Справа № 500/6246/24
20 грудня 2024 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Подлісної І.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі відповідач), в якій просить:
- визнати протиправним рішення про відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 19.09.2024 року за номером 7473-7388/3-02/8-1900/24 про здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утриманні судді у відставці згідно поданої заяви з додатками довідок Територіального управління Державної судової адміністрації України у Тернопільській області №№ 79, 80, 81, 82 від 06.09.2024 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити ОСОБА_1 , судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці № 79 від 30 серпня 2024 року, починаючи з 01 січня 2021 року; довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці № 80 від 30 серпня 2024 року, починаючи з 01 січня 2022 року; довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці № 81 від 30 серпня 2024 року, починаючи з 01 січня 2023 року; довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці № 82 від 30 серпня 2024 року, починаючи з 01 січня 2024 року.
В обґрунтування позову вказано, що позивачу видано довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023. Вказує, що він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 19.09.2024 року №7473-7388/З-02/8-1900/24 позивача повідомлено про відсутність правових підстав для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді. Позивач не погоджується з таким рішенням, вважає його протиправним та таким, що порушує його конституційні права на належне соціальне забезпечення.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 21.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (викликом) учасників справи.
Представник Головного управління ПФУ в Тернопільській області подала відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в позові, зазначивши, що статтею 7 Закону України від 09.11.2023 №3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік» передбачено, що у 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу суддів, становить 2102 грн., тобто на рівні 2020 року. Вказана норма не визнана неконституційною, тому підстав для її незастосування у органів Пенсійного фонду України відсутні. Отже зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді з 01.01.2024 не відбулося. Таким чином у Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області відсутні правові підстави для здійснення позивачу перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини та дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , суддя у відставці, 09 квітня 1990 року був обраний суддею Кременецького районного суду у відповідності до рішення першої сесії двадцять першого скликання Тернопільської обласної Ради народних депутатів від 09 квітня 1990 року.
На підставі вказаного рішення начальником управління юстиції Тернопільського облвиконкому виданий наказ № 15-к від 10 квітня 1990 року.
Головою вказаного суду був обраний у відповідності до рішення дванадцятої сесії двадцять першого скликання Тернопільської обласної Ради народних депутатів від 12 лютого 1993 року. На підставі вказаного рішення начальником управління юстиції Тернопільської обласної державної адміністрації був виданий наказ № 10-к від 15 лютого 1993 року і працював головою суду до квітня 2015 року, призначаючись на вказаній посаді Указами Президента України та обираючись зборами суддів.
Постановою Верховної Ради України № 1016-IV від 19 червня 2003 року позивача обрано суддею безстроково.
З квітня 2015 року працював суддею цього ж суду до 22 вересня 2016 року.
05 серпня 2016 року склав та направив у Вищу раду юстиції заяву про вихід у відставку.
У Вищій раді юстиції заява позивача з необхідним пакетом документів отримана 15 серпня 2016 року.
14 вересня 2016 року Вища рада юстиції прийняла рішення № 2120/0/15-16 « Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення його з посади судді Кременецького районного суду Тернопільської області у зв'язку з поданням заяви про відставку ».
22 вересня 2016 року Верховна Рада України прийняла постанову № 1600-VIII про звільнення позивача з посади судді Кременецького районного суду Тернопільської області у зв'язку з поданням заяви про відставку у відповідності до пункту 9 частини 5 статті 126 Конституції України, а також на підставі статей 120, 133, 135 Закону України « Про судоустрій і статус суддів » від 07.07.2010 року № 2453 - VI, яка була оприлюднена 03 жовтня 2016 року.
Крім цього, з 27 квітня 1980 року по 07 травня 1982 року позивач проходив службу в армії тривалістю 2 роки 10 днів, що зараховується йому до стажу судді.
З 01 вересня 1983 року по 01 липня 1987 року навчався в Харківському юридичному інституті, що давало до стажу роботи судді 1 рік 11 місяців.
