Справа № 932/9814/24
Провадження № 1-кп/932/639/24
11 грудня 2024 року м. Дніпро
Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
Головуючої судді ОСОБА_1
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 (у режимі відеоконференції),
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
представника потерпілого ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська кримінальне провадження №12024052380000296 від 25.07.2024, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 119, ч. 4 ст. 296 КК України, -
У провадженні Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 119, ч. 4 ст. 296 КК України.
У підготовчому судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , підтримавши обґрунтування, правові підстави та ризики, передбачені п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, що зазначені у раніше поданому клопотанні про продовження запобіжного заходу ОСОБА_5 .
Відповідно до обвинувального акта ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 119, ч. 4 ст. 296 КК України.
Прокурор зазначив, що ризики, передбачені п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, є обґрунтованими, доведеними, такими, що продовжують існувати та не зменшилися, а також необхідними для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, у зв'язку із тим, що обвинувачений спроможний:
1) переховуватись від суду, беручи до уваги, що ОСОБА_5 обвинувачується, зокрема, у вчиненні тяжкого злочину за який, передбачено понесення винною особою покарання у вигляді позбавлення волі строком від 3 до 7 років, у зв'язку із чим розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання обвинуваченого винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватися від суду з метою уникнення понесення покарання (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України);
2) незаконно впливати на свідків. До моменту фактичного допиту свідків у судовому засіданні даний ризик є реальним, актуальним та таким, що не зменшився (п. 3 ч. 1. ст. 177 КПК України).
3) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Обвинувачений розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, при цьому як військовослужбовець маючи певну підтримку серед інших військовослужбовців може вжити заходів самостійно або через інших осіб до знищення документів, що мають значення для кримінального провадження. Крім того, обвинувачений перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, в якому обвинувачений, як військовослужбовець може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення судового слідства (п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України);
4) вчинити інші кримінальні правопорушення підтверджується тим, що, розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі, обвинувачений може самовільно залишити місце служби, що утворює склад іншого злочину, передбаченого ст. 408 КК України (п. 5 ч.1 ст.177 КПК України).
У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання із зазначених вище підстав та просив його задовольнити.
Обвинувачений у судовому засіданні заперечував проти задоволення поданого клопотання прокурора.
Захисник підтримав думку свого підзахисного.
Суд, вислухавши думку сторін кримінального провадження, дійшов висновку, що клопотання прокурора щодо продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, підлягає задоволенню, з таких підстав.
Згідно зі ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (частина друга статті 177 КПК України).
Відповідно до пункту п'ятого частини першої статті 176 КПК України до запобіжних заходів відноситься тримання під вартою.
Ризики вчинення обвинуваченим дій, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення судом обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. Чинне законодавство не вимагає підтвердження того, що обвинувачений обов'язково здійснюватиме такі дії. Однак суду необхідно встановити, чи обвинувачений наразі має об'єктивну можливість їх реалізації в майбутньому.
Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України однією з підстав для продовження строку тримання під вартою особи є наявність обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
На даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду провадження по суті, а саме, питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинною у вчиненні злочину.
Вирішуючи питання продовження строку подальшого тримання особи під вартою, суд має встановити продовження існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки такої особи та можливість запобігти цим ризикам шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу.
Під час розгляду даного клопотання суд дійшов висновку, що ризики передбачені п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України продовжують існувати.
Кримінальне правопорушення, за яким обвинувачується ОСОБА_5 , зокрема, згідно зі ст. 12 КК України, віднесено до тяжких злочинів проти громадського порядку та моральності, що загрожує обвинуваченому, за умови доведеності його вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, позбавленням волі на строк від трьох до семи років позбавлення волі, без обрання іншої, альтернативної міри покарання.
Тяжкість покарання, характер та обставини вчинення кримінального правопорушення, як вони викладені в обвинувальному акті, дають суду достатні підстави вважати, що обвинувачений з метою уникнення покарання, враховуючи його тяжкість, спроможний переховуватись від суду. Окрім того, існує ризик впливу на свідків у кримінальному провадженні, оскільки на сьогоднішній день не допитані судом.
Окрім того, обвинувачений спроможний вчинити інше кримінальне правопорушення, враховуючи те, що ОСОБА_5 є військовослужбовцем, а тому існує ймовірність вчинення останнім кримінального правопорушення, передбачених ст. 408 КК України, з метою уникнення відбування призначеного покарання, у разі доведення його вини за інкриміноване йому кримінальне правопорушення.
Ризик передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд вважає недоведеним, оскільки на сьогоднішній день досудове розслідування завершене, докази, які можуть вказувати на винуватість обвинуваченого зібрані, а сам факт ймовірності вчинення ОСОБА_5 дій спрямованих на знищення документів або його схильності щодо таких дій, що мають значення для кримінального провадження прокурором доведено не було.
Отже, на сьогоднішній день ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, встановлені судом раніше не зменшилися, продовжують існувати, тому необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 .
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.
На підставі викладеного, керуючись ст. 176, 177, 178, 183, 193, 194, 197, 331, 369-372, 376, 395 КПК України, суд -
Клопотання прокурора Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_7 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою з утриманням його в умовах гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_2 на строк 60 (шістдесят) днів, тобто до 08 лютого 2025 року включно.
Установити, що датою закінчення дії цієї ухвали щодо тримання ОСОБА_5 під вартою є 08 лютого 2025 року включно.
На підставі п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, розмір застави не визначати.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою, що тримається під вартою - протягом того ж строку з моменту отримання копії.
Повний текст ухвали складено та проголошено 13 грудня 2024 року о 08 год. 00 хв .
Суддя ОСОБА_1