Справа № 1013/6465/2012 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11/824/46/2024 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2
27 листопада 2024 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
суддів ОСОБА_2 (головуюча), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар - ОСОБА_5
за участю:
прокурора (в режимі ВКЗ) - ОСОБА_6
захисника - ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляцією захисника засудженого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 на постанову Ірпінського міського суду Київської області від 16 липня 2012 року,
Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 16 липня 2012 року скасовано у відношенні ОСОБА_8 звільнення від відбування покарання з випробуванням за вироком Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21.02.2012 року та направлено для відбування покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права займати керівні посади на підприємствах усіх форм власності, за скоєння злочину, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України. Також вказаною постановою оголошено розшук ОСОБА_8 та взяття його під варту до набрання постановою законної сили.
Не погоджуючись з вказаною постановою, захисником засудженого ОСОБА_8 - адвокатом ОСОБА_9 подано апеляцію, в якій вказано про незаконність постанови суду, оскільки вона ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також неповним дослідженням матеріалів справи. Захисник зазначив, що ОСОБА_8 з'являвся до КВІ, докази його викликів та його відсутності за місцем проживання законним та належним чином не підтверджені, а тому суд дійшов до помилкового висновку щодо задоволення подання начальника кримінально-виконавчої інспекції. Просив скасувати вказану постанову суду від 16.07.2012 та в порядку ст. 206 КПК України (2012 року) вирішити питання щодо негайного звільнення ОСОБА_8 з-під варти.
Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення захисника, яка підтримала вимоги апеляції в частині скасування постанови суду та просила їх задовольнити, щодо необхідності вжиття заходів в порядку ст. 206 КПК України та негайного звільнення ОСОБА_8 з - під варти - в цій частині вимоги апеляційної скарги не підтримала вказавши про те, що останній вже звільнений з - під варти; пояснення прокурора, який не заперечував проти задоволення апеляції, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція захисника підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Порядок скасування звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням передбачено статтею 408-2 КПК України в редакції 1960 року згідно з якою, скасування звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, призначеноговироком суду відповідно до статей 75 і 104 Кримінального кодексу України, здійснюється суддею районного (міського) суду за місцем проживання засудженого за поданням органу виконання покарання, за наявності підстав, передбачених частиною другою статті 78 Кримінального кодексу України. При розгляді передбачених у цій статті питань у судовому засіданні беруть участь представники органів, які відають відбуванням покарання і на які згідно з частиною другою статті 76 КК України покладено контроль за поведінкою таких засуджених.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 78 КК України, якщо засуджений не виконує покладені на нього обов'язки або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, суд направляє засудженого для відбування призначеного покарання.
Як вбачається з постанови Ірпінського міського суду Київської області від 16 липня 2012 року, своє рішення про необхідність скасування у відношенні ОСОБА_8 звільнення від відбування покарання з випробуванням та направлення останнього для відбування покарання призначеного вироком Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21.02.2012 року у виді 5 років позбавлення волі суд мотивував тим, що ОСОБА_8 на неодноразові виклики до інспекції від 27.04.2012 та 07.05.2012 не з'являвся, за домашньою адресою не проживав, що свідчить про невиконання останнім покладених на нього вироком обов'язків.
Колегія суддів вважає, що вказані висновки суду не ґрунтуються на матеріалах справи виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що вироком Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21.02.2012 року ОСОБА_10 засуджено за ч. 4 ст. 191 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права займати керівні посади на підприємствах усіх форм власності. На підставі ст. 75, 76 КК України ОСОБА_8 звільнено від відбування покарання із випробуванням, із встановленням йому іспитового строку тривалістю 3 роки та із покладенням на нього обов'язків: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу КВІ, повідомляти органи КВІ про зміну місця проживання або роботи та періодично з'являтись для реєстрації до КВІ.
Вказаний вирок знаходився на виконанні в Ірпінській КВІ з 27.04.2012, де ОСОБА_8 був поставлений на облік.
Як було встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_8 на неодноразові виклики до інспекції від 27.04.2012 та 07.05.2012 не з'являвся, за домашньою адресою не проживав.
