23 грудня 2024 року м. Київ
Справа № 753/17049/24
Провадження: № 22-ц/824/18371/2024
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т.О.,
суддів Нежури В.А., Соколової В.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу адвоката Полєтаєва Ігоря Олексійовича в інтересах ОСОБА_1
на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 01 жовтня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Комаревцевої Л. В.,
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У вересні 2024 року ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» звернулось до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 09.08.2022 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 101915197 в електронній формі, відповідно до порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію». За умовами вказаного договору відповідач отримав кредитні кошти в розмірі 5000 грн. зі сплатою комісії та відсотків за користування кредитними коштами загальним строком 105 календарних днів, тобто до 22.11.2022, шляхом перерахування грошових коштів на свою банківську картку. 05.12.2022 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК'Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 86-МЛ/Т, в тому числі за кредитним договором № 101915187 від 09.08.2022 року. Згідно вказаного договору ТОВ «Мілоан» передало новому кредитору розрахунок заборгованості за кредитним договором № 101915187 від 09.08.2022 року, згідно якого заборгованість ОСОБА_1 за вказаним договором складає 20950,00 грн., з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить - 5000 грн., прострочена заборгованість за сумою відсотків за становить - 15000,00 грн., прострочена заборгованість за комісією становить - 950 грн. Позивачем було надіслану відповідачу письмову претензію про погашення кредитної заборгованості вих. 22112644/13 від 14.06.2024, однак вказана вимога залишена відповідачем без виконання. За наведених обставин, ТОВ «ФК» Кредит-Капітал» просило суд стягнути з відповідача на свою користь вказану заборгованість за кредитним договором № 101915187 від 09.08.2022 року.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 01 жовтня 2024 року позов ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТзОВ Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором№ 101915197 від 09.08.2022 в розмірі 20950,00 грн. суму сплаченого судового збору в розмірі 2 422,40 грн.
Не погодившись із таким судовим рішенням, адвокат Полєтаєв І. О. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позову.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, а саме щодо нарахування процентів за кредитом. Зазначає, що на момент набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023№ 3498-IX відповідач не сплатив ТОВ «Міолан» суму кредиту, а тому відповідно до положень пункту 7.1. договір про споживчий кредит № 101915197 від 09.08.2022, діє до теперішнього часу, а тому на нього розповсюджуються положення названого Закону. Згідно абзацу 2 частини 2 статті 21 Закону України «Про споживче кредитування», сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті відповідачем за договором про споживчий кредит № 101915197 від 09.08.2022, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін, тобто не може перевищувати 2500,00 грн. Крім того, підпунктом 6 пункту 5 Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 № 3498-IX до статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» внесено зміни, а саме статтю 8 доповнено частиною 5 наступного змісту «Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %». Згідно пунктів 1.5., 1.5.2., 1.5.3. договору про споживчий кредит № 101915197 від 09.08.2022, денна процентна ставка за користування кредитом протягом пільгового періоду становить 2,00%; денна процентна ставка за користування кредитом протягом поточного періоду становить 3,00%; аналогічне положення міститься в пункті 3 Паспорту споживчого кредиту. Отже, до спірних правовідносин сторін слід застосувати обмеження, які передбачені частиною 5 статті 8, абзацом 2 частини 2 статті 21 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 року № 3498-IX). Крім того, як вбачається з положень пунктів 1.5. договору про споживчий кредит № 101915197 від 09.08.2022, комісія в розмірі 950,00 грн. не врахована кредитодавцем в розрахунок денної процентної ставки за користування кредитом, що є порушенням статті 8 Закону України «Про споживче кредитування». За наведених підстав, просив суд скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 7500 грн, з яких: 5000 грн тіло кредиту, 2500 грн - проценти.
Ухвалами Київського апеляційного суду від 07 листопада 2024 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше став розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Як убачається із матеріалів справи та встановлено судом, 09.08.2022 між ТОВ «Міолан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 101915197 в електронній формі, відповідно до порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» на суму 5000 грн. зі сплатою комісії та відсотків за користування кредитними коштами загальним строком 105 календарних днів, до 22.11.2022.
