18 грудня 2024 року м. Дніпросправа № 280/4165/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),
суддів: Шлай А.В., Баранник Н.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека)
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09.07.2024, (суддя суду першої інстанції Татаринов Д.В.), прийняте в порядку письмового провадження в м. Запоріжжі, в адміністративній справі №280/4165/24 за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування ,
07 травня 2024 ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
- визнати протиправною та скасувати постанову від 09 квітня 2024 року за №ПШ 045022 Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування до ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17 000,00 грн.;
- стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачену суму штрафу у розмірі 17 000,00 (Сімнадцять тисяч гривень 00 копійок) грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що він не є суб'єктом господарювання, що позбавляє відповідача повноважень виносити відносно нього постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу. З огляду на вказане позов просить задовольнити.
Запорізький окружний адміністративний суд рішенням від 09.07.2024 задовольнив позовні вимоги частково. Визнав протиправною та скасував постанову від 09 квітня 2024 року за №ПШ 045022 Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування до ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17 000,00 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Державна служба з безпеки на транспорті звернулась з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про відмову в позові.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що той факт, що позивач не є фізичною особою - підприємцем не може вказувати на відсутність підстав для притягнення його до відповідальності як перевізника вантажу за порушення вимог Закону. Відповідно до ЗУ «Про автомобільний транспорт» автомобільним перевізником є юридична або фізична особа, безвідносно до реєстрації за ним статусу ФОП чи визначення КВЕДУ. В даному випадку перевезення вантажу здійснювалось найманим водієм позивача, тому наявними є підстави для застосування штрафних санкцій саме до позивача.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Позивач ОСОБА_1 є фізичною особою без статусу підприємця, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який міститься в матеріалах справи.
16 лютого 2024 року посадовими особами Відділу державного нагляду (котнролю) у Дніпропетровській області на підставі щотижневого графіку р.н. №10106/23/27-24 від 08 лютого 2024 року та направленням на перевірку на а/д М-30 Стрий-Ізварине, проводилась рейдова перевірка.
Під час цієї перевірки посадовими особами Відділу державного нагляду (котнролю) у Дніпропетровській області зупинено транспортний засіб марки MERSEDES-BENZ реєстраційний номер НОМЕР_1 з метою проведення перевірки наявності документів на перевезення вантажу, наявність яких вимагається Законом України “Про автомобільний транспорт».
Під час здійснення перевірки водій ОСОБА_1 надав посадовим особами Відділу державного нагляду (котнролю) у Дніпропетровській області: видаткову накладу №61 від 15 лютого 2024 року; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , згідно якого власником транспортного засобу зазначено ОСОБА_2 ; посвідчення водія НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_1 ; Поліс №216852631.
За результатами перевірки був складений акт від 16 лютого 2024 року № 038335, яким встановлено порушення Закону України “Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України “Про автомобільний транспорт», а саме: під час перевезення вантажів, перевізник не забезпечив водія тахокартами у кількості, що передбачена ЄУРТ або бланком підтвердження діяльності.
На підставі Акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом від 16 лютого 2024 року № 038335 начальником відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ 045022 від 09 квітня 2024 року, якою до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17 000 грн.
Не погодившись із наявністю підстав для застосування для відповідача адміністративно-господарського штрафу, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.
Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 є фізичною особою без статусу підприємця, а відповідно до пункту 1.3 Інструкції № 385, вона поширюється на суб'єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).
Колегія суддів вирішуючи спір між сторонами виходить з такого.
Спеціальним законом, що регулює відносини, які склалися у даній справі, є Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 року № 2344-III, відповідно до статті 1 якого автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Статтею 6 Закону N 2344-III передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України. У разі проведення позапланових і рейдових перевірок автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.
На виконання вимог статті 6 Закону N 2344-III, постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 N 1567 затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (далі - Порядок N 1567), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами.
Згідно з пунктом 2 Порядку N 1567, державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Пунктом 3 Порядку N 1567 визначено, що органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи.
Відповідно до пункту 4 Порядку N 1567 державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Згідно із п. 12 14 Порядку N 1567, рейдова перевірка додержання суб'єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка.
Графік проведення рейдових перевірок складається та затверджується керівником Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.
Рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.
Пунктом 15 Порядку N 1567 передбачено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону N 2344-III документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом, додержання водієм режиму праці та відпочинку, виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3, що встановлено пунктом 21 Порядку N 1567.
Згідно зі статтею 5 Закону України “Про автомобільний транспорт» основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.
Державне регулювання та контроль у сфері автомобільного транспорту спрямовані, зокрема, на забезпечення балансу інтересів держави, органів місцевого самоврядування, користувачів транспортних послуг та підприємств, установ, організацій, інших юридичних та фізичних осіб - суб'єктів господарювання на автомобільному транспорті незалежно від форм власності; забезпечення якісного та безпечного функціонування автомобільного транспорту.
Статтею 49 Закону України “Про автомобільний транспорт» визначено, що водій транспортного засобу зобов'язаний дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку.
Відповідно до вимог статті 48 Закону України “Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху, власник транспортного засобу - фізична або юридична особа, яка володіє майновими правами на транспортний засіб, що підтверджується відповідними документами.
В той же час, відповідно до ст. 1 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільним перевізником є фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Як зазначалося вище, статтею 5 Закону №2344-ІІІ передбачено, що основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.
З метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України. Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством. (ст.18 Закону №2344-ІІІ)
Відповідно до частин 7, 8 статті 53 Закону №2344-ІІІ у транспортних засобах, що здійснюють міжнародні перевезення пасажирів та/або вантажів, установлюються і використовуються контрольні пристрої - тахографи.
