3/441/1119/2024 441/2560/24
20.12.2024 суддя Городоцького районного суду Львівської області Малахова-Онуфер А.М., розглянувши матеріали, які надійшли з Головного управління Державної податкової служби у Львівській області на
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , директора ТОВ «Трак сервіс Львів», проживаючого на АДРЕСА_1
за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, -
за протоколом №010652 про адміністративне правопорушення серія ГУ ЛВ № 817 від 01.10.2024, ОСОБА_1 , як директор ТОВ «Трак сервіс Львів», що на вул. Львівська, 33 в с. Воля-Бартатівська Львівського району Львівської області, в порушення вимог п. 134.1 ст. 134, п. 139.1 ст. 139, п. 140.5 ст. 140, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 199, п. 199.3 ст. 199 Податкового кодексу України, за 2018, 2019, 2022 та 2023 роки занизив ПДВ на суму 5718702 грн. та за період з вересня 2018 по вересень 2023 - на суму 3873619 грн., чим порушив встановлений законом порядок ведення податкового обліку, що виявлено 01.10.2024 працівниками ГУ ДПС у Львівській області.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, у клопотанні від 12.11.2024 просив провадження у справі на нього за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП мотивуючи в основному тим, що наведені дані в акті перевірки та протоколі не є достатніми та переконливими доказами вчинення інкримінованого йому у вину адміністративного правопорушення, що в протоколі не зазначено суті правопорушення, а саме не вказано, які конкретні порушення ведення податкового обліку допущено ним, як директором ТОВ «Трак сервіс Львів», не зазначено які конкретні дії чи бездіяльність мали місце і полягали у порушенні чи нездійсненні ним передбачених законом правил податкового обліку, що він не погоджується з актом перевірки та висловив свою незгоду з ним, оскаржуючи такий у встановленому законом порядку, інше.
Вивчивши адмінматеріали, оцінивши докази в їх сукупності, доходжу наступного висновку.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
При цьому, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Так, об'єктивною стороною правопорушень, відповідальність за яке настає за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, є відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку.
Із протоколу №010652 про адміністративне правопорушення серія ГУ ЛВ № 817 від 01.10.2024 убачається, що ОСОБА_1 , як директор ТОВ «Трак сервіс Львів», що на вул. Львівська, 33 в с. Воля-Бартатівська Львівського району Львівської області, в порушення вимог п. 134.1 ст. 134, п. 139.1 ст. 139, п. 140.5 ст. 140, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 199, п. 199.3 ст. 199 Податкового кодексу України, за 2018, 2019, 2022 та 2023 роки занизив ПДВ на суму 5718702 грн. та за період з вересня 2018 по вересень 2023 - на суму 3873619 грн., чим порушив встановлений законом порядок ведення податкового обліку, що виявлено 01.10.2024 працівниками ГУ ДПС у Львівській області.
Між тим, у протоколі про адміністративне правопорушення на ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП не розкрито суті вчиненого правопорушення та конкретні дії останнього, як директора ТОВ «Трак сервіс Львів», які призвели до зазначених у цьому протоколі порушень.
Окрім того, ані з протоколу про адміністративне правопорушення на ОСОБА_1 , ані з матеріалів справи не вбачається та не встановлено при розгляді справи в суді, які ж саме дії/бездіяльність вчинені останнім, у чому полягає його вина у вчиненні правопорушення, за яке передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.
Головний державний інспектор ГУ ДПС у Львівській області Підгайна Н.Я., яка склала протокол, обмежилась лише загальними фразами, не зазначивши обставини вчинення особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, суті самого правопорушення (дії або бездіяльність та в чому полягають) з посиланням на норму спеціального Закону.
Протокол про адміністративне правопорушення на ОСОБА_1 не містить викладення об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, із викладом фактичних даних, на основі яких у визначеному законом порядку суд може встановити наявність чи відсутність у діях особи адміністративного правопорушення, його винуватість у вчиненні інкримінованого правопорушення та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому, суд звертає увагу на те, що дані про подію є істотними складовими формулювання обставин правопорушення, що ставляться у вину особі, та є частинами складу адміністративного правопорушення, що, відповідно, підлягає обов'язковому доказуванню.
Обставини, які мали місце і стали підставою для складення протоколу про адміністративне правопорушення, повинні бути достатніми для повного розуміння суті правопорушення.
