Апеляційне провадження № 22-ц/824/16942/2024
Справа № 756/112/24
Іменем України
20 грудня 2024 року
м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Кашперської Т.Ц. (суддя - доповідач), Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,
розглянув в порядку письмового провадження в приміщенні Київського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2, на рішення Оболонського районного суду м. Києва, ухвалене у складі судді Диби О.В. в м. Київ 13 серпня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Житлобуд-1» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи,
У січні 2024 року позивач ТОВ «Сервіс Житлобуд-1» звернувся до суду з даним позовом, просив стягнути з відповідача на користь ТОВ «Сервіс Житлобуд-1» заборгованість по оплаті послуг управління будинком за період з 01 вересня 2020 року по 30 листопада 2023 року в сумі 48466,15 грн. та судовий збір 2684 грн.
Позов мотивовано тим, що 21 липня 2020 року зборами співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 визначено управителя будинку ТОВ «Сервіс Житлобуд-1», обрано уповноважених осіб від співвласників будинку для укладання, внесення змін та розірвання з управителем договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком. 31 серпня 2020 року уповноваженими особами від співвласників будинку з ТОВ «Сервіс Житлобуд-1» укладено договір про надання послуги з управління будинком, згідно п. 30-31 договору, останній набрав чинності з моменту його підписання і укладений строком на 1 рік. Водночас, оскільки за один місяць до закінчення договору жодна зі сторін не повідомила письмово іншій стороні про відмову від договору, він є продовженим на 1 рік. Тобто на даний час договір є чинним та повинен виконуватися сторонами належним чином.
Відповідач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , управління яким здійснює ТОВ «Сервіс Житлобуд-1», загальною площею 167,5 кв.м. З огляду на те, що 14 вересня 2023 року Оболонським районним судом м. Києва було видано судовий наказ про стягнення з відповідача заборгованості по оплаті послуг за управління будинком за період з 01 вересня 2020 року по 31 серпня 2023 року, який в подальшому скасовано ухвалою суду від 02 листопада 2023 року, подання позивачем 31 серпня 2023 року заяви про видачу судового наказу перервало строк позовної давності, який на даний час не є пропущеним і починає свій перебіг з вказаної дати.
Вказував, що згідно п. 8 договору, управитель ТОВ «Сервіс Житлобуд-1» зобов'язався забезпечувати належне утримання спільного майна багатоквартирного будинку та прибудинкової території відповідно до нормативних вимог і цього договору, від власного імені укладати з підрядниками необхідні договори про виконання окремих робіт і послуг.
Згідно п. 6 договору, кожен із співвласників будинку зобов'язаний оплачувати управителеві надані послуги з управління в порядку, за ціною та у строки, встановлені цим договором.
Відповідно до п. 10 договору сторони домовились, що ціна за послуги з управління становить 7,48 грн. (в тому числі ПДВ, якщо управитель є його платником на місяць) за 1 кв.м., загальної площі житлового або нежитлового приміщення в будинку.
З 01 серпня 2022 року ціна за послуги з управління становила 7,34 грн. за 1 кв.м. загальної площі, оскільки була виключена послуга «вивіз побутових відходів». Водночас, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 30 травня 2023 року № 544 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України» від 5 червня 2019 року № 483» було збільшено вартість електроенергії до 2,64 грн. за 1 кВт/год. для побутових споживачів, це призвело до збільшення вартості електроенергії у складовій ціни послуги з управління будинком. Так, відповідно до п. 42 договору сторони домовились, що у зв'язку з тим, що вартість електричної енергії може збільшуватись, то складові кошторису є змінними. Відповідно, з 01 серпня 2023 року ціна за послуги з управління становить 7,65 грн. за 1 кв.м. загальної площі.
Відповідно до розрахунку заборгованості по оплаті за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території, заборгованість відповідача за період з вересня 2020 року по листопад 2023 року по сплаті за отримані житлово-комунальні послуги становить 48466,15 грн.
Згідно п. 11 договору, плата за послугу з управління нараховується щомісяця управителем та вноситься кожним співвласником не пізніше 25 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 13 серпня 2024 року позов ТОВ «Сервіс Житлобуд-1»задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Сервіс Житлобуд-1» заборгованість по оплаті послуг управління будинком 48466,15 грн. та судовий збір 2684 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Оболонського районного суду м. Києва від 13 серпня 2024 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказувала про відсутність самого права вимоги у позивача, який підставою для стягнення заборгованості вважає договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 31 серпня 2020 року, проте такого договору в розумінні вимог діючого законодавства позивачем суду фактично не надано і в справі його не існує. Пунктом 39 договору прямо встановлено, що цей договір має додатки, що є його невід'ємною частиною, проте жодного з них позивачем не надано. Суд першої інстанції, встановивши такі обставини та відсутність самого права вимоги у позивача, мав відмовити в задоволенні позову, оскільки позивачем не надано всіх необхідних і достатніх доказів для задоволення вимог, а надані ним докази є неналежними та недопустимими.
Вказувала, що договір є нікчемним, оскільки 15 серпня 2022 року законодавцем були внесені зміни до ст. 1031 ЦК України, яка стосується форми договору управління майном, і яка була викладена в новій редакції, а саме, що договір управління нерухомим майном підлягає нотаріальному посвідченню. Такого нотаріально посвідченого договору позивачем на час його звернення до суду з даним позовом не надано, відповідно суд першої інстанції не застосував норми матеріального права, які підлягали застосуванню, і не мотивував відхилення цих доводів відповідача.
Вказувала, що іншою підставою для відмови в позові є недоведеність вимог позивача, на що вона також звертала увагу суду першої інстанції, в частині наявності договору на управління. Звертаючись до суду з вимогами стягнути заборгованість з 01 вересня 2020 року по 30 листопада 2023 року, позивач посилалася на те, що є управителем та нібито має відповідний договір на управління від 31 серпня 2020 року. При цьому в суді першої інстанції відповідач посилалася на те, що цей договір невідомо з ким укладено позивачем, а його так зване укладення не відповідає вимогам чинного законодавства. З наданої позивачем копії вбачається відсутність обов'язкових реквізитів, встановлених чинним законодавством для таких договорів. Договір не містить усіх необхідних даних для ідентифікації осіб, які брали участь в його укладенні. Зі сторони співвласників в укладенні договору участь брали тільки три особи, і жодна з них належним чином не ідентифікована. Відсутні їх паспортні дані, РНОКПП, адреси місця проживання, засобів зв'язку, а також докази, що вказані особи взагалі є власниками квартир у вказаному позивачем будинку та мали право діяти від імені всіх співвласників. Ті самі три особи нібито склали і протокол загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку, але жодного доказу наявності саме такої кількості співвласників або списку співвласників цього багатоквартирного будинку позивачем не надано і в справі його немає. Все це дає можливості для зловживання, оскільки достатньо було просто створити будь-який протокол та договір, враховуючи відсутність будь-яких даних зазначених в них осіб і відсутність нотаріального засвідчення. Також договір викладено на 8 аркушах, і підписи наявні лише на останньому, що також дає можливість позивачу викласти будь-який договір та посилатися на будь-які умови.