Водії транспортних засобів, що належать резидентам або нерезидентам України, зобов'язані допускати до перевірки тахографів посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, надавати їм реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти, а також, у разі якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв.
11.10.2015 набув чинності Закон України “Про приєднання України до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР)» №2819-ІV від 07.09.2005р.
Статтею 14 Закону України “Про міжнародні договори України» передбачено, що міжнародні договори набирають чинності для України після надання нею згоди на обов'язковість міжнародного договору.
Отже, з прийняттям Закону №2819-ІV положення ЄУТР набрали чинності для України і є обов'язковими для виконання на її території всіма учасниками - Договірними Сторонами Європейської угоди з урахуванням поправок внесених до неї.
З 20.12.2010 набула чинності Поправка №6 до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів підписаної в Женеві 01.07.1970р. в частині надання до контролю реєстраційних листків (тахограм) за поточний день та попередні 28 календарних дні, а в разі відсутності тахокарт - надання Бланку підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.
Шоста поправка має на меті приведення ЄУТР у відповідність із законодавством, введеним у дію у Європейському Союзі (Постанова ЄС №561/2006 від 15.03.2006р.) в частині періодів керування та відпочинку професійних водіїв, з тим щоб забезпечити гармонізацію цих двох систем і правил та безпеку дорожнього руху.
Відповідно до Закону України “Про приєднання України до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР)», Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010р. №385 затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті. (далі - Інструкція №385)
Згідно п.1.4 Інструкції №385 контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв; тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.
Відповідно до п.3.3 Інструкції №385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, зокрема: своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.
Згідно п.3.6 Інструкції №385 перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов'язковість установлення тахографа певного типу - аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР); наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку; дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа; дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом; наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа; строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.
Крім цього, відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, Регламенту (ЄС) № 561/2006 Європейського Парламенту та Ради від 15 березня 2006 року про гармонізацію відповідного соціального законодавства, що регулює відносини в галузі автомобільного транспорту та вносить зміни до Регламентів Ради (ЄЕС) № 3821/85 та (ЄС) № 2135/98 і скасовує Регламент Ради (ЄЕС) № 3820/85, Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Кодексу законів про працю України та Законів України “Про автомобільний транспорт», “;Про дорожній рух», наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 № 340 затверджене Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів.
Це Положення встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку (п. 1.2).
Вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (п 1.3).
Зазначеним положенням регулюється робочий час, період керування, перерви, час відпочинку, облік робочого часу, перевірка дотримання режимів праці та відпочинку водіїв.
Відповідно до п. 7.1. Положення органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України.
Згідно з Розділом VІ “Облік робочого часу» зазначеного Положення, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення. (п. 6.1.).
Облік робочого часу водіїв здійснюється на основі табеля обліку використання робочого часу. Перевізник, який використовує водіїв за наймом, щомісяця складає графік змінності водіїв, веде відомість обліку робочого часу та відпочинку водія (додаток 2), у якій щодо кожної робочої зміни зазначаються планові та фактичні дані щодо маршруту, початок та кінець робочої зміни (п. 6.2.).
Водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв (п. 6.3.).
Пунктами 6.7., 6.8. передбачено, що робочий час водіїв, які працюють щоденно в певні години, що встановлені правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності, обліковується щоденно.
Робочий час водіїв з ненормованим робочим днем обліковується у робочих днях (крім роботи у святкові дні, яка обчислюється у годинах).
Отже, з метою безпечного функціонування автомобільного транспорту Законом України “Про автомобільний транспорт» та підзаконними нормативно-правовими актами передбачений обов'язковий облік робочого часу та відпочинку для водіїв вантажних автомобілів з повною масою понад 3,5 тонн, які повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. Водій транспортного засобу, обладнаного тахографом має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР (994_016), або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом. У разі несправності або пошкодження аналогового тахографа водій своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів. Якщо в рейсі перебувають двоє водіїв, положення абзаців п'ятого - сьомого пункту 3.3 Інструкція з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті цього розділу поширюються на кожного водія окремо.
Водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3 до Положення № 340) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.
З врахуванням викладеного, в силу вимог Закону України "Про автомобільний транспорт" у водія повинні бути у наявності протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, а також особиста картка до цифрового тахографа, щоденний реєстраційний листкок режиму праці та відпочинку водія (роздруківка даних роботи водія з цифрового тахографа) або запис від руки даних щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, або запис від руки даних щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі.
Абзацом 3 частини першої статті 60 Закону №2344-ІІІ передбачене застосування адміністративно-господарського штрафу за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону.
Водночас, як правильно зазначив суд першої інстанції відповідно до п. 1.3. Інтрукції №385, ця Інструкція поширюється на суб'єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).
Законодавством не передбачено іншого порядку повірки та адаптації тахографів, крім того, що визначений Інструкцією № 385.
Отже, законодавець, хоч і передбачив наявність обов'язку обладнання транспортного засобу тахографом або наявність індивідуальної контрольної книжки водія для автомобільних перевізників, проте не визначив процедури дотримання цього обов'язку для категорії осіб, які надають послуги з перевезення вантажів і при цьому не мають статусу підприємця.
В матеріалах справи відсутні докази перебування позивача у статусі підприємця, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який міститься в матеріалах справи.
За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для визнання протиправною та скасування постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу від 09 квітня 2024 року за №ПШ 045022.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.243, 308, 311, 315, 316, 321, 325 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Державної служби з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09.07.2024 в адміністративній справі № 280/4165/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий - суддя О.О. Круговий
суддя А.В. Шлай
суддя Н.П. Баранник