Справа №757/47067/24 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/7138/2024 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
12 грудня 2024 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційними скаргами захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які діють в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 14 жовтня 2024 року, щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, українця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України,-
за участю:
прокурора ОСОБА_9 ,
підозрюваного ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_6 ,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 14 жовтня 2024 року задоволено клопотання старшого слідчого Третього слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_10 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до 09.12.2024 включно.
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, захисники ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які діють в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , подали апеляційні скарги.
Захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , в поданих апеляційних скаргах, які є аналогічними за змістом, просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою обрати більш м'який запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, або домашнього арешту, або застави.
Захисник ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , в поданій апеляційній скарзі просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді в частині не визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави та визначити розмір застави у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімумів для працездатних осіб, що станом на дату постановлення оскаржуваної ухвали складає 60 560 гривень.
У разі внесення застави покласти на нього обов'язки, передбаченні ст. 194 КПК України, а саме:
1) прибувати до слідчого та слідчого судді на першу вимогу;
2) не відлучатися із м. Києва, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4) утримуватися від спілкування з свідками, іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні.
На обґрунтування вимог поданої апеляційної скарги захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , вказує на те, що його підзахисний раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягався, на утриманні має двоє дітей, міцні соціальні зв'язки та постійне місце проживання та роботи, матеріальна шкода не завдана, злочин не спрямований проти життя та здоров'я, а тому апелянт вважає, що утримання ОСОБА_8 під вартою є жорстоким, жоден ризик, передбачений статті 177 КК України не доведений.
Апелянт також зазначає, що не було досліджено відомості, що вказують на існування факторів, обставин чи моральних цінностей, які можуть свідчити про те, що підозрюваний, перебуваючи на волі, не порушуватиме покладених на нього процесуальних обов'язків та не займатиметься злочинною діяльністю.
Виходячи з зазначеного та оцінюючи в сукупності обставини вчиненого правопорушення, апелянт вважає, що прокурор та слідчий не довели слідчому судді належним чином неможливість застосування до підозрюваного, зважаючи на дані про його особу, більш м'якого запобіжного заходу та вказаний запобіжний захід невмотивовано жорстоким.
На обґрунтування вимог поданої апеляційної скарги захисник ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , зазначає, що за відсутності обґрунтованої підозри, ризиків, передбачених ст.177 КПК України, слідчий суддя постановив незаконну ухвалу про застосування запобіжного заходу, без визначення застави, з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, які не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду.
Апелянт також зазначає, що ОСОБА_8 не є солдатом, військовослужбовцем, не пройшов медичної експертизи, не складав присягу, а тому до нього не можуть застосовуватися правовідносини, закріплені ст. 401 КК України, як для особи під час несення військової служби.
Під час апеляційного розгляду, захисником ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , подано заяву про особисту поруку, в якій останній просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_8 , запобіжний захід у вигляді особистої поруки або інший не пов'язаний з триманням під вартою.
Заслухавши доповідь судді, доводи підозрюваного та його захисника, які підтримали вимоги апеляційних скарг та просили їх задовольнити, з наведених в них підстав, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг, вважаючи оскаржувану ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, вивчивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які діють в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів судового провадження, що Третім слідчим відділом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві розслідується кримінальне провадження № 62024100130003120 від 11.10.2024 за підозрою ОСОБА_8 та інших осіб у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України.
Солдат ОСОБА_8 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, на особливий період відповідно до вимог ст. ст. 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. ст. 11, 16, 101, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 2, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та ст. ст. 1, 2, 3, 6, 23, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, оберігати як святиню Бойовий прапор своєї частини, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, які визначаються Статутами, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями, зразково виконувати свої службові обов'язки, бути готовим до виконання завдань, пов'язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, знаходитися на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять).
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 07.10.2024 № 115/МГ, солдата ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 призвано до лав ЗС України та направлено до Київського міського збірного пункту (м. Київ, вул. Зрошувальна, 17-А) для формування військових команд та направлення до військової частини.
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 № 114 від 11.10.2024 «Про формування та відправки військових команд до військових частин», солдата ОСОБА_8 11.10.2024 включено до складу військової команди та направлено у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 ЗС України ( АДРЕСА_2 ).
Згідно поіменного списку ІНФОРМАЦІЯ_3 від 11.10.2024 № 10400 солдат ОСОБА_8 11.10.2024 відправлений у складі команди у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 ЗС України ( АДРЕСА_2 ), куди він мав прибути 11.10.2024.
