Справа №757/27525/23-к Головуючий 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/5895/2024 Доповідач: ОСОБА_2
04 грудня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з секретарем - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2024 року про продовження ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2024 року залишено без задоволення клопотання захисника ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу. Задоволено клопотання прокурора. Продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 по 28 грудня 2024 року включно.
Захисник подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою обрати до обвинуваченого ОСОБА_6 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з насінням електронного засобу контролю за місцем його проживання за адресою: АДРЕСА_1 або визначити розмір застави, в розмірі, передбаченому п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України - від 80 до 300 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є необгрунтованим, формальним та таким, що містить одні припущення. Стверджує, що мотивувальна частина клопотання прокурора складається з тексту підозри, обвинувального акт та доказів вини сторонніх осіб, що не мають відношення до обвинуваченого та відтворенням шаблонних законодавчих підстав для застосування до особи певного виду запобіжного заходу та не містить аналізу ризиків, які існують, з урахуванням особливостей кримінального провадження та особи обвинуваченого, як того вимагають положення внутрішнього та міжнародного законодавства. Вважає, що судом першої інстанції не взято до уваги аргументи сторони захисту, а саме про відсутність підстав подальшого тримання під вартою, які підтверджуються матеріалами кримінального провадження, з порушенням принципу пропорційності, права на справедливий суд у розумний строк, права на свободу та особисту недоторканість, без встановлення обставин, які є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам, без належного доведення існування таких ризиків. Зазначає, що тримання під вартою не є мірою заочного покарання, а є методом дотримання обвинуваченим належної процесуальної поведінки. Крім того, ОСОБА_6 знаходиться під вартою без вироку суду вже протягом 2 (двох) років 3 (три) місяці, що є грубим порушенням прав обвинуваченого ОСОБА_6 , так як матеріали кримінального провадження містять штучну доказову базу, яка була отримана з порушенням норм КПК України та прав і свобод ОСОБА_6 . Стверджує, що ОСОБА_6 має міцні соціальні зв'язки, батько, сестра обвинуваченого проживають на території України. Під час перебування на державних посадах не притягувався до дисциплінарної, адміністративної відповідальності, стягнення щодо нього не застосовувались та має державні нагороди. Крім того, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, що є підставою вважати, що в разі обрання менш суворого запобіжного заходу ОСОБА_6 не буде вчиняти інших кримінальних правопорушень. Вважає, що ризики заявлені прокурором є недовединими, оскільки у суду першої інстанції немає законних підстав вважати, що ОСОБА_6 буде переховуватись від суду так як його попередня поведінка говорить про інше, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, він не може, оскільки всі докази стороною обвинувачення вже зібрані, ризик незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні також не підтверджений належними доказами, вчиняти інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому обвинувачується ОСОБА_6 прокурор не надав жодних доказів. Апелянт зазначає, що подальше перебування обвинуваченого в ДУ «Київський слідчий ізолятор» є неможливим у зв'язку із погіршенням стану здоров'я обвинуваченого та необхідністю у лікуванні та додатковому медичному обстеженні. Виходячи з цього апелянт вважає, що цілодобовий домашній арешт може забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, оскільки само по собі тяжкість кримінальних правопорушень не може бути підставою для тримання особи під вартою.
Відповідно до ч. 4 ст. 422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Враховуючи, що стороною захисту не заявлено такого клопотання, яке б узгоджувалося з наведеним положенням ч. 4 ст. 422-1 КПК України, щодо участі саме сторін кримінального провадження, а не лише обвинуваченого, розгляд даної апеляційної скарги здійснюється без участі сторін.
Вислухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд першої інстанції, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно до ст. ст. 178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Органом досудового розслідування ОСОБА_6 , обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 3 ст. 255. ч. 1 ст. 263, ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 410 КК України, що є тяжким та особливо тяжкими злочинами.
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу щодо обвинуваченого, суд першої інстанції посилався на доведеність існування заявлених прокурором ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. Продовження найсуворішого запобіжного заходу зумовлене тим, що ОСОБА_6 на даний момент обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, проти основ національної безпеки України, проти встановленого порядку несення військової служби, в період воєнного стану, а суд першої інстанції вважає доведеними заявлені прокурором ризики, а саме те, що обвинувачений перебуваючи на волі, зможе переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, експертів у кримінальному провадженні, продовження вчинення кримінального правопорушення. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції об'єктивно встановлено існування обставин, які виправдовують тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, оскільки прокурором доведено існування ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.
Підстав вважати, що менш суворі запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, можуть забезпечити виконання обвинуваченим належну процесуальну поведінку, колегія суддів не вбачає.
Посилання захисника на те, що обвинувачений є раніше не судимою особою, має стійкі соціальні зв'язки та під час перебування на державних посадах має державні нагороди, що саме по собі не може слугувати підтвердженням його належної процесуальної поведінки та відсутності ризиків, з якими закон пов'язує можливість застосування або продовження такого запобіжного заходу, як тримання під вартою.
Продовження тримання під вартою зумовлене тим, що особа може вдатися до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. В даному випадку існує певна ймовірність того, що обвинувачений з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій, тому потреба у продовженні такого виняткового заходу не відпала. Ізоляція обвинуваченого від суспільства дозволяє найбільш продуктивно забезпечити мету, яка досягається запобіжними заходами, зокрема для запобігання спробам ухилитися від суду, враховуючи, що судовий розгляд у даному кримінальному проваджені не завершений.
Щодо доводів захисника тривалості часу перебування обвинуваченого під вартою є слушними, проте вони в будь-якому випадку не спростовують висновків суду про те, що ризики, які існували на час обрання запобіжного заходу не минули та продовжують існувати на даний час, і вказана обставина не може бути безумовною правовою підставою для зміни запобіжного заходу.
Захисником до апеляційної скарги надане листування та медична документація щодо стану здоров*я обвинуваченого ОСОБА_6 , які вона просить врахувати як підставу для зміни запобіжного заходу. За правилами ст. 11 Закону України " Про попереднє ув*язнення" медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідемічна робота в місцях попереднього ув'язнення організуються і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров'я.Порядок надання ув'язненим медичної допомоги, використання з цією метою не підпорядкованих органам, що здійснюють попереднє ув'язнення, державних та комунальних закладів охорони здоров'я, залучення їх медичного персоналу та проведення медичних експертиз визначається Кабінетом Міністрів України. Таким чином, чинним законодавством визначено порядок та комплекс заходів для надання необхідної та адекватної медичної допомоги, в тому числі і спеціалізованими медичними закладами особам, які перебувають під вартою. За таких обставин, доводи апелянта в цій частині не спростовують правильність висновків суду. На переконання колегії суддів клопотання прокурора є вмотивованим, а суд першої інстанції достатньо врахував всі обставини, надав їм правильну оцінку та дійшов обгрунтованого висновку про неможливість на даний час застосування до обвинуваченого будь-якого іншого більш м'якого запобіжного заходу. Таким чином, доводи апеляційної скарги захисника про недоведеність зазначених ризиків в клопотанні прокурора, колегія суддів вважає непереконливими.
Враховуючи, що будь-яких порушень КПК України при постановленні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції не встановлено, колегія суддів за наслідками апеляційного розгляду, вважає за необхідне ухвалу суду залишити без змін.
Керуючись ст.ст.405, 407 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2024 року про продовження ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді
____________ _______________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4