При цьому, як вже вказувалося, з 15 серпня 2022 року була змінена форма укладення договорів управління нерухомим майном, та встановлено, що такі договори підлягають нотаріальному посвідченню.
Вказувала, що оскільки позивач посилається на період управління цим нерухомим майном до 30 листопада 2023 року, відтак тоді і мав надати саме нотаріально посвідчений договір, чого ним зроблено не було.
Посилалася на недоведеність обставин прийняття будинку в управління, оскільки згідно Правил надання послуги з управління багатоквартирним будинком, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 05 вересня 2018 року № 712, приймання-передача технічної документації на будинок підтверджується відповідним актом. Такого акту позивачем надано не було.
Посилалася на недоведеність обставин надання послуги з управління будинком. Судом першої інстанції не враховано, що позивачем не доведено і виконання вимог, встановлених п. 4.4.1 Правил надання послуги з управління багатоквартирним будинком, яким передбачено, що у разі, коли прибудинкова територія багатоквартирного будинку не оформлена у власність або користування співвласників багатоквартирного будинку, прибирання та інші послуги з обслуговування території навколо такого багатоквартирного будинку можуть бути включені до кошторису витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території (у тому числі в разі визначення управителя на конкурсних засадах) виключно за згодою співвласників із визначенням на договірних засадах та погодженням з органом місцевого самоврядування меж та площі території, яку співвласники згодні утримувати (п. 11 Правил).
Вказувала, що прибудинкова територія багатоквартирного будинку не оформлена у власність або користування співвласників багатоквартирного будинку і доказів протилежного позивачем не надано. Відповідно ані згоди співвласників, ані погодження органу місцевого самоврядування меж та площі території, яку співвласники згодні утримувати, позивачем так само не надано. Вказаний п. 11 Правил набув чинності з 01 січня 2023 року, а оскільки позивач просив суд стягнути і суд стягнув заборгованість за період до 30 листопада 2023 року, то вказані норми матеріального права підлягали врахуванню та застосуванню судом. За таких обставин вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за прибирання прибудинкової території за період принаймні з 01 січня 2023 року по 30 листопада 2023 року жодним чином не доведено, стягнута судом заборгованість є безпідставною та неправомірною.
Зауважувала на недоведеності здійснення заходів з утримання спільного майна багатоквартирного будинку та прибудинкової території і поточного ремонту спільного майна будинку. Жодного плану заходів або плану-графіку технічного огляду будинку, графіку прибирання прибудинкової території, графіків проведення дезінсекції та дератизації, графіку прибирання місць загального користування, план-графік поточного ремонту, план-графік оглядів димових та вентиляційних каналів, що передбачено п. 12 зазначених вище Правил № 712, позивачем також не надано.
Посилалася на недоведеність обставин надання послуги з постачання електричної енергії, оскільки позивачем не надано і в справі не існує будь-якого договору з виконавцем послуг з постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку, а також інших договорів, необхідних для надання послуги. В той же час позивач посилається в позові на те, що він нібито надавав такі послуги та включив їх в суму заборгованості відповідача.
Зазначала, що позивач лише голослівно стверджує, що він нібито надавав такі послуги та виконував відповідні роботи, але позивач є зацікавленою особою, а суд мав перевірити це за рахунок відповідних доказів. Належними та допустимими доказами в даному випадку могли бути підписані акти прийому-передачі наданих послуг чи виконаних робіт, що передбачено і п. 14, 15 Правил № 712. Відтак суд, ухвалюючи рішення, виходив із припущення про надання цих послуг.
Вказувала, що позивачем не доведено обставин обсягу спожитих комунальних послуг та їх оплати, хоча це його прямий обов'язок згідно п. 43 Правил № 712.
Посилалася на недоведеність обставин існування договору в 2021 - 2023 роках, враховуючи, що позивач сам посилається на те, що договір з ним було укладено лише на 1 рік, а отже у нього відсутнє право вимагати від відповідача будь-які платежі з 01 вересня 2021 року по 30 листопада 2023 року.
Крім цього, п. 10, 11, 12 договору визначено ціну та порядок оплати послуги управителю, зокрема встановлено, що оплата послуги з управління становить 7,48 грн. за 1 кв.м. Але в розрахунку заборгованості позивачем зазначені інші суми за 1 кв.м. При цьому будь-якого іншого договору чи доповнення до нього позивачем не надано. Відтак, стягнуті судом з відповідача суми заборгованості є незаконними, безпідставними і неправомірними. Вказане підтверджується і викладеним в цьому ж пункті, яким обумовлено визначення ціни щодо витрат на утримання будинку і прибудинкової території наявністю кошторису витрат, проте жодного такого кошторису позивачем не надано. При цьому, згідно п. 11 договору, позивач має щороку не пізніш ніж за два місяці до закінчення строку цього договору звітувати перед співвласниками про виконання кошторису витрат та подавати співвласникам на погодження новий кошторис витрат. Жодного кошторису витрат як за 2020 рік, так і у подальшому за 2021, 2022, 2023 роки позивачем не надано, хоча такі кошториси, затверджені рішеннями загальних зборів співвласників, є невід'ємною частиною договору.
Вказувала, що будь-якого рішення співвласників про зміну ціни надання послуги з управління будинком, визначеної договором, на який посилається позивач, в матеріалах справи відсутні, як і будь-якої додаткової угоди до договору від 31 серпня 2020 року про зміну вартості послуги. У позові голослівно та безпідставно зазначено, що вартість надання послуг нібито змінювалася та складає з липня 2023 року вже 7,65 грн./кв.м., однак вказане жодним чином не підтверджено.
Посилалася на недоведеність та необґрунтованість розрахунку заборгованості, який складено самим позивачем, який є безумовно зацікавленою особою, розрахунок не може вважатися безспірним документом, а відтак й не свідчить жодним чином про безспірність вимог позивача. Жодного первинного бухгалтерського документу позивачем не надано. Розрахунок жодним чином не свідчить про сплату чи несплату відповідних грошових сум, які зазначені в ньому, і відображає тільки довідкову та аналітичну інформацію. Більш того, розрахунок не стосується взагалі оплати за управління, а, як зазначено в ньому, стосується лише оплати за утримання будинку і прибудинкової території. Судом не перевірено, чи відповідають дійсності вказані в ньому суми, на відповідність відомостям, які містяться в бухгалтерських та первинних документах позивача.
Наводила правові висновки щодо доказів існування заборгованості, викладені в постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року в справі № 161/16891/15-ц, Верховного Суду України та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (ухвала ВССУ від 11 червня 2014 року в справі № 6-2706св14, 12 лютого 2014 року в справі № 6-50301св13).
