Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
23 грудня 2024 року № 520/10972/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Полях Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся представник позивача з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я внаслідок поранення, що пов'язано із захистом Батьківщини в періоди 04.09.2022; з 07.09.2022 по 14.09.2022; з 16.09.2022 по 01.10.2022;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я внаслідок поранення, що пов'язано із захистом Батьківщини в період 04.09.2022; з 07.09.2022 по 14.09.2022; з 16.09.2022 по 01.10.2022.
В обґрунтування позову зазначено, що бездіяльність відповідача, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я внаслідок поранення, що пов'язано із захистом Батьківщини в періоди 04.09.2022; з 07.09.2022 по 14.09.2022; з 16.09.2022 по 01.10.2022; є протиправною.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.
Сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі.
Відповідач правом на подання відзиву на адміністративний позов не скористався.
Керуючись приписами ст. 171, 257, 262 КАС України, суд зазначає, що розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З огляду на вказане вище, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи згідно із приписами ст. 258 КАС України, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині, що підтверджується записом у військовому квитку серії НОМЕР_3 .
Позивач зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 06.04.2022 №26, виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 22.08.2023 №236.
04.09.2022 солдат ОСОБА_1 внаслідок безпосередньої участі у бойових діях отримав поранення. Діагноз: вогнепальне осколкове сліпе поранення лівої поперекової ділянки проникаюче в паранефральний простір з наявністю металевого осколку в паранефральпій клітковині (04.09.2022 р). За обставин: отримав поранення 04 вересня 2022 року па бойових позиціях в районі н.п, Одноробівка внаслідок артилерійського обстрілу. Поранення отримано під час виконання обов'язків військової служби та не пов'язано з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення і не с наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Поранення військовослужбовця пов'язано з виконанням обов'язків військової служби по захисту Батьківщини та незалежності, суверенітету' та територіальної цілісності України, перебуваючи в районі ведення бойових дій. Підстава: акт розслідування від “03» жовтня 2022 року, проведеного згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_2 від “ 10» вересня 2022 року за № 237.
Вказані обставини підтверджуються довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) військової частини НОМЕР_2 від 19.12.2022 №2126.
В адміністративному позові позивач посилається на те, що у зв'язку з отриманням бойового поранення (04.09.2022) ОСОБА_1 проходив довготривале лікування та перебував на стаціонарному лікуванні, в закладах охорони здоров'я.
Відповідно до виписки від 04.09.2022 року перебував на стаціонарному лікуванні з 04.09.2022 року по 04.09.2022 рік.
Відповідно до виписки №5028 перебував на стаціонарному лікуванні з 07.09.2022 року по 14.09.2022 рік.
Відповідно до виписки від 01.10.2022 року перебував на стаціонарному лікуванні з 16.09.2022 року по 01.10.2022 рік.
Відповідно до витягу з протоколу засідання 12 Регіональної військово-лікарської комісії №680 від 24 березня 2023 року поранення пов'язане із захистом Батьківщини.
Відтак, у зв'язку з отриманням бойового поранення пов'язаного із захистом Батьківщини, позивач вважає, що набув право на отримання додаткової винагороди, у розмірі до 100 000 грн, відповідно до пункту 1 Постанови КМУ № 168 від 28.02.2022 р., за періоди стаціонарного лікування.
19.03.2024 р. в інтересах позивача було направлено заяву до відповідача щодо проведення виплати додаткової винагороди, у розмірі до 100 000 грн, відповідно до пункту 1 Постанови КМУ № 168 від 28.02.2022 р., за періоди стаціонарного лікування.
Проте, відповідачем не здійснено виплату додаткової винагороди позивачу.
Позивач зазначає, що підтверджуючі документи щодо проходження лікування в лікувальних закладах, були надані на адресу відповідача разом із заявою представника позивача, станом на день звернення до суду із даним позовом відповідачем не вжито заходів щодо добровільного нарахування та виплати додаткової винагороди, а тому - позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування йому 100 000 грн додаткової винагороди за перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини в періоди: 04.09.2022; з 07.09.2022 по 14.09.2022; з 16.09.2022 по 01.10.2022.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно з ст.1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII), соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч.2 ст.1-2 Закону №2011-ХІІ, у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно з ч.4 ст.9 Закону № 2011-ХІІ, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168), встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Абзацем 4 п.1 Постанови №168 встановлено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включаються особи, зазначені у цьому пункті, у тому числі ті, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
З аналізу наведених норм Постанови №168 вбачається встановлення лише двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100 000 гривень винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, а саме: пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивач 04.09.2022 внаслідок безпосередньої участі у бойових діях отримав поранення, що підтверджується довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) військової частини НОМЕР_2 від 19.12.2022 №2126.
