Справа №: 398/1928/24
провадження №: 2/398/1778/24
Іменем України
"20" грудня 2024 р. м.Олександрія
Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області
у складі головуючого судді Подоляк Я.М.,
за участю секретаря судового засідання Буличової Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Олександрії в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
12.04.2024 Акціонерне товариство «Сенс Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , який мотивує тим, що 04.09.2022 між ОСОБА_1 та АТ «Альфа Банк» укладено угоду про надання споживчого кредиту №500713064 (надалі кредитний договір), відповідно до умов якої Банк зобов'язався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором.
12.08.2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа Банк» затвердження рішення про зміну найменування АТ «Альфа Банк» на АТ «Сенс Банк». Запис про зміну найменування позивача внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30.11.2022 року.
Банк належним чином виконав свій обов'язок щодо надання кредиту, однак відповідач своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитним договором в сумі 108 484,90 грн.
Просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором та суму сплаченого судового збору.
Ухвалою суду від 28.05.2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.
Ухвалою суду від 05.09.2024 року явку представника АТ «СЕНС БАНК» визнано обов'язковою.
У судове засідання, призначене на 29.10.2024 року, представник позивача подав клопотання про його участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, однак на зв'язок в зазначений час не вийшов, повідомив, що в цей час бере участь в іншій конференції.
У судове засідання, призначене на 20.12.2024 року, представник позивача знову подав клопотання про його участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, однак на зв'язок в зазначений час не вийшов, причини неможливості своєї участі в судовому засіданні не повідомив.
Відповідач у судові засідання, призначені на 27.06.2024, 05.09.2024, 29.10.2024 та 20.12.2024, не з'явилася, про дату, час та місце судового розгляду повідомлялась належним. Так, виклик відповідача в судове засідання на 27.06.2024 було здійснено шляхом направлення судової повістки на адресу місця її проживання, зареєстровану в установленому порядку засобами поштового звязку, однак поштове відправлення повернулось на адресу суду з відміткою про невручення у зв'язку з закінченням терміну зберігання. Судову повістку про виклик до суду на 20.12.2024 року було отримано. Окрім того, виклик відповідача в судові засідання було здійснено шляхом розміщення оголошень на офіційному веб-порталі судової влади України. Відповідач причини неявки не повідомила, будь-яких заяв та клопотань не подала, відзив на позов він неї на адресу суду не надходив.
Отже, зважаючи на те, що судом вжито заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, та неподання у встановлений судом строк письмового відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою частини 8 статті 178 ЦПК України.
20.12.2024 року на підставі наявних у справі доказів, відповідно вимог ст. ст. 280, 281 ЦПК України, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали цивільної справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.
Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.
Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2ст.15 ЦК України).
Так, за ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Договір, в тому числі і договір кредиту, є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.15, 16 ЦК України, ст.4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ст.12,13,81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Зі змісту оферти на укладання угоди про надання споживчого кредиту № 500713064 від 04.09.2022, яка долучена позивачем до позовної заяви, вбачається, що в ній ОСОБА_1 пропонує АТ «Альфа-Банк» укласти угоду про надання споживчого кредиту на умовах: тип кредиту «кредит готівкою»; сума кредиту 96 028,77 грн.; процентна ставка, % річних 27%, тип ставки - фіксована; строк кредиту 60 міс.
Під час користування кредитом ОСОБА_1 пропонує банку надавати їй послуги з розрахунково-касового обслуговування у порядку та на умовах, що визначені цим пунктом та договором за надання яких пропонує встановити комісійну винагороду, а саме: а) за надання кредиту 0,00 % від суми кредиту, зазначеної в цій оферті на укладення Угоди; б) за обслуговування (управління) кредиту 0,00% від суми кредиту, зазначеній в цій Оферті без ПДВ. Дата повернення кредиту 05.09.2027 року.
Для повернення заборгованості за Угодою пропонує використовувати рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у банку. Кредитні кошти просить надати для повернення заборгованості за кредитним договором № 631753168 від 08.09.2021 Розмір 96 028,77 грн., спосіб видачі - переказ коштів на рахунок № НОМЕР_2 , відкритий в AT «Альфа-Банк».
