18 грудня 2024 р.Справа № 520/7456/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Спаскіна О.А.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. ,
за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Поліцейського взводу №3 роти №1 батальйону №2 ППОП ГУНП в Харківській області Лубенського Максима Валерійовича на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2024, головуючий суддя І інстанції: Котеньов О.Г., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 10.06.24 по справі № 520/7456/24
за позовом Поліцейського взводу №3 роти №1 батальйону №2 ППОП ГУНП в Харківській області ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Харківській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, поліцейський взводу №3 роти №1 батальйону №2 ППОП ГУНП в Харківській області ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області, в якому з урахуванням заяви про зміну предмета позову та заяви про виправлення технічної помилки, просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області (Код ЄДРПОУ: 40108599) від 11.04.2024 № 328 «Про застосування дисциплінарного стягнення до поліцейського ППОП ГУНП в Харківській області» щодо застосування до поліцейського взводу № 3 роти № 1 батальйону № 2 полку поліції особливого призначення ГУНП в Харківській області сержанта поліції ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції;
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області (Код ЄДРПОУ: 40108599) від 17.04.2024 № 168 о/с по особовому складу про звільнення з 18.04.2024 поліцейського взводу № 3 роти № 1 батальйону № 2 полку поліції особливого призначення ГУНП в Харківській області сержанта поліції ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України про «Про Національну поліцію» (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України);
- поновити сержанта поліції ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на службі в поліції на посаді поліцейського взводу № 3 роти № 1 батальйону № 2 полку поліції особливого призначення ГУНП в Харківській області (Код ЄДРПОУ: 40108599), з 18 квітня 2024 року;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області (Код ЄДРПОУ: 40108599) щодо не звільнення зі служби в поліції за рапортом від 26.02.2024 сержанта поліції ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 );
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Харківській області винести наказ про звільнення сержанта поліції ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) зі служби в поліції за рапортом від 26.02.2024, згідно з пунктом 7 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
ОСОБА_1 , не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2024 року по справі № 520/7456/24 скасувати, та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягав на законності судового рішення та просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 працював на посаді взводу № 3 роти № 1 батальйону № 2 полку поліції особливого призначення Головного управління Національної поліції в Харківській області.
26.02.2024 позивачем на адресу Головного управління Національної поліції в Харківській області засобами поштового зв'язку «Укрпошта» направлено рапорт про звільнення за власним бажанням зі служби в Національній поліції України.
За інформацію з сайту Укрпошта, поштове відправлення від 26.02.2024 з трек номером 6116501655961 отримано повноважною особою відповідача 27.02.2024.
У рапорті на звільнення позивач зазначив про бажання звільнитися з органів Національної поліції України, на підставі ч.7 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію».
Позивач 28.02.2024 направив уточнення до рапорту на електрону пошту відповідача з накладенням КЕП, який 29.02.2024 продубльовано засобами поштового зв'язку «Укрпошта».
У доповненнях до рапорту позивач просив видати наказ про його звільнення негайно, але не пізніше 04.03.2024.
За інформацію з сайту Укрпошта, поштове відправлення від 29.02.2024 з трек номером 6116501656640 отримано повноважною особою відповідача 01.03.2024.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо нерозгляду його рапорту на звільнення, позивач звернувся за захистом свої прав до суду.
У подальшому позивач змінив предмет позову та оскаржує видані відповідачем накази про притягнення його до дисциплінарної відповідальності та звільнення зі служби в поліції.
Так, з наданих до суду матеріалів службового розслідування судом встановлено, що 14.03.2024 Головним управління Національної поліції в Харківській області видано наказ № 612 про призначення та проведення службового розслідування відносно поліцейських ППОП ГУНП в Харківській області, щодо невиконання поліцейськими ППОП ГУНП в Харківській області наказу ГУНП в Харківській області від 29.02.2024 № 23 о/ с дск «Про відрядження поліцейських ППОП ГУНП в Харківській області до м. Одеса» та створено Дисциплінарну комісію у складі 4 осіб, а саме: голови комісії - заступника командира ППОП ГУНП в Харківській області підполковника поліції Кононіхіна С.В., старшого інспектора ВКЗ ППОП ГУНП в Харківській області майора поліції Куштима І.М., інспектора ВКЗ ППОП ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 , помічника начальника штабу ППОП ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_3 .
Результати проведеного службового розслідування оформлені висновком Дисциплінарної комісії від 28.03.2024 (далі -Висновок).
У тексті Висновку діяння/вчинок позивача за подією не виконання наказу керівника ГУНП в Харківській області було кваліфіковано Дисциплінарною комісією у якості вчинення дисциплінарного проступку як порушення Присяги поліцейського, передбачену частиною 1 статті 64 Закону України «Про Національну поліцію» в частині негідного несення високого звання поліцейського та не виконання службових обов'язків, невиконання частини 1 статті 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України в частині невиконання наказу керівника, пунктів 1, 4 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, в частині невиконання Присяги, невиконання наказу керівника, пунктів 1, 2 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» в частині порушення обов'язку виконати наказ та не дотримання Присяги, а також підриву авторитету Національної поліції України.