Конкретність пред'явленого особі складу адміністративного правопорушення забезпечує можливість організувати ефективний захист своїх інтересів та дозволяє суду належним чином перевірити твердження органу, який склав протокол, про вчинення особою адміністративного правопорушення.
Суд не вправі у своїй постанові за підсумками розгляду справи вказувати на ті ознаки правопорушення, в скоєнні яких особа не обвинувачується в протоколі, тобто які не зазначались у протоколі про адміністративне правопорушення, адже у цьому випадку він виходить за межі своєї компетенції.
Разом з тим, протокол про адміністративне правопорушення на ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП містить лише посилання на витяг з акта про результати документальної планової виїзної перевірки від 01.10.2024 № 40797/13-01-07-05/31417137.
Будь-яких інших доказів, окрім витягу з акту перевірки та протоколу про адміністративне правопорушення, матеріали справи не містять.
Проте, наданий суду витяг з акту від 01.10.2024 № 40797/13-01-07-05/31417137 не є беззаперечним доказом наявності вини особи, яка притягається до відповідальності, оскільки у відповідності вимог ч. 1 ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Між тим, суд повинен безпосередньо встановити факт порушення податкового обліку для підтвердження чи спростування наявності в діях особи адміністративного правопорушення.
Відповідно до правової позиції, зазначеної в постанові КАС ВС від 08 вересня 2020 року у справі № П/811/2893/14, висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій працівників податкових органів і самі собою не породжують правових наслідків для платника податків. Податковий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб'єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень про визначення грошових зобов'язань, що приймаються на підставі такого акту, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податків порушень, а оцінка акту перевірки, в тому числі і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту.
Відповідно до п. 54.3 ст. 54 ПК України у випадку, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, окрім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, або завищення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку.
Якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом (п. 54.5 ст. 54 ПК України).
Пунктом 58.1.статті 58 ПК України визначено, що у випадку, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт завищення розміру задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.
При цьому ст. 55-56 ПК України передбачене право адміністративного та судового оскарження такого податкового повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків, у разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання.
Під час процедури адміністративного оскарження обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених цим Кодексом, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладається на контролюючий орган. Обов'язок доведення правомірності нарахування або прийняття будь-якого іншого рішення контролюючим органом у судовому оскарженні встановлюється процесуальним законом (п. 56.4 ст. 56 ПК України).
Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (п.56.18 ст.56 ПК України).
Із аналізу вказаних норм убачається, якщо за результатами податкової перевірки складено акт, який містить висновки про встановлення факту недотримання чинного законодавства при виплаті доходів із джерелом їх походження з України на користь нерезидента, контролюючим органом приймається повідомлення-рішення, у якому ним визначається сума грошового зобов'язання, яке платник податків має право оскаржити.
За результатами перевірки підприємству направлено податкові повідомлення-рішення від 31.10.2024, прийнятих на підставі висновків, сформованих в акті від 01.10.2024 № 40797/13-01-07-05/31417137.
ТОВ «Трак сервіс Львів» не погодилось з висновками податкового органу, викладеними у акті перевірки та податкових повідомленнях-рішеннях, у зв"язку з чим, 08.11.2024 повідомило ГУ ДПС у Львівській області про намір оскаржити такі податкові повідомлення-рішення, у передбаченому законодавством порядку.
Отже, в ході перевірки визначене в такому повідомленні-рішенні порушення ведення податкового обліку може не підтвердитися, а тому за результатами оскарження податкове повідомлення-рішення може бути скасоване.
Якщо, за результатами розгляду вимоги адміністративної скарги не будуть задоволені, ТОВ «Трак сервіс Львів» може оскаржити спірні податкові повідомлення-рішення до суду відповідно до ст. 56 ПК України, відтак наразі підстав для притягнення платника податків за порушення порядку податкового обліку не має.
Тому складення протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.163-1 КУпАП, слід визнати передчасним.
Зі змісту ст. 62 Конституції України вбачається, що ніхто не може бути підданий покаранню інакше як на підставах і в порядку встановлених законом. Особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до вимог чинного адміністративного законодавства, а саме статей 9, 33, 245, 252 КУпАП, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
Ураховуючи вищенаведене, а також оцінивши наявні у справі докази та з'ясувавши усі обставини справи в їх сукупності, доходжу висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
За наведеного, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП,-
провадження у справі про адміністративне правопорушення на ОСОБА_1 закрити в зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів.
С у д д я А.М.Малахова-Онуфер