Згідно п. 1.4. договору, позичальник має повернути кредит, сплатити комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дау платежу 22.11.2022 року (останнього дня строку кредитування).
У п 1.5.1. договору, сторони визначили, що комісія за надання кредиту 950.00 грн., яка нараховується за ставкою 19.00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.
У п. 1.5.2.-1.5.3, 1.6. договору, сторони погодили, що проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 1500.00 грн., які нараховуються за ставкою 2.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду.
Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду: 13500.00 грн., які нараховуються за стандартною процентною ставкою 3.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду.
Тип процентної ставки за цим договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п.2.2,.2.3 цього Договору.
Згідно п. 1.7. договору, позичальник не повинен сплачувати на користь кредитодавця будь-які платежі не передбачені цим договором. Вказані в цьому договорі розміри комісій, процентів та будь-яких інших винагород кредитодавця не можуть бути збільшені кредитодавцем без згоди позичальника.
У п 2.2. договору визначена плата за кредитом, а саме позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п 1.5.1 -1.5.3. Договору, в один з термінів (дат) вказаних в п. 1.4. У випадку якщо позичальник продовжує строк кредитування вказаний в п. 1.3 Договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою визначеною п.1.5.2., в сумі та на умовах визначених п.2.3 Договору.
Нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей передбачених п.2.2.3 Договору.
Проценти нараховуються за стандартною ставкою, що визначена п.1.5.3. цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, та з інших причин визначена в п. 1.5.2 процентна ставка запропонована позичальнику протягом пільгового періоду зі знижкою і є меншою за стандартну ставку встановлену п. 1.5.3 договору. Якщо визначена п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної ставки, то після завершення пільгового періоду, з урахуванням пролонгацій, проценти протягом поточного періоду продовжують нараховуватись за стандартною ставкою згідно п.1.5.3. Договору. Стандартна процентна ставка не є підвищеною. Якщо розмір зобов?язань Позичальника зі сплати процентів протягом пільгового періоду. з урахуванням пролонгацій, є меншим ніж заборгованість зі сплати процентів за аналогічний строк поточного періоду, це означає, що протягом пільгового періоду позичальнику була надана знижка/пільга, що дорівнює між стандартною ставкою встановленою п.1.5.3. та процентною ставкою визначеною п. 1.5.2 договору. Після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється. Розмір стандартної ставки не може бути збільшено кредитодавцем без письмової (такої, що прирівнюється до письмової) згоди позичальника.
Згідно п. 2.3.1. договору, позичальник має право неодноразово продовжувати та/або поновлювати пільговий період та збільшувати строк кредитування на таких саме умовах, за умови, що кредитодавцем надана така можливість Позичальнику відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження/поновлення пільгового періоду збільшення строку кредитування за цим пунктом Позичальник має вчинити дії передбачені цим п.2.3 Договору та розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту (якщо передбачено). Можливі періоди продовження/поновлення 3, 7 та 15 днів.
Згідно п. 6.5 договору, цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі. Кредитний договір укладений з додержанням вимог закону в тому числі в частині письмової форми.
У п. 7.1. договору сторони визначили, що цей договір (з додатками №1, №2 та Правилами), набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов?язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту, який визначається згідно Правил та відповідно до способу надання кредиту, визначеному у п.2.І цього договору.
Строк дії цього договору складає період, що обчислюється з моменту його укладення і до моменту повного фактичного виконання сторонами своїх зобов?язань. Сторони домовились, що повне виконання зобов?язань повинно відбутись в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості згідно п.1.4 Договору.
05.12.2022 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК» Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 86-МЛ/Т, в тому числі за кредитним договором № 101915187 від 09.08.2022 року.