Також в оферті зазначено, що у випадку згоди з запропонованими умовами, що містить Оферта, Акцепт здійснюється Банком шляхом направлення Позичальнику підписаного електронним підписом Акцепту на зазначену у Оферті електронну адресу Позичальника і надання коштів Позичальнику у спосіб, визначений в Оферті.
Крім того вказано, що підписанням електронним підписом цієї Оферти позичальник засвідчує про отримання всієї інформації про умови кредитування.
Зі змісту акцепту пропозиції на укладання угоди про надання споживчого кредиту №500713064 від 04.09.2022, яка долучена позивачем до позовної заяви, вбачається, що в ній АТ «Альфа-Банк» приймає пропозицію ОСОБА_1 на укладення угоди про надання споживчого кредиту № 500713064 від 04.09.2022 на запропонованих нею умовах.
На підтвердження укладення вищевказаного договору позивачем до позову також долучено: Додаток № 1 до Угоди про надання кредиту № 500713064 від 04.09.2022, який є графіком платежів та розрахунків сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супровідних послуг; паспорт споживного кредиту; довідку про систему гарантування вкладів фізичних осіб; клопотання ОСОБА_1 про можливість оформлення кредиту в сумі 96 028,77 грн для погашення заборгованості за Акцептом/офертою №631753168; довідку про ідентифікацію.
На підтвердження надання ОСОБА_1 кредиту, до позовної заяви додано копію меморіального ордеру № 1302473778 від 05.09.2022 та виписки по особовим рахункам ОСОБА_1 за період 04.09.2022 до 28.02.2023.
Зі змісту меморіального ордеру № 1302473778 від 05.09.2022 вбачається, що платник АТ «Сенс-Банк» (код платника 3305604385 ) з рахунку № НОМЕР_3 , відкритому в АТ «Сенс Банк», перерахував грошові кошти у розмірі 96 028,77 грн на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Сенс Банк», отримувач ОСОБА_1 (код отримувача НОМЕР_4 ), з призначенням платежу: надання кредиту за кредитним договором №50071364 від 04.09.2022.
Згідно з розрахунком заборгованості за кредитом, загальна заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 500713064 від 04.09.2022 станом на 28.02.2023 становить 108 484,93 грн, з яких 96 028,77 грн заборгованість за кредитом, 12 456,16 грн заборгованість по відсотках.
За змістом ст.3,6,627 ЦК України в Україні діє принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом ст.626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтями 638,640 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Вимогамич.1, ч.2 ст. 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору невстановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до положень ч.1 ст.641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Відповідно до ч.1,ч.2ст.642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт)повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Вимогами ст.643 ЦК України передбачено, що якщо у пропозиції укласти договір вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь про прийняття пропозиції протягом цього строку.
Згідно з ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ст.525, 526, 530 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.611ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ст.1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).
За змістом ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ч.1-3ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем на даний час визначається Законом України «Про електронну комерцію» №675-VIII від 03.09.2015 (далі Закон № 675).
Відповідно до ст.3 цього Закону, електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Відповідно до ст.11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку,визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом пере направлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом пере направлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 вказаного Закону, в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
За змістом ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
З'ясувавши повно, всебічно та об'єктивно обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємозв'язку, суд вважає що позивачем АТ «Сенс Банк» не доведено, що 04.09.2022 між АТ «Сенс Банк» та ОСОБА_1 було укладено угоду про надання споживчого кредиту №500713064.
В даному випадку суд враховує, що відповідно до положень ст.641-642 ЦК України оферта це пропозиція певній стороні укласти договір з урахуванням викладених умов. Оферта вважається прийнятою після її акцепту.
Електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації особи що підписувала електронний документ. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа, що узгоджується з положеннями ст.6 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг».
Лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
При ухваленні даного рішення суд звертає увагу на те, що оферта від імені ОСОБА_1 на укладання угоди про надання споживчого кредиту №500713064 від 04.09.2022, яка міститься в матеріалах справи, не містить підпису ОСОБА_1 .