Висновок містить пропозицію Дисциплінарної комісії з приводу застосування до заявника дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції.
28.03.2024 Висновок затверджений начальником Головного управління Національної поліції в Харківській області.
11.04.2024 начальником ГУНП в Харківській області видано наказ № 328, яким до поліцейського взводу № 3 роти № 1 батальйону № 2 ППОП ГУНП в Харківській області сержанта поліції ОСОБА_1 з відображених у Висновку мотивів застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції.
17.04.2024 ГУНП в Харківській області було видано наказ № 168 о/с, яким на реалізацію наказу ГУНП в Харківській області від 28.03.2024 № 328 заявника було звільнено зі служби в поліції на підставі п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію».
Позивач вважаючи протиправними накази про звільнення з посади та служби в органах поліції незаконними та бездіяльність щодо не звільнення зі служби в поліції за рапортом від 26.02.2024, звернувся із позовом до суду.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з його необґрунтованості та правомірності спірних наказів.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст.43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закону України "Про Національну поліцію" (далі - Закон № 580-VIII).
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 580-VIII Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Згідно зі ст. 3 Закону № 580-VIII у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону № 580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
У ч. 1 ст. 18 Закону № 580-VIII закріплені обов'язки поліцейського, зокрема: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини.
Служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. (частина 1 ст. 59 Закону № 580-VIII).
Наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179 затверджено Правила етичної поведінки поліцейських.
Ці Правила поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України. Дотримання вимог цих Правил є обов'язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування.
Метою цих Правил є урегулювання поведінки поліцейських з дотриманням етичних норм, формування в поліцейських почуття відповідальності перед суспільством і законом за свої дії та бездіяльність, а також сприяння посиленню авторитету та довіри громадян до поліції.
Особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки". (ст. 64 Закону № 580-VIII)
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 19 Закону № 580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженим Законом України від 15.03.2018 № 2337-VІІІ (надалі - Дисциплінарний статут), визначається сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.
Відповідно до ч. 2 ст. 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського визначених статтею 18 Закону України “Про Національну поліцію», зобов'язує поліцейського: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їх повноважень та відповідно до закону; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейські виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижуючи честь і гідність людини; знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватись правил внутрішнього розпорядку.
Згідно з ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов'язує поліцейського: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; 10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; 11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; 12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; 14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння.
Згідно з ч. 1 ст. 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Відповідно до ст. 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Приписами ст. 13 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Відповідно до положень ст. 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Відповідно до ч. 7 ст. 19 Дисциплінарного статуту у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
Згідно з ч. 8 ст. 19 Дисциплінарного статуту під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Дисциплінарного статуту дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь та звільнення із служби в поліції виконуються (реалізуються) шляхом видання наказу по особовому складу.
Підставою для застосування до поліцейського дисциплінарних стягнень, перелік яких визначено у статті 13 Дисциплінарного статуту, є вчинення дисциплінарного проступку, тобто протиправних, винних дій чи бездіяльність, що полягає в порушенні поліцейським службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Дисциплінарні стягнення, перелічені у ст. 13 Дисциплінарного статуту, застосовуються виходячи із обставин і характеру проступку, особи поліцейського, обставин, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередньої поведінки поліцейського, його ставлення до служби, ступеня його вини.
Звільнення зі служби в поліції є найсуворішим видом дисциплінарного стягнення за порушення службової дисципліни та є крайнім заходом дисциплінарного впливу. Передумовою звільнення поліцейського за вчинення дисциплінарного правопорушення, пов'язаного зі здійсненням службової діяльності, має бути грубе порушення службової дисципліни, встановлене внаслідок ретельного службового розслідування та підтверджене належним доказами.
Відповідно до ч. 10 ст. 14 Дисциплінарного статуту порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 893 від 07.11.2018 затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 28 листопада 2018 р. за № 1355/32807 (далі - Порядок №893).
Згідно з п. 1 розділу 2 Порядку №893 підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Відповідно до п. 1 розділу 5 Порядку № 893 проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.
Згідно з п.п.2 та 3 розділу 4 Порядку №893 поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, під час його проведення має право: надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають стосунок до справи; ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, Законами України “Про захист персональних даних», “Про державну таємницю» та іншими законами; подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; брати участь у розгляді справи на відкритому засіданні дисциплінарної комісії; користуватися правничою допомогою, послугами представника.
Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право відмовитися від надання пояснень.
