20 грудня 2024 р. Справа № 480/3008/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Макаренко Я.М. , Спаскіна О.А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 08.08.2024, головуючий суддя І інстанції: О.В. Соп'яненко, м. Суми, повний текст складено 08.08.24 по справі № 480/3008/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - ГУ ПФУ в Одеській області, відповідач), у якому просила суд:
- визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови в проведенні перерахунку пенсій ОСОБА_1 із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачені страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІV, починаючи з 02.03.2024;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , призначеної згідно з Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV, із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2021-2023 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 02.03.2024;
- визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 10 пенсій як працівнику освіти;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 10 пенсій як працівнику освіти згідно з Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV;
- судові витрати покласти на відповідача.
В обґрунтування позовних вимог зазначила про протиправність дій відповідача, який при призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 05.03.2024 визначив розмір її пенсії з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014, 2015, 2016 роки, а не за 2021- 2023 роки, що передували року (2024 рік) звернення із заявою про призначення пенсії за віком та відмовив у виплаті одноразової грошової допомоги у розмірі 10 пенсій як працівнику освіти, відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі по тексту - Закон № 1058-ІV), як таких, що порушують права на отримання заробленої за 41 рік пенсії та одноразової допомоги.
З посиланням на правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 14.02.2018 року по справі № 465/5246/17, від 13.02.2019 року по справі №265/7301/16-а, від 11.09.2019 року по справі № 213/1226/16-а, від 18.08.2020 року по справі №236/6611/17, від 2.03.2023 року по справі № 240/4170/19, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 року по справі №876/5312/17 та від 17.04.2018 року по справі №348/2271/16-а переконувала, що у випадку призначення пенсії особі за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому, при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV), має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно з частиною 3 статті 45 Закону № 1058-IV. Крім того, при визначенні розміру пенсії за віком повинні застосовуватись формули, які використовуються при призначенні пенсії вперше за Законом № 1058-IV, а не ті, що використовуються при переході із одного виду пенсії, призначеної за цим законом, на інший.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 08.08.2024 у справі № 480/3008/24 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у проведенні перерахунку пенсій ОСОБА_1 із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачені страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІV, починаючи з 02.03.2024.
Визнано протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 10 пенсій як працівнику освіти.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, код ЄДРПОУ 20987385) повторно розглянути заяву про перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ), призначеної згідно з Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV, із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2021 - 2023 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 02.03.2024.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, код ЄДРПОУ 20987385) виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) одноразову грошову допомогу у розмірі 10 пенсій як працівнику освіти згідно з Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV, з урахуванням висновків суду.
У задоволені інших вимог - відмовлено.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, код ЄДРПОУ 20987385) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн.
Відповідач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 08.08.2024 по справі №480/3008/24 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована твердженнями про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, що в свою чергу, призвело до прийняття помилкового рішення.
Наполягав, що в діях пенсійного органу відсутні ознаки протиправності, оскільки у спірних правовідносинах має місце саме переведення позивача на пенсію за віком на умовах, визначених Законом № 1058-IV, а не первинне призначення, як на тому наполягає позивач, а тому відповідачем при визначенні розміру пенсії ОСОБА_1 правомірно врахований показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014, 2015, 2016 роки. Зверну увагу на необхідність розмежовувати умови призначення та переведення, оскільки кожна особа має право кожен рік подавати заяву на переведення з одного виду пенсії на інший, розцінюючи це, як перше звернення за призначенням пенсії та не враховуючи того, що пенсія вже була призначена.
Переконував, що в силу положень п. 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Відтак, обов'язковою вимогою для виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 10 пенсій як працівнику освіти згідно з Законом № 1058-ІV є неотримання особою будь-якого виду пенсії до моменту звернення, в той час як позивачу вже призначалась пенсія за вислугу років з 21.08.2014, а з 05.03.2024 - пенсія за віком. Отже підстави для виплати ОСОБА_1 такої допомоги відсутні.
Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з серпня 2014 року було призначено пенсію за вислугою років як працівнику освіти. Проте, позивач відмовилась отримувати пенсію у зв'язку з тим, що продовжила працювати як працівник освіти. Після досягнення відповідного пенсійного віку, який дає право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІV, позивач звернулась до ГУ ПФУ в Одеській області за призначенням їй пенсії за віком. Після призначення пенсії за віком з 05.03.2024 року, ОСОБА_1 , з'ясувала, що при призначенні їй пенсії за віком було застосовано показник середньої заробітної плати за 2014-2016 роки.
