Справа № 757/33663/19-ц
Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/10724/2023
20 грудня 2023 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Рейнарт І.М.
суддів Кирилюк Г.М., Ящук Т.І.
при секретарі Бєлоус В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Філатової Тетяни Миколаївни на рішення Печерського районного суду міста Києва від 21 лютого 2023 року (суддя Новак Р.В.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «СЕТАМ», приватного виконавця Яцишина Андрія Миколайовича, ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чайка Ірина Григорівна, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Хаус», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Житарь Світлана Олександрівна про визнання недійсними електронних торгів,
встановив:
у липні 2019 року позивачка звернулась до суду з позовом, у якому просила:
- визнати недійсними електронні торги від 27 травня 2019 року з реалізації квартири АДРЕСА_1 (лот № 346621) та квартири АДРЕСА_2 (лот № 346658);
- визнати недійсним протокол проведення електронних торгів від 27 травня 2019 року, сформований за № 407856 по лоту № 346658 з реалізації майна: двокімнатної квартири АДРЕСА_3 ;
- визнати недійсним протокол проведення електронних торгів від 27 травня 2019 року, сформований за № 407854 по лоту № 346621 з реалізації майна: двокімнатної квартири АДРЕСА_4 ;
- визнати недійсним акт від 3 червня 2019 року реалізації предмета іпотеки, а саме квартири АДРЕСА_2 ;
- визнати недійсним свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів № 98 від 5 червня 2019 року, видане приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Житарь С.О.;
- визнати недійсним акт від 3 червня 2019 року про реалізацію предмету іпотеки, а саме квартири АДРЕСА_1 ;
- визнати недійсним свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів № 97 від 5 червня 2019 року, видане приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Житарь С.О.;
- визнати недійсним договір про відступлення права вимоги №05-18-03/10-12 від 18 березня 2019 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального
округу Чайкою І.Г за реєстровим номером 317.
Мотивуючі позовні вимоги, позивачка зазначала, що 18 квітня 2006 року нею з АКБ «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого є Акціонерне товариство «ОТП Банк», був укладений кредитний договір CNL-B00/055/2006, відповідно до якого банк зобов'язався надати кредит у сумі 440 000 доларів США строком до 17 квітня 2012 року з фіксованою ставкою 10%. З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між нею та АКБ «Райффайзенбанк Україна» 20 квітня 2006 року був укладений договір іпотеки № PCL-002/553/2006, відповідно до якого в іпотеку банку було передано нерухоме майно, яке належало їй на праві приватної власності, а саме: квартиру АДРЕСА_1 та квартиру АДРЕСА_2 .
Позивачка зазначала, що рішенням Печерського районного суду м. Києва від 15 листопада 2013 року у справі № 757/9754/13-ц з неї на користь ПАТ «ОТП Банк» стягнута заборгованість за кредитним договором № CNL-B00/055/2006 від 18 квітня 2006 року у розмірі 430 737,04 доларів США та судовий збір у розмірі 3 441грн, а 14 березня 2018 року приватним виконавцем Яцишиним А.М. за заявою АТ «ОТП Банк» відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 на підставі виконавчого листа № 757/9754/13-ц, виданого Печерським районним судом м. Києва на виконання зазначеного рішення суду.
Позивачка посилалася на те, що 15 березня 2019 року між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «ФК «Інвест Хаус» був укладений договір про відступлення права вимоги за кредитним договором № CNL-B00/055/2006 від 18 квітня 2006 року та за договором іпотеки № PCL-002/553/2006 від 20 квітня 2006 року, а 18 березня 2019 року на підставі договору про відступлення права вимоги № 05-18-03/19-І-2 ТОВ «ФК «Інвест Хаус» передало право вимоги за кредитним договором і іпотечним договором ОСОБА_2 .
Позивачка стверджувала, що 28 березня 2019 року приватним виконавцем Яцишиним А.М. без участі представника АТ «ОТП Банк», але за участі ОСОБА_2 , здійснено опис та арешт нерухомого майна, що їй належить, а саме квартир, які були предметом договору іпотеки, про що її повідомлено не було. Також їй не були направлені вимоги про надання доступу до квартир, а також повідомлення про вчинення зазначеної виконавчої дії, що свідчить про те, що опис та арешт майна приватним виконавцем були здійснені без виходу до об'єктів нерухомості. 10 квітня 2019 року приватним виконавцем прийнято постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності, на підставі якої 19 квітня 2019 року суб'єктом оціночної діяльності - оцінювачем ОСОБА_3 надано приватному виконавцю звіт про оцінку майна та надано висновок про вартість об'єкту оцінки - квартири АДРЕСА_2 - 6 559 000грн та квартири АДРЕСА_1 - 6 019 000грн.