Відповідно до п. 1 розділу V Порядку №893 проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.
Згідно з п. 4 розділу V Порядку №893 службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом'якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.
Згідно з п.1 Розділу VI Порядку №893 зібрані під час проведення службового розслідування матеріали та підготовлені дисциплінарною комісією документи формуються нею у справу.
Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.
У разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення
Відповідно до п. 4 розділу 6 Порядку №893 в описовій частині висновку службового розслідування викладаються відомості, встановлені під час проведення службового розслідування: обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, час, місце, спосіб, мотив учинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв'язку з цим; посада, звання, прізвище, ім'я, по батькові, персональні дані (дата і місце народження, освіта, період служби в поліції і на займаній посаді - із дотриманням вимог Закону України “Про захист персональних даних»), відомості, що характеризують поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; пояснення поліцейського щодо обставин справи, а в разі відмови від надання такого пояснення - інформація про засвідчення цього факту відповідним актом про відмову надати пояснення чи поштове повідомлення про вручення або про відмову від отримання виклику для надання пояснень чи повернення поштового відправлення з позначкою про невручення; пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; документи та матеріали, що підтверджують та (або) спростовують факт учинення дисциплінарного проступку; обставини, що обтяжують або пом'якшують відповідальність поліцейського, визначені статтею 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України; причини та умови, що призвели до вчинення виявленого дисциплінарного проступку, обставини, що знімають із поліцейського звинувачення.
Положеннями ст. 16 Дисциплінарного статуту службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником.
У разі потреби за вмотивованим письмовим рапортом (доповідною запискою) голови дисциплінарної комісії, утвореної для проведення службового розслідування, його строк може бути продовжений наказом керівника, який призначив службове розслідування, або його прямим керівником, але не більш як на один місяць. При цьому загальний строк проведення службового розслідування не може перевищувати 60 календарних днів.
До строку проведення службового розслідування не зараховується документально підтверджений час перебування поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, у відрядженні, на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності) або у відпустці.
Службове розслідування вважається завершеним у день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка його заміщує, висновку за результатами службового розслідування. Якщо закінчення строку проведення службового розслідування припадає на вихідний чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Згідно із ч. 12 ст. 19 Дисциплінарного статуту у разі притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського, який має дисциплінарне стягнення і вчинив дисциплінарний проступок, дисциплінарне стягнення, що застосовується, повинно бути суворішим, ніж попереднє.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що до суду надано матеріали службового розслідування, відповідно до якого дисциплінарною комісією встановлено, що на виконання вимог Законів України «Про правовий режим воєнного стану», «Про Національну поліцію», Указів Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (зі змінами) з метою надання практичної допомоги по виконанню завдань, покладених на Національну поліцію України, у взаємодії з підрозділами (військовими частинами) Збройних Сил України та іншими складовими сектору безпеки і оборони України з відсічі та стримування збройної агресії російської федерації проти України, на підставі шифротелеграми від 16.02.2024 № 7542, а також згідно з наказом ГУНП в Харківській області від 29.02.2024 № 23 о/с дск «Про відрядження поліцейських ППОП ГУНП в Харківській області до м. Одеса» 01.03.2024 повинні були виїхати у відрядження 10 поліцейських ППОП ГУНП в Харківській області, яким 29.02.2024 було оголошено полковником поліції ОСОБА_4 в присутності командира батальйону № 1 ППОП ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_5 , заступника командира батальйону № 1 ППОП ГУНП в Харківській області підполковника поліції ОСОБА_6 наказ начальника ГУНП в Харківській області від 29.02.2024 № 23 о/с дск.
Оголошення наказу фіксувалась на портативний відеореєстратор (інв. № 1113028336/9). На відеозаписах «HY83369_28336920240229111434_0038», «HY83369_28336920240229111434_0039» зафіксовано, як підполковник поліції ОСОБА_4 шляхом зачитування оголосив зібраному особовому складу наказ ГУНП в Харківській області від 29.02.2024 № 23 о/с дск. У ході оголошення наказу, з'ясувалось, що ОСОБА_1 немає на шикуванні.
Після оголошення наказу, підполковник поліції ОСОБА_4 визначив час та місце збору особового складу, який повинен був відбути у відрядження 01.03.2024.
