Справа № 757/36015/24-к Слідчий суддя в суді першої інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/7491/2024 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції ОСОБА_2
16 грудня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 20 вересня 2024 року, -
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_6 ,
Ухвалою слідчого суддіПечерського районного суду м. Києва від 20 вересня 2024 рокувідмовлено у задоволенні скарги захисника - адвоката ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 240 КК України, в межах кримінального провадження №42021000000002286 від 08.11.2021 року.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, захисник ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , подала апеляційну скаргу в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого суддіПечерського районного суду м. Києва від 20 вересня 2024 року, скасувати її та постановити нову ухвалу, якою скасувати повідомлення про підозру Старшого слідчого в ОВС 2-го відділу (розслідування особливо важливих кримінальних проваджень) управління розслідування особливо важливих кримінальних проваджень ГСУ НПУ ОСОБА_9 від 25 липня 2023 року ОСОБА_7 про те, що він підозрюється у вчиненні умисного кримінального правопорушення проти довкілля, а саме: незаконне видобування корисних копалин місцевого значення у великому розмірі, вчинене організованою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 240 КК України.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що ОСОБА_7 виїхав з території України 15.04.2023 та тривалий час проживає за кордоном в Королівстві Іспанія.
За весь час досудового розслідування ОСОБА_7 жодного офіційного документа від органу досудового розслідування не отримував, жодного разу не був допитаний як свідок або підозрюваний, та запобіжний захід йому не обирався, в розшуку він не перебуває.
Фактично про кримінальне переслідування його особисто ОСОБА_7 дізнався не від органу досудового розслідування, а від третіх осіб.
Апелянт зауважує на тому, що судом не надано правової оцінки та не зазначено мотивів відхилення доводів скаржника щодо вручення повідомлення про підозру ОСОБА_7 його матері ОСОБА_10 саме за адресою проживання останньої, а не за адресою місця реєстрації та проживання ОСОБА_7 до виїзду за кордон.
Також апелянт наголошує на тому, що орган досудового розслідування достеменно знав, що ОСОБА_7 проживає за межами України, зокрема про проживання ОСОБА_7 за кордоном слідчого повідомляла його мати, якій було вручене під розписку повідомлення про підозру "для передачі" ОСОБА_7 .
Зважаючи не те, що ОСОБА_7 проживає за кордоном, про що відомо органу досудового розслідування, вручення йому повідомлення про підозру мало здійснюватись в порядку, визначеному ч. 7 ст. 135 КК України.
На переконання апелянта, дії органу досудового розслідування спрямовані на вручення ОСОБА_7 повідомлення про підозру від 25.07.2024 в порядку міжнародного співробітництва додатково підтверджують, що вручення повідомлення про підозру матері ОСОБА_7 , який проживає поза межами України, є фактично підміною процесуальної дії і не може бути підставою для набуття ОСОБА_7 статусу підозрюваного.
Крім того, апелянт звертає увагу суду на те, що ОСОБА_7 не проживав зі своєю матір'ю та до від'їзду за кордон проживав за місцем своєї реєстрації.
Апелянт зазначає, що в оскаржуваній ухвалі взагалі не зазначено оцінку яких доказів здійснював суд, в результаті чого прийшов до висновку про достатність таких доказів для підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 240 КК України.
Також на підтвердження того, що підозра є необґрунтованою є розмір збитків, які нібито спричинені незаконним видобутку піску. У повідомленні про підозру, яке є чинним відносно ОСОБА_7 , зазначено, що заподіяні незаконним видобутком збитки становлять 118 млн. грн. Такий розмір збитків є абсурдним, та сфальшованим задля вимагання неправомірної вигоди. Це підтверджується й тим, що іншим підозрюваним у кримінальному провадженні підозра була змінена. У зміненому повідомленні про підозру сума збитків становить вже 18 млн. грн.
На обґрунтування вимог поданого клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження апелянт зазначає, що 20.09.2024 у судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частина оскаржуваної ухвали, а копію повного тексту ухвали захисник отримала лише 06.11.2024.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи захисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , в підтримку поданої апеляційної скарги, яку остання підтримала з наведених в ній підстав, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи оскаржувану ухвалу законною та обґрунтованою, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог пункту 3 ч. 2 ст. 395 КПК Україниапеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Згідно абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Строк апеляційного оскарження може бути поновлений, якщо причини його пропуску є поважними.
