23 грудня 2024 року м. Київ
справа №940/763/24
провадження № 33/824/5584/2024
Київський апеляційний суд у складі судді Желепи О.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , жителя АДРЕСА_1 , не працюючого, пенсіонера,
на постанову Тетіївського районного суду Київської областівід 29 жовтня 2024 року у складі судді Косович Т.П.про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП України ОСОБА_1
Постановою судді Тетіївського районного суду Київської області від 29 жовтня 2024 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП України, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто судовий збір на користь держави.
Судом встановлено, що з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 050738 від 24.06.2024 року вбачається, що 24.06.2024 року о 01 годині 20 хвилин в с. Погреби, по вул. Ювілейна, 37 Білоцерківського району Київської області ОСОБА_1 керував транспортним засобом Ford Mondeo, реєстраційний номер НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп'яніння, результат тесту на алкоголь склав 1,95 проміле, чим порушив п. 2.9а ПДР України..
Не погоджуючись з постановою ОСОБА_1 через свого захисника, адвоката Шовкопляса Сергія Петровича, 5 листопада 2024 року подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та провадження у справі закрити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що оскаржувана постанова суду першої інстанції незаконна та необґрунтована у зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи та через порушення норм матеріального та процесуального права.
Вказує, що матеріалами справи не підтверджено здійснення руху транспортного автомобіля, працівник поліції на відеокамері сам зазначив, що автомобіль стоїть, а процитовані у постанові слова ОСОБА_1 про те, що він їхав додому з рибалки, вирвані з контексту, а тому не заслуговують на увагу.
Зазначає, що судом не враховано відсутність пропозиції з боку поліцейських про можливість пройти огляд на стан сп'яніння в найближчому медзакладі, хоча ОСОБА_1 був незгодний з результатом огляду на місці зупинки, що підтверджується написом у протоколі «Надам пояснення в суді».
У судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 та його захисник повторно не з'явились, про дату час та місце судового розгляду були належно повідомлені. ОСОБА_1 подав до суду заяву, якою просив перенести судовий розгляд, оскільки його захисник захворів, у зв'язку з чим ОСОБА_1 шукає іншого адвоката.
Проаналізувавши дану заяву, суд зазначає наступне.
На судове засідання, яке було призначено на 9 грудня 2024 року, захисник ОСОБА_1 - Шовкопляс С.П.подавклопотання про відкладення судовогозасідання, посилаючись на наявність хвороби, докази чого будуть надані на наступне засідання. ОСОБА_1 також подав клопотання про відкладення, посилаючись на те, що він не може приймати участі в судовому засіданні без адвоката. У зв'язку з зазначеними обставинами, розгляд справи було відкладено.
Як було зазначено вище, у судове засідання 23 грудня 2024 року ОСОБА_1 також подав аналогічне клопотання про відкладення розгляду справи. До зазначених клопотань не було надано ніяких доказів зазначених обставин, а саме доказів хвороби захисника, як станом на 09 грудня 2024 року так і станом на 23 грудня 2024 року.
Відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
За таких обставин апеляційний суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності особи, яка її подала.Апеляційний суд також враховує, що сторона захисту висловила свою письмову позицію у апеляційній скарзі та у судовому засіданні в суді першої інстанції.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність, вмотивованість та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Відповідно до приписів ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.
Згідно з ч. 2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов'язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.
Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими (п. 1.3); особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9); водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (п. 2.9. «а»).
Статтею 130 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції виходив з того, що його вина підтверджується достатніми, належними та допустимими доказами у справі, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ № 050738 від 24.06.2024 року, результатом тесту на алкоголь з приладу Драгер, показник якого становить 1,95 проміле, актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в якому ОСОБА_1 своїм підписом фактично підтвердив свою згоду з результатами такого огляду, а також відеозаписом вчиненого правопорушення, на якому чітко видно та чути згоду водія ОСОБА_1 з результатом тесту на алкоголь.
Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи, а також підтверджуються належними та допустимими доказами, що містяться у матеріалах справи.
Статтею 294 КУпАП визначено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Апеляційним судом при перегляді відеозапису встановлено, що працівниками поліції, водій ОСОБА_1 був зупинений у комендантську годину. У ході спілкування поліцейським були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння в ОСОБА_1 (запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук), що було згодом підтверджено самим ОСОБА_1 , та запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер». Після невдалих спроб уникнути цієї процедури ОСОБА_1 погоджується пройти відповідний огляд. Результат тесту на алкоголь склав 1,95 проміле, про що було повідомлено ОСОБА_1 і з чим останній погодився на відеозапис з бодікамери.