Відповідно до вищевказаного наказу у відрядження повинні відбути: 1) капітан поліції ОСОБА_7 , старший відділення кадрового забезпечення полку поліції особливого призначення ГУНП в Харківській області; 2) старший лейтенант поліції ОСОБА_8 , інспектор-снайпер взводу № 2 роти № 1 батальйону № 1 полку поліції особливого призначення ГУНП в Харківській області; 3) старший сержант поліції ОСОБА_9 , поліцейський взводу № 3 роти № 3 батальйону № 1 полку поліції особливого призначення ГУНП в Харківській області; 4) старший сержант поліції ОСОБА_10 , поліцейський взводу № 1 роти № 3 батальйону № 2 полку поліції особливого призначення ГУНП в Харківській області; 5) старший сержант поліції ОСОБА_11 , поліцейський взводу № 1 роти № 1 батальйону № 1 полку поліції особливого призначення ГУНП в Харківській області; 6) старший сержант поліції ОСОБА_12 , заступник командира взводу № 1 роти № 3 батальйону № 2 полку поліції особливого призначення ГУНП в Харківській області; 7) сержант поліції ОСОБА_13 , поліцейський взводу № 1 роти № 3 батальйону № 2 полку поліції особливого призначення ГУНП в Харківській області; 8) сержант поліції ОСОБА_1 , поліцейський взводу № 3 роти № 1 батальйону № 2 полку поліції особливого призначення ГУНП в Харківській області; 9) сержант поліції ОСОБА_14 , поліцейський взводу № 1 роти швидкого реагування полку поліції особливого призначення ГУНП в Харківській області; 10) рядовий поліції ОСОБА_15 , поліцейський взводу № 2 роти № 2 батальйону № 2 полку поліції особливого призначення ГУНП в Харківській області.
У зв'язку із запізненням на шикування сержанта поліції ОСОБА_1 , йому 29.02.2024 об 11:10 год. оголошення наказу доведено окремо підполковником поліції ОСОБА_16 , що фіксувалось на портативний відео реєстратор (інв. № 1113028336/9).
З відеозапису «HY83369_28336920240229111434_0040» вбачається, що ОСОБА_1 об 11:12 год. відмовляється виконувати наказ, адже вважає його злочинним, та відбувати у відрядження не готовий у зв'язку з небажанням у подальшому проходити службу в Національній поліції України, адже 26.02.2024 направив рапорт до ГУНП в Харківській області про звільнення за власним бажанням.
01.03.2024 в період часу з 10:28 год. до 10:37 год. відбувся збір поліцейських, задіяних на виїзд у відрядження до м. Одеси. Збір зафіксований на портативний відеореєстратор (інв. № 1113028336/9), де з відеозаписів «HY33622_28336920240301103306_0006»; «HY 3622_28336920240301103306_0007» вбачається що, поліцейські перебувають у актовій залі. У першому ряду зліва на право, саме другим зліва знаходиться сержант поліції ОСОБА_1 , який сидить біля рядового поліції ОСОБА_15 .
На даних відеозаписах вбачається, що підполковник поліції ОСОБА_4 зачитує наказ ГУНП в Харківській області від 29.02.2024 № 23 о/с дск «Про відрядження поліцейських ППОП ГУНП в Харківській області до м. Одеса», акцентує увагу на кожному поліцейському чи готовий виконувати наказ та вибувати у відрядження, на що всі поліцейські окрім ОСОБА_1 відповіли що готові виконувати наказ про відрядження.
Відмова ОСОБА_1 від виконання наказу керівника ГУНП в Харківській області від 29.02.2024 № 23 о/с дск зафіксована на відеозаписі «HY33622_28336920240301103306_0006» де сержант поліції ОСОБА_1 , починаючи з 10:32 години відмовляється виконувати наказ керівника ГУНП в Харківській області від 29.02.2024 № 23 о/с дск.
В подальшому відеозапис «HY33622_28336920240301103306_0006» зупиняється на 10 години 33 хвилині 06 секунді, та подальша відмова позивача зафіксована на відеозаписі «HY33622_28336920240301103306_0007», з якої вбачається, що ОСОБА_1 продовжує відмовлятись від виконання вищезазначеного наказу до 10.34 години.
Таким чином, 01.03.2024 перед виїздом у відрядження до м. Одеси з 10 поліцейських, які були внесені в наказ про відрядження, лише сержант поліції ОСОБА_1 відмовився від виконання наказу начальника ГУНП в Харківській області від 29.02.2024 № 23 о/с дск «Про відрядження поліцейських ППОП ГУНП в Харківській області до м. Одеса».
Позивачем вказані обставини в уточненому позові не заперечувались. Позовні вимоги в цілому обґрунтовані тим, що відповідач протиправно не розглядає рапорт позивача про звільнення за власним бажанням, суджень або пояснень щодо вищевказаних обставин та причин невиконання наказу керівника заяви по суті справи, подані позивачем, не містять.