Щодо недостовірності розрахунку позивача, вказувала, що позивачем надано недостовірні відомості, зокрема, щодо площі квартири, яка спочатку вказується в розмірі 167,5 кв.м., а потім з серпня 2021 року вже в розмірі 167,9 кв.м. В інформаційній довідці з Реєстру вказано, що площа квартири складає 167,5 кв.м., тобто позивач незаконно і всупереч дійсним обставинам штучно збільшував розмір заборгованості, яка в такому випадку не відповідає дійсності.
Вказувала, що позивачем не надано жодного акту прийому-передачі наданих послуг з управління чи виконання будь-яких робіт, з утримання будинку та прибудинкової території чи обслуговування систем, інженерного обладнання, систем водо-, газо-, електропостачання та каналізації, а також виконання будь-яких ремонтних робіт в будинку за період з 01 вересня 2020 року по 30 листопада 2023 року. При цьому оплата може відбуватися лише у випадку фактичного надання послуг. Судом встановлено, що позивач здійснює обслуговування будинку, але жодних доказів цього в справі не існує, отже суд виходив із припущення.
Посилаючись на ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», вказувала на наявність підстав для скасування рішення в зв'язку з незалученням судом до участі в справі інших співвідповідачів, а саме ще двох осіб, які зареєстровані та постійно проживають в цій квартирі - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , хоча обставини їх постійного проживання і реєстрації в квартирі достовірно відомі, що підтверджується витягом з Реєстру територіальних громад. Незалучення до участі в справі в якості співвідповідачів усіх осіб, які мають відповідати за позовом, є самостійною підставою для відмови в позові, згідно правових висновків Верховного Суду в постанові від 17 травня 2021 року в справі № 309/2340/15-ц, Великої Палати Верховного Суду в постанові від 22 вересня 2022 року в справі № 125/2157/19.
Щодо наявності інших підстав для скасування рішення, посилалася на те, що судом не перевірено наявності повноважень у особи, якою подано позов, підписаний в даному випадку ОСОБА_5 , яка зазначає себе директором ТОВ «Сервіс Житлобуд-1», проте доказів призначення її на цю посаду не надано, доказів, коли вона приступила до виконання обов'язків директора і чи виконує їх на момент звернення до суду з даним позовом, також не надано, як і статуту вказаної юридичної особи. Вказана особа також не є адвокатом, а відтак її право на звернення до суду з цим позовом жодним чином не підтверджене. Не вказано про те, що ОСОБА_5 є саме директором ТОВ «Сервіс Житлобуд-1», і у незасвідченому витягу з ЄДРПОУ, в якому ця особа зазначена як керівник, а не як директор. За таких обставин суд першої інстанції мав залишити позов без розгляду.
Зазначала, що в цій справі суд, всупереч раніше постановленої ухвали від 11 січня 2024 року, якою судом було постановлено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, ухвалою від 13 березня 2024 року після отримання відзиву відповідача на позовну заяву та викладання її правової позиції, діючи упереджено та необ'єктивно, постановлено проводити розгляд вказаної справи вже з повідомленням (викликом) сторін, порушивши низку норм ЦПК, зокрема приписів ст. 275, 277. Суд здійснив це в порушення вже таких, що настали, відповідних процесуальних строків та на іншій стадії, а саме розгляду справи по суті. В ухвалі суд посилається на норми ст. 19, ч. 5 ст. 279 ЦПК України, які підлягають до застосування судом під час вирішення питання про відкриття провадження в справі, тобто на іншій стадії. Судом вже було відкрито провадження в справі. Суд помилково не врахував, що в силу ч. 2 ст. 279 ЦПК України в даній справі вже настали відповідні правові наслідки, зокрема те, що з дня постановлення 11 січня 2024 року ухвали про відкриття спрощеного позовного провадження без виклику сторін вже сплив встановлений ч. 2 ст. 279 ЦПК України 30-денний строк і розпочався розгляд справи по суті. На цій стадії суд не вправі був змінювати вже встановлений порядок розгляду справи. Посилання суду на ч. 5 ст. 279 ЦПК України в даному випадку суперечить та спростовується як наведеними фактичними обставинами справи, так і нормами ч. 2 ст. 279 ЦПК України, які суд помилково не врахував.
Вказувала, що в подальшому упередженість суду та вчинення ним дій на користь позивача і на шкоду правам та інтересам відповідача знайшли додаткове підтвердження шляхом постановлення іншої, вже протокольної ухвали від 13 червня 2024 року, якою суд безпідставно та неправомірно, з порушенням ст. 83 ЦПК України, прийняв від позивача, долучив до матеріалів справи, розглянув, врахував і посилається в рішенні на інший розрахунок заборгованості відповідача.
Від позивача ТОВ «Сервіс Житлобуд-1» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на те, що відповідач з моменту придбання квартири АДРЕСА_1 в 2019 році і до сьогоднішнього дня жодного разу не сплатила і не сплачує кошти за надані житлові послуги.
Щодо відсутності права вимоги, вказував, що відповідачем ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, ні в апеляційній скарзі не обґрунтовано необхідності долучення до матеріалів справи зазначених додатків. Відповідач не звертався до ТОВ «Сервіс Житлобуд-1» з заявою про їх надання та до суду з клопотанням про їх витребування в порядку ст. 84 ЦПК України, таким чином, не є зрозумілим, чому відсутність додатків до договору з управління будинком в матеріалах справи, на думку відповідача, свідчить про відсутність права вимоги, і яким чином це впливає на її обов'язок оплачувати надані житлові послуги.
Щодо порушення форми договору на управління будинком, вказував, що питання щодо форми укладання договору з управління регулюється насамперед Законом України «Про житлово-комунальні послуги», а не ЦК України, і процедура укладення такого договору повністю унеможливлює його нотаріальне посвідчення. Договір укладено в серпні 2020 року, а зміни до ЦК України, на які посилається відповідач, внесені в 2022 році, тобто навіть в цьому випадку діє правило ст. 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.
Щодо укладення договору та надання послуг, вказував, що договір укладено відповідно до приписів Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та в установленому порядку зареєстрований в КМДА. Впродовж 4 років дії цього договору ні з боку співвласників будинку, ні з боку органу місцевого самоврядування не виникало жодних зауважень щодо чинності цього договору та відповідно наявності належних повноважень позивача по управлінню будинком.
Послуги по утриманню будинку надаються відповідно до правил, визначених Законом України «Про житлово-комунальні послуги» та укладеного договору на управління будинком. З боку відповідача не надходило жодних зауважень чи скарг з приводу ненадання чи неналежного надання житлових послуг. Цим же Законом визначено, що плата за спожиті житлові послуги сплачується власником квартири з розрахунку 1 кв.м. площі квартири, незалежно від фактичних витрат управителя за поточний місяць чи рік. Враховуючи, що відповідач жодного разу не сплатила кошти за надані житлові послуги, розрахунок заборгованості був проведений саме з вартості послуги за 1 кв.м. площі квартири і безумовним доказом наявності заборгованості є те, що ні до відзиву на позов, ні до апеляційної скарги не долучено жодного платіжного документу про сплату відповідачем житлових послуг.
