Справа № 756/10997/24 Головуючий в суді І інстанції - Діденко Є.В.
Провадження № 33/824/5843/2024 Головуючий - Олійник В.І.
16 грудня 2024 року м. Київ
Суддя Київського апеляційного суду Олійник В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Оболонського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ст.124 Кодексу України про адміністративне правопорушення, -
Постановою судді Оболонського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2024 року провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрито, у зв'язку з відсутністю в її діях події та складу адміністративного правопорушення.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №118209, складеного 26.08.2024 року інспектором 3 взвод 2 рота БЗС УПП в м.Києві старшим лейтенантом поліції Тертишником В.М. про те, що 26.08.2024 року о 17:40 годині, в м. Києві по проспекту Степана Бандери, 23, ОСОБА_2 в порушення п.10.9, 2.3 б) Правил дорожнього руху, рухаючись заднім ходом на автомобілі PEUGEOT 5008 (державний номерний знак НОМЕР_1 ), була не уважна, не стежила за дорожньою обстановкою, при цьому не звернулась за допомогою до сторонніх осіб, та допустила зіткнення з автомобілем VOLKSWAGEN (державний номерний знак НОМЕР_2 ), внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження із матеріальними збитками.
Не погоджуючись з постановою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Оболонського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2024 року та прийняти нову постанову, якою визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення за ст.124 КУпАП водія ОСОБА_2 .
Разом з тим, ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Оболонського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2024 року мотивуючи тим, що розгляд справи в суді першої інстанції відбувся за його відсутності, а про існування вказаної постанови він дізнався 11 листопада 2024 року.
В обґрунтування скарги зазначає, що суд першої інстанції належним чином не надав оцінки обставинам події.
Зазначає, що розмітка на місці ДТП стерта, водії на цій ділянці паркувального майданчику не мають змоги чітко встановити схему руху.
З відеозапису очевидно, що водій ОСОБА_2 перед початком руху назад мала змогу та повинна була врахувати наступні обставини:
- два автомобілі, що були припарковані на паркувальних місцях праворуч та ліворуч обмежували оглядовість, що створювало небезпеку, так звані «мертві зони огляду», відповідно незалежно від напрямку руху, без сторонньої допомоги це призвело до ДТП.
- якщо б автомобіль був припаркований передньою частиною до проїзної частини, водій ОСОБА_2 не створила б небезпечної ситуації та не відбулося б ДТП, оскільки в її полі зору була видна повністю проїзна частина і відповідно інші учасники дорожнього руху.
- якщо порівнювати момент на відео на 10 секунді, очевидно, що водій VOLKSWAGEN практично закінчив маневр повороту ліворуч, а автомобіль PEUGEOT 5008 під керуванням ОСОБА_2 тільки починала здійснювати рух назад, відповідно ОСОБА_2 мала також дотримуватися п.10.1. ПДР України (Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху).
- на відео з першої по сьому секунду в полі зору водія ОСОБА_2 був автомобіль VOLKSWAGEN з увімкненим покажчиком повороту ліворуч, відповідно ОСОБА_2 мала змогу помітити авто, яке має повертати ліворуч, та зачекати закінчення його маневру перед рухом назад, однак була неуважна та цього не зробила.
- швидкість автомобіля VOLKSWAGEN становила 18-20 км/год, тобто в межах визначених п.12.5. ПДР України - у житлових і пішохідних зонах швидкість руху не повинна перевищувати 20 км/год.
Відтак, вважає, що невиконання водієм ОСОБА_2 вимог п.10.9 ПДР перебуває у прямому причинному зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою та наслідками у виді спричинення механічних пошкоджень транспортним засобам, оскільки ОСОБА_2 , рухаючись заднім ходом, не повинна була створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху, і для забезпечення безпеки руху у разі потреби повинна звернутися за допомогою до інших осіб, однак не зробила цього.
Про день і час розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 , а також ОСОБА_2 повідомлялись належним чином на електронну адресу та телефонограмою.
До суду апеляційної інстанції 16.12.2024 року учасники справи не з'явились.
Разом з тим, 13.12.2024 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив від ОСОБА_2 в якому остання просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а постанову Оболонського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2024 року залишити без змін.
Також, 13.12.2024 року ОСОБА_2 та її захисник Орловська В.А. звернулись до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи.
