Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
23 грудня 2024 року № 520/19329/24
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Рубан В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, 7,м. Рівне, 33028, код ЄДРРОУ21084076) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в якому просить суд, урахуванням уточнень:
- скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 від 28 травня 2024 року за №204050007778;
- зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до страхового стажу періоди роботи з 01 вересня 1983 року по 07 липня 2000 року, призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком з 28 травня 2024 року на підставі ЗУ “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Головне управління Пенсійного фонду України у Рівненській області рішенням № 204050007778 від 28.05.2024 року відмовило в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на підставі ЗУ “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в зв'язку з тим, що у позивача відсутній страховий стаж необхідної тривалості. Вказане рішення позивач вважає протиправним.
Представником відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, надано відзив на позов, у якому останній зазначив, що Управління у спірних правовідносинах діяло згідно чинного законодавства, просив в задоволенні позовних вимог відмовити.
Дослідивши долучені до матеріалів справи документи, перевіривши оскаржувані рішення відповідача на відповідність положенням ч.2 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 21.05.2024 року звернувся до територіального органу ПФУ із заявою про призначення пенсії по інвалідності згідно Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З 01.04.2021р. органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсій бек-офісами територіальних органів Фонду в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає пенсіонер. Можливість застосування екстериторіального призначення та перерахунку пенсій передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 р. №25-1 «Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.03.2021 за № 339/35961. За правилами екстериторіальності Головного управління Пенсійного фонду України Пенсійного фонду України в Рівненській області визначене для її розгляду.
Зазначена заява була опрацьована за принципом екстериторіальності Головним управлінням ПФУ в Рівненській області, згідно п.4.2. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058 затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 15.11.2005 р. №22-1.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області № 204050007778 від 28.05.2024 року позивачу відмовлено в призначенні пенсії по інвалідності згідно Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в зв'язку з тим, що у позивача відсутній страховий стаж необхідної тривалості.
Так, зокрема, до страхового стажу не зараховано:
- відповідно трудової книжки НОМЕР_2 від 30.12.1982, період роботи в колгоспі з 01.09.1983 по 07.07.2000, на підставі показань двох свідків, які знали заявника по спільній з ним роботі в колгоспі.
- згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 23.07.1981- ОСОБА_2 , записи про роботу в колгоспі з 23.07.1981 по 15.03.1985 та з 27.12.1989 по 08.02.2000 - внесено з порушенням Інструкції ведення трудових книжок працівників №58 від 29.07.1993, а саме відсутні підстави звільнення зазначених періодів, відомості про відпрацьовані дні та встановлений мінімум в графі 6 трудової книжки внесені з неповною підставою (відсутня назва документа, дата та номер), відсутні відомості про перейменування колгоспу.
Згідно трудової книжки НОМЕР_4 від 01.09.1983, свідка ОСОБА_3 запис про роботу в колгоспі з 01.09.1983 (відсутнє звільнення), з 26.09.1986 по 29.02.2000 також внесено з порушенням Інструкції ведення трудових книжок працівників №58 від 29.07.1993, а саме відсутня підстава звільнення, відомості про відпрацьовані дні та встановлений мінімум в графі 6 трудової книжки внесені з неповною підставою (відсутня назва документу, його номер та дата), відсутні відомості про перейменування колгоспу.
Перевіряючи оскаржуване рішення відповідача на відповідність приписам ч.2 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне.
Принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-1V (надалі за текстом - Закон № 1058).
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Підпунктами 4, 23 частини 1 Європейської соціальної хартії від 03 травня 1996 року, ратифікованої Законом України “Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)» № 137-V 14 вересня 2006 року визначено, що всі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень для них самих та їхніх сімей та кожна особа похилого віку має право на соціальний захист.
Статтею 5 Закону № 1058 передбачено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Виключно цим Законом визначаються коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, види пенсійних виплат, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.
Статтею 24 Закону № 1058 встановлено, що страховий стаж - це період, протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачено страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Згідно з ч. 2, ч. 4 ст. 24 Закону № 1058, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.