Щодо вартості ціни на утримання, вказував, що договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком визначено, що в разі зміни вартості електричної енергії, витратних матеріалів та обладнання, а також зміни розміру мінімальної заробітної плати Товариство має право без проведення зборів співвласників будинку внести зміни до кошторису витрат на утримання будинку та прибудинкової території (п. 42 договору). Тому до цього договору вносилися зміни до ціни послуги на управління та відповідна інформація розміщувалася на інформаційних дошках у під'їздах будинку.
Щодо інших співвласників, в судовому засіданні представник відповідача заявляв клопотання про залучення в якості третіх осіб родичів відповідача, але клопотання було заявлене під час розгляду справи по суті, до клопотання не надано доказів, що ці особи зареєстровані та проживають в квартирі відповідача, відповідачем не надано відомостей, на якій правовій підставі в її квартирі проживають вказані особи, що унеможливлює встановлення правових підстав для покладення на них обов'язку сплати наданих житлових послуг.
Щодо повноважень керівника позивача, вказував, що інформація про органи управління та посадових осіб ТОВ «Сервіс Житлобуд-1» знаходиться у відкритому доступі і будь-яка особа може особисто перевірити наявність повноважень. При цьому право на участь у справі керівника юридичної особи передбачена у ч. 3 ст. 58 ЦПК України, а виписка з ЄДР зберігає свою чинність до моменту внесення змін до відомостей про юридичну особу.
Підсумовував, що таким чином викладені в апеляційній скарзі обставини не спростовують висновків, викладених в рішенні, та не звільняють відповідача від обов'язку сплачувати за надані житлові послуги, а відтак відсутні правові підстави для скасування рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції даним вимогам закону відповідає.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що ТОВ «Сервіс Житлобуд-1» надає послуги з управління багатоквартирним будинком АДРЕСА_1 , для забезпечення всіх мешканців будинку комунальними послугами; відповідач ОСОБА_6 як власник квартири № 207 у вказаному будинку зобов'язана брати участь у витратах по утриманню квартири та прибудинкової території, однак своїх зобов'язань не виконує, в зв'язку з чим у неї за період з 01 вересня 2020 року по 30 листопада 2023 року утворилась заборгованість, яка становить 48466,15 грн., що підтверджується відповідними розрахунками, наявними в матеріалах справи (а. с. 14).
Апеляційний суд погоджується з такими висновками, враховуючи наступне.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі дублікату договору купівлі-продажу № 104 від 12 березня 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Хіоніною Н.М. (а. с. 7).
Згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру, ОСОБА_1 зареєстрована за вказаною адресою з 23 квітня 2019 року (а. с. 18).
На а. с. 37 наявний витяг з Реєстру територіальної громади м. Києва про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні за адресою АДРЕСА_1 станом на 31 липня 2019 року, в якому наявні відомості про 3 зареєстрованих осіб, без зазначення їх прізвища, імені та по батькові.
Згідно акту обстеження житлово-побутових умов, складного депутатом Бориспільської міської ради 23 жовтня 2023 року, у АДРЕСА_6 проживає ОСОБА_1 разом з матір'ю ОСОБА_7 та братом ОСОБА_8 . Акт обстеження виданий ОСОБА_1 в тім, що вона та її родина дійсно проживає за вказаною адресою з 2016 року (а. с. 36).
На а. с. 8 - 9 знаходиться копія протоколу зборів співвласників багатоквартирного будинку, проведних 21 липня 2020 року у АДРЕСА_1 , в якому зазначено, що загальна кількість співвласників багатоквартирного будинку - 252 особи, загальна площа всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку 29888,62 кв.м. У зборах взяли участь та/або через представників співвласники в кількості (не заповнено) осіб, яким належать квартира та/або нежитлові приміщення багатоквартирного будинку загальною площею 306,7 кв.м. У письмовому опитуванні взяли участь особисто та/або через представників співвласники в кількості 195 осіб, яким належать квартири та/або нежитлові приміщення у багатоквартирному будинку загальною площею 22463,92 кв.м. Зазначено прізвища та ініціали осіб, які склали протокол - ОСОБА_9 (кв. 65 ), ОСОБА_10 (кв. 49 ), ОСОБА_11 (кв. 4 ). Питання порядку денного: питання 1 - визначення управителя багатоквартирного будинку за адресою АДРЕСА_1 . Пропозиція, яка ставиться на голосування щодо питання № 1 порядку денного: визначити ТОВ «Сервіс Житлобуд-1» управителем багатоквартирного будинку. Питання 2 - обрання уповноваженої особи від співвласників будинку для укладання, внесення змін та розірвання з управителем договору про надання послуг з управління будинком. Пропозиція, яка ставиться на голосування щодо питання № 2 порядку денного: для укладання, внесення змін та розірвання з управителем договору про надання послуг з управління будинком уповноваженою особою від співвласників будинку обрати ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 . Питання 3: визначення переліку та розміру витрат на управління будинком. Пропозиція, яка ставиться на голосування щодо питання № 3 порядку денного: визначити перелік послуг відповідно до Обов'язкового переліку робіт (послуг), затвердженого наказом Мінрегіонрозвитку, будівництва та ЖКГ України № 190 від 27 липня 2018 року з розміром витрат на управління будинком 7,48 грн. за 1 кв.м. Підсумки голосування: за - 155 співвласників, проти - 40 співвласників, рішення прийнято. В розділі ІV «Додаток» зазначено, що листки письмового опитування, заповнені відповідно до вимог абз. 4 ч. 8 ст. 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», пронумеровані та прошнуровані на 21 аркушах.
Згідно виписки з ЄДРПОУ від 16 червня 2020 року щодо юридичної особи ТОВ «Сервіс Житлобуд-1», яке зареєстроване з 15 червня 2020 року, його керівником є ОСОБА_5 , дані про основний вид економічної діяльності - комплексне обслуговування об'єктів (а. с. 15).
31 серпня 2020 року ТОВ «Сервіс Житлобуд-1» в особі директора ОСОБА_5 та співвласники багатоквартирного будинку за адресою АДРЕСА_1 в особі ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , що діють на підставі протоколу № 1 від 21 липня 2020 року, уклали договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком (а. с. 10 - 13), за умовами п. 1 якого управитель зобов'язується надавати співвласникам послугу з управління багатоквартирним будинком, що розташований за адресою АДРЕСА_1 , а співвласники зобов'язуються оплачувати управителю послугу з управління згідно з вимогами законодавства та умовами цього договору.
Згідно п. 2 договору список співвласників і площа квартир та приміщень, що перебувають у їх власності, станом на дату укладення договору зазначаються у додатку 1 до договору, що є невід'ємною його частиною. Загальні відомості про будинок зазначаються у додатку 2 до договору і є невід'ємною його частиною.