Відповідно до виписки від 04.09.2022 року перебував на стаціонарному лікуванні з 04.09.2022 року по 04.09.2022 рік.
Відповідно до виписки №5028 перебував на стаціонарному лікуванні з 07.09.2022 року по 14.09.2022 рік.
Відповідно до виписки від 01.10.2022 року перебував на стаціонарному лікуванні з 16.09.2022 року по 01.10.2022 рік.
Відповідно до витягу з протоколу засідання 12 Регіональної військово-лікарської комісії №680 від 24 березня 2023 року поранення пов'язане із захистом Батьківщини.
Відтак, у зв'язку з отриманням бойового поранення пов'язаного із захистом Батьківщини, позивач набув право на отримання додаткової винагороди, у розмірі до 100 000 грн, відповідно до пункту 1 Постанови КМУ № 168 від 28.02.2022 р., за періоди стаціонарного лікування.
Доказів на підтвердження виплати відповідачем додаткової винагороди позивачу, у розмірі до 100 000 грн, відповідно до пункту 1 Постанови КМУ № 168 від 28.02.2022 р., за періоди стаціонарного лікування, до матеріалів справи не надано.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я внаслідок поранення, що пов'язано із захистом Батьківщини в періоди 04.09.2022; з 07.09.2022 по 14.09.2022; з 16.09.2022 по 01.10.2022; є протиправною, а тому позовні вимоги у вказаній частині підлягають задоволенню.
Щодо вимог адміністративного позову в частині зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я внаслідок поранення, що пов'язано із захистом Батьківщини в період 04.09.2022; з 07.09.2022 по 14.09.2022; з 16.09.2022 по 01.10.2022; суд зазначає наступне.
Перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, суд не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.
Як випливає зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої 11.03.1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, під дискреційним повноваженням суд розуміє таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.
Суд зауважує, що він є правозастосовуючим органом, тобто, не створюючи нових правових норм, не підміняючи собою органи виконавчої та законодавчої влади, на підставі закону у встановленому процесуальним законом порядку вирішує справи.
В постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року за № 13 викладено позицію щодо неможливості суду підміняти собою органи владних повноважень, згідно якої суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
Згідно ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
У статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначається, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Статтею 19 Конвенції передбачено, що для забезпечення дотримання Високими Договірними Сторонами, однією з яких є Україна, їхніх зобов'язань за Конвенцією та протоколами до неї, створюється Європейський суд з прав людини. Він функціонує на постійній основі. Статтею 46 Конвенції передбачено, що Високі Договірні Сторони зобов'язуються виконувати остаточні рішення Суду в будь-яких справах, у яких вони є сторонами.
Згідно із рішеннями Європейського суду з прав людини по справах: "Класс та інші проти Німеччини" від 6 вересня 1978 року, "Фадєєва проти Росії" (Заява № 55723/00), Страсбург, від 9 червня 2005 року, "Кумпене і Мазере проти Румунії" (Заява N 33348/96), Страсбург, від 17 грудня 2004 року - завдання суду при здійсненні його контрольної функції полягає не в тому, щоб підміняти органи влади держави, тобто суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.
Частиною 2 статті 9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч. 2 ст. 5 КАС України, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зважаючи на те, що відповідачем не було розглянуто питання щодо прийняття наказу про призначення позивачу додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я внаслідок поранення, що пов'язано із захистом Батьківщини в період 04.09.2022; з 07.09.2022 по 14.09.2022; з 16.09.2022 по 01.10.2022; то суд дійшов висновку, що вказане питання є дискрецію (вільним розсудом) відповідача по справі, а отже позовні вимоги в зазначеній вище частині не підлягають задоволенню.
В той же час задля належного захисту прав позивача суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача розглянути питання щодо включення в наказ про виплату додаткової грошової винагороди ОСОБА_1 , передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я внаслідок поранення, що пов'язано із захистом Батьківщини в період 04.09.2022; з 07.09.2022 по 14.09.2022; з 16.09.2022 по 01.10.2022, з урахуванням висновків суду.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я внаслідок поранення, що пов'язано із захистом Батьківщини в періоди 04.09.2022; з 07.09.2022 по 14.09.2022; з 16.09.2022 по 01.10.2022.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 Міністерства оборони України розглянути питання щодо включення в наказ про виплату додаткової грошової винагороди ОСОБА_1 , передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я внаслідок поранення, що пов'язано із захистом Батьківщини в період 04.09.2022; з 07.09.2022 по 14.09.2022; з 16.09.2022 по 01.10.2022, з урахуванням висновків суду.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 23 грудня 2024 року.
Суддя Н.А. Полях