23 грудня 2024 р. Справа № 520/15518/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
Суддів: Любчич Л.В. , Жигилія С.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2024, головуючий суддя І інстанції: Бідонько А.В., м. Харків, по справі № 520/15518/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, в якій просив суд:
- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо призупинення з 01 січня 2024 року виплати призначеної за віком пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області поновити ОСОБА_1 з 01 січня 2024 року нарахування та виплату раніше призначеної пенсії.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2024 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено.
Визнано неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо призупинення з 01 січня 2024 року виплати призначеної за віком пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області поновити ОСОБА_1 з 01 січня 2024 року нарахування та виплату раніше призначеної пенсії.
Вирішено питання про судові витрати.
Відповідач, не погодившись з вищевказаним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2024 по справі № 520/15518/24 скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволення позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства, зокрема, у відповідності до приписів постанов Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" та №637 від 05.11.2014 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам". Також зазначає, що резолютивна частина рішення суду першої інстанції стосовно зобов'язання виплачувати пенсію позивачу містить зобов'язання до вчинення дій на майбутнє, що є неприпустимим.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи в порядку письмового провадження, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 є пенсіонером за вислугою років та перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Харківській області як внутрішньо переміщена особа.
Відповідно до довідки №6326004966 від 09.12.2014 ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою.
З 01.01.2024 виплату пенсії позивачу було припинено, у зв'язку з чим позивач звернувся до відповідача з листом.
Відповідно до роз'яснень Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, викладених у листі від 17.05.2024, виплату пенсії позивачу було призупинено з 01.01.2024 у зв'язку з непідтвердженням дії довідки внутрішньо переміщеної особи на підставі інформації з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.
Вважаючи дії відповідача щодо припинення виплати пенсії з 01.01.2024 протиправними, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з відсутності передбаченої статтею 49 Закону № 1058-IV підстави для припинення виплати позивачу пенсії, у зв'язку з чим дійшов висновку про протиправність таких дій відповідача.
Колегія суддів погоджується з вищевказаним рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Право на соціальний захист, що включає право на забезпечення у старості, гарантоване громадянам України частиною 1 статті 46 Конституції України.
Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Відповідно до частин 1-2 статті 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 № 1706-VII (далі - Закон № 1706-VII) для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі Закон № 1058- ІV).
За загальним правилом, право на призначення (перерахунок, поновлення) пенсії мають громадяни України незалежно від місця проживання та іноземці і особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, на умовах та порядку, передбачених законодавством або міждержавними угодами.
Зазначений підхід узгоджується із позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 30.01.2020 у справі №489/5194/16-а.
Статтею 5 Закону № 1058-ІV передбачено, що він регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного та соціального страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом та Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування". Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням, порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Згідно з частиною 1 статті 47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Підстави припинення та поновлення виплати пенсії визначені статтею 49 Закону № 1058-ІV, відповідно до частини 1 якої (в редакції, станом на момент виникнення спірних правовідносин) - виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:
- якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості (пункт 1);
- у разі смерті пенсіонера (пункт 3);
- у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд (пункт 4);
- в інших випадках, передбачених законом (пункт 5).
Питання виплати пенсій урегульовано статтею 47 Закону № 1058-IV, за якою пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.
У рішенні Верховного Суду від 03.05.2018 у зразковій справі №805/402/18, залишеному без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018, висловлена правова позиція, згідно з якою перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.
Отже, виходячи з вищезазначених норм права, припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення або на підставі рішення суду і лише з підстав, визначених статтею 49 Закону № 1058-ІV.
В контексті спірних правовідносин у даній справі колегія суддів зазначає, що такої підстави для припинення виплати пенсії як непідтвердження дії довідки внутрішньо переміщеної особи на підставі інформації з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб Закон № 1058-ІV не містить.
Призупинення виплати пенсії вищевказаним законом взагалі не передбачено.
Відповідно до частини 2 статті 49 Закону № 1058-ІV поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною 3 статті 35 та статтею 46 цього Закону.
Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що призупинення нарахування та виплати пенсії позивачу з 01.01.2024 було здійснено не у спосіб, передбачений Законом № 1058-IV, а з точки зору положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мало місце втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним.
Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання пенсійного органу на постанову Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", оскільки підзаконні нормативно-правові акти не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.
Так, конституційне поняття «Закон України», на відміну від поняття «законодавство України», не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.
Таким чином, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано жодного доказу у підтвердження правомірності припинення виплати пенсії позивачу.
Колегія суддів також відхиляє доводи апеляційної скарги, що резолютивна частина рішення суду першої інстанції містить зобов'язання, спрямоване на майбутнє. Так, зобов'язання відповідача поновити ОСОБА_1 з 01 січня 2024 року нарахування та виплату раніше призначеної пенсії у контексті спірних правовідносин є ефективним та належним способом захисту, спрямоване на відновлення порушеного відповідачем права позивача на пенсійне забезпечення. При цьому жодних вказівок пенсійному органу щодо вчинення певних дій у майбутньому, наприклад, виплачувати пенсію надалі чи тому подібне, резолютивна частина оскаржуваного рішення суду не містить. У такий же спосіб шляхом зобов'язання пенсійного органу відновити виплату особі призначеної їй пенсії захистив права позивача і Верховний Суду у рішенні від 03.05.2018 у зразковій справі №805/402/18.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів прийшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.
Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Згідно із статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2024 по справі № 520/15518/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Я.М. Макаренко
Судді Л.В. Любчич С.П. Жигилій