Також, з 01 серпня 1987 року по 12 квітня 1990 року працював на посаді слідчого Бучацького РВ УМВС Тернопільської області, що додавало йому до стажу роботи судді 2 роки 8 місяців 11 днів.
Загалом, згідно розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, в позивача становить 33 роки 1 місяць 15 днів.
Наказом голови суду від 03 жовтня 2016 року № 55-к позивача відраховано зі штату суду на виконання Постанови Верховної Ради України номер 1600- VIII від 22 вересня 2016 року.
З 04 жовтня 2016 року позивач перебуває на обліку спочатку в Кременецькому об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Тернопільської області, а в подальшому, у зв'язку з реорганізацією Пенсійного фонду, в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області як суддя у відставці Кременецького районного суду Тернопільської області та отримував при виході у відставку щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90% заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді до проведення перерахунку щомісячного довічного утримання судді у відставці у зв'язку із перерахунком, що мав місце на виконання рішення суду від 23 вересня 2020 року у справі № 500/1967/20.
Факт перебування позивача на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області як судді у відставці не оспорюється відповідачем, оскільки ним же і проводились виплати відповідно до довідок ТУ ДСА про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в тому числі й на підставі рішення суду щодо величини відсотку грошового утримання, тому відповідно до статті 77 та 78 Кодексу адміністративного судочинства України, доказуванню не підлягають.
23 вересня 2020 року рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду позовні вимоги були задоволені повністю, визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 29.04.2020 року № 1900-0310-8/5027 про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із заявою поданою 27.03.2020 року.
Цим же рішенням суд зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити позивачу, як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Тернопільській області № 118 від 11.03.2020 року з урахуванням фактично виплачених сум.
19 квітня 2021 року рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду позовні вимоги задоволені частково та визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з розміру 62 % винагороди судді, який працює на відповідній посаді без врахування до стажу, що дає судді право на відставку: строку проходження строкової військової служби, половини строку навчання за денною формою навчання та періоду роботи слідчим.
Цим же рішенням зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 76 % суддівської винагороди з 19.02.2020 року із урахуванням фактично виплачених сум.
Вказаний розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у процентному відношенні до суддівської винагороди, позивач отримує по теперішній час.
Спочатку в 24 грудня 2023 року, а пізніше 25 січня 2024 року позивачем на адресу Територіального управління Державної судової адміністрації направлено заяви про видачу Довідки для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з базового окладу судді місцевого суду станом на 01 січня 2021 року, на 01 січня 2022 року, на 01 січня 2023 року та на 01 січня 2024 року.
На початку січня на адресу позивача надійшла відмова ТУ ДСА у Тернопільській області за номером 03-1093/23 від 26.12.2023 року у видачі довідки для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з мотивацією, що видана довідка про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №118 від 11.03.2020 року залишилась актуальною.
06 лютого 2024 року ТУ ДСА України у Тернопільській області на адресу позивача направило відповідь за № 03-306/24 на заяву від 25 січня 2024 року, що реєструвалась в ТУ ДСА у Тернопільській області 29.01.2024 року, яка отримана ним 09.02.2024 року, якою відмовлено у видачі довідок та зазначено, що правові підстави для видачі довідки для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відсутні, а також, що довідка № 118 від 11.03.2020 року для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді, який займає штатну посаду у місцевому загальному суді є актуальною на даний час, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб 2102 гривні на 2020 рік.
11 липня 2024 року Тернопільським окружним адміністративним судом у справі № 500/3546/24 винесено рішення, яке вступило в законну силу та яким задоволено позовні вимоги та визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Тернопільській області щодо відмови у видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01 січня 2021 року, на 01 січня 2022 року, на 01 січня 2023 року та на 01 січня 2024 року.