Також позивачка зазначала, що приватним виконавцем Яцишиним А.М. для здійснення виконавчих дій по реалізації арештованого нерухомого майна подано 19 квітня 2019 року до ДП «СЕТАМ» заявку на реалізацію арештованого майна, а вже 27 травня 2019 року ДП «СЕТАМ» було проведено електронні торги з реалізації предметів іпотеки, а саме: квартири АДРЕСА_1 та квартири АДРЕСА_2 , хоча 16 травня 2019 року приватним виконавцем отримано повідомлення її представника про подання до суду заяви про заміну сторони виконавчого провадження та необхідність зупинення виконавчого провадження, яке було зупинено постановою приватного виконавця від 21 травня 2019 року, про що безпідставно не було повідомлено ДП «СЕТАМ».
Позивачка вважала, що неправомірна бездіяльність приватного виконавця призвела до проведення прилюдних торгів 27 травня 2019 року та надана можливість торгівельній організації сформувати протокол за результатами проведення торгів, які визнані такими, що не відбулися, на підставі чого приватним виконавцем Яцишиним А.М. були видані ОСОБА_2 акти про реалізацію предметів іпотеки від 03 червня 2019 року, які в
подальшому стали підставою для видачі ОСОБА_2 свідоцтв про придбання майна з електронних торгів № 97 та № 98 від 05 червня 2019 року приватним нотаріусом Житарь С.О. та реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності за ОСОБА_2 на зазначені квартири.
Позивачка стверджувала, що не була повідомлена про день, час та місце проведення прилюдних торгів, а також про початкову ціну реалізації майна, а заявки на реалізацію арештованого майна боржника, подані приватним виконавцем Яцишиним А.М. до ДП «Сетам», не містять в собі фотографічного зображення арештованого майна та інформації про зареєстрованих інших осіб, крім боржника, в арештованих квартирах, що призвело до неповної інформації про лоти, опублікованої ДП «Сетам» в повідомленнях про проведення електронних торгів з реалізації арештованого майна та свідчить про порушення процедури підготовки до передання майна на реалізацію.
Позивачка посилалася на те, що проведення електронних торгів 27 травня 2019 року було здійснено ДП «Сетам» за наявності постанови приватного виконавця Яцишина А.М. про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 від 21 травня 2019 року, винесеної у зв'язку із необхідністю заміни сторони стягувача у судовому порядку, проведення електронних торгів 27 травня 2019 року здійснювалось у виконавчому провадженні на користь ПАТ «ОТП Банк», який на той момент вже відступив своє право вимоги за зазначеними кредитним та іпотечним договорами на користь ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Хаус», а не ОСОБА_2 , що є підставою для визнання електронних торгів, протоколів проведення електронних торгів та актів реалізації предметів іпотеки недійсними.
Крім того позивачка зазначала, що суб'єктом оцінювання не проводився огляд (обстеження) об'єктів оцінки, що вплинуло на визначення ринкової вартості майна, а складені ним звіти про оцінку вартості майна не зареєстровані у Єдиній базі звітів про оцінку, у зв'язку з чим приватним виконавцем було суттєво порушено процедуру підготовки арештованого майна для реалізації на прилюдних торгах, а відтак наявні достатні підстави для визнання прилюдних торгів, які проводились 27 травня 2019 року ДП «Сетам» по лотах за № 346621 та за № 346658, недійсними.
Також позивачка вважала, що оскільки фізична особа ОСОБА_2 не є спеціальним суб'єктом, тобто кредитором (банком або фінансовою установою) за зобов'язаннями, що виникають на підставі кредитного договору, то договір № 05-18-03/10-І-2 від 18 березня 2019 року, укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Хаус» та фізичною особою ОСОБА_2 про відступлення права вимоги за кредитним договором CNL-B00/055/2006 від 18 квітня 2006 року та за договором іпотеки № PCL-002/553/2006 від 20 квітня 2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чайкою І.Г. за номером 317, є недійсним.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 21 лютого 2023 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі представник позивачки - адвокат Філатова Т.М. просить рішення суду скасувати в частині та ухвалити нове рішення, яким визнати недійсним акт від 3 червня 2019 року реалізації предмету іпотеки, а саме: квартири АДРЕСА_2 ; визнати недійсним свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів № 98 від 5 червня 2019 року, видане приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Житарь С.О ; визнати недійсним акт від 3 червня 2019 року реалізації предмету іпотеки, а саме: квартири АДРЕСА_1 ; визнати недійсним свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів № 97 від 5 червня 2019 року, видане приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Житарь С.О., посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції, грубе порушення судом норм процесуального права, неповне встановлення обставин справи.
