Вінниці ОСОБА_1 здійснила дрібну крадіжку смарт-годинника на загальну суму 1399 грн. На підтвердження зазначеної обставини суду надані рапорт поліцейського (далі - Рапорт), копія протоколу про прийняття повідомлення про вчинене правопорушення (далі - Протокол), копія фото.
Оцінюючи Рапорт в якості доказу винуватості особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, суд вважає за доцільне зауважити таке.
Суд вважає за доцільне зауважити, що у постанові від 20.05.2020 (справа № 524/5741/16-а) Верховний Суд (далі - ВС) зауважив, що рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень. Аналогічний висновок ВС був зроблений у постанові від 12.07.2023 (справа 607/5610/23).
Отже, Рапорт має бути оцінений у сукупності з іншими доказами, а не може бути визнаний беззаперечним доказом винуватості особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
ОСОБА_1 у судовому засіданні факту заволодіння майном не заперечувала, однак зазначила, що не помітила, що оплата через касу самообслуговування проведена не була. Разом з тим, надані суду матеріали спростовують такі пояснення ОСОБА_1 , тому їх суд оцінює критично. При цьому суд враховує, що вартість майна, яким заволоділа ОСОБА_1 , складає 1399 грн. Отже, діяння ОСОБА_1 охоплюється складом правопорушення, передбаченого частиною другою статті 51 КпАП, за ознаками дрібного викрадення чужого майна шляхом крадіжки, кваліфікуючою ознакою якого є викрадення майна, вартість якого на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вирішуючи питання щодо виду і міри стягнення, яке слід застосувати до ОСОБА_1 , суд вважає за доцільне зауважити таке.
Відповідно до частини першої статті 13 КпАП до осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 13 КпАП у разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень, передбачених статтями 44, 51, 89, 121-127, 130, статтею 139, частиною третьою статті 154, частиною другою статті 156, статтями 173, 173-2, 173-4, 174, 183-1, 185, 190-195 цього Кодексу, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах. З урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до зазначених осіб (за винятком осіб, які вчинили правопорушення, передбачені статтею 185) можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу.
За результатами судового розгляду справи суд встановив, що на час вчинення правопорушення ОСОБА_1 було повних 16 років, тому з урахуванням речення першого частини другої статті 13 КпАП остання підлягає адміністративній відповідальності на загальних підставах. Правові підстави для застосування приписів речення другого частини другої статті 13 КпАП в судовому засіданні встановлені не були. Саме тому суд вважає, що суд має вирішити питання саме щодо доцільності застосування адміністративного стягнення на загальних підставах.
За результатами судового розгляду суд встановив, що ОСОБА_1 у вчиненому розкаялась та засудила свою поведінку. Також в наданих суду матеріалах наявні відомості, які свідчать про відшкодування ОСОБА_1 завданої шкоди. Тому суд вважає за доцільне з метою попередження вчинення нею нових правопорушень у майбутньому застосувати до неї адміністративне стягнення у виді штрафу.
Згідно зі статтею 40-1 КпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Враховуючи ту обставину, що приписи Закону України «Про судовий збір» не містять застережень в частині звільнення неповнолітніх осіб від сплати судового збору, суд вважає, що ОСОБА_1 є суб'єктом, з якої останній має бути стягнутий.
Відповідно до пункту п'ятого частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з особи, на яку накладено стягнення, справляється судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Керуючись статтями 51, 283, 284 КпАП, суд
Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення у виді штрафу в розмірі 100 (ста) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одну тисячу сімсот) гривень на користь держави.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: