Справа № 357/12765/24 Головуючий у суді І інстанції Шовкопляс О.П.
Провадження № 33/824/5465/2024 Головуючий у суді ІІ інстанції Голуб С.А.
09 грудня 2024 року Київський апеляційний суд у складі судді Голуб С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 жовтня 2024 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, посвідчення водія НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 жовтня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, а також стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,60 грн.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 18 серпня 2024 року о 09:40 год. в м. Узині Київській області по вул. Заводській, 12, керував транспортним засобом «Skoda Fabia» д.н.з. НОМЕР_2 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: зіниці очей, що не реагують на світло; неприродня блідість шкіряного покриву обличчя; виражене тремтіння пальців рук. Водію було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку в медичному закладі у лікаря нарколога, на що він категорично відмовився. Таким чином ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що докази, які були досліджені судом у їх сукупності та взаємозв'язку, підтверджують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки ним порушено вимоги п. 2.5 ПДР, що виразилось у відмові від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Не погодившись з вказаною постановою, 31 жовтня 2024 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, а провадження у справі відносно нього закрити за відсутністю складу даного адміністративного правопорушення.
В обґрунтування своїх вимог зазначив, що суд першої інстанції під час розгляду справи не дотримався вимог щодо всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин вчиненого адміністративного правопорушення, не проаналізував наявні у справі докази, а висновок про доведеність його вини є необґрунтованим.
Вказує, що він дійсно 18 серпня 2024 року о 09:40 год. рухався на автомобілі Skoda Fabia . в м. Узині Київській області та був зупинений працівниками поліції, які повідомили, що причиною зупинки є перевірка документів.
Зазначає, що у ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію» передбачені причини зупинки поліцейськими транспортного засобу та в статті 32 цього Закону визначені причини, згідно до яких поліція має право перевірити документи, проте зупинка транспортного засобу з метою перевірки документів водія не передбачена.
Під час зупинки поліцейськими не було роз'яснено ні причини зупинки, ні підстав перевірки документів, натомість у нього одразу було виявлено ознаки наркотичного сп'яніння та запропоновано пройти медичний огляд.
Також зазначає, що у протоколі про адміністративне правопорушення та у постанові суду першої інстанції доказами, що доводять його вину зазначено: протокол про адміністративне правопорушення, рапорт поліцейського, відео з нагрудного відеореєстратора поліцейського, але дана адміністративна справа не містить жодного доказу, який би підтверджував законність зупинки.
Звертає увагу, що його зупинили у денний час доби та у сонячну погоду, тому відповідно до фізіології людини при яскравому освітленні зіниці мають бути звужені. У темний час доби при поганому освітленні зіниці розширяються. Реакцію зіниць на світло на місці зупинки працівники поліції не перевіряли, а вираженого тремтіння пальців рук він не мав, що вбачається також і з відеозапису, наданому як доказ у справі.
Крім того, під час складання протоколу про адміністративне правопорушення інспектор, який складав протокол, допустив скорочення своєї посади та звання, що чим порушив вимоги ст. 256 КУпАП та наказу МВС № 1376 від 06 листопада 2015 року «Про затвердження Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції», згідно яких в п. 9 розділу II у протоколі у графі "посада, найменування органу поліції, звання, прізвище, ім'я, по батькові посадової особи, яка склала протокол" інформація повинна бути зазначена повністю та без скорочень.
В судове засідання суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини свої неявки в судове засідання не повідомив, а тому суд дійшов висновку, що його неявка відповідно до вимог ч. 6 ст. 294 КУпАП не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та вивчивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з таких підстав.
Згідно із ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
Згідно положень ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Відповідно до положень п. 1.1 Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Пункт 1.3 ПДР передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
За п. 1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Процедуру направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду визначає Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року за № 1103 (далі - Порядок).
Відповідно до п.п. 2, 3, 6, 7 вказаного Порядку огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких в поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.
Огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров'я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
Поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав.
Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року за № 1395 також передбачає, що огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Наявні матеріали відеозапису долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису (а в разі неможливості застосування таких засобів у присутності двох свідків) складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Як убачається зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 562772, що 18 серпня 2024 року о 09:40 год. в м. Узині Київській області по вул. Заводській, 12, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Skoda Fabia» д.н.з. НОМЕР_2 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: зіниці очей, що не реагують на світло; неприродня блідість шкіряного покриву обличчя; виражене тремтіння пальців рук. Водію було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку в медичному закладі у лікаря нарколога, на що водій категорично відмовився. Таким чином ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Зі змісту протоколу встановлено, що в ньому зазначено місце вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення. Також протокол про адміністративне правопорушення містить відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Матеріали даного провадження також містять відеозаписи події, які є доказами у справі.
