Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код: 34390710, тел. 730 42 72
про залишення позовної заяви без розгляду
23 грудня 2024 р. справа № 520/11707/18
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши в порядку загального позовного провадження за процедурою письмового провадження в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду питання про залишення позовної заяви без розгляду по адміністративній справі за позовом Приватного підприємства "РЕМБУДМОНТАЖ- ХХІ" до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 19.07.2018 року № 00000401421, яким підприємству на підставі акта перевірки № 2572/20-40-14-21-07/34755610 від 23.06.2018 року за встановлене порушення п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 293.274,00 грн., в тому числі за основним платежем 195.516,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 97.758,00 грн,
встановив:
Аргументуючи ці вимоги позивач зазначив, що вважає оскаржуване в даній справі податкове повідомлення-рішення таким, що не відповідає приписам чинного законодавства, порушує права та законні інтереси позивача. Зазначає, що актом перевірки не спростовано, що надані платником документи не містять дефектів форми, змісту, підстав походження, котрі б у силу приписів ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», ст. 44 Податкового кодексу України, ст.ст. 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, ст.ст. 207, 208 Господарського кодексу України позбавляли ці документи юридичної сили. Стверджував, що відносно перелічених в акті перевірки договорів відповідачем не реалізовувалась управлінська функція згідно з п.. 20.1.30 ст.20 Податкового кодексу України, позов про визнання договору недійсним або про застосування наслідків нікчемного правочину не подавався, а відтак, зазначені правочини є діючими. Окремо позивач наголошував на визнаній в акті обставині реєстрації виписаних контрагентами податкових накладних в ЄРПН, що неможливо без одержання уповноваженими службовими чи посадовими особами платника податків електронного цифрового підпису, укладання договору про визнання електронних документів та невжиття податковою інспекцією будь-яких заходів з припинення дії згаданого договору.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.04.2019р. у справі №520/11707/18 було визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області № 00000401421 від 19.07.2018 року в частині нарахування ПП «РЕМБУДМОНТАЖ-ХХІ» податкового зобов'язання з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «ХСК СТЕНДПРО» (податковий номер 40945614), ТОВ «КРОН ЖТФ» (податковий номер 41311559), ТОВ «ЖФ ГРІНВІЧ» (податковий номер 4131186), ТОВ «ЕКОСТ ПРОМ» (податковий номер 41086545) на суму 58.927,86 грн. та, відповідно, зменшення суми штрафних санкцій на суму 29.463,93 грн.; позов у решті вимог було залишено без задоволення.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції ПП «РЕМБУДМОНТАЖ-ХХІ» по взаємовідносинам з ТОВ «ХСК СТЕНДПРО», ТОВ «КРОН ЖТФ», ТОВ «ЖФ ГРІНВІЧ», ТОВ «ЕКОСТ ПРОМ» підтверджуються належними первинними документами.
Відмовляючи у задоволені позовних вимог в частині суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції позивача з контрагентами ТОВ "Компанія Крат", ТОВ "Евантес Компані", ДП "СДІ - Україна" не мають реального характеру господарських відносин.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 01.08.2019р. у справі №520/11707/18 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.04.2019 у справі №520/11707/18 було залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 17.08.2024р. у справі №520/11707/18 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.04.2019 у справі №520/11707/18 та постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 01.08.2019р. у справі №520/11707/18 були скасовані в частині відмови у задоволенні позову (тобто в частині епізодів самостійного визначення контролюючим органом грошового зобов"язання платника податків за епізодами взаємовідносин з ТОВ "Компанія Крат", ТОВ "Евантес Компані", ДП "СДІ - Україна" та справу №520/11707/18 у цій частині направлено на новий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями дану справу 26.07.2024р. передано до провадження судді Сліденка А.В.