Представник позивачки зазначає, що станом на дату видачі приватним виконавцем
актів про реалізацію предметів іпотеки від 3 червня 2019 року судове рішення про звернення стягнення на предмети іпотеки було відсутнє. Звернення стягнення на предмети іпотеки відбулося в рамках зведеного виконавчого провадження на підставі виконавчого напису № 435 від 31 травня 2019 року, що був вчинений приватним нотаріусом Юдіним М.А. та який судовим рішенням був визнаний таким, що не підлягає виконанню.
Представник позивачки вважає, що оскільки зведене виконавче провадження було відкрито приватним виконавцем Яцишиним А.М. на підставі виконавчого напису № 435 приватного нотаріуса Юдіна А.М. від 31 травня 2019 року, який у судовому порядку визнаний таким, що не підлягає виконанню, процедуру реалізації майна (передання його за актами реалізації іпотечного майна від 3 червня 2019 року), належного ОСОБА_1 у примусовому порядку не можна вважати такою, що відповідає вимогам закону, оскільки із скасуванням виконавчого напису втрачаються ті правові наслідки, які з нього випливають.
Представник позивачки стверджує, що суд першої інстанції безпідставно не врахував існування судового рішення по справі № 757/38544/19-ц про визнання виконавчого напису, на підставі якого приймалось рішення про звернення стягнення на предмети іпотеки, таким, що не підлягає виконанню, із чого випливає, що на момент видачі спірних актів про реалізацію предметів іпотеки не існувало будь-якого рішення про звернення стягнення на такі предмети, а ОСОБА_2 , відповідно, не набув статусу стягувача, тому такі акти про реалізацію предметів іпотеки від 3 червня 2019 року та, відповідно свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), які не відбулись від 5 червня 2019 року, є недійсними.
Також представник позивачки зазначає, що судом першої інстанції було задоволено її клопотання про витребування доказів та ухвалою від 26 серпня 2020 року витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Житарь С.О. завірені належним чином копії свідоцтв про придбання майна з прилюдних торгів № 97 та № 98 від 5 червня 2019 року, однак зазначена ухвала так і не була виконана.
Крім того, представник позивачки посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що полягало в тому, що після видалення до нарадчої кімнати для прийняття судового рішення, головуючим суддею так і не було проголошено текст рішення після виходу із нарадчої кімнати, що є окремою підставою для скасування судового рішення.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на те, що рішення Печерського районного суду міста Києва від 19 січня 2022 року по справі № 757/38544/19, яким визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним М.А. 31 травня 2019 року № 435, не може бути враховано апеляційним судом, оскільки у первісній позовній заяві ОСОБА_1 на вказані обставини не посилалась, заяву про зміну підстав позову не подавала, а тому суд першої інстанції правомірно не врахував зазначене рішення суду.
Також ОСОБА_2 зазначає, що в поданій апеляційній скарзі представник позивачки взагалі не посилається на ті доводи, якими обґрунтована позовна заява, оскільки вони були предметом судового розгляду у рамках цивільної справи № 757/9754/13, у якій постановою Верховного Суду від 17 лютого 2021 року, копія якої долучена до матеріалів справи, було відмовлено у задоволенні її позовних вимог.
Таким чином ОСОБА_2 стверджує, що представник ОСОБА_1 в апеляційній скарзі посилається на нові обставини, які не були підставами позову, а отже, не можуть бути і підставами для задоволення апеляційної скарги.
Відповідачі ДП «СЕТАМ», приватний виконавець Яцишин А.М., треті особи: приватний нотаріус Чайка І.Г., приватний нотаріус Житарь С.О., ТОВ «ФК «Інвест Хаус», будучи належним чином повідомленими про день, час та місце розгляду апеляційної
скарги (с.с.228-229, 232-234, 235-237 т.3), у судове засідання не з'явилися, явку своїх представників не забезпечили, клопотання про відкладення судового засідання не подавали, тому відповідно до положень ст. 372 ЦПК України колегія суддів провела судовий розгляд у їх відсутність.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Філатової Т.М., яка апеляційну скаргу підтримала, представника ОСОБА_2 - адвоката Плачинди К.О., який просив залишити рішення суду без змін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 18 квітня 2006 року між ОСОБА_1 та АКБ «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого є АТ «ОТП Банк», був укладений кредитний договір CNL-B00/055/2006, на підставі якого ОСОБА_1 отримала кредит у сумі 440 000 доларів США строком до 17 квітня 2012 року та зобов'язалася сплачувати 10% річних за користування кредитом.
З метою забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором між ОСОБА_1 та АКБ «Райффайзенбанк Україна» 20 квітня 2006 року був укладений договір іпотеки № PCL-002/553/2006, відповідно до якого в іпотеку банку було передано нерухоме майно, яке належало позивачці на праві приватної власності, а саме: квартиру АДРЕСА_1 та квартиру АДРЕСА_2 .
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 15 листопада 2013 року у справі № 757/9754/13-ц з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ОТП Банк» стягнута заборгованість за кредитним договором № CNL-B00/055/2006 від 18 квітня 2006 року у розмірі 430 737,04 доларів США та судовий збір у розмірі 3 441грн.
23 липня 2014 року Печерським районним судом м. Києва видано виконавчий лист № 757/9754/13-ц.
14 березня 2018 року приватний виконавець Яцишин А. М. на підставі заяви АТ «ОТП Банк» виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 щодо виконання виконавчого листа № 757/9754/13-ц, виданого Печерським районним судом міста Києва на виконання рішення від 15 листопада 2013 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 430 737,04 доларів США та судового збору у розмірі 3 441,00 грн.
14 березня 2018 року постановою приватного виконавця Яцишина А. М. накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_1
15 березня 2019 року між ПАТ «ОТП Банк», яке є правонаступником АКБ «Райффайзенбанк Україна», та ТОВ «ФК «Інвест Хаус» укладено договір про відступлення права вимоги, за яким первісний кредитор відступив новому кредитору у повному обсязі належне первісному кредиторові за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_1 , № CNL-В00/055/2006 від 18 квітня 2006 року право вимоги в розмірі 661 826,97 доларів США.
18 березня 2019 року між ТОВ «ФК «Інвест Хаус» і ОСОБА_2 був укладений договір про відступлення права вимоги № 05-18-03/19-І-2 за кредитним договором № CNL-В00/055/2006 від 18 квітня 2006 року та договором іпотеки № PCL-002/553/2006 від 20 квітня 2006 року.
Постановами приватного виконавця Яцишина А. М. від 28 березня 2019 року описано та накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 та на квартиру АДРЕСА_2 . Відповідальним зберігачем призначено ОСОБА_2 .
Постановами приватного виконавця Яцишина А. М. від 10 квітня 2019 року призначено суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання ФОП ОСОБА_3 .
На підставі зазначених постанов фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 15
квітня 2019 року були складені звіти про незалежну оцінку ринкової вартості житлової нерухомості, згідно яких вартість двокімнатної квартири АДРЕСА_5 , становить 6 019 000грн, що еквівалентно 225 314 доларів США; вартість двокімнатної квартири АДРЕСА_6 , становить 6 559 000грн, що еквівалентно 245 528 доларів США.
19 квітня 2019 року приватним виконавцем Яцишиним А.М. було подано заявку до ДП «СЕТАМ» на реалізацію арештованого майна ОСОБА_1 в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_1, а саме зазначених вище квартир.
14 травня 2019 року представник ОСОБА_1 - адвокат Філатова Т.М. звернулась до Печерського районного суду міста Києва із заявою про заміну стягувача у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, мотивовану тим, що внаслідок укладення ПАТ «ОТП Банк» договорів про відступлення права вимоги, було змінено іпотекодержателя за договором іпотеки № PCL-002/553/2006 з ПАТ «ОТП Банк» на ОСОБА_2 . Одночасно з цим, представник позивачки звернулась до приватного виконавця Яцишина А.М. із заявою про зупинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.
Постановою приватного виконавця Яцишина А. М. від 21 травня 2019 року зупинено вчинення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа № 757/9754/13-ц у зв'язку із поданням до суду заяви про заміну сторони виконавчого провадження.
23 травня 2019 року вказана постанова була направлена представником позивачки на адресу ДП «СЕТАМ» разом з повідомлення про зупинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № НОМЕР_1. Відповідно до змісту листа ДП «СЕТАМ» від 03 червня 2019 року постанову про зупинення виконавчих дій підприємство отримало 28 травня 2019 року.
Згідно з протоколами від 27 травня 2019 року № 407854 та № 407856 торги з продажу лотів № 346621 та № 346658 відповідно не відбулись. Підстава - відсутність допущених учасників торгів.