Згідно з ч. 1 ст. 117 КПК Українипропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
З урахуванням обставин, щодо пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 20 вересня 2024 року, зазначених у клопотанні захисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 ,колегія суддів вважає їх поважними, на підставі чого приходить до висновку щодо поновлення строку на апеляційне оскарження вказаної ухвали.
Як убачається із матеріалів судового провадження, 09.08.2024 захисник ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , звернулась до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва зі скаргою на повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 240 КК України, в межах кримінального провадження № 42021000000002286 від 08.11.2021 року.
На обґрунтування вимог поданої скарги захисник зазначила, що Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42021000000002286 від 08.11.2021 року за підозрою ОСОБА_7
25.07.2023 року повідомлення про підозру було вручене під розписку матері ОСОБА_7 - ОСОБА_10 за адресою її проживання: АДРЕСА_1 .
Постановою від 28.08.2023 року прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_11 з кримінального провадження №42021000000002286 від 08.11.2021 в окреме кримінальне провадження були виділені матеріали досудового розслідування за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 240 КК України.
Виділення матеріалів у окреме кримінальне провадження було здійснено у зв'язку з перебуванням підозрюваного ОСОБА_7 на території Королівства Іспанія та направленням 01 серпня 2023 року до компетентних органів Королівства Іспанія запиту про міжнародну правову допомогу щодо проведення слідчих та процесуальних дій стосовно ОСОБА_7
28.08.2023 року досудове розслідування у кримінальному провадженні №12023000000001563 від 28.08.2023 за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого 4.3 ст. 27, .ч 4 ст. 240 К України було зупинено Постановою прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_11 .
22.02.2024 року постановою старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України майора поліції ОСОБА_9 у зв'язку з необхідністю проведення слідчих (розшукових) дій досудове розслідування відновлено.
14.03.2024 року постановою прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_11 досудове розслідування у кримінальному провадженні №12023000000001563 від 28.08.2023 року за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 240 К України було зупинено.
Захисник зазначила, що повідомлення про підозру вручено матері ОСОБА_7 за адресою, де він ніколи не проживав, ОСОБА_7 не був тимчасово відсутній за місцем проживання, а проживав за межами України.
Відтак, на переконання сторони захисту, повідомлення про підозру є необґрунтованим, матеріали кримінального провадження не містять доказів, на підтвердження підозри, та не можуть переконати об'єктивного спостерігача в можливій причетності ОСОБА_7 до вчинення інкримінованого йому злочину
20.09.2024 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва відмовлено у задоволенні вказаної скарги захисника.
З ухвали суду та журналу судового засідання вбачається, що наведені в скарзі захисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 ,підстави для скасування повідомлення про підозру ОСОБА_7 від 25.07.2023 року, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 240 КК України, в межах кримінального провадження №42021000000002286 від 08.11.2021 року (після виділення матеріалів №12023000000001563 від 28.08.2023), перевірялись судом при розгляді даної скарги. При цьому було враховано позицію захисника в підтримку поданої скарги та прокурора, який заперечував щодо її задоволення, досліджено докази сторони обвинувачення та захисту, з'ясовані інші обставини, які мають значення при розгляді скарги на повідомлення про підозру.
Дане рішення слідчого судді, колегія суддів вважає законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до положень ст. 7 КПК України, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя та обов'язковість судових рішень, змагальність сторін, диспозитивність та розумність строків розгляду справи.
Згідно зі ст. 8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають змісті спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
У відповідності до ч. 1 ст. 9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 21 КПК України, кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону. Кожен має право на участь у розгляді в суді будь-якої інстанції справи, що стосується його прав та обов'язків, у порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Під час перегляду оскаржуваної ухвали, апеляційним судом встановлено, що слідчим суддею при розгляді скарги захисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на повідомлення про підозру ОСОБА_7 від 25.07.2023 року, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 240 КК України, в межах кримінального провадження №42021000000002286 від 08.11.2021 року (після виділення матеріалів №12023000000001563 від 28.08.2023), в повній мірі дотримані вищевказані вимоги кримінального процесуального Закону.
Повідомлення слідчого, прокурора про підозру є рішенням, оскарження якого допускається відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України.
Таке рішення може бути оскаржено підозрюваним, його захисником чи законним представником після спливу одного місяця з дня повідомлення про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду з обвинувальним актом.