Цим же рішенням зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Тернопільській області видати позивачу вказані довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Тернопільській області виконано рішення суду та видано довідки, які 06 вересня 2024 року позивачем подано до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області разом із заявою про здійснення перерахунку та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням фактично виплачених сум на підставі довідок №№ 79, 80, 81, 82 від 30 серпня 2024 року, які видані Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Тернопільській області, оригінали яких приєднано до заяви про здійснення перерахунку та адресовано Головному управлінню Пенсійного фонду України в Тернопільській області.
25 вересня 2024 року позивачем отримана відповідь Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області з якої вбачається, що йому відмовлено у перерахунку з надуманих мотивів, а у підсумку зазначено, що згідно поданих ним довідок, виданих Територіальним управлінням Державної судової України в Тернопільській області на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду у справі № 500/3546/24 для проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці підстав немає.
Також, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області у своєму листі зазначає, що для проведення перерахунку пенсії рекомендують звертатись згідно визначеного Порядку.
З цього приводу варто зазначити, що позивач не звертався до ГУ ПФУ в Тернопільській області за перерахунком пенсії, а подавав заяву та відповідні довідки для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці саме у відповідності до Порядку.
У відповіді на заяву про здійснення перерахунку також зазначено, що цим листом Головне управління Пенсійного фонду доводить до відома те, що позивач має право захищати свої законні інтереси у відповідних державних та судових органах.
Вважаючи таке рішення ГУ ПФУ в Тернопільській області протиправним позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно з частиною першою та третьою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також: у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також: бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий, від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 64 Конституції України гарантовано, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
З 30.09.2016 набрав чинності Закон України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII від 02.09.2016, статтею 142 якого врегульовані питання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Відповідно до частин 1, 2 статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.
Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до ч.3 ст.142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Згідно з ч.ч.4, 5 ст.142 Закону №1402-VIII у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Пунктом 1 частини 3 статті 135 Закону №1402-VIII передбачено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду складає 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Відповідно до частин 4, 5, 6, 7, 8 статті 135 Закону №1402-VIII до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1) 1,1 якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; 2) 1,2 якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п'ятсот тисяч осіб; 3) 1,25 якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.
Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років 15 відсотків, більше 5 років 20 відсотків, більше 10 років 30 відсотків, більше 15 років 40 відсотків, більше 20 років 50 відсотків, більше 25 років 60 відсотків, більше 30 років 70 відсотків, більше 35 років 80 відсотків посадового окладу.
Суддям, які обіймають посади заступника голови суду, секретаря, голови судової палати, секретаря Пленуму Верховного Суду, секретаря Великої Палати Верховного Суду, виплачується щомісячна доплата в розмірі 5 відсотків посадового окладу судді відповідного суду, голові суду 10 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.
Суддям виплачується щомісячна доплата за науковий ступінь кандидата (доктора філософії) або доктора наук із відповідної спеціальності в розмірі відповідно 15 і 20 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.
Суддям виплачується щомісячна доплата за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, у розмірі залежно від ступеня секретності інформації: відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "Цілком таємно", - 10 відсотків посадового окладу судді відповідного суду; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "Таємно", - 5 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.
Так, постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 №3-1 затверджено Порядок подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці територіальними органами Пенсійного фонду України. (ділі Порядок №3-1).
Відповідно до п.2 розділу І Порядку №3-1 заява про призначення / перерахунок щомісячного довічного грошового утримання (додаток 1) подається до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає щомісячне довічне грошове утримання) суддею особисто або через уповноважену особу суду за останнім місцем роботи.
Згідно п.2 розділу ІІ Порядку №3-1 до заяви про призначення щомісячного довічного грошового утримання додаються, зокрема довідка про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (додаток 2) (далі - довідка про суддівську винагороду) / довідка про винагороду судді Конституційного Суду України для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді Конституційного Суду України (додаток 3) (далі - довідка про винагороду судді Конституційного Суду України), видана судом, з якого суддя вийшов у відставку, або Конституційним Судом України (далі - відповідний суд), з урахуванням суддівської винагороди (винагороди судді) судді, який працює на відповідній посаді.