До суду надано докази того, що під час проведення службового розслідування командир роти батальйону № 1 ППОП ГУНП в Харківській області капітан поліції ОСОБА_5 пояснив, що під час несення служби 29.02.2024 він перебував на місці дислокації підрозділу. Того ж дня, він був присутній під час доведення до особового складу наказу ГУНП в Харківській області від 29.02.2024 № 23 о/с дск «Про відрядження поліцейських ППОП ГУНП в Харківській області до м. Одеса». Начальник штабу ППОП ГУНП в Харківській області підполковник поліції ОСОБА_4 шляхом зачитання вголос довів до особового складу вказаний наказ. У зв'язку із запізненням на шикування позивача, йому вказаний наказ довів заступник командира полку поліції ОСОБА_16 . Сержант поліції ОСОБА_1 відмовився виконувати наказ та відбути у відрядження зазначивши, що наказ його є незрозумілим і не законним та він не готовий його виконувати у зв'язку з небажанням у подальшому проходити службу в Національній поліції України.
Опитані заступник командира батальйону № 1 ППОП ГУНП в Харківській області підполковник поліції ОСОБА_6 надав пояснення аналогічні поясненням ОСОБА_5 .
Факт проведення інструктажу 29.02.2024 та виїзду 01.03.2024 у відрядження поліцейськими ППОП ГУНП в Харківській області підтвердили у своїх поясненнях в ході службового розслідування начальник ВЛМТЗЗ ППОП ГУНП в Харківській області підполковник поліції ОСОБА_17 , заступник командира роти № 3 батальйону № 2 ППОП ГУНП в Харківській області майор поліції ОСОБА_18 . Також вони зазначили, що у відрядження поїхали 9 поліцейських полку. Відмовився виконувати зазначений наказ та не здійснив виїзд до м. Одеси лише сержант поліції ОСОБА_1 .
Також в ході службового розслідування були опитані рядовий поліції ОСОБА_15 та сержант поліції ОСОБА_14 , які пояснили, що 29.02.2024 доводили наказ ГУНП в Харківській області від 29.02.2024 № 23 о/с дск «Про відрядження поліцейський ППОП до м. Одеса» на підставі якого вони повинні виїхати 01.03.2024. ОСОБА_1 з пояснень вищезазначених поліцейських на шикування запізнився.
01.03.2024 ОСОБА_15 та ОСОБА_14 разом з іншими поліцейськими, зазначеними у вищезазначеному наказі були на шикуванні, де їм знову зачитали вищевказаний наказ. З ними та іншими поліцейськими був проведений інструктаж та 9 поліцейських виїхали у відрядження до м. Одеси, чим виконали даний наказ. Сержант поліції ОСОБА_1 який повинен був їхати також у відрядження, відмовився виконувати даний наказ.
Поліцейський взводу № 3 роти № 1 батальйону № 2 ППОП ГУНП в Харківській області сержант поліції ОСОБА_1 пояснив, що 29.09.2024 був на шикуванні поліцейських ППОП ГУНП в Харківській області, хоча по факту він запізнився на шикування, і його відсутність зафіксована на відеозаписах «HY83369_28336920240229111434_0038»; -«HY83369_28336920240229111434_0039». І йому особисто заступник командира ППОП ГУНП в Харківській області підполковник поліції ОСОБА_16 в усній формі довів наказ від 29.02.2024 № 23 о/с дск про відрядження до м. Одеси. На питання: чи готовий ОСОБА_1 виконувати вказаний наказ, останній відповів, що наказ йому не є зрозумілим і є незаконний та він не готовий його виконувати у зв'язку з небажанням у подальшому проходити службу в Національній поліції України. Про своє подальше звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 , як зазначив у своїх поясненнях, по телефону повідомив керівництво батальйону. 01.03.2024 на шикування перед відрядженням прибув, але виїзд до м. Одеси не здійснив, пояснюючи це небажанням у подальшому проходити службу в Національній поліції України.
Під час проведення службового розслідування було опитано командира взводу № 3 роти № 1 батальйону № 2 ППОП ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_19 , командира роти батальйону № 2 ППОП ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_20 та заступника командира роти № 2 батальйону № 2 ППОП ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_21 (на той час виконував тимчасово виконував обов'язки командира батальйону № 2 полку), які підтвердили факт телефонної розмови з ОСОБА_1 та його бажання звільнитися зі служби в Національній поліції у подальшому. Особисто ОСОБА_1 рапорт на звільнення жодному з них не надавав.
Таким чином, в ході проведення службового розслідування відповідачем встановлено, що 29.02.2024 в період часу з 10:52 год. до 11:14 год. керівництвом полку в присутності командира батальйону № 1 ППОП ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_5 , заступника командира батальйону №1 ППОП ГУНП в Харківській області підполковника поліції ОСОБА_6 із фіксуванням приладами фото-відео фіксації було оголошено поліцейським ППОП ГУНП в Харківській області наказ ГУНП в Харківській області від 29.02.2024 № 23 о/с дск «Про відрядження поліцейських ППОП ГУНП в Харківській області до м. Одеса».
01.03.2024 в період часу з 10:28 год. до 10:37 год. сержант поліції ОСОБА_1 не виконав наказ начальника ГУНП в Харківській області генерала поліції третього рангу Володимира Тимошка від 29.02.2024 № 23 о/с дск.
