Справа № 610/4176/24
Провадження № 2/610/1390/2024
(заочне)
16.12.2024 Балаклійський районний суд Харківської області в складі:
головуючого - судді Феленка Ю.А.,
за участю секретаря судового засідання Афоніної Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Балаклія Ізюмського району Харківської області цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ВІН ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
06.11.2024 позивач ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ВІН ФІНАНС" (далі - ТОВ "ВІН ФІНАНС") звернувся з позовом до суду, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором кредитної лінії №L2744770 від 30.01.2019 , укладеними між ОСОБА_1 та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ДІНЕРО" (далі - ТОВ "ФК "ДІНЕРО") (первісний кредитор), в сумі 41 306,20 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 30.01.2019 між ОСОБА_1 та ТОВ "ФК "ДІНЕРО" було укладено договір кредитної лінії №L2744770 за умовами якого відповідач отримала кредит у розмірі 13 300,00 грн. ОСОБА_1 свої зобов'язання за договором кредитної лінії не виконала та кредит не повернула, в наслідок чого утворилася заборгованість у загальній сумі 27 214,00 грн, з яких: 13 300,00 грн - тіло кредиту; 614,00 грн - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 13 300,00 грн - інші заборгованості (в т.ч. комісія та пеня). Позивач набув право вимоги за вказаним вище договором кредитної лінії на підставі Договору відступлення прав вимоги № 01072019 від 01.07.2019, укладеного між ТОВ "ФК "ДІНЕРО" та ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ" (назва позивача до перейменування). Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, остання не здійснила платежу для погашення кредитної заборгованості ТОВ "ВІН ФІНАНС".
Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ "ВІН ФІНАНС" в загальній сумі 41 306,20 грн, з яких: 27 214,00 грн - заборгованість за кредитним договором; 2 452,00 грн - 3% річних від простроченої суми; 11 640,20 грн - інфляційні витрати за несвоєчасне виконання кредитних зобов'язань.
Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 вказану суму заборгованості, а також витрати зі сплати судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.
У судове засідання представник позивача не з'явився, про час та місце його проведення був повідомлений належним чином. Позовна заява містить клопотання представника позивача, в якому він просив розглядати справу без його участі, не заперечував проти заочного розгляду справи та ухвалення судом заочного рішення.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, про час та місце його проведення була повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила, відзив не подала.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалось.
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.
18.11.2024 позовну заяву ТОВ "ВІН ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості було прийнято до провадження Балаклійського районного суду Харківської області відкрито провадження та призначено судовий розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Ухвалою Балаклійського районного суду Харківської області від 16.12.2024, у зв'язку з неявкою в судове засідання відповідача ОСОБА_1 , на підставі ст. 280 ЦПК України, постановлено провести заочний розгляд справи.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив, що 30.01.2019 між ОСОБА_1 та ТОВ "ФК "ДІНЕРО" було укладено договір кредитної лінії № AG1737349 за умовами якого відповідач мала отримати кредит у розмірі 5 500,00 грн шляхом безготівкового перерахування на рахунок позичальника кредитних коштів, на строк до 13.02.2019. Договором були визначені відсоткова ставка, в день 0,64%, реальна річна відсоткова ставка 228,86%, штраф у розмірі 50%, комісія за підготовку та направлення документів/повідомлень у зв'язку з простроченою заборгованістю, в день 82,5 грн та інші умови правовідношення (а.с. 24).
Додатковою угодою від 31.01.2024 до вказаного договору кредитної лінії було збільшено розмір кредиту до 10 600,00 грн, збільшено відсоткову ставку в день до 0,65%, реальну річну відсоткову ставку до 234,55%, а також визначено нову дату повного погашення кредиту 15.03.2019 (а.с. 25).
Додатковою угодою від 18.02.2024 до договору кредитної лінії було збільшено розмір кредиту до 13 300,00 грн, збільшено відсоткову ставку в день до 0,69%, реальну річну відсоткову ставку до 246,67%,а також визначено нову дату повного погашення кредиту 21.05.2019 (а.с. 26).
Договір відповідачем було підписано за допомогою електронного підпису.
01.07.2019 між ТОВ "ФК "ДІНЕРО" і ТОВ "ФК "ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ" укладено договір відступлення прав вимоги № 01072019, відповідно до умов якого ТОВ " ФК "ДІНЕРО" передало (відступило) ТОВ "ФК "ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ" за плату, а ТОВ "ФК "ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ" прийняло належні ТОВ "ФК "ДІНЕРО" права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрах боржників. Укладеними між ТОВ "ФК "ДІНЕРО" і боржниками (а.с. 15-17).
З наказу директора ТОВ "ФК "ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ" від 25.07.2024 № 55-к убачається, що з 25.07.2024 ТОВ "ФК "ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ" перейменовано у ТОВ "ВІН ФІНАНС" (а.с. 29).