31 травня 2019 року приватним виконавцем Яцишиним А.М. прийнято постанову про поновлення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 у зв'язку з ненаданням представником ОСОБА_1 доказів на підтвердження обставин, на які вона посилалась у заяві про зупинення виконавчих дій.
31 травня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним М.А. було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за номером 435, про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_2 та квартиру АДРЕСА_1 , що належать на праві власності ОСОБА_1 та були передані в іпотеку в забезпечення зобов'язань останньої по кредитному договору № CNL-B00/055/2006 від 18 квітня 2006 року, право вимоги за яким відступлено ОСОБА_2
3 червня 2019 року приватний виконавець Яцишин А. М. зареєстрував заяви ОСОБА_2 від 03 червня 2019 року про видачу актів про реалізацію предмета іпотеки на підставі частини 1 статті 49 Закону України «Про іпотеку». Обидві заяви подано в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_1. До заяв ОСОБА_2 долучено копії дублікатів договорів іпотеки, копію договору про відступлення права вимоги від 18 березня 2019 року № 05-18-03/10-1-2, копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, копію протоколу проведення електронних торгів.
03 червня 2019 року в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 приватний виконавець Яцишин А. М. склав акти про реалізацію предметів іпотеки, оскільки від іпотекодержателя надійшла заява про бажання придбати предмет іпотеки за початковою ціною, шляхом задоволення своїх забезпечених вимог в рахунок майна, відповідно до вимог статті 49 Закону України «Про іпотеку».
5 червня 2019 року приватний нотаріус Житарь С.О. на підставі свідоцтва № 97 від 5 червня 2019 року зареєструвала у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 .
5 червня 2019 року приватний нотаріус Житарь С.О. на підставі свідоцтва № 98 від 5 червня 2019 року зареєструвала у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_2 .
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними електронних торгів від 27 травня 2019 року з реалізації квартири АДРЕСА_1 (лот № 346621) та квартири АДРЕСА_2 (лот № 346658) та про визнання недійсними протоколів проведення електронних торгів, суд першої інстанції виходив з того, що електронні торги не відбулися і правочин вчинений не був, державна реєстрація результатів проведення електронних торгів не проводилась, а відтак протоколи електронних торгів, які оспорює позивачка, не призвели до укладення правочину, на підставі яких майно вибуло з її володіння.
Також суд зазначив, що під час розгляду справи не встановлено порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження», Порядку № 2831/5 під час проведення електронних торгів, тому відсутні підстави для висновку, що порушення вплинули на результати електронних торгів і призвели до порушення прав позивачки.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги №05-18-03/10-12 від 18 березня 2019 року, суд першої інстанції зазначив, що позивачкою до участі у справі у якості відповідача не було залучено всі сторони спірного договору, зокрема ТОВ «ФК «Інвест Хаус».
Рішення суду у цій частині представником позивачки не оскаржується і відповідно до положень частини 1 статті 367 ЦПК України не є предметом апеляційного перегляду.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними актів від 3 червня 2019 року реалізації предметів іпотеки та свідоцтв № 97 та 98 від 5 червня 2019 року, суд першої інстанції виходив з того, що приватний виконавець діяв у межах своїх повноважень відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», а приватним нотаріусом Житарь С.О. не були надані суду копії спірних свідоцтв, тому зазначені вимоги не знайшли свого підтвердження належними доказами.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з таких підстав.
Відповідно до положень статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно з пунктом 9 частини першої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішення суду, яким підтверджені права та обов'язки суб'єктів матеріальних правовідносин цивільної справи.
Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» (тут і надалі у редакції, чинній на дату проведення електронних торгів 27 травня 2019 року) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання, зокрема, судових рішень, є сукупністю дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частинами першою, другою, п'ятою статті 48 цього Закону визначено, що
звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.
Отже, законодавцем надано право виконавцю звертати стягнення за виконавчими документами як на кошти й інші цінності боржника (рухоме майно), так і на належне боржнику майно, у тому числі нерухоме майно, у разі відсутності в боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача.
Статтею 51 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено особливості звернення стягнення на заставлене майно. Частиною сьомою цієї статті визначено, що примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».
Отже, ця норма є відсильною та надає приватному виконавцю повноваження застосувати до реалізації предмета іпотеки у виконавчому провадженні за рішенням суду про стягнення боргу положення Закону України «Про іпотеку», які визначають особливості звернення стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку за Законом України «Про іпотеку».