Згідно п 3 договору послуга з управління полягає у забезпеченні управителем належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна будинку та його прибудинкової території. Послуга з управління включає утримання спільного майна будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна будинку; поточний ремонт спільного майна будинку та прибудинкової території (поточний ремонт внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води, технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем електропостачання), що входять до кошторису витрат на утримання будинку та прибудинкової території. Послуга з управління надається відповідно до вимог якості згідно з додатком 4 до цього договору, що є його невід'ємною частиною.
Згідно п. 6 договору кожен із співвласників зобов'язаний оплачувати управителеві надані послуги з управління в порядку, за ціною та у строки, встановлені цим договором.
Згідно п. 8 договору управитель зобов'язаний забезпечувати належне утримання спільного майна багатоквартирного будинку та прибудинкової території відповідно до нормативних вимог і цього договору, від власного імені укладати з підрядниками необхідні договори про виконання окремих робіт та послуг; надавати співвласникам без додаткової оплати інформацію про ціну послуги з управління, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни, норми споживання та порядок надання послуги з управління, а також її споживчі властивості; своєчасно проводити підготовку будинку до експлуатації в осінньо-зимовий період; укласти з виконавцем послуги з постачання електричної енергії договір про постачання електричної енергії для освітлення місць загального користування, живлення ліфтів та забезпечення функціонування іншого спільного майна будинку, забезпечувати виконання умов цього договору та контроль якості цієї послуги; вести окремий облік доходів і витрат за будинком та надавати співвласникам відповідну інформацію у порядку, визначеному п. 15 та 18 цього договору; звітувати щороку перед співвласниками про виконання кошторису витрат та подавати кошторис витрат на поточний рік споживачам на погодження.
Згідно розділу «Ціна та порядок оплати послуги з управління» (п. 10 - 12 договору) ціна послуги з управління становить 7,48 грн. на місяць за 1 кв.м. загальної площі та включає витрати на утримання будинку та прибудинкової території і поточний ремонт спільного майна будинку в розмірі 6,73 грн. відповідно до кошторису витрат на утримання будинку та прибудинкової території, що міститься у додатку 5 до цього договору; винагороду управителю в розмірі 0,75 грн. на місяць. Плата за послугу з управління нараховуються щомісяця управителем та вноситься кожним співвласником не пізніше 25 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Управитель щороку не пізніше ніж за 2 місяці до закінчення строку дії цього договору звітує перед співвласниками про виконання кошторису витрат відповідно до п. 15 цього договору та подає співвласникам на погодження новий кошторис витрат. Новий кошторис погоджується співвласниками шляхом прийняття відповідного рішення у порядку, встановленому законом, з подальшим внесенням змін до цього договору. У випадку, якщо новий кошторис співвласниками не погоджено, продовжує діяти раніше погоджений кошторис витрат.
Згідно п. 15, 17 договору, інформацію, пов'язану з виконанням цього договору, управитель доводить до відома співвласників шляхом розміщення відповідних інформаційних матеріалів на дошках для об'яв будинку. Повідомлення щодо рішень співвласників, прийнятих відповідно до законодавства, подаються особисто або надсилаються рекомендованим листом управителю уповноваженою особою співвласників, якщо інше не передбачено окремими положеннями цього договору або законодавством.
Згідно п. 18 договору інформація про фактичні витрати відповідно до кошторису витрат на утримання будинку та прибудинкової території надається окремо на вимогу співвласника у такий спосіб: письмово, щоквартально.
Згідно п. 25 договору внесення змін до умов цього договору здійснюється шляхом укладення сторонами додаткової угоди, якщо інше не передбачено цим договором.
Згідно п. 30, 31 договору цей договір набирає чинності з 01 вересня 2020 року та укладається строком на 1 рік. Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від цього договору, він вважається продовженим на один рік.
Згідно п. 39 договору, цей договір має додатки, що є невід'ємною його частиною: «Список співвласників і площа квартир та приміщень, що перебувають у їх власності», «Загальні відомості про будинок», «Акт приймання-передачі технічної документації на будинок», «Вимоги до якості послуги з управління будинком», «Кошторис витрат на утримання будинку та прибудинкової території».
Позивачем складено розрахунок заборгованості ОСОБА_6 по оплаті за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території за адресою АДРЕСА_1 , з розрахунку множення загальної площі квартири 167,5 кв.м./167,9 кв.м. на тариф послуги з управління (7,48 грн./кв.м. з вересня 2020 року по липень 2021 року, 7,34 грн./кв.м. з серпня 2021 року по червень 2023 року, 7,65 грн./кв.м. з липня 2023 року), всього 48466,15 грн. (а. с. 14).
Під час розгляду справи позивачем надано уточнений розрахунок заборгованості ОСОБА_6 по оплаті за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території за адресою АДРЕСА_1 , з розрахунку множення загальної площі квартири 167,5 кв.м. на тариф послуги з управління (7,48 грн./кв.м. з вересня 2020 року по липень 2021 року, 7,34 грн./кв.м. з серпня 2021 року по червень 2023 року, 7,65 грн./кв.м. з липня 2023 року), всього 48466,15 грн. (а. с. 97).
Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.
Вирішуючи спір, суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Відповідно до ст. 319, 322 ЦК України (норми матеріального права наведені в редакції, чинній станом на час виникнення і дії спірних правовідносин) власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність зобов'язує. Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів).
Відповідно до ч. 2 ст. 382 ЦК України власникам квартир та нежитлових приміщень у дво - або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території.
Спеціальним законом, який визначає особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, регулює правові, організаційні та економічні відносини, пов'язані з реалізацією прав та виконанням обов'язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління, є Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».
Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі реалізації прав та виконання обов'язків власників квартир та нежитлових приміщень як співвласників багатоквартирного будинку.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласник багатоквартирного будинку (далі - співвласник) - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку.
Згідно п. 10 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласники зобов'язані своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.
Згідно ст. 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею. Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об'єднання співвласників, проведення зборів співвласників та прийняття відповідних рішень здійснюється згідно із законом, що регулює діяльність об'єднань співвласників багатоквартирних будинків.
До повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, у тому числі про: визначення управителя та його відкликання, затвердження та зміну умов договору з управителем; обрання уповноваженої особи (осіб) співвласників під час укладання, внесення змін та розірвання договору з управителем, здійснення контролю за його виконанням; визначення переліку та розміру витрат на управління багатоквартирним будинком.
Рішення зборів співвласників оформляється протоколом, який підписується усіма співвласниками (їх представниками), які взяли участь у зборах, кожен з яких ставить підпис під відповідним варіантом голосування ("за", "проти", "утримався"), за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики.
У протоколі обов'язково зазначається така інформація про співвласників (їх представників), які взяли участь у зборах співвласників: прізвище, ім'я, по батькові співвласника, документ, що підтверджує право власності на квартиру або нежитлове приміщення, номер квартири або нежитлового приміщення, загальна площа квартири або нежитлового приміщення, документ, що надає повноваження на голосування від імені співвласника (для представника).
