Справа №761/25458/24 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/5780/2024 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
Категорія: ст. ст. 170-173 КПК України
12 грудня 2024 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою представника володільця майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 13 серпня 2024 року, -
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
представника володільця майна ОСОБА_7 ,
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 13 серпня 2024 року задоволено клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 72023000500000028, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 209; ч. 3 ст. 212 КК України, та накладено арешт на майно, яке вилучено 08.07.2024 під час проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: на договір про надання послуг (виконання робіт) № 03-02-2020 від 03.02.2020 між Мультихінвестмент ЛП та ФОП ОСОБА_6 ; договір про надання послуг № 0111191 від 01.11.2019 між «ЕКСМО ІКСЧЕНДЖ ЛТД» та ФОП ОСОБА_6 на 14 арк.; інвойс на 6 арк.; договір про надання послуг № 27/09/18 між «NIMSES» та ФОП ОСОБА_6 на 20 арк.; договір про нерозголошення від 09.04.2020 між «LLC INTECROSS UKRAINE» та ОСОБА_6 на 13 арк.; договір про надання послуг коворкінгу № 01-09-20 на 6 арк.; жорсткий диск «SeaGate», S/N 9QM2634Q.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, представник володільця майна ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 13 серпня 2024 року, скасувати її та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 про накладення арешту на речі, які були вилучені під час проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , які на праві власності належать ОСОБА_10 , а саме: договір про надання послуг (виконання робіт) № 03-02-2020 від 03.02.2020 між Мультихінвестмент ЛП та ФОП ОСОБА_6 ; договір про надання послуг № 0111191 від 01.11.2019 між «ЕКСМО ІКСЧЕНДЖ ЛТД» та ФОП ОСОБА_6 на 14 арк.; інвойс на 6 арк.; договір про надання послуг № 27/09/18 між «NIMSES» та ФОП ОСОБА_6 на 20 арк.; договір про нерозголошення від 09.04.2020 між «LLC INTECROSS UKRAINE» та ОСОБА_6 на 13 арк.; договір про надання послуг коворкінгу № 01-09-20 на 6 арк.; жорсткий диск «SeaGate», S/N 9QM2634Q.
На обґрунтування вимог поданої апеляційної скарги апелянт вказує на те, що дозвіл на вилучення майна належного ОСОБА_6 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 14.06.2024 надано не було.
Апелянт зазначає, що із протоколу обшуку від 08.07.2024 вбачається, що доступ до жорсткого диску марки «SeaGate», S/N 9QM2634Q власником не обмежувався.
Крім того, з матеріалів провадження не вбачається, що надання згаданого мобільного телефону разом з інформацією, що міститься на ньому є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або що такі об'єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також, що доступ до них обмежувався їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.
На переконання апелянта у слідчого судді були відсутні підстави для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на згадане раніше майно, належне ОСОБА_6 .
Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи представника володільця майна в підтримку поданої апеляційної скарги, яку останній підтримав з наведених в ній підстав, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи оскаржувану ухвалу законною та обґрунтованою, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника володільця майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 ,не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог пункту 3 ч. 2 ст. 395 КПК Україниапеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Згідно абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Строк апеляційного оскарження може бути поновлений, якщо причини його пропуску є поважними.
Згідно з ч. 1 ст. 117 КПК Українипропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
З урахуванням обставин, щодо пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 13 серпня 2024 року, колегія суддів вважає їх поважними, на підставі чого приходить до висновку щодо поновлення строку на апеляційне оскарження вказаної ухвали.
Як вбачається з матеріалів клопотання, Головним підрозділом детективів БЕБ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №72023000500000028 від 19.05.2023 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 209; ч. 3 ст. 212 КК України.
В межах даного кримінального провадження, детективами Головного підрозділу детективів БЕБ на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 14.06.2024 проведено обшук 08.07.2024 за місцем мешкання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Під час обшуку за вказаною адресою виявлено та вилучено речі, які мають значення для кримінального провадження:
- договір про надання послуг (виконання робіт) № 03-02-2020 від 03.02.2020 між Мультихінвестмент ЛП та ФОП ОСОБА_6 ;
- договір про надання послуг № 0111191 від 01.11.2019 між «ЕКСМО ІКСЧЕНДЖ ЛТД» та ФОП ОСОБА_6 на 14 арк.;
- інвойс на 6 арк.;
- договір про надання послуг № 27/09/18 між «NIMSES» та ФОП ОСОБА_6 на 20 арк.;
- договір про нерозголошення від 09.04.2020 між «LLC INTECROSS UKRAINE» та ОСОБА_6 на 13 арк.;
- договір про надання послуг коворкінгу № 01-09-20 на 6 арк.;
- жорсткий диск «SeaGate», S/N 9QM2634Q
12.07.2024 прокурор першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва із клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні №72023000500000028, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 209; ч. 3 ст. 212 КК України.