Як встановлено судом з наданих до суду позивачем та відповідачем доказів, позивач 29.02.2024, будучи ознайомлений з наказом ГУНП в Харківській області від 29.02.2024 № 23 о/с дск «Про відрядження поліцейських ГУНП в Харківській області до м. Одеса», направив доповнення до рапорту, який датований від 28.02.2024, в якому він просив його звільнити за власним бажанням негайно, але не пізніше 04.03.2024. При цьому рапорт направлено 29.02.2024 о 12:05:50, що підтверджується накладною №61165001656640 та описом вкладення до цінного листа з відбитком поштового відділення, в якому зазначено найменування документів, що були вкладені у поштове відправлення та фіскальним чеком, тобто, після ознайомлення позивача з наказом про відрядження, що підтверджується відеозаписом «HY83369_28336920240229111434_0040».
Вказане відправлення отримано ГУНП в Харківській області 01.03.2024 о 17:22 год, що підтверджується трекінгом поштового відправлення, тобто, того ж дня, коли позивач повинен був виїхати у відрядження до міста Одеса, тобто виконати наказ керівника.
Суд зазначає, що на момент, коли позивач не виконав наказ керівника, відповідач не отримував доповнення до рапорту.
Надаючи оцінку вказаному, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Дисциплінарного статуту поліцейський отримує наказ від керівника в порядку підпорядкованості та зобов'язаний неухильно та у визначений строк точно його виконувати. Забороняється обговорення наказу чи його критика.
За відсутності можливості виконати наказ поліцейський зобов'язаний негайно повідомити про це безпосередньому керівнику з обґрунтуванням причин невиконання і повідомленням про вжиття заходів до подолання перешкод у виконанні наказу. (ч. 2 ст. 5 Дисциплінарного статуту)
Згідно з ч. 5 ст. 5 Дисциплінарного статуту виконання поліцейським злочинного або явно незаконного наказу, а також невиконання правомірного наказу тягнуть за собою відповідальність, передбачену цим Статутом та законом.
Аналіз наведених приписів законодавства дає підстави висновку про те, що відповідно до статті 5 Дисциплінарного статуту на поліцейських покладено зобов'язання неухильно та у визначений строк точно виконувати накази керівника, а невиконання правомірного наказу тягнуть за собою відповідальність, передбачену цим Статутом та законом.
Відповідно до п. 24 ч. 1 ст. 23 Закону № 580-VIII поліція відповідно до покладених на неї завдань: бере участь відповідно до повноважень у забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного або надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної ситуації у разі їх введення на всій території України або в окремій місцевості.
Згідно із ч. 2 ст. 24 Закону № 580-VIII у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості.
Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону № 580-VIII під час дії воєнного стану поліція особливого призначення в ході відсічі збройної агресії проти України за рішенням військового командування, погодженим з керівником поліції або уповноваженою ним особою, може брати участь в обороні України відповідно до Закону України "Про оборону України" шляхом безпосереднього ведення бойових дій.
Відповідно до наказу МВС від 04.12.2017 № 987 “Про затвердження Положення про підрозділи поліції особливого призначення» підрозділи безпосередньо підпорядковуються керівнику ГУНП або особі, яка виконує його обов'язки. Під час виконання завдань поза межами місця постійного несення служби (дислокації) Підрозділ переходить в підпорядкування керівника відповідного ГУНП.
Враховуючи обставини справи, суд доходить висновку про те, що в рамках спірних правовідносин, позивач не виконав наказ начальника ГУНП в Харківській обл. генерала поліції третього рангу Володимира Тимошка від 29.02.2024 № 23 о/с дск та у службове відрядження до м. Одеси не відбув.
При цьому, наказ ГУНП в Харківській обл. від 23.02.2024 № 23 о/с дск “Про відрядження поліцейських ППОП ГУНП в Харківській обл. до м. Одеса» є чинним, у судовому порядку не є оскарженим або скасованим та не є предметом спору й у цій справі.
Щодо позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не звільнення зі служби в поліції за рапортом від 26.02.2024 та зобов'язання винести наказ про звільнення зі служби в поліції за рапортом від 26.02.2024, згідно з пунктом 7 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до статті 60 Закону №580-VIII проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
За загальним правилом, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Згідно з пунктом 7 частини 1 статті 77 Закону №580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється за власним бажанням. Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби.
Водночас, норми Закону та інші нормативно-правові акти, що регламентують проходження служби в поліції, не визначають, коли поліцейський повинен подати такий рапорт.
Так, у пункті 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону зазначено, що до приведення законодавства України у відповідність до цього Закону акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить йому
Враховуючи те, що спір, який виник між позивачем і відповідачем, врегульовано спеціальним законодавством, яким є Закон №580-VІІІ, то положення Кодексу законів про працю України підлягають застосуванню до спірних правовідносин лише в частині, що не врегульована нормами цього Закону.