Згідно розрахунку заборгованості та витягу з реєстру боржників до договору про відступлення прав вимоги № 86-МЛ/Т від 05.12.2022 року, сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 101915187 від 09.08.2022 рокустановить 20950,00 грн., з я:ких прострочена заборгованість за сумою кредиту становить - 5000 грн., прострочена заборгованість за сумою відсотків за становить - 15000,00 грн., прострочена заборгованість за комісією становить - 950 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що розмір відсотків, комісії, процентів, витрат позичальника, тип процентної ставки чітко прописані у кредитному договорі № 101915197 від 09.08.2022. Підписуючи кредитний договір, відповідач погодився з усіма умовами щодо повернення суми кредиту та сплати процентів за користування кредитом в строки, встановлені цим договором. При цьому, підписанням даного договору позичальник висловив свою обізнаність з діючими тарифами банку та обов'язковими платежами, передбаченими чинним законодавством України. Розрахунок заборгованості, наданий позивачем, стороною відповідача не спростований, як і не надано суду доказів на підтвердження належного виконання умов договору та сплати коштів.
Перевіряючи такі висновки суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Однією із загальних засад цивільного законодавства України є свобода договору (п.3 ч.1 ст. 3 ЦК України).
У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором
є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які
є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із частиною першою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (частина шоста статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі частина дванадцята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними (стаття 77 ЦПК), допустимими (стаття 78 ЦПК), достовірними (стаття 79 ЦПК), а у своїй сукупності - достатніми (стаття 80 ЦПК ).
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Обставини укладення 09.08.2022 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 кредитного договору№ 101915197 в електронній формі, відповідно до порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», сторонами не заперечується.
Відповідач визнає факт укладення вказаного договору та наявність у нього заборгованості у виді тіла кредиту у розмірі 5000 грн.
Однак, відповідач не погоджується з розміром заявлених до стягнення процентів за користування кредитом, а також комісії.
Перевіряючи такі доводи апеляційної скарги, колегія суддів ураховує наступне.
Статтею 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %, була доповнена частиною п'ятою згідно із Законом № 3498-IX від 22.11.2023.
Закон України від 22 листопада 2023 року №3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року.
Згідно з частиною 5 статті 94 Конституції України закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.
Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов'язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.
Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Натомість встановлені у цій справі фактичні обставини і докази дають підстави для висновку, що строк дії договору № 101915197 почався 09.08.2022 та закінчився 22.11.2022року.
Посилання скаржника на те, що кредитний договір діє по еперішній час є такими, що зводяться до власного трактування умов укладеного договору та суперечать п. 7.1 договору.
З огляду на викладене, посилання скаржника на положення частини 7 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» в редакції Закону «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-ІХ, який набрав чинності 24 грудня 2023 року, як на підставу для зменшення суми процентів за користування кредитом до 2500 грн колегія суддів відхиляє.
Перевірячи доводи апеляційної скарги щодо незаконності позовних вимог про стягнення комісії, колегія суддів зазначає наступне.
Так, 10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення ч. 1, 2, 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з ч.2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.
Отже, виходячи з аналізу вимог п.4 ч.1 ст. 1,ч.2 ст.8, ч.1 ст.1, ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.
Договір був підписаний сторонами, ними не оскаржувався, а отже в силу ст. 625 ЦПК України є обов'язковим до виконання.
Включення до тексту кредитного договору умови про необхідність сплати відповідачем комісії за надання кредиту у розмірі 950 грн, а також подальша вимога стягнення нарахованої комісії позивачем з відповідача, колегія суддів вважає таким, що відповідає вимогам діючого законодавства, а тому висновок суду першої інстанції про задоволення позову в цій частині є правильним.
Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції повно і всебічно досліджено наявні у справі докази та дана їм належна правова оцінка, правильно встановлено обставини справи, в результаті чого ухвалено законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права.
Апеляційна скарга за своїм змістом є повторенням правової позиції, викладеної у відзиві на позовну заяву, аргументи якої знайшли належну оцінку в рішенні суду першої інстанції. Доводів на спростування висновків суду апеляційна скарга не містить.
Відповідно до частини третьої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
За таких підстав, апеляційну скаргу адвоката Полєтаєва І.О. в інтересах ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення Дарницького районного суду м. Києва від 01 жовтня 2024 року залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 369, 374, 375, 382-384 України, суд
Апеляційну скаргу адвоката Полєтаєва Ігоря Олексійовича в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 01 жовтня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий Т.О. Невідома
Судді В.А. Нежура
В.В. Соколова