Якщо під час проведення зборів співвласників для прийняття рішення не набрано встановленої частиною шостою цієї статті кількості голосів "за" або "проти", проводиться письмове опитування співвласників, які не голосували на зборах. Письмове опитування співвласників проводиться протягом 15 календарних днів з дати проведення зборів співвласників. Якщо протягом цього строку необхідної кількості голосів "за" не набрано, рішення вважаються неприйнятими.
Письмове опитування співвласників проводиться ініціативною групою та іншими співвласниками за бажанням.
Письмове опитування співвласників проводиться шляхом власноручного заповнення ними листків опитування, в яких зазначаються день опитування, прізвище, ім'я, по батькові співвласника, документ, що підтверджує право власності на квартиру або нежитлове приміщення, номер квартири або нежитлового приміщення, загальна площа квартири або нежитлового приміщення, документ, що надає повноваження на голосування від імені співвласника (для представників), відповідь співвласника на питання "так", "ні" або "утримався", особистий підпис співвласника та особи, яка проводила опитування.
За результатами підрахунку результатів письмового опитування співвласників особи, які проводили письмове опитування, вносять його результати до протоколу зборів та підводять загальні підсумки голосування щодо всіх питань. Під час підрахунку голосів враховуються і голоси, подані на зборах співвласників, і голоси співвласників, отримані під час проведення письмового опитування.
Листки письмового опитування співвласників пронумеровуються, прошнуровуються та додаються до відповідного протоколу зборів.
Рішення зборів співвласників є обов'язковими для всіх співвласників, включаючи тих, які набули право власності на квартиру чи нежитлове приміщення після прийняття рішення.
Згідно ст. 11 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» управління багатоквартирним будинком управителем здійснюється на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що укладається згідно з типовим договором. Вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за рішенням зборів співвласників (загальних зборів об'єднання співвласників багатоквартирного будинку) і згодою управителя та зазначається у договорі з управителем. Умови договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком повинні відповідати умовам типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Істотними умовами договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком є: 1) перелік послуг; 2) вимоги до якості послуг; 3) права і обов'язки сторін; 4) відповідальність сторін за порушення договору; 5) ціна послуг; 6) порядок оплати послуг; 7) порядок і умови внесення змін до договору; 8) строк дії договору, порядок і умови продовження дії та розірвання договору.
Якщо зборами співвласників прийнято рішення про укладення договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, такий договір (зміни до нього) підписується співвласником (співвласниками), уповноваженим (уповноваженими) на це рішенням зборів співвласників. Такий договір підписується на умовах, затверджених зборами співвласників, та є обов'язковим для виконання всіма співвласниками.
Управитель протягом одного місяця після підписання з ним договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком (змін до нього) зобов'язаний надати або надіслати рекомендованим листом кожному співвласнику примірник такого договору (змін до нього), завірений підписом управителя.
Договір з управителем укладається строком на один рік. Якщо за один місяць до закінчення зазначеного строку жодна із сторін не повідомить письмово іншу сторону про відмову від договору, договір вважається продовженим на наступний однорічний строк.
Згідно ст. 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» витрати на управління багатоквартирним будинком включають: 1) витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку; 2) витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку; 2-1) витрати, пов'язані з виконанням зобов'язань за кредитним договором, укладеним за програмами Фонду енергоефективності; 3) витрати на сплату винагороди управителю в разі його залучення; 4) інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом.
Витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат.
Невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ст. 80 ЦПК України питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
У цивільних справах суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням загальних зборів співвласників будинку, затвердженим протоколом від 21 липня 2020 року, було визначено ТОВ «Сервіс Житлобуд-1» управителем багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 , обрано уповноважених осіб від співвласників будинку для укладання з управителем договором про надання послуг з управління будинком та встановлено розмір вартості послуги з обслуговування будинку та його прибудинкової території у розмірі 7,48 грн./кв.м.
Також суд першої інстанції встановив, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 загальною площею 167,5 кв.м.
Також судом встановлено, що 31 серпня 2020 року між співвласниками багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 в особі співвласників, уповноважених зборами співвласників багатоквартирного будинку, було укладено договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, предметом якого є забезпечення управителем надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території у житловому будинку АДРЕСА_1 , а співвласниками - оплати управителю послуги з управління згідно з вимогами законодавства та умовами цього договору. Ціну послуги з управління визначено у розмірі 7,48 грн. за 1 кв.м. загальної площі житлового або нежитлового приміщення в будинку.
Визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків та платежів співвласників будинку відноситься до виключної компетенції загальних зборів співвласників відповідно до частини дев'ятої статті 10 Закону, частини другої статті 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» та згідно із законодавчо встановленим порядком голосування на зборах об'єднання співвласників багатоквартирного будинку.
Відповідний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 грудня 2019 року у справі № 910/6471/18, провадження № 12-111гс19.
Схожий за змістом правовий висновок викладено також у постановах Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 679/49/16-ц, від 10 січня 2019 року у справі № 522/1654/13-ц, що свідчить про те, що питання правомірності прийняття рішення загальних зборів щодо затвердження розміру внесків на управління будинками неодноразово було предметом дослідження та правового аналізу Верховного Суду.
Оскільки відповідачем не оскаржувалося рішення співвласників багатоквартирного будинку від 21 липня 2020 року щодо визначення управителя, розміру вартості послуг, умови договору з управління багатоквартирним будинком в частині надання позивачем певних послуг та/або розміру тарифу за їх надання, таке рішення співвласників багатоквартирного будинку та умови зазначеного договору підлягали виконанню відповідачем в повному обсязі.
Судом першої інстанції вмотивовано відхилено аргументи відповідача, що вона у належній їй квартирі не проживає та не користується послугами, які надаються позивачем, та правомірно зазначено, що оскільки відповідач ж є власником квартири та зареєстрована за цією адресою, вона зобов'язана утримувати нерухоме майно відповідно до ст. 319, 322 ЦК України.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, не спростованого доводами апеляційної скарги, що оскільки позивачем доведено належними та допустимими доказами факт надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території щодо будинку АДРЕСА_1 , в тому числі до належної відповідачу квартири № 207 , доказів погашення заборгованості в повному обсязі відповідачем не надано, нею не заперечується обставина нездійснення платежів на користь позивача за надані житлово-комунальні послуги за період з вересня 2020 року по листопад 2023 року, тому заборгованість по оплаті внесків за утримання будинку та прибудинкової території за вказаний період в загальному розмірі 48466,15 грн. підлягає стягненню з відповідача.