Разом з тим, матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_8 викликався до кримінально - виконавчої інспекції на вказані дати та що останній, будучи належно повідомленим, не з'явився за викликами. Також матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_8 за домашньою адресою не проживав.
Натомість, як вбачається з пояснень захисника, наданих в суді апеляційної інстанції, ОСОБА_8 не отримував будь - яких повідомлень про необхідність з'явитись до кримінально - виконавчої інспекції, також ОСОБА_8 не переховувався від органів КВІ, весь час проживав за своїм місцем проживання.
Крім того, відповідно до вимог ч.ч.1, 2 ст. 166 Кримінально - виконавчого кодексу України (чинній на час розгляду судом подання КВІ), у разі невиконання засудженим, звільненим від відбування покарання з випробуванням, покладеного на нього обов'язку, вчинення адміністративного правопорушення із засудженим проводиться індивідуальна профілактична бесіда та застосовується письмове попередження про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування призначеного покарання. Письмове попередження не застосовується, якщо покладений обов'язок не був виконаний з поважних причин. У разі ухилення засудженого від прибуття за викликом уповноваженого органу з питань пробації письмове попередження вважається винесеним, якщо його було направлено поштою за останнім відомим місцем проживання засудженого та отримано підтвердження про його отримання засудженим. У разі систематичного невиконання засудженим, звільненим від відбування покарання з випробуванням, обов'язків, покладених на нього, систематичного вчинення адміністративних правопорушень уповноважений орган з питань пробації надсилає до суду подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого для відбування призначеного покарання. Систематичним невиконанням покладених на засудженого обов'язків є невиконання протягом іспитового строку три і більше разів одного або кількох обов'язків без поважних причин.
Матеріали справи не містять даних про те, що Ірпінським відділом КВІ до ОСОБА_8 застосовувалось письмове попередження про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування призначеного покарання у зв'язку з невиконанням ним покладених судом обов'язків. Також неявка ОСОБА_8 до КВІ 27.04.2012 та 07.05.2012 не свідчить про систематичне невиконання ним покладених обов'язків.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що суд першої інстанції розглянув подання КВІ, в якому ставиться питання про погіршення становища засудженого, без засудженого ОСОБА_8 , чим позбавив його прав, передбачених ст. 263 КПК України 1960 року, що, в цьому випадку, колегія суддів розцінює як порушення його права на захист при розгляді подання КВІ. Крім того, внаслідок неявки засудженого ОСОБА_8 в судове засідання суд був позбавлений можливості перевірити доводи інспекції та з'ясувати чи були причини неявки засудженого до КВІ неповажними, що є свідченням його небажання стати на шлях виправлення.
При наявності зазначених порушень, постанова Ірпінського міського суду Київської області від 16 липня 2012 року не може вважатися обґрунтованою та законною, а тому підлягає скасуванню.
Вирішуючи питання щодо вимог подання начальника Ірпінського МРВ КВІ колегія суддів звертає увагу, що ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 09 лютого 2024 року клопотання засудженого ОСОБА_8 та його захисника задоволено та звільнено ОСОБА_8 від відбування покарання, призначеного вироком Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21.02.2012 року за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України у зв'язку з закінченням строку давності виконання обвинувального вироку. З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що в задоволенні подання начальника Ірпінського МРВ КВІ про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням ОСОБА_8 слід відмовити.
Також колегією суддів не розглядаються доводи апеляції захисника щодо негайного звільнення ОСОБА_8 з-під варти, оскільки станом на час розгляду апеляційним судом вказаної апеляції ОСОБА_8 звільнено з-під варти.
Керуючись ст. 166 КВК України 2003 року, ст. 408-2, 370, 374, 377 КПК України 1960 року, колегія суддів,
Апеляцію захисника засудженого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 задовольнити частково.
Постанову Ірпінського міського суду Київської області від 16 липня 2012 рокускасувати.
В задоволенні подання начальника Ірпінського МРВ КВІ про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням ОСОБА_8 - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4