Також, спеціальним нормативним актом є також Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджене постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 №114, яке підлягає застосуванню відповідно до пункту 4 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» в частині, що не суперечить цьому Закону.
Вказаний правовий висновок також наведений в постанові Верховного Суду від 24.01.2019 у справі №817/981/17. Верховний Суд зазначив, що норми Положення №114, зокрема, в частині звільнення за власним бажанням не суперечать вимогам Закону України «Про Національну поліцію», а лише встановлюють певні гарантії осіб, що проходять службу у разі звільнення за власним бажанням.
Так, Положення №114 регулює порядок проходження служби працівниками Національної поліції, оскільки відповідно до статті 1 Закону України «Про Національну поліцію» Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, тобто по своїй суті є реорганізованими органами внутрішніх справ. Положення №114 є чинним, інший нормативно-правовий акт, який регулює питання проходження служби в Національній поліції, не прийнято.
Пункт 63 Положення №114 передбачає звільнення особи рядового і молодшого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) такі підстави, зокрема:
- підпункт «ж» за власним бажанням при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків;
- підпункт «и» через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України.
Вичерпний перелік поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян із служби осіб рядового і начальницького складу затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 року № 413 «Про затвердження переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу» (далі - постанова № 413).
Положеннями пункту 68 Положення № 114 передбачено, що особи рядового начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач оскаржує бездіяльність відповідача щодо не розгляду його рапорту з уточненням, в якому позивач просив про звільнення не пізніше 04.03.2024року за власним бажанням.
Крім того, Положенням № 114 передбачені особливості звільнення зі служби за ініціативою особи:
- підпункт «ж» пункту 63 - особи звільняються зі служби: за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків;
- підпункт «и» пункту 63 - особи звільняються зі служби: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України;
- пункт 68 - особи, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.
Однак, судом встановлено, що як вбачається з рапорту, позивач просив звільнити його за власним бажанням без зазначення конкретних причин.
Так, відповідно до Переліку (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової військової служби, та особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини: виховання матір'ю (батьком) - військовослужбовцем, особою рядового чи начальницького складу, яка (який) не перебуває у шлюбі, дитини або кількох дітей, що з нею (з ним) проживають, без батька (матері); утримання матір'ю (батьком) - військовослужбовцем, особою рядового чи начальницького складу, яка (який) не перебуває у шлюбі, повнолітньої дочки, сина віком до 23 років, якщо вона (він) є інвалідом I чи II групи або продовжує навчання (студенти, курсанти, слухачі (крім курсантів і слухачів військових навчальних закладів), стажисти вищого навчального закладу) і у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги матері (батька); укладення шлюбу військовослужбовцем, особою рядового чи начальницького складу із громадянкою (громадянином) України, іноземцем або особою без громадянства, що постійно проживає за межами України; хвороба військовослужбовця, особи рядового чи начальницького складу або члена його сім'ї, якщо така хвороба згідно з висновком лікарської або лікарсько-експертної комісії перешкоджає військовослужбовцю або особі рядового чи начальницького складу проходити службу в даній місцевості чи проживати в ній членові його сім'ї, у разі відсутності можливості переміщення (переведення) до іншої місцевості; необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років; наявність у військовослужбовця, особи рядового чи начальницького складу трьох і більше дітей; неможливість призначення одного з військовослужбовців, осіб рядового чи начальницького складу, які перебувають у шлюбі, в межах одного населеного пункту (гарнізону) в разі переміщення (переведення) дружини (чоловіка) на нове місце служби до іншого населеного пункту (гарнізону); довгострокове відрядження за кордон дружини (чоловіка) військовослужбовця, особи рядового і начальницького складу.
Колегія суддів звертає увагу, що позивачем зазначених вище обставин у рапорті не зазначено, а судом самостійно не встановлено.
Так, відповідно до наказу МВС від 04.12.2017 № 987 «Про затвердження Положення про підрозділи поліції особливого призначення» підрозділи безпосередньо підпорядковуються керівнику ГУНП або особі, яка виконує його обов'язки. Під час виконання завдань поза межами місця постійного несення служби (дислокації) Підрозділ переходить в підпорядкування керівника відповідного ГУНП.
З метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану 15.03.2022 прийнято Закон України від 15.03.2022 № 2123-IX "Про внесення змін до законів України "Про Національну поліцію" та "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" (далі Закон № 2123-IX), який набрав чинності з 01.05.2022. Законом № 2123-IX внесені зміни до Закону № 580-VIII до статей 60 та 65 Закону № 580-VIII.