Апеляційний суд не погоджується з безпідставними доводами апеляційної скарги щодо відсутності самого права вимоги у позивача, яким до позовної заяви не надано додатків до договору («Список співвласників і площа квартир та приміщень, що перебувають у їх власності», «Загальні відомості про будинок», «Акт приймання-передачі технічної документації на будинок», «Вимоги до якості послуги з управління будинком», «Кошторис витрат на утримання будинку та прибудинкової території»), що є його невід'ємною частиною, з огляду на вимоги ч. 2 ст. 95 ЦПК України, відповідно до якої якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Апеляційний суд враховує, що відповідачем ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, ні в апеляційній скарзі не обґрунтовано долучення до матеріалів справи зазначених додатків, зокрема, відповідач не зверталася до ТОВ «Сервіс Житлобуд-1» з заявою про їх надання та до суду з клопотанням про їх витребування в порядку ст. 84 ЦПК України, таким чином, відсутність додатків до договору з управління будинком в матеріалах справи не свідчить про відсутність права вимоги та не впливає на обов'язок відповідача оплачувати надані житлові послуги.
Апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані доводи апеляційної скарги, що договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 31 серпня 2020 року є нікчемним, з посиланням на те, що питання укладення договору управління нерухомим майном регулюється ст. 1031 ЦК України, до якої 15 серпня 2022 року було внесено зміни, які передбачали нотаріальне посвідчення даного договору.
Апеляційний суд зауважує, що порядок укладення і форма договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком врегульована не загальними нормами ЦК України, а ст. 11 спеціального Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», який визначає особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, регулює правові, організаційні та економічні відносини, пов'язані з реалізацією прав та виконанням обов'язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління.
Крім того, є слушними доводи позивача у відзиві на апеляційну скаргу, що в будь-якому випадку на договір, укладений в серпні 2020 року, не можуть поширюватись зміни до ЦК України, внесені в 2022 році, оскільки відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.
Апеляційний суд не може погодитись з доводами апеляційної скарги, що договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 31 серпня 2020 року укладено ТОВ «Сервіс Житлобуд-1» невідомо з ким, з огляду на наявність в матеріалах справи копії рішення загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку від 21 липня 2020 року, затверджених протоколом, який складено у формі протоколу зборів співвласників багатоквартирного будинку, затвердженої наказом Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури від 25 серпня 2015 року № 203, та який відповідає вимогам ст. 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».
При цьому клопотань про витребування додатків до зазначеного протоколу, якими є листки письмового опитування, заповнені відповідно до вимог абз. 4 ч. 8 ст. 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», пронумеровані та прошнуровані на 21 аркушах, відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції не заявлялось.
Так, даним рішенням загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку від 21 липня 2020 року обрано ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , які є співвласниками відповідно квартир № 49 , 65 , 4 , для укладання, внесення змін та розірвання з управителем договору про надання послуг з управління будинком уповноваженою особою від співвласників будинку, і саме цими особами на виконання рішення співвласників укладено від імені співвласників багатоквартирного будинку договір з ТОВ «Сервіс Житлобуд-1» про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 31 серпня 2020 року.
Є необґрунтованими доводи апеляційної скарги, що договір від 31 серпня 2020 року викладений на 8 аркушах, однак підписи сторін наявні лише на останній сторінці, що надає позивачу можливість викласти будь-який договір та посилатися на будь-які умови, з огляду на те, що вимоги підписання кожного аркушу договору відсутні як у загальних положеннях ст. 207 ЦК України, яка визначає вимоги до письмової форми правочину, так і у постанові Кабінету Міністрів України від 05 вересня 2018 року № 712, якою затверджено Типовий договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком.
Апеляційний суд відхиляє необґрунтовані доводи апеляційної скарги, що позивачем не підтверджено прийняття будинку в управління, з посиланням на п. 7 Правил надання послуги з управління багатоквартирним будинком, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 вересня 2018 року № 712, з огляду на те, що відповідачем не заявлялося клопотань про витребування у позивача передбаченого п. 7 вказаного Порядку № 712 акту приймання-передача технічної документації на будинок, а відсутність відповідних документів в матеріалах справи не означає їх відсутності. Зокрема, акт приймання-передачі технічної документації на будинок зазначено як додаток до договору від 31 серпня 2020 року (а. с. 13).
Апеляційний суд не може погодитись з доводами апеляційної скарги, що оскільки ані згоди співвласників, ані погодження органу місцевого самоврядування меж та площі території, яку співвласники згодні утримувати, не надавалось, відповідно вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за прибирання прибудинкової території не доведено, а стягнута заборгованість є безпідставною та неправомірною, з огляду на те, що такі доводи не підтверджені відповідачем належними та допустимими доказами і є припущеннями, та оскільки відповідачем не оскаржено умови договору від 31 серпня 2020 року в частині неправомірного, на її думку, тарифу на утримання будинку чи окремих його складових.
Апеляційний суд не приймає доводи апеляційної скарги щодо недоведеності здійснення заходів з утримання спільного майна багатоквартирного будинку і поточного ремонту спільного майна будинку, недоведеність обставин надання послуги з постачання електричної енергії, посилаючись на відсутність в матеріалах справи доказів укладення договорів з постачальниками відповідних послуг, актів прийому-передачі наданих послуг чи виконаних робіт, недоведеність обсягу відповідних спожитих комунальних послуг та їх оплати.
Так, дійсно, постановою Кабінету Міністрів України від 05 вересня 2018 року № 712 затверджено Правила надання послуги з управління багатоквартирним будинком, якими передбачено, що управитель не пізніше ніж протягом 20 днів з моменту набрання чинності договором управління складає план здійснення заходів з утримання спільного майна багатоквартирного будинку та прибудинкової території і поточного ремонту спільного майна будинку (п. 12), управитель укладає з виконавцем послуги з постачання електричної енергії договір про постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку, а також інші договори, необхідні для надання послуги (п. 13), управитель зберігає та веде технічну документацію на будинок, а також забезпечує внесення змін до неї у випадку зміни технічного стану будинку, зокрема в результаті проведення його капітального ремонту або реконструкції, переобладнання, перепланування тощо (п. 14), управитель веде облік доходів та облік витрат окремо за кожним будинком, що перебуває в його управлінні, та забезпечує співвласникам доступ до такої інформації у порядку, визначеному договором управління; управитель у порядку та з періодичністю, визначеними договором, та/або на вимогу співвласника надає інформацію про фактичні витрати та виконані (надані) роботи (послуги) з утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території (п. 38), управитель веде облік обсягу спожитої комунальної послуги та її оплати в розрізі багатоквартирного будинку в цілому та стосовно кожного співвласника і забезпечує можливість самостійного ознайомлення співвласників з даними такого обліку через електронну систему обліку розрахунків за житлово-комунальні послуги чи в інший спосіб, погоджений управителем та співвласниками (п. 62).
Разом із тим, відповідачем не заявлялося клопотань про витребування у відповідача вищевказаних документів та доказів на підтвердження здійснених ним заходів з утримання спільного майна багатоквартирного будинку та прибудинкової території, а також нею не надано підтвердження, що вона зверталася до ТОВ «Сервіс Житлобуд-1» зі скаргами з приводу ненадання чи неналежного надання житлових послуг.