Ухвалою суду від 30.07.2024р. по даній справі було прийнято справу до провадження; постановлено здійснювати розгляд та вирішення справи одноособовим складом суду у порядку загального позовного провадження; призначено підготовче судове засідання на 22.08.2024р.; зобов"язано сторони подати до суду докази на виконання вказівок постанови Верховного Суду від 17.08.2024р. у справі №520/11707/18; зобов'язано позивача подати до суду детальне письмове правове та документальне обґрунтування з приводу обставин ділової мети, укладення правочинів, виконання правочинів, реального руху активів, відсутності наміру на безпідставне отримання податкової вигоди у розрізі кожного окремого контрагента із посиланням на порядковий номер тому справи та порядковий номер аркушу справи, де знаходиться кожен наданий по справі письмовий доказ; зобов"язано відповідача подати до суду детальне письмове правове та документальне обґрунтування з приводу поепізодного розрахунку відносно кожного конкретного епізоду податкового правопорушення у зносинах із кожним конкретним контрагентом позивача стосовно суми обчисленого контролюючим органом основного зобов"язання з податку, суми обчисленого контролюючим органом штрафу та податкового повідомлення - рішення, до структури якого були включені донараховані за кожним конкретним епізодом податкового правопорушення арифметичні значення заниженого податку та арифметичне значення нарахованого штрафу; зобов"язано відповідача подати до суду детальне письмове правове та документальне обґрунтування з приводу фізичної можливості виокремлення із визначених оскарженими податковими повідомленнями - рішеннями сум донарахованого податку та застосованого штрафу у розрізі кожного окремого епізоду податкового правопорушення у взаємовідносинах із кожним окремим контрагентом позивача; зобов"язано сторони у разі іншого предмету правочинів за епізодами зносин з ТОВ "Компанія Крат", ТОВ "Евантес Компані", ДП "СДІ - Україна" ніж придбання товару - подати витребувані судом письмові пояснення з урахуванням змісту дійсних домовленості та обставин виконання господарських зобов'язань.
У судове засідання, призначене на 22.08.2024р. позивач не з'явився, хоча про дату, час та місце проведення був повідомлений своєчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи, витребувані судом докази до суду не надав.
У зв'язку із неявкою позивача та неподанням до суду витребуваних доказів протокольною ухвалою від 22.08.2024р. розгляд справи було відкладено на 16.09.2024р. об 11:00 год.
У судове засідання, призначене на 16.09.2024р. позивач втруге не з'явився, хоча про дату, час та місце проведення був повідомлений своєчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи, витребувані судом доказі до суду не надав, причин неможливості неподання витребуваних судом доказів не повідомив.
Ухвалою суду від 16.09.2024р. було витребувано у позивача - Приватного підприємства "РЕМБУДМОНТАЖ- ХХІ": докази на виконання вказівок постанови Верховного Суду від 17.08.2024р. у справі №520/11707/18; докази про обставини: місцезнаходження контрагентів, співвідношення адреси місцезнаходження контрагентів з адресою передачі товарів (виконання робіт, надання послуг), пошуку контрагентів, історії зносин з контрагентами, ділової мети, укладення правочинів, виконання правочинів, реального руху активів, власних фінансових, виробничих та технологічних ресурсів позивача, власних фінансових, виробничих та технологічних ресурсів контрагентів позивача, об"єктивної здатності забезпечити реальне виконання господарських зобов"язань з урахуванням факторів: обсягу товарів (робіт, послуг), часу виконання робіт (послуг), співвідношення події отримання позивачем Товарів (результатів робіт (послуг) від контрагента - постачальника із подією передачі позивачем товарів (результатів робіт (послуг) контрагенту - покупцю; виконання зобов"язань з оплати вартості товарів (робіт, послуг), відсутності наміру на безпідставне отримання податкової вигоди у розрізі кожного окремого контрагента. У зв'язку з повторною неявкою позивача призначено нове судове засідання на 03.10.2024р. об 11:00 год.
У судове засідання, призначене на 03.10.2024р. позивач втретє не з'явився, хоча про дату, час та місце проведення був повідомлений своєчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи, витребувані судом докази до суду не надав.
У зв'язку із неявкою позивача та неподанням до суду витребуваних доказів розгляд справи було відкладено на 31.10.2024р. об 11:00 год.
У судове засідання, призначене на 31.10.2024р., позивач вчетверте не з'явився, хоча про дату, час та місце проведення був повідомлений своєчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи, витребувані судом докази до суду не надав.
У зв'язку із неявкою позивача та неподанням до суду витребуваних доказів ухвалою суду від 31.10.2024р. розгляд справи було відкладено на 25.11.2024р. об 11:00 год.
У судове засідання, призначене на 25.11.2024р., позивач вп'яте не з'явився, хоча про дату, час та місце проведення був повідомлений своєчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи, витребувані судом докази до суду не надав.