Таким чином, норми Закону України «Про виконавче провадження» допускають звернення стягнення на предмет іпотеки в ході процедури виконавчого провадження без судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки в межах процедури стягнення коштів з іпотекодавця на користь іпотекодержателя. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 23 січня 2019 року у справі № 522/10127/14-ц.
У справі № 372/4353/13-ц Верховний Суд дійшов висновку, що норми Закону України «Про виконавче провадження» дозволяють державному виконавцю передавати на реалізацію предмет іпотеки в ході примусового виконання рішень судів про стягнення на користь іпотекодержателя заборгованості, яка випливає із забезпечених іпотекою зобов'язань, за таких умов: відсутність у боржника будь-якого іншого майна, на яке можна першочергово звернути стягнення; наявність заборгованості виключно перед іпотекодержателем; дотримання порядку реалізації майна, визначеного Законом України «Про іпотеку».
У постанові від 25 травня 2021 року у справі № 923/971/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що не вбачає підстав для відступу від зазначених висновків.
Будь-яке арештоване у виконавчому провадженні майно реалізується відповідно до процедури, визначеної частинами першою, п'ятою, шостою статті 61 Закону України «Про виконавче провадження», з урахуванням порядку проведення електронних торгів, визначеного відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року за № 2831/5 «Про затвердження Порядку реалізації арештованого майна».
Абзацом першим пункту 2 розділу VII Порядку № 2831/5 передбачено, що реалізація предмета іпотеки здійснюється відповідно до вимог цього Порядку з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом та Законом України «Про іпотеку».
Частиною першою статті 49 Закону України «Про іпотеку» визначено право іпотекодержателя та інших кредиторів відповідно до пріоритету їх зареєстрованих вимог протягом десяти днів з дня оголошення прилюдних торгів такими, що не відбулися, залишити за собою предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог у рахунок ціни майна. Таке право іпотекодержателю гарантується законом щодо перших - третіх торгів з продажу предмета іпотеки, які
проводяться організатором торгів з продажу предмета іпотеки в судовому порядку.
Реалізація цього права оформлюється протоколом, сформованим за результатами електронних торгів, що не відбулися, копія якого надсилається іпотекодержателю організатором торгів протягом трьох робочих днів (абзаци восьмий, шістнадцятий пункту 2 розділу VІІ Порядку реалізації арештованого майна). Такі дії організатора торгів можна вважати публічною офертою до укладення правочину з відчуження предмета іпотеки шляхом заліку забезпечених вимог іпотекодержателя в рахунок ціни продажу з публічних торгів предмета іпотеки. Надіслання іпотекодержателем державному (приватному) виконавцю упродовж десяти днів з дня оголошення прилюдних торгів такими, що не відбулися, заяви про залишення за собою предмета іпотеки із заліком забезпечених вимог іпотекодержателя в рахунок ціни продажу предмета іпотеки на відповідних торгах, що не відбулися, є прийняттям такої публічної оферти, а складання державним (приватним) виконавцем акта про реалізацію предмета іпотеки та підписання його іпотекодержателем підтверджує волевиявлення іпотекодержателя на перехід до нього права власності на предмет іпотеки за наслідком укладення такого правочину. Отже, таке правове регулювання є диспозитивним, воно залежить від волевиявлення іпотекодержателя на кожному з етапів проведення публічних торгів, які не відбулися внаслідок відсутності покупців. А продаж майна з публічних торгів має ознаки правочину з відчуження майна боржника у процедурі виконання судового рішення.
Отже, законодавцем у статті 49 Закону України «Про іпотеку» передбачено продаж іпотечного майна з прилюдних торгів у три етапи з наданням іпротекодержателю права на залишення за собою предмета іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог у рахунок ціни майна за результатами кожних торгів, які оголошено такими, що не відбулися (перших, других, третіх). Така правова норма є диспозитивною за своєю правовою природою(постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 923/971/19).
За обставинами даної справи встановлено, що на підставі рішення Печерського районного суду міста Києва від 15 листопада 2013 року з ОСОБА_1 стягнуто на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором № CNL- В00/055/2006 від 18 квітня 2006 року у розмірі 430 737,04 доларів США.
На виконання зазначеного рішення суду Печерський районний суд міста Києва 15 листопада 2013 року видав виконавчий лист, на підставі якого 14 березня 2018 року приватний виконавець Яцишин А. М. згідно заяви АТ «ОТП Банк» виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1.
14 березня 2018 року постановою приватного виконавця Яцишина А. М. накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_1 .
Під час судового розгляду ОСОБА_1 не зазначала, що має грошові кошти чи інше рухоме чи нерухоме майно для погашення заборгованості на виконання рішення суду.