Апеляційний суд надає оцінку доводам апелянта про відсутність у матеріалах справи доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом та відхиляє їх як необґрунтовані з огляду на таке.
Із відеозапису вбачається, що дійсно, факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом на ньому не зафіксовано, разом із цим розумних сумнів щодо такого керування в апеляційного суду не виникає враховуючи такі обставини:
1) після того, як працівник поліції підійшов до зупиненого автомобіля, ним запитано у ОСОБА_1 «куди їдем?» на що ОСОБА_2 відповів «додому». На послідуюче питання поліцейского «звідки» ОСОБА_1 відповів «з рибалки» (01:14:30);
2) протягом розмови з працівниками поліції ОСОБА_1 повторно зазначав, що він іде додому і їде з рибалки (01:18:52; 01:25:41);
3) жодного разу на місці події ОСОБА_1 не вказував поліцейським на обставину того, що він не керував транспортним засобом, єдине, на що він посилався, так це те, що він ніякої шкоди не спричинив та він керує транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння вперше. Довід про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, а ним керував його товариш, з'явився вже в суді першої інстанції. Більше того, апеляційний суд враховує встановлену судом першої інстанції невідповідність пояснень ОСОБА_1 з поясненнями допитаного в суді першої інстанції свідком ОСОБА_3 . В апеляційній скарзі така версія обставин більше не згадується, а сторона захисту лише посилається на відсутність доказів керування транспортним засобом ОСОБА_1 на відеозаписі нагрудної камери поліцейского, що свідчить про створення штучних підстав для оскарження постанови суду першої інстанції, які є необґрунтованими та надуманими.
Наведені обставини у своїй сукупності свідчать про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом.
Доводи апеляційної скарги, що судом першої інстанції процитовані слова ОСОБА_1 вирвані з контексту спростовуються матеріалами справи, а саме відеозаписом. Проаналізувавши відеозапис, суд погоджується з мотивуванням суду першої інстанції та його висновками та зазначає, що наведені в постанові цитати повно відображають ромову, яка відбулась у ОСОБА_1 з працівниками поліції.
Доводи апеляційної скарги про порушення поліцейськими порядку огляду на стан сп'яніння, що виявилися у не направленні ОСОБА_1 на огляд до лікаря-нарколога після його незгоди із результатами приладу «Драгер» апеляційний суд відхиляє як надумані та безпідставні, оскільки з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 був згоден із результатами приладу «Драгер» (01:23), про що в тому числі свідчить його підпис в акті огляду. Доводи сторони захисту про те, що написання ОСОБА_1 у протоколі «Надам пояснення у суді» і були незгодою з результатом драгер тесту є незмістовними, оскільки такий напис не свідчить про незгоду з результатом огляду на стан сп'янінння.
Інші доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, розумних сумнів щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП не викликають, порушень щодо порядку отримання доказів, що містяться в матеріалах справи не наводять, що в сукупності свідчить про формальність доводів апеляційної скарги, спрямованих на уникнення адміністративної відповідальності при змістовній згоді із результатами провадження у справі.
Апеляційний суд також наголошує, що відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
За таких обставин, змістовне визнання апелянтом факту керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що також підтверджується головним чином відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, вже утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому твердження апелянта не спростовують та не заперечують такої кваліфікації його дій.
Відповідно до вимог статей 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у статтях 251, 252 КУпАП, зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом та правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності.
Суд, у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Вказані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції були дотримані, а висновок суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є правильним, оскільки він відповідає обставинам справи та наявним у матеріалах справи доказам.
Згідно з положеннями статті 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право:
1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін;
2) скасувати постанову та закрити провадження у справі;
3) скасувати постанову та прийняти нову постанову;
4) змінити постанову.
За таких обставин апеляційна скарга залишається без задоволення, а Постанова Тетіївського районного суду Київської області від 29 жовтня 2024 року залишається без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, Київський апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,- залишити без задоволення.
Постанову Тетіївського районного суду Київської області від 29 жовтня 2024 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя О.В. Желепа