Позивач 05.03.2024 звернулася з заявою до відповідача про проведення перерахунку та виплати пенсії із застосуванням нового показника середньої заробітної плати по Україні за 2021-2023 роки, що застосовується у 2024 році для призначення пенсії.
Рішенням від 12.03.2024 № 959200154335 ГУ ПФУ в Одеській області повідомило позивача про відсутність підстав для здійснення перерахунку пенсії із застосуванням нового показника середньої заробітної плати по Україні за 2020-2022 роки.
Не погодившись з такими діями відповідача, а також не виплатою їй одноразової грошової допомоги у розмірі 10 пенсій як працівнику освіти згідно з Законом № 1058-ІV, позивач звернулася до суду з даним позовом за захистом своїх прав.
Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправною відмову у проведенні перерахунку пенсії із застосування показника середньої заробітної плати по Україні за 2021 - 2023 роки з 05.03.2024, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки позивачу вперше з 05.03.2024 було призначено пенсію відповідно до Закону № 1058-IV, підстав для не здійснення перерахунку пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2021, 2022, 2023 роки, з якої сплачено страхові внески, при переведенні на пенсію за віком за тим же законом - немає.
Також, суд визнав, що позивач набула права на отримання грошової допомоги, передбаченої п. 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV, так як на момент призначення пенсії працювала на посаді вчителя фізики в Охтирській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 2, яка входить до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років" № 909 від 04.11.2023, має більше 40 років стажу, що підтверджується формою РС-право від 22.03.2024 та не отримувала будь-якої пенсії.
З урахуванням встановлених обставин справи та норм статті 26 Закону № 1058-IV, пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України постановою від 23.11.2011 №1191 суд зазначив про безпідставність відмови у нарахуванні та виплаті позивачу грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача суд вважав за необхідне зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву про перерахунок та виплату пенсії позивачу починаючи з 05.03.2024 року та зобов'язати виплатити одноразову грошову допомогу у розмірі 10 пенсій як працівнику освіти.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання ГУ ПФУ в Одеській області здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії за віком призначеної згідно із Законом № 1058-ІV, із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2021-2023 роки, суд першої інстанції виходив із дискреційності повноважень пенсійного органу у вказаній частині.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України (рішення суду підлягає перегляду в частині задоволення позовних вимог), колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
З 01 січня 1992 року постановою Верховної Ради України від 06 грудня 1991 року № 1931-XII введено в дію Закон № 1788-XII в частині норм, що стосуються призначення і виплати пенсій та коригування рівнів пенсій, призначених до введення цього Закону; з 01 квітня 1992 року - в повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 1788-XII громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до пункту «е» частини першої статті 55 Закону № 1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати:
з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців;
з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років;
з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців;
з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років;
з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців;
з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років;
з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців;
з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років;
з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців;
з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.
З 01 січня 2004 року набрав чинності Закон № 1058-IV, який розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Отже, з 01 січня 2004 року Закон №1058-IV є основним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно зі статтею 10 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Частиною 1 статті 26 Закону № 1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.
При цьому, відповідно до статті 27 Закону № 1058-IV розмір пенсії за віком визначається за формулою: П= Зп х Кс, де: П - розмір пенсії; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи.
За приписами частин 1 та 2 статті 40 Закону № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де:
Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;
Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки.
Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n);
К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Згідно з частинами 2 та 4 статті 42 Закону № 1058-IV для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
У разі, якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія.
За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.
У разі якщо застрахована особа після призначення (перерахунку) пенсії має менш як 24 місяці страхового стажу, перерахунок пенсії проводиться не раніше ніж через два роки після призначення (попереднього перерахунку) з урахуванням страхового стажу після її призначення (попереднього перерахунку) та заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію.
Якщо пенсіонер, який продовжував працювати, набув стажу, достатнього для обчислення пенсії відповідно до частини першої статті 28 цього Закону, за його заявою проводиться відповідний перерахунок пенсії незалежно від того, скільки часу минуло після призначення (попереднього перерахунку) пенсії, з урахуванням заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію.