Розділ IV Порядку №3-1 встановлює перерахунок щомісячного довічного грошового утримання органами, що призначають щомісячне довічне грошове утримання.
Перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться відповідно до частини четвертої статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", частини другої статті 27 Закону України "Про Конституційний Суд України" органами, що призначають щомісячне довічне грошове утримання.
Про наявність підстав для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання (зміну розміру складових суддівської винагороди працюючого судді, винагороди працюючого судді Конституційного Суду України) Пенсійний фонд України повідомляється Конституційним Судом України, Верховним Судом, Вищим судом з питань інтелектуальної власності, Вищим антикорупційним судом - щодо суддів цих судів, Державною судовою адміністрацією України - щодо суддів місцевих та апеляційних судів, судів, що перебувають в процесі ліквідації, у місячний строк з дня виникнення таких підстав.
Пенсійний фонд України протягом трьох робочих днів після отримання повідомлення інформує органи, що призначають щомісячне довічне грошове утримання, про підстави для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання та про необхідність підготовки списків одержувачів щомісячного довічного грошового утримання (далі - список).
Органи, що призначають щомісячне довічне грошове утримання, протягом 5 робочих днів з дня надходження інформації Пенсійного фонду України складають списки за формою згідно з додатком 5 до цього Порядку та подають їх відповідним судам, ліквідаційним комісіям, що здійснюють заходи із ліквідації відповідних судів, або територіальним органам Державної судової адміністрації України (далі - відповідні органи).
На підставі списків відповідні органи видають довідки про суддівську винагороду працюючого судді / довідки про винагороду працюючого судді Конституційного Суду України за відповідною посадою станом на дату, з якої відбулось підвищення розміру суддівської винагороди / винагороди судді Конституційного Суду України, що враховується для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, для кожного судді, зазначеного в списку.
Відповідні органи можуть звертатись до органів, що призначають щомісячне довічне грошове утримання, із запитами щодо отримання додаткових відомостей, необхідних їм для видачі довідки про суддівську винагороду / довідки про винагороду судді Конституційного Суду України.
Довідки про суддівську винагороду / довідки про винагороду судді Конституційного Суду України надсилаються відповідними органами органу, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, який надав список, та судді у відставці (судді Конституційного Суду України), щодо якого видана довідка, у місячний строк з дня надходження списку.
Додатком 2 до Порядку №3-1 затверджена форма Довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб: з 1 січня - становить 2684 гривні, а працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб: з 1 січня - становить 3028 гривні, а працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні.
Проте, виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону № 1402-VIII. Норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть.
Цей висновок узгоджується із змінами до Конституції України, внесеними Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02.06.2016 №1401-VIII (далі - Закон № 1401-VIII), що набрали чинності з 30.09.2016.
Конституція України у редакції Закону № 1401-VIII вперше містить положення, які закріплюють спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій.
З цією конституційною нормою співвідносяться норми частини першої статті 135 Закону № 1402-VIII, які дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди є закон про судоустрій.
Розмір суддівської винагороди визначено у статті 135 Закону № 1402-VIII, який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в преамбулі) є законом про судоустрій в розумінні частини другої статті 130 Конституції України.
Так, визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом (Законом України "Про судоустрій і статус суддів") гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їхнього статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.
Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема у рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 01 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013, від 08 квітня 2016 № 4-рп/2016 у справі № 1-8/2016, а також від 04 грудня 2018 року № 11-р/2018.
Тому, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, безпосередньо залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до статті 46 Конституції України визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо, наведено у Законі України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 № 966-XIV (далі - Закон № 966-XIV).
Відповідно до статті 1 Закону № 966-XIV прожитковий мінімум є вартісною величиною достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
Отже, наведеною правовою нормою закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, відносно яких визначається прожитковий мінімум.