Станом на 11.10.2024 лейтенант ОСОБА_11 займає посаду офіцера групи бронювання військового обліку та бронювання ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Таким чином, станом на 11.10.2024 солдат ОСОБА_8 є військовослужбовцем, а отже - відповідно до ч. 2 ст. 401 КК України: суб'єктом кримінальних правопорушень проти встановленого законом порядку несення військової служби.
Статтею 28 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України встановлено єдиноначальність як один із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України, яка полягає в:
- наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця;
- наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази;
- забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.
Статтями 29 і 31 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України передбачено, що за своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців. Начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.
Відповідно до статті 32 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовці молодшого офіцерського складу за військовим званням є начальниками для військовослужбовців молодшого сержантського і старшинського складу однієї з ними військової частини та військовослужбовців рядового складу, а полковники, капітани 1 рангу, бригадні генерали, коммодори, генерал-майори, контр-адмірали, генерал-лейтенанти, віце-адмірали - для військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу та молодшого офіцерського складу.
Положеннями статті 30 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України передбачено, що начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов'язаний перевіряти їх виконання. Підлеглий зобов'язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.
Отже, відповідно до вимог ст. ст. 29-32 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України начальник ІНФОРМАЦІЯ_4 полковник ОСОБА_12 та лейтенант ОСОБА_11 є начальниками за військовим званням для солдата ОСОБА_8 .
Відповідно до статтею 35, 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України накази віддаються, як правило, в порядку підпорядкованості. За крайньої потреби командир (начальник), старший за службовим становищем, ніж безпосередній начальник, може віддати наказ підлеглому, минаючи його безпосереднього начальника, про що повідомляє безпосереднього начальника підлеглого чи наказує підлеглому особисто доповісти своєму безпосередньому начальникові.
Наказ можна віддавати одному чи групі військовослужбовців усно або письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв'язку.
Наказ повинен бути сформульований чітко і не може допускати подвійного тлумачення.
Військовослужбовець після отримання наказу відповідає: "Слухаюсь" і далі виконує його. Для того, щоб переконатися, чи правильно підлеглий зрозумів відданий наказ, командир (начальник) може зажадати від нього стисло передати зміст наказу. Підлеглий має право звернутися до командира (начальника) з проханням уточнити наказ.
Військовослужбовець зобов'язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін.
Про виконання або невиконання наказу військовослужбовець зобов'язаний доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові (начальникові), а також вказати причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання. Якщо військовослужбовець розуміє, що він неспроможний виконати наказ своєчасно та у повному обсязі, він про це зобов'язаний доповісти вищезазначеним особам негайно.
Статтями 1 та 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України визначено, що військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця, зокрема, додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, виявляти повагу до командирів, бути ввічливими і додержуватися військового етикету, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Проте, солдат ОСОБА_8 , достовірно знаючи свої обов'язки, встановлені законодавством та маючи можливість належно їх виконувати, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, свідомо допустив їх порушення та вчинив злочин проти встановленого порядку несення військової служби за наступних обставин.
11.10.2024 на адресу Київського міського збірного пункту (м. Київ, вул. Зрошувальна, 17-А) надійшов наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 № 114 від 11.10.2024 «Про формування та відправки військових команд до військових частин», згідно з яким солдата ОСОБА_8 включено до складу військової команди та направлено у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 ЗС України ( АДРЕСА_2 ).
11.10.2024, близько 18 год. 40 хв. указаний наказ усно оголошено солдату ОСОБА_8 лейтенантом ОСОБА_11 за місцем дислокації Київського міського збірного пункту ( АДРЕСА_3 ).
Однак, солдат ОСОБА_8 , в порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 9, 11, 16, 28, 29, 30, 31, 32, 35, 36, 37, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 11.10.2024 близько 18 год. 40 хв., усвідомлюючи, що начальник ІНФОРМАЦІЯ_4 полковник ОСОБА_12 та офіцер групи бронювання військового обліку та бронювання ІНФОРМАЦІЯ_4 лейтенант ОСОБА_11 є його прямими начальниками за військовим званням та, діючи з особистих мотивів та з прямим умислом, проявивши легкодухість, в умовах воєнного стану, перебуваючи за місцем дислокації Київського міського збірного пункту (м. Київ, вул. Зрошувальна, 17-А), після оголошення йому лейтенантом ОСОБА_11 наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 № 114 від 11.10.2024 «Про формування та відправки військових команд до військових частин», згідно з яким солдата ОСОБА_8 11.10.2024 включено до складу військової команди та у цей же день направлено у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 ЗС України ( АДРЕСА_2 ), порушуючи військову дисципліну, відкрито безпідставно відмовився виконувати наданий наказ.