Крім цього, апеляційний суд звертає увагу, що загальними зборами співвласників від 21 липня 2020 року та договором про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 31 серпня 2020 року погоджено ціну такої послуги в розмірі 7,48 грн./кв.м., відтак, фактичний обсяг наданих управителем послуг не впливає на щомісячний розмір послуг з управління, який підлягає сплаті співвласником багатоквартирного будинку.
Є необґрунтованими та відхиляються апеляційним судом доводи апеляційної скарги, що договір з ТОВ «Сервіс Житлобуд-1» було укладено лише на один рік, та про відсутність у позивача права вимагати з відповідача платежів після 01 вересня 2021 року, з огляду на п. 31 договору, згідно якого, якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від цього договору, він вважається продовженим на один рік. Тобто, умовами договору передбачено автоматичну пролонгацію його дії, і відповідачем не надано доказів, що будь-яка із сторін договору від 31 серпня 2020 року відмовилась від нього.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги, що в розрахунку заборгованості позивач здійснював нарахування заборгованості, виходячи з інших сум за 1 кв.м., а саме 7,65 грн./кв.м. та 7,34 грн./кв.м., що не передбачено умовами договору, в матеріалах справи відсутні кошториси витрат та докази погодження співвласниками багатоквартирного будинку нових кошторисів витрат, укладення ними додаткових угод до договору, якими би передбачалася зміна ціни вартості послуги та оплата послуг з управління багатоквартирним будинком в більшому розмірі, необґрунтованість нового тарифу, апеляційний суд зауважує, що виходячи з формули визначення розміру щомісячної оплати, а саме множення площі квартири 167,5 кв.м. на тариф 7,65 грн./кв.м., що становить щомісячну плату 1252,90 грн., розмір заборгованості за період з вересня 2020 року по листопад 2023 року включно (тобто за 39 місяців), загальний розмір заборгованості має становити 1252,90 х 39 = 48863,10, тобто навіть більше, ніж заявлена до стягнення сума 48466,15 грн., яка і була стягнута судом.
Таким чином, зазначення в розрахунку заборгованості тарифу за окремі місяці в більшому розмірі, а також помилкове зазначення площі квартири відповідача за окремі місяці 167,9 кв.м. замість 167,5 кв.м. не вплинуло на загальний розрахунок заборгованості, який перевірено апеляційним судом, який відповідає умовам договору від 31 серпня 2020 року в частині ціни договору, а також фактичній площі квартири.
Також не можна погодитися з доводами апеляційної скарги про необґрунтованість та недостовірність розрахунку заборгованості, не підтвердженого первинними документами, та який складено заінтересованою особою позивача, з огляду на те, що фактичний обсяг наданих управителем послуг не впливає на щомісячний розмір послуг з управління, який підлягає сплаті співвласником багатоквартирного будинку, а тому розрахунок заборгованості ґрунтується на математичних підрахунках, у яких використовується лише площа квартири, щомісячний тариф за утримання та кількість місяців прострочення, що не вимагає будь-яких первинних документів та може бути математично перевірено.
Доводи апеляційної скарги, що розрахунок позивача не свідчить про наявність відсутність оплати, а отже жодним чином не підтверджує наявність такої заборгованості у відповідача, відхиляються апеляційним судом як безпідставні, оскільки відповідачем на підтвердження належного виконання обов'язку по оплаті житлових послуг не надано будь-яких квитанцій на підтвердження повної чи часткової оплати послуг з управління багатоквартирним будинком, які не були враховані позивачем при складанні розрахунку заборгованості.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд відхиляє як помилкові доводи апеляційної скарги, що розмір заборгованості відповідача позивачем не доведено і суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, припустився помилки та ухвалив рішення, виходячи фактично з припущення та з порушенням норм матеріального права.
Апеляційний суд не може погодитися з доводами апеляційної скарги, що судом першої інстанції не було притягнуто до участі в справі двох осіб, які також зареєстровані та постійно проживають в даній квартирі, а саме ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які також є споживачами послуг позивача і мають відповідати за вказаним позовом, що, на думку відповідача, є підставою для відмови в позові через неналежний суб'єктний склад, з огляду на те, що відповідач ОСОБА_1 є одноособовим власником квартири АДРЕСА_1 , а тому саме на неї покладено обов'язок по утриманню багатоквартирного будинку відповідно до вимог Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», рішенням співвласників від 20 липня 2020 року та договором від 31 серпня 2020 року, таким чином, ТОВ «Житлобуд Сервіс-1» правомірно визначено саме ОСОБА_6 відповідачем у даній справі.
Крім того, доказів проживання та реєстрації в квартирі за вказаною адресою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відповідачем не надано, оскільки наданий нею витяг з Реєстру територіальної громади м. Києва є знеособленим і не містить відомостей про прізвище, ім'я та дату зареєстрованих за вказаною адресою осіб, також цей витяг не відображає актуальних даних, оскільки датований 31 липня 2019 року.
Апеляційний суд відхиляє як неспроможні доводи апеляційної скарги, що судом не перевірено повноважень ОСОБА_5 , якою подано позовну заяву від імені директора ТОВ «Житлобуд Сервіс-1», в матеріалах справи відсутній наказ підприємства про її призначення, копія статуту ТОВ «Житлобуд Сервіс-1», без якого неможливо встановити, хто має право діяти від імені позивача, також дана особа не є адвокатом.
Апеляційний суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 58 ЦПК України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, яким в даному випадку, згідно наявного в матеріалах справи витягу з ЄДРПОУ щодо юридичної особи ТОВ «Житлобуд Сервіс-1» та відкритої загальнодоступної інформації з мережі Інтернет,є саме ОСОБА_5 .
Є необґрунтованими та відхиляються апеляційним судом доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції, постановивши ухвалу від 13 березня 2024 року про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, хоча при відкритті провадження вже встановив інший порядок розгляду, а саме без такого повідомлення (виклику).
Апеляційний суд наголошує, що відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Таким чином, перехід до розгляду справи з повідомленням (викликом) сторін після відкриття провадження в справі з власної ініціативи є дискреційним правом суду, відтак в діях суду першої інстанції при постановленні ухвали від 13 березня 2024 року процесуальних порушень, на які вказувала відповідач у апеляційний скарзі, не допущено.
Не можна погодитися з доводами апеляційної скарги, що судом першої інстанції прийнято від позивача новий доказ - уточнений розрахунок заборгованості поза межами процесуального строку, встановленого ст. 83 ЦПК України. Дійсно, такий розрахунок наявний в матеріалах справи, разом із тим, суд першої інстанції при ухваленні рішення на нього не посилався та використав попередній розрахунок, який долучався до позову, на а. с. 14.
Відтак, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду та відхиляються апеляційним судом доводи апеляційної скарги про неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі, не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, яким у повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до переоцінки доказів та відхиляються апеляційним судом.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст. 7, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 13 серпня 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді : Кашперська Т.Ц.
Фінагеєв В.О.
Яворський М.А.