23 грудня 2024 року Чернігів Справа № 620/13229/24
Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Житняк Л.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 23.03.2024 №254150029489 про відмову в призначенні пенсії;
зобов'язати відповідача зарахувати позивачу до пільгового та страхового стажу повністю періоди роботи з 29.09.1987 по 18.01.1988, з 22.02.1988 по 06.05.2004, з 01.08.2013 по 31.12.2013, з 01.04.2014 по 25.12.2014, з 12.01.2015 по 25.12.2015, з 11.01.2016 по 01.04.2016, 10.06.2016 по 16.09.2016, з 02.05.2018 по 31.08.2020, з 05.05.2021 по 08.11.2021, з 11.11.2021 по 19.11.2021, з 13.12.2021 по 05.01.2022, з 11.01.2022 по 09.09.2022, з 22.09.2022 по 25.03.2024 та повторно розглянути заяву позивача від 15.03.2014 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду в даній справі.
Позов мотивовано тим, що трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про роботу у спірні періоди на посаді «електрогазозварника», а тому останні мають бути зараховані до страхового та пільгового стажу.
Суд ухвалою від 10.10.2024 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області було подано відзив на позов, в якому останній позовні вимоги не визнав, просив в їх задоволенні відмовити. Зазначив, що згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу на позивача за період з 06.07.2000 по 06.05.2004 відсутні відомості про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду, а тому підстав для врахування спірного періоду під час обчислення стажу роботи немає. Також до пільгового стажу роботи не зараховано період роботи з 22.08.1988 по 06.05.2004 рр., оскільки не надано пільгової довідки, яка передбачена додатком № 5 порядку № 637, та відсутнє рішення Комісії з питань підтвердження стажу на посадах, що дають право на призначення пенсій на пільгових умовах.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.
Позивач 15.03.2024 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області із заявою про призначення пенсії за віком за Списком № 2, яка, за принципом екстериторіальності, була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області.
За наслідками розгляду заяви та наданих документів 25.03.2024 Головним управлінням винесено рішення № 254150029489 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до ст.114 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу 12 років 6 місяців та страхового стажу 30 років.
Відповідно до рішення від 23.03.2024 №254150029489 страховий стаж позивача становить 20 років 09 місяців, пільговий стаж відсутній.
За результатами розгляду документів до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 06.07.2000 по 31.10.2000, з 01.01.2001 по 31.01.2001, з 01.05.2001 по 31.05.2001 та з 01.08.2001 по 06.05.2004, оскільки відсутня інформація згідно даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
До пільгового стажу роботи не зараховано період роботи з 22.08.1988 по 06.05.2004, оскільки не надано пільгової довідки та відсутнє рішення Комісії з питань підтвердження стажу на посадах, що дають право на призначення пенсій на пільгових умовах.
Вважаючи рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку зазначеним обставинам, суд зазначає про таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Закон №1058-IV).
Згідно з преамбулою Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» цей Закон розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Згідно з частиною 1 статті 8 вказаного Закону, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Згідно з частинами першою, другою статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до ст.1 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
За приписами п.2 Розділу XV. Перехідні положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» Пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт; професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України від 05.11.1991 №1788 «Про пенсійне забезпечення», на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Аналогічна норма міститься і в положеннях ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
На підставі пункту 2 частини 2 статті 114 Закону №1058 на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців у чоловіків і не менше 24 років 6 місяців у жінок.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.
Так, статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з пунктом 20 вказаної постанови, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
З системного аналізу наведених норм судом зроблено висновок про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.
Згідно з записами трудової книжки серії НОМЕР_1 , у період з 22.08.1988 по 06.05.2004 позивач працював з на посаді електрогазозварника.
Так, порядок застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах затверджено наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за №1451/11731 (далі - Порядок №383).
Відповідно до пункту 3 Порядку №383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Отже, однією із умов зарахування до пільгового стажу певного періоду роботи на відповідній посаді або за професією є включення цієї посади або професії до Списків, що діяли в період такої роботи.
Списком №2 розділу ХХХІІ «Загальні професії», затвердженому постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173 передбачено посади газозварники та їх підручні та електрозварники та їх підручні.
Також, відповідно до Списків №2 розділу ХХХІІ «Загальні професії», затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 26.01.1991 №10 (код 23200000-19756), від 11.03.1994 №162 (код 23200000-19756) передбачено посаду електрогазозварника, зайнятого на різанні і ручному зварюванні, на напівавтоматичних машинах, а також на автоматичних машинах із застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки.
Аналогічні відомості містяться і в Списках № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року № 36 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» та постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 року № 461 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах».
Як вбачається з оскаржуваного рішення, підставою для відмови у зарахуванні до пільгового стажу слугувало ненадання пільгової довідки та відсутність рішення Комісії з питань підтвердження стажу на посадах, що дають право на призначення пенсій на пільгових умовах.