У зв'язку із неявкою позивача та неподанням до суду витребуваних доказів ухвалою суду від 25.11.2024р. розгляд справи було відкладено на 23.12.2024р. о 10:00 год.; причини неявки позивача до судових засідань 22.08.2024р., 16.09.2024р., 03.10.2024р., 31.10.2024р., 25.11.2024р. - визнано неповажними; повторно витребувано докази.
У судове засідання, призначене на 23.12.2024р., позивач вшосте не з'явився, хоча про дату, час та місце проведення був повідомлений своєчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи, витребувані судом докази до суду не надав.
03.10.2024р. від представника відповідача надійшло клопотання про залишення позову без розгляду у зв'язку з невиконанням позивачем вимог ухвал суду про витребування доказів та систематичну неявку у судові засідання по даній справі представника позивача.
Суд, розглядаючи матеріали справи, зазначав, що Верховний Суд у постанові від 17.08.2024р. по справі №520/11707/18, скасовуючи рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2019 року у справі № 520/11707/18 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 19.07.2018 року № 00000401421 та направляючи справу у цій частині на новий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду зазначав, що: "Вирішуючи спір, суд першої інстанції підтримав позицію контролюючого органу, що видані ТОВ "Компанія Крат", ТОВ "Евантес Компані", ДП "СДІ - Україна" документи не можуть вважатися первинними для цілей податкового обліку і посвідчувати факт придбання товарів та послуг, оскільки ці контрагенти за місцем реєстрації відсутні та порушують податкову дисципліну, що встановлено довідкою про результати зустрічної звірки одного із них.
77. Водночас докази, на які послався суд першої інстанції (акт перевірки) є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у цій справі становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкового кредиту платником податку, а контролюючий орган, приймаючи податкове-повідомлення рішення, про скасування якого заявлено позов, виходив із того, що позивач товар та послуги не придбавав. До того ж акт перевірки є основним і єдиним письмовим доказом, в якому зафіксовані порушення платника податків, виявлені при проведенні податкової перевірки, які своє чергою ґрунтуються виключно на відсутності ТОВ "Компанія Крат" за місцем реєстрації та дані про фіктивний характер діяльності контрагента позивача ДП «СДІ-Україна», які обумовлюються неможливістю встановити дійсну кількість працюючих, а також стосуються неподання підприємством відповідної звітності. Інших доказів на підтвердження своїх доводів контролюючий орган суду не надав, а суд першої інстанції відповідно до вимог частин четвертої, п'ятої статті 11 КАС у редакції на час розгляду справи з власної ініціативи не витребував. Разом з тим, доводи та докази, надані позивачем на спростування висновку контролюючого органу про безтоварний характер операцій Товариства, з урахуванням сутності заперечень відповідача проти позову судом не досліджувалися з дотриманням вимог статті 90 КАС у редакції на час розгляду справи, внаслідок чого у порушення вимог статті 242 ''Законність і обґрунтованість судового рішення'' КАС суд неповно встановив фактичні обставини справи.
78. Підтримуючи позицію контролюючого органу про безтоварний характер господарських операцій позивача в частині взаємовідносин із ТОВ "Компанія Крат", ТОВ "Евантес Компані", ДП "СДІ - Україна", суди попередніх інстанцій визнавали недостатніми надані позивачем первинні документи на підтвердження реальності операцій із цим контрагентом, зважаючи на недоліки їх змісту стосовно деталізації інформації щодо змісту та обсягу послуг, та відсутності інших доказів, що підтверджують використання позивачем таких послуг у власній господарській діяльності.
79. Однак, твердження суду про те, що надані позивачем документи не підтверджують обставини реальності господарських операцій із ТОВ "Компанія Крат", ТОВ "Евантес Компані", ДП "СДІ - Україна" є необґрунтованим, оскільки зроблено без посилання на конкретні документи, що були надані позивачем та долучені до матеріалів справи, які на думку суду не мають всі обов'язкові реквізити первинних документів, передбачені частиною другою статті 9 Закону №996-XIV, а позивач у касаційній скарзі наголошує, що суд проігнорував надані ним докази (документи), пояснення, що у своїй сукупності підтверджують реальність операцій.