Процесуальна процедура повідомлення про підозру регулюється положеннями глави 22 КПК України: порядок повідомлення про підозру передбачено ст. 278, випадки повідомлення про підозру передбачені ст. 276, зміст повідомлення про підозру ст. 277 вказаного закону.
Отже, підставою оскарження вказаного процесуального рішення є порушення вище вказаних процесуальних норм.
Так, відповідно до положень ст. 276 КПК України повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках: 1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; 2) обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів; 3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. Особливості повідомлення про підозру окремій категорії осіб визначаються главою 37 цього Кодексу. У випадках, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа (особа, якій законом надано право здійснювати затримання) зобов'язані невідкладно повідомити підозрюваному про його права, передбачені статтею 42 цього Кодексу. Після повідомлення про права слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа на прохання підозрюваного зобов'язані детально роз'яснити кожне із зазначених прав.
Згідно із ст. 277 КПК України письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором.
Повідомлення має містити такі відомості: 1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; 2) анкетні відомості особи (прізвище, ім'я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; 3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; 4) зміст підозри; 5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; 7) права підозрюваного; 8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень. Письмове повідомлення про підозру затриманій особі вручається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту її затримання. У разі якщо особі не вручено повідомлення про підозру після двадцяти чотирьох годин з моменту затримання, така особа підлягає негайному звільненню. Дата та час повідомлення про підозру, правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність невідкладно вносяться слідчим, прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
У випадку виникнення підстав для повідомлення про нову підозру або зміну раніше повідомленої підозри слідчий, прокурор зобов'язаний виконати дії, передбачені статтею 278 цього Кодексу. Якщо повідомлення про підозру здійснив прокурор, повідомити про нову підозру або змінити раніше повідомлену підозру має право виключно прокурор (ст. 279 КПК України).
В тому разі, якщо підставою скасування повідомлення про підозру є порушення вказаних процесуальних норм, то можна зробити висновок про недійсність повідомлення про підозру з моменту його (повідомлення) здійснення.
Відповідно до ст. 89 КПК України, визнання доказів недопустимими належить виключно до компетенції суду під час судового розгляду.
На стадії досудового розслідування слідчий суддя може, враховуючи правову позицію ЄСПЛ щодо визначення поняття "обґрунтована підозра" як існування фактів або інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (п.175 Рішення в справі "Нечипорук і Йонкало проти України" (заява N42310/04, рішення від 21 квітня 2011 року, остаточне 21.07.2011), оцінити лише достатність зібраних доказів для підозри певної особи у вчиненні кримінального правопорушення, не вдаючись до їх оцінки як допустимих.
При цьому повнота та всебічність проведеного розслідування не є тими обставинами, які мають оцінюватись слідчим суддею при з'ясуванні достатності доказів, що стали підставою повідомлення особі про підозру.
Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 42 КПК України, підозрюваною є особа, якій у порядку, передбаченому КПК України, вручено повідомлення про підозру, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Згідно ч. 1 ст. 276 КПК України, письмове повідомлення про підозру вручається в день його складання слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Відповідно до змісту ч.ч. 1, 2 ст. 111 КПК України, повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію.
Повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи.
Порядок здійснення виклику у кримінальному провадженні регулюється ст. 135 КПК України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 135 КПК особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою, у разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім'ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.
Як вбачається із оскаржуваної ухвали, всупереч твердженням апелянта, слідчим суддею в ході розгляду вищевказаної скарги, було встановлено, що за своїм змістом повідомлена підозра відповідає вимогам ст. 277 КПК України, при врученні повідомлення були дотримані вимоги ст. 278 КПК України, повідомлення про підозру здійснено за наявності достатніх доказів, які давали можливість дійти переконливого висновку, що ОСОБА_7 був причетний до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 240 КК України.
Посилання апелянта на порушення процесуального порядку вручення повідомлення про підозру ОСОБА_7 є такими, що не ґрунтуються на матеріалах справи, при цьому вони також були перевірені слідчим суддею, під час розгляду вище зазначеної скарги, однак не знайшли підтвердження.
Таким чином, підстав вважати, що повідомлення про підозру ОСОБА_7 було вручене з грубим порушенням вимог КПК України, як про це зазначає сторона захисту, колегія суддів не вбачає.