Статтею 4 Закону № 966-XIV передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Слід зазначити, що Законом № 966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
При цьому, судді вказаним Законом не віднесені до соціальної демографічної групи населення стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
До 2021 року для розрахунку базового розміру посадового окладу застосовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлювався на 01 січня відповідного календарного року, як це передбачено статтею 135 Закону № 1402-VIII.
Статтею 7 Закону України від 09 листопада 2023 року № 3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено з 01 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років - 2563 гривні; дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривень; працездатних осіб - 3028 гривень; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, - 1600 гривень; осіб, які втратили працездатність, - 2361 гривня.
Верховний Суд у постанові від 30 листопада 2021 року у справі № 360/503/21 сформував правовий висновок про те, що виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону № 1402. Норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть. Одночасно з цим розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, прямо залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Верховний Суд зазначив, що Законом України від 15 липня 1999 року № 966-XIV «Про прожитковий мінімум» (далі Закон № 966) не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді». Водночас Законом № 966 судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо. Натомість Закон України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону № 1402.
Будь-які обмеження суддівської винагороди не можуть бути застосовані іншими нормативно-правовими актами, окрім Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Конституційний Суд України в пункті 4.1 рішення від 11 березня 2020 року в справі № 4-р/2020 з посиланням, в тому числі на норми міжнародного права, зазначив, що Конституційний Суд України неодноразово висловлював юридичні позиції щодо незалежності суддів, зокрема їх належного матеріального забезпечення, зміни розміру суддівської винагороди, рівня довічного грошового утримання суддів у відставці (рішення Конституційного Суду України від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 01 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013, від 19 листопада 2013 року № 10-рп/2013, від 08 червня 2016 року № 4-рп/2016, від 04 грудня 2018 року № 11-р/2018, від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020).
Конституційний Суд України послідовно вказував: однією з конституційних гарантій незалежності суддів є особливий порядок фінансування судів; встановлена система гарантій незалежності суддів не є їхнім особистим привілеєм; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; суддівська винагорода є гарантією незалежності судді та невід'ємною складовою його статусу; зменшення органом законодавчої влади розміру посадового окладу судді призводить до зменшення розміру суддівської винагороди, що, своєю чергою, є посяганням на гарантію незалежності судді у виді матеріального забезпечення та передумовою впливу як на суддю, так і на судову владу в цілому (перше речення абзацу третього пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, перше речення абзацу шостого підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини рішення від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013, друге речення абзацу шостого підпункту 3.2., абзаци двадцять сьомий, тридцять третій, тридцять четвертий підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини рішення від 04 грудня 2018 року № 11-р/2018).
Отже, для спірних правовідносин спеціальними є норми статті 135 Закону № 1402, які у часі прийняті раніше, мають пріоритет стосовно пізніших положень Закону України від 09 листопада 2023 року № 3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік».
Така позиція суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 10 листопада 2021 року у справі № 400/2031/21, від 30 листопада 2021 року у справі № 360/503/21, від 12 липня 2023 року у справі № 140/5481/22.Варто також зазначити, що зміни до Закону № 1402 у частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди в період, про який йде мова у позовній заяві, а також до Закону № 966 щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року для цілей визначення суддівської винагороди, немає.
Водночас Закон № 3460 фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону № 1402.
Згідно із позицією Верховного Суду у такій категорії спорів Законом № 1402 закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року. Оскільки вказана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом № 1402.
Суд підкреслює, що виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону № 1402 й норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 січня 2008 року № 3-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 09 лютого 2023 року № 7-2) затверджено Порядок подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, судді Конституційного Суду України територіальними органами Пенсійного фонду України.
Перерахунок щомісячного довічного грошового утримання органами, що призначають щомісячне довічне грошове утримання, врегульований розділом IV Порядку № 3-1.
Відповідно до абзацу першого пункту 1 розділу IV Порядку № 3-1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться відповідно до частини четвертої статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частини другої статті 27 Закону України «Про Конституційний Суд України» органами, що призначають щомісячне довічне грошове утримання.