80. Зазначеним обставинам та доводам відповідача суд першої інстанції оцінки не надав. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення в апеляційному порядку, обмежився цитуванням норм податкового законодавства, посиланням на практику Верховного Суду, без надання оцінки доводам апеляційної скарги позивача, без дослідження і оцінки письмових доказів.
81. Тобто, суди не дослідили сукупність доказів, необхідних для доведення реальності та правомірності укладення й виконання угод, з якими пов'язане нарахування податкового зобов'язання, обставини справи встановлено неповно, вимоги процесуального законодавства щодо безпосереднього, всебічного, повного та об'єктивного дослідження доказів виконано не було.
82. Для правильного вирішення спору судам необхідно з'ясувати характер та зміст операцій, які стали підставою для виникнення у позивача права на формування даних податкового обліку; дослідити первинні документи, встановити відповідність критерію повноти та достовірності представлення інформації про юридичний факт, що дозволить встановити дійсний рух активів у процесі виконання господарської операції; встановити, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв'язки між позивачем та його контрагентами, перевірити наявність у Товариства ділової мети під час здійснення відповідних господарських операцій та відповідно до встановлених обставин зробити мотивований висновок.
83. Крім цього, судами першої та апеляційної інстанцій не враховано позицію Верховного Суду України, що про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу про наявність таких обставин, як: неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, господарської діяльності у зв'язку з відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність документів обліку.
84. Проте первинні документи, на підставі яких сформовано дані податкового обліку, підлягають оцінці з урахуванням всіх обставин, в тому числі, й обставин щодо характеру діяльності постачальника. Лише сукупність обставин може свідчити на користь або проти висновку щодо фактичного проведення господарських операцій.
86. Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що у цій справі дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті. Для встановлення правильності відображення у податковому обліку господарських операцій платника податку судам слід з'ясувати реальність задекларованих господарських операцій; встановити наявність ділової мети у розглядуваних операціях; визначити об'єктивний зміст вчинених операцій у порівнянні із задекларованим; підтвердити або спростувати добросовісність позивача, у зв'язку з тим, що його контрагенти мають дефекти правового статусу, оцінити дотримання учасниками господарської операції норм податкового законодавства щодо змісту та наслідків для податкового обліку відповідної операції."
З огляду на предмет та підстави виникнення даного спору та висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 17.08.2024р. у справі №520/11707/18, суд неодноразово витребовував у позивача докази, необхідні для вирішення спору.
На виконання ухвали суду від 30.07.2024р., від 16.09.2024р., від 25.11.2024р. витребуваних судом доказів позивач до суду не подав, причин неподання не повідомив.
Суд зазначає, що відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 124 Кодексу адміністративного судочинства України, судовий виклик або судове повідомлення учасників справи, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів здійснюється за відсутності в особи офіційної електронної адреси - шляхом надсилання повістки рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою), кур'єром із зворотною розпискою за адресами, вказаними цими особами, або шляхом надсилання тексту повістки в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу.
Відповідно до частин третьої, десятої, одинадцятої статті 126 КАС України повістка повинна бути вручена не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, крім випадку, коли повістка вручається безпосередньо в суді. Вручення повістки представнику учасника справи вважається також врученням повістки і цій особі. Розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином (частина 11 статті 126 КАС України).
Відповідно до частини першої статті 127 КАС України часом вручення повістки вважається, зокрема: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Частина перша статті 131 КАС України визначає, що учасники судового процесу зобов'язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адреси повістка надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Суд зауважує, що судові повістки направлялись на адресу, зазначену позивачем у позові, жодних заяв від позивача у разі зміни його адреси на виконання приписів ст. 131 КАС України не надходило.
Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено статтею 205 КАС України. Частина п'ята цієї статті передбачає, що в разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи. Якщо відповідач наполягає на розгляді справи по суті, справа розглядається на підставі наявних у ній доказів. До позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, положення цієї частини застосовуються лише у разі повторної неявки.
Наведена норма кореспондується із пунктом 4 частини першої статті 240 КАС України, відповідно до якої позов залишається судом без розгляду, якщо позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб'єктом владних повноважень) у підготовче засідання чи у судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.
Аналіз зазначених норм вказує, що підставами для залишення позовної заяви без розгляду є: саме повторне неприбуття позивача (якщо він не є суб'єктом владних повноважень) у судове засідання без поважних причин або неповідомлення про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, а також якщо відповідач не наполягає на розгляді справи по суті.