Позаяк, спірний період роботи позивача на посаді, віднесеній до Списку №2 підтверджується записами трудової книжки.
Крім того, відповідно до висновку щодо підтвердження права на пенсію на пільгових умовах від 14.07.2003 Головного управління праці та соціального захисту населення, який надано з метою пред'явлення до органів Пенсійного фонду та який надавався відповідачу, експертизою матеріалів, наданих підприємством, було встановлено, що первинна атестація робочих місь проведена у відповідності з Порядком преведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 №442 та Методичними рекомендаціями, затвердженими постановою Міністерства праці України та Головного державного санітарного лікаря України від 01.09.1992 №41 та іншими нормативними документами з цього питання. Право на пільгове пенсійне забезпечення працівникам Чернігівського акціонерного спеціалізованого РБУ №3 ЗАТ «Чернігівоблбуд» у відповідності з наказом по підприємству від 20.06.1997 №24-К за результатами атестації робочих місць за умовами праці за професіями по Списку №2 розділ ХХУІІ «Будівництво, реконструкція, технічне переоснащення, реставрація та ремонт будівель, споруд і інших об'єктів» - виконавцям робіт, код професії 2290000б-24441 та розділ ХХХІІІ «Загальні професії» - електрогазозварникам, зайнятим на різанні і ручному зварюванні, код професії 2320000-19756, газорізальникам, код професії 23200000-11618 підтверджено на термін до проведення чергової атестації.
Окрім цього, суд зазначає, що атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 №442 (далі - Порядок №442) та Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими Міністерством праці України від 01.09.1992 №41.
Пунктами 8 та 9 Порядку №442 встановлено, що відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінсоцполітики разом з МОЗ. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Зміст наведених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.
При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку №2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку №442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов'язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.
Так, на працівника, зайнятого на роботах із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
Отже, особи, які зайняті на роботах з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці за Списком №2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця та/чи порушено норми законодавства при її проведенні, у тому числі, але не виключно, оформленні документів щодо неї, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком №2.
Аналогічні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а.
Враховуючи наведене, відповідач протиправно не врахував період роботи позивача з 22.08.1988 по 06.05.2004 до пільгового стажу за Списком №2.
Щодо незарахування періоду роботи з 06.07.2000 по 31.10.2000, з 01.01.2001 по 31.01.2001, з 01.05.2001 по 31.05.2001 та з 01.08.2001 по 06.05.2004 через відсутність інформації згідно даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, суд зазначає про таке.
На виконання Указу Президента України від 04.05.1998 №401 «Про заходи щодо впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі обов'язкового державного пенсійного страхування» Пенсійним фондом України було забезпечено поетапне впровадження починаючи з 1998 року автоматизованого персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 №794 починаючи з 01.07.2002 обчислення пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» здійснюється із заробітку особи за період роботи після 01.07.2000 за даними системи персоніфікованого обліку.
Статтею 21 Закону №1058 передбачено, що персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування є складовою частиною Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, порядок ведення якого встановлюється Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Відповідно до статті 24 Закону №1058 передбачено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною 2 вказаної статті передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відомості, що містяться в системі персоніфікованого обліку, формуються на підставі звітів, поданих страхувальником, та згідно інформації про сплату страхових внесків.
З огляду на обов'язок страхувальника подавати відповідну інформацію про сплату страхових внесків, суд наголошує, що позивач не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення цього періоду роботи до страхового стажу за порушення, вчинене його роботодавцем.
З урахуванням наведеного, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 23.03.2024 №254150029489 є протиправним та підлягає скасуванню.
При цьому, суд звертає увагу позивача, що відповідачем в рішенні від 23.03.2024 №254150029489 не заперечується право позивача на включення до відповідного стажу періодів роботи з 29.09.1987 по 18.01.1988, з 01.08.2013 по 31.12.2013, з 01.04.2014 по 25.12.2014, з 12.01.2015 по 25.12.2015, з 11.01.2016 по 01.04.2016, 10.06.2016 по 16.09.2016, з 02.05.2018 по 31.08.2020, з 05.05.2021 по 08.11.2021, з 11.11.2021 по 19.11.2021, з 13.12.2021 по 05.01.2022, з 11.01.2022 по 09.09.2022, з 22.09.2022 по 25.03.2024 і спірним є виключно період з 22.08.1988 по 06.05.2004.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
У відповідності до вимог ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають стягненню 605,60 грн судових витрат, відповідно до частини задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 23.03.2024 №254150029489.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.03.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та прийняти рішення, з урахуванням висновків суду.
В решті позову відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 605,60 грн (шістсот п'ять гривень 60 коп.) судових витрат, відповідно до частини задоволених вимог.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції.
Позивач - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, Одеська обл., Одеський р-н, 65012, код ЄДРПОУ 20987385).
Повне рішення суду складено 23.12.2024.
Суддя Л.О. Житняк