Органи Пенсійного фонду щороку з 1 квітня без додаткового звернення особи проводять перерахунок пенсії тим особам, які на 1 березня року, в якому здійснюється перерахунок, набули право на проведення перерахунку, передбаченого абзацами першим - третім цієї частини, на найбільш вигідних умовах. Порядок такого перерахунку пенсії встановлюється правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Обчислення страхового стажу, який дає право на перерахунок пенсії відповідно до цієї статті, здійснюється не раніше дня, що настає за днем, по який обчислено страховий стаж під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.
Згідно із пунктом 3 Порядку проведення перерахунку пенсії без додаткового звернення особи відповідно до частини четвертої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління ПФУ від 18.05.2018 № 10-1, перерахунок пенсії проводиться пенсіонеру, який після призначення (перерахунку) пенсії:
1) продовжував працювати та має не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої (якого) призначено (попередньо перераховано) пенсію або із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону, за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії;
2) продовжував працювати і має менш як 24 місяці страхового стажу. Перерахунок пенсії проводиться не раніше ніж через два роки з дня звернення за призначенням (попереднім перерахунком) пенсії.
Перерахунок проводиться з урахуванням страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) та із заробітної плати (доходу), з якої (якого) призначено (попередньо перераховано) пенсію.
З аналізу наведених норм вбачається, що перерахунок пенсії проводиться з урахуванням заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію. За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 45 Закону України № 1058-ІV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
За змістом частини 3 статті 45 Закону України № 1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви, на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в ч.1 ст.40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною третьою статті 45 Закону № 1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. При цьому переведення особи з одного виду пенсії на інший здійснюється на підставі поданої такою особою відповідної заяви.
Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV.
Водночас, врахування середніх показників заробітної плати за три останні роки перед зверненням за призначенням пенсії за правилами частин 1 та 2 статті 40 Закону № 1058-IV передбачено лише при первинному призначенні такої пенсії.
Такий висновок суду апеляційної інстанції відповідає правовій позиції, викладеній Верховним Судом, зокрема, у постановах від 31 травня 2019 року у справі №314/272/17(2-а/314/33/2017), від 31 березня 2020 року у справі № 348/1296/17, від 17 червня 2021 року по справі № 440/3786/18.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач, із серпня 2014 року перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Сумській області як отримувач пенсії за вислугу років згідно з положеннями Закону № 1788-ХІІ.
Аналіз частини першої статті 9 Закону № 1058-ІV дозволяє колегії суддів дійти висновку про те, що питання щодо нарахування та виплати пенсії за вислугою років, яка була призначена позивачу, не входить до правового регулювання Закону № 1058-ІV, а визначається виключно Законом № 1788-ХІІ і є спеціальним видом пенсії для конкретно визначеного кола осіб.
Таким чином, після досягнення відповідного пенсійного віку, який дає право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV, звернувшись 05.03.2024 до органу Пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії за віком, ОСОБА_1 використала право на призначення пенсії в солідарній системі відповідно до Закону № 1058-IV вперше.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 29.11.2016 у справі №133/476/15-а (№21-6331а15), відповідно до якої у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1788-ХІІ, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно із частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року в справі № 428/450/17, особі, якій до досягнення загального пенсійного віку була призначена та виплачувалась пенсія іншого виду і на підставі іншого Закону, при зверненні з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV у зв'язку з досягненням такого віку пенсія повинна обраховуватись на підставі положень статті 40 Закону № 1058-IV як вперше призначена.
Крім того, аналогічне спірне питання також було предметом розгляду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 577/2576/17, де Велика Палата Верховного Суду вказала, що при зверненні особи, якій було призначено пенсію за вислугу років у порядку Закону № 1788-ХІІ, до територіальних органів ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком на підставі Закону № 1058-IV має місце саме призначення такого виду пенсії, а не переведення згідно з частиною третьою статті 45 зазначеного Закону, яка безпосередньо визначає порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший вид пенсії. Крім того, Суд зауважив також, що статтею 9 Закону № 1058-IV не передбачено такого виду пенсії, як пенсія за вислугу років.
З огляду на вищевикладене, помилковими є висновки пенсійного органу про те, що у спірних правовідносинах мало місце переведення з одного виду на інший вид пенсії в межах одного Закону відповідно до частини третьої статті 45 Закону №1058-IV, а не нове її призначення.