Відповідно до наданих розрахунків, заборгованість ОСОБА_1 складає 41 306,20 грн, з яких: 27 214,00 грн - заборгованість за кредитним договором; 2 452,00 грн - 3% річних від простроченої суми; 11 640,20 грн - інфляційні витрати за несвоєчасне виконання кредитних зобов'язань. (а.с. 7, 14 зворот).
Норми права, які застосував суд.
Відповідно до ч. 1 ст. 12, ч. 1 ст. 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
При цьому, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно із ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частинами 1, 2 ст. 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно- комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Частиною 1 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Згідно зі ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію" (далі - Закону) якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
В порядку визначеному ч. 2 ст. 1046 ЦК України, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
У відповідності до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Положеннями ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно положень статей 512, 514 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, у тому числі внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). При цьому, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як передбачено ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Згідно зі ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).
Згідно статті 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Мотиви суду.
У судовому засіданні було встановлено, що між ТОВ "ФК "ДІНЕРО" та ОСОБА_1 виникли кредитні правовідносини на підставі договору кредитної лінії № AG1737349 від 30.01.2019.
У постанові від 30 січня 2018 року в справі №161/16891/15 Верховний Суд вказав, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 зазначила, що обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторін. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам доказів не збирає.
Принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог (ст.ст.12, 81 ЦПК України). Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторін. Тобто, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.
Кредитний договір, як і договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Як було зазначено вище, між ОСОБА_1 та ТОВ "ФК "ДІНЕРО" 30.01.2019 було укладено договір кредитної лінії № AG1737349, відповідно до якого, з урахуванням додаткових угод, відповідач повинна була отримати у первісного кредитора кредит у безготівковій формі у загальному розмірі 13 300,00 грн.
З наведених норм законодавства вбачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Аналогічні за змістом висновки, викладені і у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі № 755/2284/16-ц.
При цьому, у разі заміни первісного кредитора у зобов'язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов'язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.
Разом із тим, судом встановлено, що позивачем ТОВ "ВІН ФІНАНС" не було надано жодного первинного документу, який би засвідчив, що позикодавцем були перераховані грошові кошти відповідачу в розмірах, що передбачені договором кредитної лінії, а відповідач ці кошти отримала.
Як убачається з матеріалів справи, звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин, не подавав клопотання про їх витребування.
Тобто, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.
Доданий до позовної заяви роздрукований розрахунок заборгованості за договором, виписка з рахунку та довідка про ідентифікацію не є належними доказами надання відповідачеві кредитних коштів, оскільки вони є внутрішніми документами фінансової установи та не містять відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит.
Вказані висновки суду ґрунтуються на правових позиціях викладених Верховним Судом у постановах від 29 січня 2020 року у справі № 755/18920/18 та від 13 травня 2020 року у справі № 219/1704/17.
Крім того, позивач, обґрунтовуючи набуття права вимоги до відповідача за кредитним договором № AG1737349 від 30.01.2019, укладеним між ТОВ "ФК "ДІНЕРО" і ОСОБА_1 , посилається, зокрема, на договір про відступлення права вимоги № 01072019, укладений 01.07.2019 між ТОВ "ФК "ДІНЕРО" і ТОВ "ФК "ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ", на підставі якого ТОВ "ВІН ФІНАНС" набуло право вимоги до відповідача.
Разом з цим, позивач не надав акт прийому-передачі реєстру боржників та витяг з реєстру боржників, що підтверджують набуття права вимоги саме за договором кредитної лінії, укладеного з відповідачем.
Крім того, позивачем не надано суду доказів на підтвердження оплати за договором відступлення права вимоги № 01072019 від 01.07.2019.
Отже, як встановлено судом, позивачем не доведено факт набуття ним права вимоги до відповідача за договором кредитної лінії № AG1737349 від 30.01.2019.
За вказаних обставин, у зв'язку з не доведенням позивачем факту перерахування кредитних коштів, а отже і обставин їх видачі відповідачу, з метою доведення виконання умов кредитного договору, а також фактичного користування відповідачем кредитними коштами, та не доведенням факту переходу до позивача права вимоги до відповідача, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову належить відмовити повністю.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Судові витрати.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що в задоволенні позовних вимог суд відмовляє повністю, судовий збір, сплачений позивачем при подані позову, розподілу не підлягає та повністю покладається на позивача.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову, понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу також відшкодуванню не підлягають.
Враховуючи вищенаведене, керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, статтями 509, 525, 526, 530, 546, 549, 626, 628, 1048, 1049, 1054, 1056-1 ЦК України суд -
Відмовити у задоволенні позову ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ВІН ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення до Харківського апеляційного суду через Балаклійський районний суд Харківської області шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ВІН ФІНАНС", місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, код ЄДРПОУ 38750239.
Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Копію рішення направити відповідачу рекомендованою поштою з повідомленням не пізніше двох днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складено 23 грудня 2024 року.
СуддяЮ.А. Феленко