Зокрема, частину 1 статті 60 Закону № 580-VIII викладено в такій редакції: "Відносини, що виникають у зв'язку зі вступом, проходженням та припиненням служби в поліції, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань проходження служби в поліції".
Частину восьму статті 65 Закону № 580-VIII доповнено абзацом другим та зазначено, що поліцейські зобов'язані проходити службу там, де це викликано інтересами служби і обумовлено наказами керівника органу (закладу, установи) поліції, до повноважень якого належить право призначення на посаду та звільнення з посади. Розділом ІІ Закону № 2123-IX визначено, що пункт 1 розділу I цього Закону діє тимчасово, на період введення в Україні воєнного стану, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та/або інших держав проти України та 60 днів після цього.
Колегія суддів звертає увагу, що зміни в спеціальному законодавстві з питань проходження служби в поліції, що відбулися з 01 травня 2022 року, виключили можливість субсидіарного застосування норм трудового законодавства до регулювання порядку переміщення поліцейських, відтак, аргументи позивача (з посиланням на практику Верховного Суду, що сформована до внесення таких змін) про необхідність застосування до спірних правовідносин приписів КЗпП України є неприйнятними. Правова позиція щодо правозастосування сформульована та викладена Верховним Судом у постанові від 25.05.2023 у справі № 620/3663/19, в якій Верховний Суд відступив від раніше сформованої практики Верховного Суду щодо субсидіарного застосування загальних норм трудового законодавства, та сформував новий висновок про неможливість такого застосування після змін в спеціальному законодавстві з питань проходження служби в поліції, що набули чинності з 01.05.2022 на підставі Закону № 2123-IX.
Крім того, нормами спеціального законодавства, якими насамперед є Закон України «Про Національну поліцію» та Закон України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» не визначено строк розгляду керівником рапорту поліцейського на звільнення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки позивач проходить службу у військовий час в поліції, зазначення позивачем у рапорті виключно бажання звільнитись зі служби в поліції є неповажною підставою для звільнення за власним бажанням, оскільки в умовах воєнного стану під час несення служби в поліції особливого призначення поліцейські не тільки виконують завдання по участі в обороні, а й забезпечують суспільний порядок.
Як вже було зазначено вище, до закінчення визначеного у пункті 68 Положення № 114 строку, служба в поліції за власним бажанням припиняється за умови зазначення в рапорті дати звільнення і причин неможливості продовження служби та якщо між поліцейським та органом, уповноваженим приймати рішення про звільнення зі служби в поліції, було досягнуто згоди щодо конкретної дати, з якої служба в поліції припиняється, однак ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції не надано доказів того, що між позивачем та відповідачем досягнуто згоди щодо дати звільнення, будь-які відмітки з цього приводу рапорт не містить, що додатково свідчить про відсутність бездіяльності з боку відповідача.
Колегія суддів зазначає, що оскільки позивач не зазначив у рапорті наявність поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків або поважних причин, які встановлені Переліком №413, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність протиправної бездіяльності відповідача, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.
За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що при прийнятті спірних наказів про накладення на позивача найсуворішого виду дисциплінарного стягнення, а саме звільнення зі служби в поліції, відповідач діяв обґрунтовано, в порядку, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, а застосоване до позивача стягнення є співмірним із вчиненим проступком.
З огляду на правомірність накладеного на позивача дисциплінарного стягнення у виді звільнення з займаної посади, у зв'язку із наявністю факту вчиненого ним діяння, відсутні підстави для поновлення позивача на службі в органах Національної поліції, відтак підстави для їх задоволення також відсутні.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції про те, що позивач, погодившись проходити службу в поліції, добровільно погодився на усі ризики пов'язані з проходженням такої служби, як і взяв на себе зобов'язання мужньо і вправно служити народу України, але фактично на цей час взяті на себе обов'язки не виконав.
Отже, наведені позивачем причини невиконання наказу керівника ГУНП в Харківській обл., в умовах дії воєнного стану, не є такими, що виправдовують відмову позивача від виконання наказу керівника та вчинення останнім дисциплінарного проступку.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що дисциплінарна комісія під час проведення службового розслідування, зокрема, стосовно позивача здійснила повний та належний розгляд обставин та дійшла висновку про вчинення позивачем дисциплінарного проступку, а отже під час притягнення останнього до дисциплінарної відповідальності відповідачем не було допущено порушень норм чинного законодавства.
Вказане зумовлює висновок про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування наказу ГУ НП в Харківській обл. № 328 від 11.04.2024 про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення, з огляду на його правомірність.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків, якими мотивоване рішення суду першої інстанції, та не дають підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.
Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Поліцейського взводу №3 роти №1 батальйону №2 ППОП ГУНП в Харківській області ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2024 по справі № 520/7456/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.А. Спаскін
Судді О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич
Повний текст постанови складено 23.12.2024 року