18 березня 2019 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чайка І.Г. внесла до спеціального розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис, індексний номер 45984769, і здійснила державну реєстрацію прав та їх обтяжень, згідно з укладеним ТОВ «ФК «Інвест Хаус» і ОСОБА_2 договором відступлення права вимоги від 18 березня 2019 року № 317 та договором відступлення права вимоги від 18 березня 2019 року № 316.
19 квітня 2019 року приватним виконавцем Яцишиним А.М. складені заявки на адресу ДП «СЕТАМ» на реалізацію арештованого майна (вказаних квартир), які були призначені на 27 травня 2019 року.
Отже, на час проведення електронних торгів ОСОБА_2 набув право вимоги до ОСОБА_1 , як за кредитним договором № CNL- В00/055/2006 від 18 квітня 2006 року у розмірі 430 737,04 доларів США, так і за договором іпотеки від 20 квітня 2006
року, та був зареєстрованим у встановленому законом порядку, як іпотекодержатель квартир, арешт на які був накладений приватним виконавцем Яцишиним А.М. і які були передані на електронні торги для погашення боргу ОСОБА_1 за зазначеним кредитним договором.
Згідно з протоколами від 27 травня 2019 року № 407854 та № 407856 торги з продажу лотів № 346621 та № 346658 не відбулись, у зв'язку із відсутністю допущених учасників торгів.
Також під час судового розгляду встановлено, що 31 травня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним М.А. було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за номером 435, про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_2 та квартиру АДРЕСА_1 , що належать на праві власності ОСОБА_1 та були передані в іпотеку в забезпечення зобов'язань останньої по кредитному договору № CNL-B00/055/2006 від 18 квітня 2006 року, право вимоги за яким відступлено ОСОБА_2 .
Постановою приватного виконавця Яцишина А. М. від 03 червня 2019 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3 на підставі заяви ОСОБА_2 щодо примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Юдіна М. А. від 31 травня 2019 року та постановою від 03 червня 2019 року об'єднано виконавчі провадження № НОМЕР_1 та № НОМЕР_3 у зведене виконавче провадження НОМЕР_2.
3 червня 2019 року ОСОБА_2 звернувся до приватного виконавця Яцишина А.М. із заявами про видачу йому актів про реалізацію предметів іпотеки (спірних квартир) за початковою ціною перших торгів шляхом заліку його забезпечених вимог.
За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що приватний виконавець Яцишин А.М., складаючи акти від 3 червня 2019 року про реалізацію предмета іпотеки (квартири АДРЕСА_2 та квартири АДРЕСА_1 ), діяв відповідно до положень Закону України «Про іпотеку» та Закону України «Про виконавче провадження».
Доводи апеляційної скарги, що станом на 3 червня 2019 року було відсутнє судове рішення про звернення стягнення на предмети іпотеки, а звернення стягнення на предмети іпотеки відбулося в рамках зведеного виконавчого провадження на підставі виконавчого напису нотаріуса від 31 травня 2019 року, який судовим рішенням визнаний таким, що не підлягає виконанню, не є підставою для задоволення позовних вимог.
Як зазначалося вище, норми Закону України «Про виконавче провадження» дозволяють приватному виконавцю передавати на реалізацію предмет іпотеки в ході примусового виконання рішень судів про стягнення на користь іпотекодержателя заборгованості, яка випливає із забезпечених іпотекою зобов'язань.
Виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним М.А. 31 травня 2019 року №435 про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_2 та на квартиру АДРЕСА_1 , які належать ОСОБА_1 , визнаний таким, що не підлягає виконанню рішенням Печерського районного суду міста Києва від 19 січня 2022 року.
Отже, станом на 3 червня 2019 року виконавчий напис був чинним, а відтак подальше визнання його таким, що не підлягає виконанню, не є підставою для визнання недійсними дій приватного виконавця, які вчиненні на підставі цього виконавчого документа.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12 жовтня 2020 року у справі № 206/4592/17 та підтримана Об'єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 7 листопада 2022 року у справі № 450/4257/20.
Колегія суддів вважає правомірними доводи апеляційної скарги, що суд першої
інстанції, витребувавши у приватного нотаріуса Житарь С.О. завірені копії свідоцтв про придбання майна з прилюдних торгів № 97 та 98 від 5 червня 2019 року, не прийняв дієвих мір для виконання ухвали суду та прийшов до безпідставного висновку про ненадання позивачкою належних доказів у підтвердження позовних вимог про визнання вказаних свідоцтв недійсними.
Разом з цим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про наступне.