13.08.2024 ухвалоюслідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва вказане клопотання прокурора задоволено та накладено арешт на майно, яке вилучено 08.07.2024 під час проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: на договір про надання послуг (виконання робіт) № 03-02-2020 від 03.02.2020 між Мультихінвестмент ЛП та ФОП ОСОБА_6 ; договір про надання послуг № 0111191 від 01.11.2019 між «ЕКСМО ІКСЧЕНДЖ ЛТД» та ФОП ОСОБА_6 на 14 арк.; інвойс на 6 арк.; договір про надання послуг № 27/09/18 між «NIMSES» та ФОП ОСОБА_6 на 20 арк.; договір про нерозголошення від 09.04.2020 між «LLC INTECROSS UKRAINE» та ОСОБА_6 на 13 арк.; договір про надання послуг коворкінгу № 01-09-20 на 6 арк.; жорсткий диск «SeaGate», S/N 9QM2634Q.
Задовольняючи дане клопотання, внесене в межах кримінального провадження №72023000500000028, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 209; ч. 3 ст. 212 КК України, слідчий суддя, як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали виходив з наявності, передбачених ст. 170 КПК України підстав для накладення арешту на вищевказане майно, з урахуванням фактичних обставин кримінального провадження, а також, що 09.07.2023 органом досудового розслідування зазначене майно визнано речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні, а тому слідчий суддя, дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання про накладення арешту.
З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
З ухвали слідчого судді та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні прокурора доводи про накладення арешту на майно перевірялись судом першої інстанції. При цьому були, досліджені матеріали судового провадження, а також з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Арешт на комп'ютерні системи чи їх частини накладається лише у випадках, якщо вони отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення або є засобом чи знаряддям його вчинення, або зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, або у випадках, передбачених пунктами 2, 3, 4 частини другою цієї статті, або якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до комп'ютерних систем чи їх частин обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.
Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:
1) правову підставу для арешту майна;
2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);
4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
При винесенні ухвали судом, у відповідності до вимог ст. 173 КПК України, були враховані наведені в клопотанні прокурора правові підстави для арешту майна, можливість використання майна, як доказу у кримінальному провадженні, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також обставини кримінального провадження №72023000500000028, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 209; ч. 3 ст. 212 КК України, а тому слідчий суддя обґрунтовано задовольнив вказане клопотання прокурора про арешт майна, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст. 170 КПК України.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, всупереч твердженням апелянта обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на вище зазначене майно, з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнано речовими доказами в рамках вказаного кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду.
Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об'єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.
Згідно вимог ч. 7 ст. 236 КПК України при обшуку слідчий, прокурор має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення обшуканого житла чи іншого володіння особи чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Крім того, ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.
Тому, з огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
З огляду на наведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, а також встановлено мету арешту майна відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме збереження речових доказів, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на майно, яке вилучене під час обшуку08.07.2024 за місцем мешкання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , з підстав того, що він відповідає критеріям речових доказів, визначених ст. 98 КПК України.
Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно.
Підстав сумніватися в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження колегія суддів не вбачає. Обставини кримінального провадження на час прийняття рішення вимагали вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту.
Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.
Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість накладення арешту на майно є такими, що не відповідають матеріалам провадження. Крім того, слідчим суддею суду першої інстанції накладено арешт на майно відповідно до вимог ст. ст. 132, 170, 173 КПК України на підставі належно досліджених доводів органу досудового розслідування.
Твердження апелянта, що дозвіл на вилучення майна належного ОСОБА_6 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 14.06.2024 надано не було, не знайшли свого підтвердження у повній мірі, а тому колегія суддів не вважає їх безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
Так, ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 14.06.2024 надано дозвіл на проведення обшуку у житлових приміщеннях за місцем фактичного проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуто в результаті його вчинення, речей та документів щодо фінансово-господарської діяльності товариств за період 01.01.2021 по 12.06.2024, а саме: договори, додаткові угоди, додатки до них, банківські виписки, довіреності, доручення, акти приймання-передачі наданих послуг, виконаних робіт.
При цьому, дійсно вказаною ухвалою не надано дозвіл на вилучення жорсткого диску «SeaGate», S/N 9QM2634Q, проте тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду.
Разом з цим, забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об'єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.
Так, з протоколу обшуку вбачається, що вказаний жорсткий диск вилучено у зв'язку з тим, що на ньому було виявлено ряд документів, файлів та інформації, які стосуються діяльності ФОП ОСОБА_6 та його контрагентів.
А тому, колегія суддів зауважує, що згідно вимог ч. 7 ст. 236 КПК України вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном, яким є жорсткий диск «SeaGate», S/N 9QM2634Q.
Зважаючи на викладене, в сукупності з обставинами провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував правомірно, а тому доводи апелянта стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не вбачається.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку. У відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду,
Поновити представнику володільця майна ОСОБА_6 - адвокату ОСОБА_7 строк на апеляційне оскарження ухвалислідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 13 серпня 2024 року.
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 13 серпня 2024 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника володільця майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4