Щодо доводів апелянта, що під час вручення повідомлення про підозру ОСОБА_7 від 25.07.2023 року, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 240 КК України, в межах кримінального провадження №42021000000002286 від 08.11.2021 року (після виділення матеріалів №12023000000001563 від 28.08.2023),органом досудового розслідування не було дотримано вимог ст. 276-278 КПК України, оскільки повідомлення про підозру ОСОБА_7 його матері ОСОБА_10 саме за адресою проживання останньої, а не за адресою місця реєстрації та проживання ОСОБА_7 до виїзду за кордон, колегія суддів не приймає до уваги зауважуючи на наступному.
Так, з матеріалів провадження вбачається, що згідно повідомлення про підозру ОСОБА_7 від 25.07.2023 старшим слідчим вручено дане повідомлення про підозру матері ОСОБА_7 - ОСОБА_10 для передачі останньому, що відповідає вимогам ч. 1, 2 ст. 135 КПК України.
При цьому, 25.07.2024 прокурором вжито заходів для вручення ОСОБА_7 письмового повідомлення про підозру та повісток про виклик для участі у слідчих і процесуальних діях у кримінальному провадженні у порядку міжнародного співробітництва, а саме ініційовано виконання доручення про міжнародну правову допомогу компетентними органами Королівства Іспанія, оскільки останній 16.04.2023 перетнув державний кордон України з Угорською Республікою та знаходиться за межами України.
Однак, починаючи з 01.09.2023 компетентними органами Королівства Іспанія виконати таке доручення не вдається через неявку підозрюваного ОСОБА_7 . На виклики для отримання письмового повідомлення про підозру та на даний час виконання такого доручення триває.
Дані обставини також підтверджуються й постановою прокурора відділу міжнародного співробітництва Генеральної прокуратури ОСОБА_12 про закриття справи та повернення від 05.10.2023, згідно якої встановлено місцезнаходження підозрюваного та підтвердженого його місце проживання, однак всі спроби вручити йому повідомлення, як по телефону, так і особисто, не мали успіху /а.с. 107/.
Крім того, згідно постанови прокурора відділу міжнародного співробітництва Генеральної прокуратури ОСОБА_12 про закриття справи та повернення від 08.05.2024 неможливо здійснити вручення повідомлення про підозру, оскільки заінтересована особа заявляє, що з'явиться для вручення, а потім цього не робить /а.с. 115/.
Відтак, на переконання колегії суддів, органом досудового розслідування вжито всіх передбачених законом заходів у кримінальному провадженні для вручення ОСОБА_7 повідомлення про підозру і за таких обставин він є підозрюваним у даному кримінальному провадженні.
Доводи апеляційної скарги захисника про те, що зазначений у повідомленні про підозру ОСОБА_7 розмір збитків118 млн. грн. є абсурдним та сфальшованим, задля вимагання неправомірної вигоди,є безпідставними.
Оскільки, з'ясування вказаних обставин не є предметом доказування при розгляді скарги на повідомлення про підозру, який здійснюється слідчим суддею відповідно до положень п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України на стадії досудового розслідування, а може бути лише предметом безпосереднього судового розгляду кримінального провадження судом, оскільки на стадії досудового розслідування слідчий суддя не уповноважений вдаватись до оцінки отриманих слідством доказів та порядку їх отримання, давати оцінку зібраним доказам з точки зору їх допустимості, а без такої оцінки висновок щодо обґрунтованості повідомленої особі підозри неможливий.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, правильності кваліфікації дій та винуватості особи в його вчиненні, вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його винуватості, дослідження та оцінка зібраних у справі доказів з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупності таких доказів - з точки зору їх достатності та взаємозв'язку, потребують перевірки та оцінки у кримінальному провадженні під час судового розгляду по суті.
Доводи апелянта стосовно незаконності і необґрунтованості оскаржуваної ухвали не можуть бути визнані переконливими, оскільки слідчий суддя при розгляді скарги повно та об'єктивно дослідив всі обставини, з якими закон пов'язує вирішення питань, які стосуються повідомлення особи про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, про обґрунтованість такої підозри.
Під час вирішення питання щодо скасування повідомлення про підозру оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб встановити чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Інші доводи апеляційної скарги, з урахуванням наведеного, не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
За таких обставин, ухвала слідчого судді відповідає вимогам ст. 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування, про що йде мова в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законне та обґрунтоване рішення, колегією суддів - не виявлено.
На підставі вищевикладеного колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала слідчого судді є законною і обґрунтованою, у зв'язку з чим її необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника, - без задоволення.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 277, 278, 303, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду, -
Поновити захиснику ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 20 вересня 2024 року.
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 20 вересня 2024 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4