Підписанням електронним підписом цієї оферти, позичальник свідчить про отримання всієї інформації про умови кредитування. Однак такий електронний підпис ОСОБА_1 та номер його ідентифікатору в оферті відсутній.
Відповідний електронний підпис ОСОБА_1 та номер його ідентифікатору відсутній також і в графіку платежів (Додаток №1), що є невід'ємною частиною угоди, паспорті споживчого кредит та клопотанні від імені ОСОБА_1 ..
При цьому довідка АТ «Сенс Банк» про ідентифікацію клієнта ОСОБА_1 не містить ні дати такої ідентифікації, ні дати її складення, ні інформації про представника Банку, який підтвердив ідентифікацію. В цій довідці відсутні будь-які відомості про те, в результаті яких дій було проведено ідентифікацію ОСОБА_1 . Також довідка на засвідчена належним чином та не містить печатки АТ «Сенс-Банк».
Відповідно, вказане не може бути належним підтвердженням того, що надана до суду оферта від імені ОСОБА_1 на укладання угоди про надання споживчого кредиту №500713064 від 04.06.2022, була підписана ОСОБА_1 та що останній були відомі умови такого договору.
Таким чином вказані обставини, на переконання суду, викликають обґрунтовані сумніви щодо підтвердження укладення договору між Банком та відповідачем.
Суд також бере до уваги те, що у наданому позивачем меморіальному ордері №1302473778 від 05.09.2022, містяться відомості про перерахування з рахунку № НОМЕР_3 , відкритому в АТ «Сенс Банк», грошових коштів у розмірі 96 028,77 грн на рахунок № НОМЕР_1 , отримувачем яких зазначена ОСОБА_1 .
Однак в наданих Банком до позовної заяви оферті та акцепті на укладення угоди про надання споживчого кредиту №500713064 від 04.09.2022 зазначено, що спосіб видачі кредиту за цим договором є переказ коштів на рахунок № НОМЕР_2 , відкритий в AT «Сенс Банк». З матеріалів справи не вбачається та судом не встановлено, що кредитні кошти за офертою та акцептом № 500713064 від 04.09.2022 надійшли на визначений в них рахунок, як і те, що сторони погодили інший рахунок для перерахування кредитних коштів за договором.
На переконання суду, наведені обставини в своїй сукупності не можуть свідчити про волевиявлення ОСОБА_1 на укладення угоди про надання споживчого кредиту, оскільки матеріалами справи не підтверджується, що відповідач засвідчила як вищевказану оферту, так і додані до неї документи шляхом накладення електронного підпису або електронного цифрового підпису, чи електронного підпису одноразовим ідентифікатором, чи аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису).
Відсутність вказаних доказів позбавляє можливості суд встановити факт ознайомлення із вказаними умовами надання кредитних послуг та їх підписання, що є обов'язковим у разі пред'явлення позивачем вимог щодо стягнення заборгованості за порушення грошового зобов'язання.
З огляду на наявні у справі докази суд дійшов висновку, що відсутні підстави вважати, що при укладенні між сторонами у справі договору Банк дотримався вимог про повідомлення відповідача як споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк. Такий висновок відповідає принципам справедливості, добросовісності та розумності.
Також в матеріалах справи відсутності належні та достатні докази на підтвердження перерахування кредитних коштів Банком ОСОБА_1 на узгоджений ними рахунок.
Статтею 2 ЦПК України встановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 12 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, з урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову з підстави недоведеності та необґрунтованості позовних вимог.
Статтею 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.
Таким чином, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору слід залишити за позивачем.
Керуючись ст.12,13,76 - 81,89,141,274 - 279, 352,354 ЦПК України, суд
У задоволені позову Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, відмовити.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Акціонерне товариство «СЕНС БАНК», місцезнаходження: вул. Велика Васильківська, буд. 100, м. Київ; ЄДРПОУ 23494714.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя Я.М. ПОДОЛЯК