Крім того, на адресу суду 16.12.2024 року надійшла заява ОСОБА_1 про розгляд справи без участі сторони.
За таких обставин, та враховуючи наявність відзиву ОСОБА_2 в якому викладено її заперечення щодо апеляційної скарги, а також наявність в матеріалах справи клопотання ОСОБА_1 щодо розгляду справи за його відсутності, то відповідно до ч.6 ст.294 КУпАП суд апеляційної інстанції вважає за можливим розглянути дану апеляційну скаргу у відсутність апелянта.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до статті 289 КУпАП, скаргу на постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин, цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Беручи до уваги вказані у клопотанні про поновлення строку обставини, враховуючи положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови Оболонського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2024 року та вважає за доцільне його поновити.
Відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
За змістом ст.252 КУпАП, суддя має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як вбачається з матеріалів справи та протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №118209, складеного 26.08.2024 року інспектором 3 взвод 2 рота БЗС УПП в м. Києві старшим лейтенантом поліції Тертишником В.М. про те, що 26.08.2024 року о 17:40 годині, в м. Києві по проспекту Степана Бандери, 23, ОСОБА_2 в порушення п. 10.9, 2.3 б) Правил дорожнього руху, рухаючись заднім ходом на автомобілі PEUGEOT 5008 (державний номерний знак НОМЕР_1 ), була не уважна, не стежила за дорожньою обстановкою, при цьому не звернулась за допомогою до сторонніх осіб, та допустила зіткнення з автомобілем VOLKSWAGEN (державний номерний знак НОМЕР_2 ), внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження із матеріальними збитками.
Закриваючи провадження у справі суд першої інстанції виходив з того, що відсутні беззаперечні докази, які б підтверджували винуватість ОСОБА_2 з урахуванням встановлених судом обставин.
Апеляційний суд з такими висновками суду першої інстанції погоджується.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, виражається у порушенні учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна (матеріальний склад).
Відповідно до п.2.3 «б» Правил дорожнього руху України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Згідно з пунктом 10.9 Правил дорожнього руху України, під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб.
Відповідно до п.1.4 Правил дорожнього руху України кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.
Згідно з розділом 34 Правил дорожнього руху України, дорожня розмітка 1.18 показує дозволені напрямки руху по смугах на перехресті, транспортній розв'язці в різних рівнях, в місці влаштування віднесеного лівого повороту чи розвороту. Застосовується самостійно або в поєднанні із знаками 5.16, 5.18; розмітка із зображенням тупика наноситься для зазначення того, що поворот на найближчу проїзну частину заборонено; розмітка, яка дозволяє поворот ліворуч з крайньої лівої смуги, дозволяє також розворот;
Відповідальність за ст.124 КУпАП настає у випадку порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Враховуючи дані обставини та висновки суду першої інстанції, з якими погоджується апеляційний суд, а саме, що водій ОСОБА_2 , виїжджаючи з паркувального місця на смугу руху та рухаючись заднім ходом, безперечно була зобов'язана виконати вимоги пунктів 10.9 та 2.3 «б».
Водночас, в силу пункту 1.4 Правил дорожнього руху, при виконанні такого маневру, водій також вправі розраховувати на дотримання правил дорожнього руху іншими учасниками дорожнього руху, і не зобов'язаний передбачати їх порушення.
Як видно із дослідженого судом відеозапису, водій автомобіля VOLKSWAGEN заїхав на паркувальний майданчик та розпочав рух у протилежному напрямку, ніж позначений дорожньою розміткою для руху автомобілів.
При виїзді з паркувального місця, водій ОСОБА_2 відповідно до п.1.4 ПДР мала право розраховувати, що водій автомобіля VOLKSWAGEN буде дотримуватись Правил дорожнього руху, і не буде рухатись всупереч позначеній розмітці.
Таким чином, апеляційний суд не вбачає в діях водія ОСОБА_2 порушення ПДР України, які призвели до настання дорожньо-транспортної пригоди.
Відтак, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст.251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Водночас, положеннями ст.252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції не встановлено.
Таким чином, суд апеляційної інстанції, проаналізувавши в сукупності наявні в матеріалах справи докази, вважає, що постанова судді є законною і підстав для її зміни чи скасування не вбачається.
Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, -
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Оболонського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2024 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Оболонського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Київського
апеляційного суду В.І. Олійник