До того ж, з наявної в матеріалах справи копії трудової книжки ОСОБА_1 вбачається, що після призначення пенсії за вислугу років вона продовжувала працювати та сплачувала у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Колегія суддів наголошує, що показник середньої заробітної плати в Україні для обчислення пенсії визначається на день призначення пенсії вперше або у випадку переведення з одного виду пенсії на інший, що фактично є призначенням такого виду пенсії вперше, що і мало місце у спірних правовідносинах.
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у позивача права на нарахування та виплату пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням такої пенсії, а саме: за 2021 - 2023 роки.
Вищенаведене також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 08.02.2024 по справі № 500/1216/23 та 23.09.2024 по справі № 620/2027/23, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України.
За вищевказаного правового регулювання та встановлених у цій справі обставин, колегія суддів підтверджує висновок суду першої інстанції про неправомірність дій відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії позивача із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачені страхові внески за три календарні роки (2021-2023 роки), що передують року звернення, у зв'язку з призначенням ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-ІV.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 10 пенсій як працівнику освіти згідно з Законом № 1058-ІV колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Зі змісту зазначеної норми вбачається, що особа набуває права на отримання грошової допомоги, передбаченої п. 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV, у випадку якщо вона:
1) досягла пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058-IV;
2) на момент досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювала в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення";
3) на момент досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, мала страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення";
4) не отримувала раніше будь-яку пенсію.
При цьому для отримання вказаної грошової допомоги необхідне одночасне дотримання всіх вищезазначених умов.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Так, Кабінет Міністрів України постановою від 23.11.2011 № 1191 затвердив Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати (далі - Порядок № 1191), який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV.
Відповідно пункту 2 Порядку № 1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону №1788-ХІІ, що передбачені, зокрема, переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років" (далі - Перелік № 909).
При цьому, згідно з Переліком № 909 до посад, які дають право на пенсію за вислугою років, віднесено роботу у загальноосвітніх навчальних закладах, військових загальноосвітніх навчальних закладах, музичних і художніх школах на таких посадах: учителі, логопеди, вчителі-логопеди, вчителі-дефектологи, викладачі, сурдопедагоги, тифлопедагоги, вихователі, завідуючі та інструктори слухових кабінетів, директори, завідуючі, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної), навчально-виробничої частини або роботи з виробничого навчання, завідуючі навчальною і навчально-виховною частиною, завідувачі філіями, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної) роботи, соціальні педагоги (організатори позакласної та позашкільної виховної роботи з дітьми), практичні психологи, педагоги-організатори, майстри виробничого навчання, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.
Згідно з пунктом 4 Порядку № 1191, страховий стаж, передбачений пунктами 2 і 3 цього Порядку, враховується в календарному обчисленні. При цьому допускається підсумовування страхового стажу за періоди роботи, які дають право на призначення пенсії відповідно до пунктів "е" "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Колегією суддів встановлено, що на момент звернення із заявою про призначення пенсії позивач працювала на посаді вчителя фізики в Охтирській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 2, яка входить до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років" № 909 від 04.11.2023 та має більше 40 років стажу, а також не отримувала будь-якої пенсії, оскільки після призначення їй пенсії за вислугу років з серпня 2014 року відмовилась від її отримання.
Доказів зворотного відповідачем до матеріалів справи на вимогу суду першої інстанції не надано.
З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідач безпідставно відмовив позивачу у нарахуванні та виплаті позивачу грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що свідчить про наявність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.
Спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.
Згідно з положеннями Рекомендації Комітету ОСОБА_4 Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом ОСОБА_4 11 березня 1980 року під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта.
На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Беручи до уваги, що рішення суду першої інстанції позивачем в частині обраного судом способу захисту не оскаржується, враховуючи встановлену судами першої та апеляційної інстанції протиправність відмови відповідача, відсутні підстави для скасування судового рішення в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву про перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , призначеної згідно з Законом № 1058-ІV, із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2021 - 2023 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 02.03.2024 та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 10 пенсій як працівнику освіти згідно з Законом № 1058-ІV.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
За визначенням, наведеним у статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного колегія суддів, погоджується з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позову, а тому відсутні підстави для його скасування.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції в цій частині не спростовують.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 08.08.2024 по справі № 480/3008/24 в частині задоволення позову - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Т.С. Перцова
Судді Я.М. Макаренко О.А. Спаскін