За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (постанова Верховного Суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21, постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справа № 582/18/21).
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17).
Видача нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) є передбаченою пунктом 5 частини першої статті 34 Закону України «Про нотаріат» окремою нотаріальною дією, спрямованою на посвідчення відповідного права переможця аукціону, тобто є юридичним оформленням факту, що відбувся на підставі правочину. На відміну від дій із нотаріального посвідчення правочинів, нотаріус, який вчиняє нотаріальну дію з видачі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів, не встановлює дійсні наміри сторін до вчинення правочину, відсутність заперечень щодо кожної з умов правочину, а перевіряє тільки факт набуття права власності на нерухоме майно конкретним набувачем і підтвердження цього права внаслідок проведення прилюдних торгів (близькі за змістом висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 2 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19).
Визнання недійсним свідоцтва як документа, який видав нотаріус для підтвердження права власності переможця аукціону (покупця), не захистить ні інтерес кредитора у поповненні (недопущенні зменшення) ліквідаційної маси боржника, ні такий же інтерес самого боржника. Цей документ не породжує жодного права. Тому позовна вимога про визнання його недійсним не є належним способом захисту (пункти 42, 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2022 року в справі № 914/2618/16).
Належним способом захисту прав і законних інтересів позивача є визнання електронних торгів недійсними, позовні вимоги про визнання недійсним та/або скасування протоколу проведення електронних торгів є неефективним способом захисту порушеного права, оскільки відновлення прав особи, яка оспорює правочин купівлі-продажу продаж майна з електронних торгів, охоплюється вимогою про визнання торгів недійсними (постанова Верховного Суду від 26 квітня 2023 року в справі № 545/264/20).
Зазначені висновки були підтримані Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 4 липня 2023 року у справі № 233/4365/18.
Отже, визнання недійсними актів та свідоцтв про придбання майна з прилюдних торгів є неналежними способами захисту, тому рішення суду першої інстанції в частині вказаних позовних вимог підлягає зміні в мотивувальній частині.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними електронних торгів і представником позивачки рішення суду в цій частині не
оскаржується, тому відповідно до положень частини 1 статті 367 ЦПК України апеляційних суд не має правових підстав для його перегляду.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яке полягало у тому, що після виходу суду з нарадчої кімнати головуючим суддею не було проголошено судового рішення, колегія суддів зазначає про наступне.
Згідно частин 1 та 2 статті 259 ЦПК України, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.
Частина 1 статті 268 ЦПК України передбачає, що рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення суду.
Частиною 4 статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Відповідно до протоколу судового засідання від 21 лютого 2023 року, після проведення судових дебатів суд видалився до нарадної кімнати. Протокол судового засідання не містить відомостей про проголошення судом рішення після виходу з нарадчої кімнати, а в матеріалах справи наявний повний текст рішення суду, який датований 21 лютого 2023 року.
Частиною 2 статті 376 ЦПК України передбачено, що порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Апеляційна скарга не містить доводів, що не проголошення судом рішення публічно, призвело до неправильного вирішення справи.
Згідно частини 3 статті 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: 1) справу розглянуто неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою; 3) справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою; 4) суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі; 5) судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у рішенні; 6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу; 7) суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
Отже, не проголошення судового рішення судом після виходу із нарадчої кімнати публічно не є обов'язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення апеляційним судом, як про це зазначається у апеляційній скарзі.
Частина 1 статті 376 ЦПК України передбачає, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду
першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд першої інстанції при вирішенні позовних вимог про визнання недійсними актів та свідоцтв про придбання майна з прилюдних торгів, неправильно застосував норми матеріального права, однак прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для задоволення цих позовних вимог, тому рішення суду в цій частині підлягає зміні у мотивувальній частині.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 381- 383 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Філатової Тетяни Миколаївни задовольнити частково.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 21 лютого 2023 року в частині вирішення позовних вимог про визнання недійсним акту від 3 червня 2019 року реалізації предмету іпотеки, а саме: квартири АДРЕСА_2 ; визнання недійсним свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів № 98 від 5 червня 2019 року, видане приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Житарь С.О.; визнання недійсним акту від 3 червня 2019 року реалізації предмету іпотеки, а саме: квартири АДРЕСА_1 ; визнання недійсним свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів № 97 від 5 червня 2019 року, видане приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Житарь С.О., змінити, виклавши мотивувальну частину рішення суду в редакції цієї постанови.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 20 грудня 2024 року.
Суддя-доповідач І.М. Рейнарт
Судді Г.М. Кирилюк
Т.І. Ящук