Таким чином, своїми умисними діями, які виразилися у непокорі, тобто, відкритій відмові виконати наказ начальника, вчиненій в умовах воєнного стану, ОСОБА_8 вчинив злочин, передбачений ч. 4 ст. 402 КК України.
Слідчим 11.10.2024 о 20:40 год. ОСОБА_8 затримано у порядку ст. 208 КПК України та 12.10.2024 до спливу 24 годин з моменту затримання повідомлено про підозру.
14.10.2024 старший слідчий Третього слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_10 , за погодженням із прокурором Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_13 , звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 14 жовтня 2024 року із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На обґрунтування вимог поданого клопотання слідчий зазначив, що підставою застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, згідно ч. 2 ст. 177, ст. 194 КПК України, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому, за погодженням з прокурором, звернутися з клопотанням до суду про застосування запобіжного заходу у зв'язку з тим, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України.
Тобто, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Наявність ризику вчинити інше кримінальне правопорушення, обґрунтовується тим, що ОСОБА_8 , усвідомлюючи тяжкість покарання, що йому загрожує, у подальшому може знову вчинити військове кримінальне правопорушення, пов'язане з ухиленням від виконання обов'язків військової служби, у разі переховування ним від органу досудового розслідування та/або суду, а тому наявний ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Також, у разі не застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки досудове розслідування триває, на даний час не виконані всі слідчі та процесуальні дії, спрямовані на отримання та перевірку доказів, а тому ОСОБА_8 , перебуваючи на волі, може вчиняти ряд дій, для того щоб уникнути кримінальної відповідальності, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а тому наявний ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Тому, на переконання органу досудового розслідування, більш м'які запобіжні заходи застосовані до підозрюваного ОСОБА_8 не забезпечать виконання ним процесуальних обов'язків та запобіганню вище зазначеним ризикам.
14.10.2024 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва вказане клопотання слідчого задоволено та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до 09.12.2024 включно.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При вирішенні клопотання про застосування запобіжного заходу для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, суд згідно змісту вимог ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_8 ,як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, слідчий суддя з'ясував, що наведені у ньому дані, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України.
Так, слідчий суддя у судовому засіданні дослідив та встановив, що обґрунтованість підозри ОСОБА_8 підтверджується наявними в матеріалах клопотання доказами, а саме:
- повідомленням ІНФОРМАЦІЯ_5 від 11.10.2024 про вчинення кримінального правопорушення;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_14 від 11.10.2024;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 11.10.2024;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_15 від 11.10.2024;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_16 від 11.10.2024;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_17 від 11.10.2024.
Як вбачається з ухвали слідчого судді, журналу судового засідання на основі наданих слідчим матеріалів, які обґрунтовують клопотання, слідчий суддя дослідив клопотання і матеріали, які його обґрунтовують та правильно встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю доказів, які приведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах.
Враховуючи, що слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, встановлювати конкретну кваліфікацію діяння, за яке особа має нести кримінальну відповідальність, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого докази у слідчого судді були всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України.
Застосовуючи відносно підозрюваного ОСОБА_8 ,запобіжний захід у вигляді тримання під вартою судом перевірено, що в матеріалах провадження є достатні дані, що підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ним інкримінованого кримінального правопорушення. Вагомість наявних доказів вчинення підозрюваною кримінальних правопорушень доведена прокурором та сумнівів не викликає.
Також, як того вимагає закон, слідчий суддя встановив наявність достатніх підстав вважати, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України на які посилається слідчий у клопотанні, доведені прокурором.
Зокрема прокурором в судовому засіданні доведено можливість переховування підозрюваного від органів досудового розслідування з метою уникнення від кримінальної відповідальності, вчинення впливу на інших учасників кримінального провадження, в тому числі тих, з якими злочин вчинено у співучасті, можливість сховати чи знищити речі, які мають значення для кримінального провадження, а також доведена можливість впливу на свідків.
Ґрунтуючись на зазначеному, слідчий суддя прийшов до вірного висновку, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, наявність яких встановлена в ході розгляду клопотання слідчого.
Разом з цим, слідчий суддя взяв до уваги, що згідно з ч. 7 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений п. 5 ч. 1 цієї статті, тобто - тримання під вартою.