Статтею 32 Закону №1058, визначено, що особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією:
Для осіб з інвалідністю II та III груп:
від 24 років до досягнення особою 26 років включно - 2 роки;
від 27 років до досягнення особою 28 років включно - 3 роки;
від 29 років до досягнення особою 31 року включно - 4 роки;
від 32 років до досягнення особою 33 років включно - 5 років;
від 34 років до досягнення особою 35 років включно - 6 років;
від 36 років до досягнення особою 37 років включно - 7 років;
від 38 років до досягнення особою 39 років включно - 8 років;
від 40 років до досягнення особою 42 років включно - 9 років;
від 43 років до досягнення особою 45 років включно - 10 років;
від 46 років до досягнення особою 48 років включно - 11 років;
від 49 років до досягнення особою 51 року включно - 12 років;
від 52 років до досягнення особою 55 років включно - 13 років;
від 56 років до досягнення особою 59 років включно - 14 років.
Особи, яким установлено інвалідність після досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, мають право на пенсію по інвалідності за наявності страхового стажу, зазначеного в абзаці першому частини першої статті 26 цього Закону.
Згідно паспортних даних ОСОБА_1 1962 року народження, на момент звернення позивачу виповнилося 61 рік.
Основною умовою визначення права на пенсію по інвалідності по досягненню 61 років є наявність страхового стажу - 15 років.
Статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 1,2 ст. 24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - па підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно зі статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення», п.п. 1, 2. 27 “Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а в разі відсутності її чи відповідних записів у ній наявність трудового стажу підтверджується в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
02.08.1993 Кабінетом Міністрів України затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №637.
Судом встановлено, що трудові книжки позивача містить записи про спірні період роботи.
Під час розгляду справи на підставі трудових книжок позивача, що позивач працював:
З 01.09.1983 року по 1996 рік робота в колгоспі ім. Кірова Ізюмського району Харківської області на посаді тракториста;
З 1996 по 21.06.1996 року робота на посаді завідуючого МТФ №2;
З 21.06.1998 року по 17.05.1999 переведений на пилораму;
З 17.05.1999 року по 07.07.2000 року переведений слюсарем вбр№2.
Суд зазначає, що розбіжності чи невідповідності даних, які містяться у трудовій книжці, довідці про підтвердження наявного трудового стажу, могли бути перевірені органом, що призначає пенсію, оскільки такий орган має право вимагати від підприємств, установ та організацій надання підтверджуючих документів в порядку ч.3 ст.44 Закону України “ Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Виходячи з вищевикладеного, суд наголошує, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період її роботи на підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відтак, суд приходить до висновку, що відповідач приймаючи рішення про відмову в призначенні пенсії позивачу та не зарахування до стажу роботи періоди роботи з 01 вересня 1983 року по 07 липня 2000 року не врахував всіх обставин, які мають значення для прийняття вказаного рішення, з огляду на що воно є необґрунтованим, отже підлягає скасуванню.
Щодо решти позовних вимог, суд зазначає наступне.
Враховуючи, що відповідачем в даному випадку стаж позивача, який дає право на призначення пенсії не обраховувався, а суд не може перебирати на себе функцій суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта, суд вважає, за необхідне, на підставі ч. 2 ст. 9 КАС України для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача, вийти за межі позовних вимог та задовольнити позовні вимоги шляхом зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.05.2024 року про призначення пенсії та при вирішенні питання зарахувати до його страхового стажу періоди роботи: періоди роботи з 01 вересня 1983 року по 07 липня 2000 року .
Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснити відповідно до вимог статті 139 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 246, 257-263, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, 7,м. Рівне, 33028, код ЄДРРОУ21084076) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 від 28.05.2024 року №204050007778.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України у Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.05.2024 року про призначення пенсії та при вирішенні питання зарахувати до його страхового стажу періоди роботи з 01 вересня 1983 року по 07 липня 2000 року.
В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Рубан В.В.