За результатом дослідження зазначених відеозаписів встановлено та чітко вбачається, що після зупинки працівниками поліції автомобіля«Skoda Fabia» д.н.з. НОМЕР_2 , було встановлено особу водія - ОСОБА_2 .
Працівник поліції провів огляд водія транспортного засобу, попросив витягнути руки для перевірки на предмет їх тремтіння та зняти окуляри для перевірки зіниць очей. Після огляду працівником поліції встановлено ознаки наркотичного сп'яніння, а саме: зіниці очей, що не реагують на світло; неприродня блідість шкіряного покриву обличчя; виражене тремтіння пальців рук.
За результатом дослідження зазначених відеозаписів встановлено та чітко вбачається, що працівники поліції запитали у ОСОБА_3 , чи він на протязі місяця вживав якісь наркотичні засоби, на що останній повідомив, що вживав, після чого працівник поліції неодноразово пропонував водію ОСОБА_1 пройти медичний огляд на стан наркотичного сп'яніння у медичному закладі, однак ОСОБА_1 відмовився пройти такий огляд, а тому працівниками поліції було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Вищезазначений відеозапис містить достовірні дані про дії водія ОСОБА_2 та працівників поліції, які передували складанню протоколу про адміністративне правопорушення, що має істотне значення для правильного вирішення даної справи та є допустимим доказом згідно положень ст. 251 КУпАП.
До того ж, інформація, яка міститься на відеозапису, є достатньою для висновку про те, що в діях ОСОБА_2 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_1 був притягнутий до відповідальності не за керування транспортним засобом в стані наркотичного сп'яніння, а за відмову від проходження огляду на стан такого сп'яніння. Тобто, правопорушення є закінченим з моменту такої відмови.
Отже, наявність чи відсутність в організмі особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності за відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, не змінює склад правопорушення і не може бути підставою для закриття провадження у справі.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що зупинка водія була неправомірна без відповідних на те підстав є необґрунтованим, оскільки зауважень чи заперечень щодо незаконності зупинки ОСОБА_4 в протоколі не зазначено, із заявами про неправильність дій чи порушення його прав під час складання протоколу до компетентних органів він не звертався і матеріали справи таких доказів не містять.
У даній справі до протоколу про адміністративне правопорушення додані докази у вигляді файлів відеозаписів із нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівників патрульної поліції, які проводили оформлення протоколу про адміністративне правопорушення.
Вказані відеозаписи є одними із об'єктивних доказів в справі про адміністративне правопорушення і свідчать про дотримання працівниками поліції в повному обсязі Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння та вимог ст. 266 КУпАП.
Ці відеозаписи суд оцінює в сукупності з іншими дослідженими доказами і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_2 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
При цьому апеляційний суд враховує рішення по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, в якому Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Апеляційний суд звертає увагу, що адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП, за своїм характером має велику суспільну небезпеку, оскільки особа, яка керує транспортним засобом в стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння створює загрозу життю та здоров'ю, як собі так і наражає на цю небезпеку інших учасників руху, а тому відсутні підстави для незастосування щодо неї адміністративного стягнення. Водночас відмова від проходження огляду на стан сп'яніння за наявності для цього підстав може дозволити особі уникнути від встановлення факту сп'яніння, а відтак і відповідальності за це.
Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
Письмові докази, наявні в матеріалах адміністративного провадження, в повній мірі дозволяють встановити обставини, які мають значення для розгляду даної справи щодо ОСОБА_1 , а переконливих підстав для сумнівів з приводу обставин, які наведено у письмових доказах, не встановлено.
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).
Неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції не встановлено, як не встановлено істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції.
Таким чином, всупереч доводам апеляційної скарги, висновки суду першої інстанції про встановлення вини водія ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, ґрунтуються на підставі повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин справи.
Адміністративне стягнення призначене в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, у відповідності до положень ст. 33 КУпАП.
За таких обставин постанова Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 жовтня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП є законною та обґрунтованою, підстав для її зміни чи скасування не вбачається, у зв'язку із чим апеляційний суд залишає цю постанову без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 жовтня 2024 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення- залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Київського
апеляційного суду С.А. Голуб