Отже, під час розгляду клопотання органу досудового розслідування, як того вимагає закон, слідчий суддя встановив наявність достатніх підстав вважати, що обставини визначені п. п. 1-3, ч. 1 ст. 194 КПК України, які свідчать про наявність встановлених стороною обвинувачення ризиків у даному кримінальному провадженні, достовірність підозри, недостатність застосування менш суворого запобіжного заходу для запобігання наявним ризикам є обґрунтованими, оскільки вони належним чином вмотивовані та доведені прокурором, при цьому підтверджуються матеріалами справи.
З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність застосування виняткового запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_8 , оскільки встановлені судом обставини достатньо переконливо підтверджують, що менш суворі запобіжні заходи не можуть забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків в даному кримінальному провадженні.
Щодо доводів апелянта, що не було досліджено відомості, що вказують на існування факторів, обставин чи моральних цінностей, які можуть свідчити про те, що підозрюваний, перебуваючи на волі, не порушуватиме покладених на нього процесуальних обов'язків та не займатиметься злочинною діяльністю, то колегія зазначає, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому.
Отже ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формі або формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення вірогідності їх здійснення.
Як обов'язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися. Однак, в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що підозрюваний може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, суд має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності вчинення ним дій, передбачених у ч. 1 ст. 177 КПК.
Відтак, з урахуванням даних про особу підозрюваного, в їх сукупності, характеру вчиненого злочину, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим та прокурором у клопотанні та слідчим суддею в ухвалі вказаних ризиків.
Твердження апелянта, щодо того, що відсутні обґрунтована підозра та ризики, передбачені ст.177 КПК України, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони не ґрунтуються на матеріалах судового провадження. Слідчим суддею прийнято рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому досліджено належним чином всі матеріали провадження та наведено в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Доводи апелянта, що ОСОБА_8 не є солдатом, військовослужбовцем, не пройшов медичної експертизи, не складав присягу, а тому до нього не можуть застосовуватися правовідносини, закріплені ст. 401 КК України, як для особи під час несення військової служби, колегія суддів не вважає безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали, так як на даному етапі провадження слідчий суддя не вирішує питання про наявність чи відсутність в діях підозрюваного усіх ознак складу кримінального правопорушення, оскільки обставини вчинення підозрюваним конкретних дій, їх кваліфікація та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час досудового розслідування.
На переконання колегії суддів, матеріали, додані слідчим в обґрунтування поданого клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України.
Відтак, остаточна кваліфікація дій та доведеність вини підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, що йому інкримінується, підлягають з'ясуванню в процесі досудового розслідування та судового розгляду.
Разом з цим, колегія суддів враховує посилання сторони захисту на те, що ОСОБА_8 раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягався, на утриманні має двоє дітей, міцні соціальні зв'язки та постійне місце проживання та роботи, матеріальна шкода не завдана, злочин не спрямований проти життя та здоров'я, проте дані обставини не спростовують висновків слідчого судді про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Наявність обставин, які б давали підстави вважати про достатність застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, слідчим суддею не встановлено, а також не встановлено колегією суддів під час перегляду оскаржуваної ухвали.
Всі інші підстави підлягають з'ясуванню судом під час розгляду справи по суті.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК Україниє законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування та застосування підозрюваному іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, колегія суддів не знаходить.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не виявлено.
Щодо поданої захисником ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , заяви про особисту поруку, в якій останній просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_8 , запобіжний захід у вигляді особистої поруки або інший не пов'язаний з триманням під вартою, то колегією суддів не встановлено підстав для її задоволення, з урахуванням вище викладеного, а також, що строк дії запобіжного заходу, який застосований даною ухвалою закінчився та на даний час діє ухвала слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 05 грудня 2024 року, якою підозрюваному ОСОБА_8 , продовжено строк тримання під вартою до 11.01.2025 року, яка не є предметом даного апеляційного розгляду.
Зважаючи на викладене, рішення слідчого судді є законним, обґрунтованим і вмотивованим, оскільки постановлене згідно норм матеріального права з ретельним дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК Українита ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та об'єктивно оціненими судом, в порядку та в межах, передбачених на даній стадії кримінального провадження, натомість доводи та твердження захисників, про які йдеться в поданих апеляційних скаргах, колегія суддів апеляційної інстанції вважає безпідставними, в зв'язку з чим приходить до остаточного висновку про залишення поданих апеляційних скарг без задоволення.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 196, 197, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду, -
постановила:
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 14 жовтня 2024 року, - залишити без змін, а апеляційні скарги захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які діють в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4