№ 11-кп/824/3373/2024 Головуючий у першій інстанції - ОСОБА_1
11 грудня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 12 березня 2024 року про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 260, п. 12, ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 15, п.п. 1, 12 ч. 2 ст. 115 КК України,
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 12 березня 2024 року клопотання прокурора задоволено частково.
Продовжено міру запобіжного заходу ОСОБА_7 у виді тримання під вартою на 60 діб, тобто до 10 травня 2024 року включно. Визначено ОСОБА_7 заставу у розмірі 365 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 1 105 220 грн.
Продовжено міру запобіжного заходу ОСОБА_8 у виді тримання під вартою на 60 діб, тобто до 10 травня 2024 року. Визначено ОСОБА_8 заставу у розмірі 365 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 1 105 220 грн.
Задоволено клопотання прокурора про продовження строку дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_9 .
Продовжено строк дії обов'язків, покладених на ОСОБА_9 до 10 травня 2024 року:
- не відлучатись із населеного пункту, у якому проживає, без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання чи роботи;
- утримуватись від спілкування зі свідками та потерпілими;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон;
носити електронний засіб контролю.
Своє рішення щодо ОСОБА_7 суд мотивував тим, що він обвинувачуються у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення проти громадської безпеки та особливо тяжких кримінальних правопорушень проти життя та здоров'я особи. Крім того, суд не виключає, що обвинувачений може ухилятись від суду та виконання процесуальних рішень, тиснути на потерпілих та свідків, експерта, які ще не були допитані в судовому засіданні. На даному етапі судового розгляду суд не має змоги переконатися в обґрунтованості заперечень сторони захисту, і, як наслідок, визначити ступінь провини обвинуваченого, що могло би вплинути на рішення про зміну запобіжного заходу.
Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, захисник ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 12 березня 2024 року, ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 та обрати інший запобіжний захід, непов'язаний із позбавленням волі.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що ухвала суду необґрунтована та така, що підлягає скасуванню через невідповідність висновків суду, викладених в ній, фактичним обставинам кримінального провадження, а також через грубе порушення судом процесуальних норм при її постановлені. Крім того, на переконання обвинуваченого, обраний йому запобіжний захід не відповідає меті його застосування, загальним кримінального судочинства та вимогам Європейської конвенції з прав людини і сучасним підходам, закріпленим нині діючим кримінально-процесуальним законом.
Водночас, захисник посилається на необґрунтованість висунутого обвинувачення ОСОБА_7 .
У судове засідання апеляційної інстанції обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_6 , будучи неодноразово належним чином повідомленим про судове засідання, не з'явився, заяв чи клопотань від нього не надходило.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши надані матеріали кримінального провадження, колегія суддів уважає, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
За змістом ч. 3 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування, в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі "Харченко проти України" зазначено, що тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи. Відтак, враховуючи обставини вчинення злочинів обвинуваченим, які інкримінуються стороною обвинувачення, суспільний інтерес наразі у даному випадку переважає над правилом поваги до особистої свободи обвинуваченого.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 12.03.2024 ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 10 травня 2024 включно.
На переконання колегії суддів таке рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, судом першої інстанції дотримано вимоги кримінального процесуального закону в ході розгляду вказаного питання.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції безпідставно продовжено строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою, є неспроможними. Приймаючи рішення про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, судом першої інстанції враховані конкретні обставин справи, зокрема висунення ОСОБА_7 обвинувачення у скоєнні інкримінованих кримінальних правопорушень, фактичні обставини, за яких йому інкримінується вчинення цих правопорушень, та наслідки їх вчинення, міра покарання, яка загрожує йому у разі визнання винуватим у скоєнні цих кримінальних правопорушень, які у сукупності з даними про особу обвинуваченого свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики того, що обвинувачений може переховуватись від суду з метою уникнення можливого покарання, незаконно впливати на потерпілих, свідків, експерта, вчинити інші кримінальні правопорушення, а з урахуванням воєнного стану, створить значні перешкоди для забезпечення явки до суду, оскільки являється військовим, може впливати на свідків, які є військовими або перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Щодо доводів сторони захисту про необґрунтованість висунутого обвинувачення, - суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що вказані обставини не можуть бути предметом належної оцінки на даній стадії судового процесу, оскільки передбачають проведення повного судового слідства, за результатом якого судом надається оцінка як доказам сторони обвинувачення, так і доказам сторони захисту, а відтак, доводи сторони захисту - як підстава для відмови у задоволенні клопотання прокурора та задоволення апеляційної скарги - є неспроможними.
Також, суд апеляційної інстанції бере до уваги, що жодних нових доказів проте, що ризики відпали, зменшилися і є неактуальними, сторона захисту не надала.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд першої інстанції, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно до ст. ст. 178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Розумність строку тримання під вартою не піддається абстрактній оцінці. Законність тримання під вартою необхідно оцінювати, виходячи з особливостей конкретної справи. Проте продовження строку тримання під вартою можна виправдати, коли є конкретні ознаки існування реальної суспільної потреби, які незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають вимогу права, передбаченого ст. 5 Конвенції (рішення у справі "Lavents v. Latvia" п. 70).
Відповідальність за дотримання розумних строків тримання підозрюваного під вартою покладається в першу чергу на національні судові органи (рішення у справі "Геращенко проти України" п. 100).
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України суд першої інстанції зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Абзацом другим цієї ж частини ст. 331 КПК України на суд покладено такий самий обов'язок, а саме повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, у разі якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
На переконання колегії суддів, судом першої інстанції дотримані зазначені вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 , повно та об'єктивно досліджені всі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження такого запобіжного заходу, при цьому в ухвалі докладно наведені мотиви, з яких було прийнято відповідне рішення.
Таке обмеження права ОСОБА_7 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
Наведені в апеляційній скарзі захисника доводи щодо наявності підстав для звільнення ОСОБА_7 з-під варти не знайшли свого підтвердження зібраними матеріалами, а також не вказують на зменшення існуючих ризиків або на те, що інший запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, у змозі їм запобігти.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 12 березня 2024 року та зміни обвинуваченому запобіжного заходу, а тому апеляційна скарга захисника як необґрунтована задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.176-178, 183, 331, 404, 405, 407, 418, 419, 421 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення, ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 12 березня 2024 року - залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: ______________ ________________ _________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4