Загальнообов'язкові процесуальні правила статті 205 КАС України є певною формою реалізації гарантій особи (кожного) на звернення до суду за захистом свого порушеного права чи обмеження свобод. У них презюмується, що кожен, хто звертається до суду за захистом свого права, відповідно до принципів верховенство права, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, гласності і відкритості судового процесу, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі буде активним учасником судового провадження, зможе безпосередньо чи опосередковано через свого представника отримати судовий захист свого права.
Правила цієї статті встановлюють умови та підстави, спрямовані на те, щоб учасники судового процесу й зокрема суд, не могли свавільно обмежити право особи на судовий розгляд справи по суті заявлених вимог через ухвалення будь-якого виду судового рішення, що припинить провадження у справі. Водночас правила цієї статті встановлюють наслідки та умови, які можуть настати для особи, яка не дотримується правил (процесу) судового провадження.
Частина п'ята статті 205 КАС України сконструйована таким чином, що дає суду можливість не розглядати позовну заяву особи і повернути її без розгляду, що має вигляд застосування до особи, яка ініціювала позовне провадження, своєрідної форми відповідальності за дії, пов'язані з неявкою на засідання суду.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2023 у справі № 9901/221/21, від 10.10.2024р. у справі № 990/147/23.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч.1, ч.2 ст. 193 Кодексу адміністративного судочинства України, суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.
З метою дисциплінування та виключення випадків умисного затягування розгляду справи стаття встановлює негативні для учасників судового розгляду наслідки у разі неприбуття у судове засідання через безвідповідальне ставлення до справи.
Відповідно до частини 2 статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Згідно пункту 4 частини 1 статті 205 вказаного Кодексу суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб'єктом владних повноважень) у підготовче засідання чи у судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.
Як свідчать матеріали справи, справа призначалась в судове засідання шість разів, сторони належним чином були повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи, при цьому позивач в судові засідання жодного разу не прибув, заяви про розгляд справи без його участі до суду не надавав.
Отже, поведінка позивача у даній справі у формі неявки в судові засідання жодним чином не свідчить про зацікавленість особи в розгляді даної справи.
Крім цього, суд звертає увагу на те, що позивач, маючи вдосталь часу між датами судових засідань (приблизно по місяцю), за весь цей час не виявив інтересу ані до перебігу розгляду цієї справи, ані до заяв по суті спору, які надав відповідач.
Ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов'язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення.
Також, при наданні оцінки наслідкам повторної неявки позивача в судове засідання, суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування положень ст. 205 КАС України, викладені в постанові від 18.12.2019 по справі №9901/949/18, в якій зазначено, зокрема: «Загальнообов'язкові процесуальні правила статті 205 КАС України є свого роду формою реалізації гарантій особи (кожного) на звернення до суду за захистом свого порушеного права чи обмеження свобод. У них іманентно презюмується, що кожен, хто звертається до суду за захистом свого права, відповідно до принципів верховенство права, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, гласності і відкритості судового процесу, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, буде активним учасником судового провадження, зможе безпосередньо чи опосередковано через свого представника отримати судовий захист свого права. Правила цієї статті встановлюють умови та підстави, які спрямовані не те, щоб учасники судового процесу й, зокрема, суд не могли свавільно обмежити право особи на судовий розгляд справи по суті заявлених вимог через ухвалення будь-якого виду судового рішення, що припинить провадження у справі. Водночас правила цієї статті прописують наслідки та умови, які можуть настати для особи, яка не дотримується правил (процесу) судового провадження. Частина п'ята цієї статті сконструйована таким чином, що дає суду можливість не розглядати позовну заяву особи і повернути її без розгляду її автору, що має вигляд застосування до особи, яка ініціювала позовне провадження, своєрідної форми відповідальності за дії, пов'язані з неявкою на засідання суду. Логіка цих норм така, що якщо позивач два і більше разів не з'явився в судове засідання на судові виклики, не повідомив причин неявки й не висловив свою позицію щодо можливості розгляду справи без його участі, не постав перед судом і не переконав його у тому, що відповідач щодо нього чинив протиправно чи незаконно, то тоді такими діями він фактично сигналізує про свою нехіть до спору. Законодавче формулювання частини п'ятої «… якщо неявка перешкоджає розгляду справи» означає, що суд може розглянути позов по суті, однак не зобов'язаний цього робити. Це законодавче формулювання змістовно викладено у вигляді умови, яка в кожному конкретному випадку (правовій ситуації, казусові) повинна оцінюватися окремо в межах відповідних спірних правовідносин, які диктують її застосування.»
Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.07.2024р. у справі №9901/236/21, окрім того зазначено: "До сказаного треба додати, що, ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов'язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення. Доречно зважити також на правову позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справі «Пономарьов проти України», згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження."
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Разом з цим суд зазначає, що у справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі. Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (справи «Олександр Шевченко проти України» 26 квітня 2007 року, справа «Трух проти України» від 14 жовтня 2003 року).
Окрім того, в ухвалі Харківського окружного адміністративного суду від 30.07.2024р. було зобов'язано позивача подати до суду детальне письмове правове та документальне обґрунтування з приводу обставин ділової мети, укладення правочинів, виконання правочинів, реального руху активів, відсутності наміру на безпідставне отримання податкової вигоди у розрізі кожного окремого контрагента із посиланням на порядковий номер тому справи та порядковий номер аркушу справи, де знаходиться кожен наданий по справі письмовий доказ.
Ухвалами Харківського окружного адміністративного суду від 16.09.2024р. та від 25.11.2024р. було витребувано у позивача докази на виконання вказівок постанови Верховного Суду від 17.08.2024р. у справі №520/11707/18; докази про обставини: місцезнаходження контрагентів, співвідношення адреси місцезнаходження контрагентів з адресою передачі товарів (виконання робіт, надання послуг), пошуку контрагентів, історії зносин з контрагентами, ділової мети, укладення правочинів, виконання правочинів, реального руху активів, власних фінансових, виробничих та технологічних ресурсів позивача, власних фінансових, виробничих та технологічних ресурсів контрагентів позивача, об"єктивної здатності забезпечити реальне виконання господарських зобов"язань з урахуванням факторів: обсягу товарів (робіт, послуг), часу виконання робіт (послуг), співвідношення події отримання позивачем Товарів (результатів робіт (послуг) від контрагента - постачальника із подією передачі позивачем товарів (результатів робіт (послуг) контрагенту - покупцю; виконання зобов"язань з оплати вартості товарів (робіт, послуг), відсутності наміру на безпідставне отримання податкової вигоди у розрізі кожного окремого контрагента.
Витребувані судом докази позивачем до суду подані не були.
Разом з тим, відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позивач у визначений судом строк без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору.
З огляду на викладене та враховуючи, що позивач не прибув в судові засідання, призначені на 22.08.2024р., 16.09.2024р., 03.10.2024р., 31.10.2024р., 25.11.2024р. та 23.12.2024р., не повідомив поважних причин неявки, з заявами про розгляд справи за його відсутності до суду не звертався, неявка позивача перешкоджає розгляду справи в частині проведення судового засідання для з'ясування фактичних обставин справи, надання пояснень та обґрунтувань на запитання та заперечення відповідача в межах спірних правовідносин, що створює перешкоди для об'єктивного, повного і всебічного розгляду справи, витребуваних судом доказів, необхідних для вирішення спору не подав, беручи до уваги те, що представник відповідача не наполягав на розгляді справи по суті, а просив суд залишити позов без розгляду, з урахуванням строків розгляду і вирішення адміністративної справи, передбачених положеннями статті 193 КАС України, та враховуючи, що залишення позовної заяви без розгляду не позбавляє позивача права повторного звернення з адміністративним позовом, суд приходить до висновку, що дану позовну заяву належить залишити без розгляду.
Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 2, 4-9, 205, 240-243, 248, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Причини неявки позивача до судових засідань 22.08.2024р., 16.09.2024р., 03.10.2024р., 31.10.2024р., 25.11.2024р. та 23.12.2024р. - визнати неповажними.
Вимоги ухвали суду від 30.07.2024р., від 16.09.2024р., від 25.11.2024р. в частині витребування доказів - визнати невиконаними.
Позов - залишити без розгляду.
Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, тобто протягом 15 днів з дати складення повного судового рішення, а набирає законної сили відповідно до ст. 256 КАС України, тобто негайно після підписання.
Суддя А.В. Сліденко