За змістом абзаців першого, другого пункту 6 розділу IV Порядку № 3-1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, на підставі довідки про суддівську винагороду/довідки про винагороду судді Конституційного Суду України, надісланої відповідним органом (без звернення судді у відставці, судді Конституційного Суду України), або за зверненням судді у відставці, судді Конституційного Суду України.
Звернення судді за перерахунком щомісячного довічного грошового утримання здійснюється шляхом подання до органу, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання та довідки про суддівську винагороду судді у відставці/довідки про винагороду судді Конституційного Суду України, в тому числі через веб-портал або засобами Порталу Дія з використанням суддею електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), або надсилання поштою.
За таких обставин довідка про суддівську винагороду має виключно інформаційний характер. Видаючи таку довідку, відбувається, лише інформування Пенсійний фонд України про розмір та складові суддівської винагороди судді, що працює на відповідній посаді.
Суд також звертає увагу на юридичну позицію Конституційного Суду України, висловлену у Рішенні від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 про «автоматичне» здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у разі збільшення розміру такої винагороди.
Рада суддів України теж неодноразово звертала увагу Пенсійного фонду України на необхідність запровадження «автоматичного» перерахунку та внесення змін до Порядку № 3-1. Зокрема, у рішеннях від 01 березня 2019 року № 12, від 09 квітня 2021 року № 7.
Отже, Пенсійний фонд України та/або його органи повинні проводити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у разі зміни розміру складових суддівської винагороди працюючого судді, автоматично, незалежно від подання довідки про суддівську винагороду судді, що працює на відповідній посаді.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 27 жовтня 2022 року у справі № 640/10564/21, від 12 вересня 2023 року у справі № 540/7777/21, від 28 листопада 2023 року у справі № 640/16655/21.
Застосовуючи зазначений правовий висновок в контексті обставин цієї справи суд дійшов висновку, що відмовляючи позивачу у проведені перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідач діяв протиправно.
Підсумовуючи наведене, суд зазначає, що розмір суддівської винагороди встановлено ст. 135 Закону України № 1402-VIII, а тому суддівська винагорода судді за 2023-2024 роки повинна обчислюватися із урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого визначений на 01 січня відповідного року.
Відтак, з урахуванням вищезазначеного, право позивача на розрахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи із складових, визначених у довідках про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2024 є беззаперечним, а рішення про відмову у перерахунку довічного грошового утримання підлягає скасуванню.
Враховуючи скасування судом вищезазначеного рішення, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління ПФУ в Тернопільській області, як орган на обліку в якому перебуває позивач як отримувач довічного грошового утримання, здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці № 79 від 30 серпня 2024 року, починаючи з 01 січня 2021 року; довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці № 80 від 30 серпня 2024 року, починаючи з 01 січня 2022 року; довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці № 81 від 30 серпня 2024 року, починаючи з 01 січня 2023 року; довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці № 82 від 30 серпня 2024 року, починаючи з 01 січня 2024 року.
Відповідно до положень частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У цій справі, заперечуючи проти позову, відповідачем не доведено правомірність прийнятого рішення.
Перевіряючи дотримання критеріїв, яким має відповідати рішення, дії суб'єкта владних повноважень, визначених частиною другою статті 2 КАС України, суд вважає, що такі не дотримані, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені законами України, не обґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для вчинення дій.
Позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає до задоволення.
Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина перша статті 139 КАС України).
Оскільки, позов підлягає до задоволення, то до відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачена сума судового збору у розмірі 1211.20 грн. згідно квитанції від 15.10.2024.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним рішення про відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 19.09.2024 року за номером 7473-7388/3-02/8-1900/24 про здійснення ОСОБА_1 перерахунку щомісячного довічного грошового утриманні судді у відставці згідно поданої заяви з додатками довідок Територіального управління Державної судової адміністрації України у Тернопільській області №№ 79, 80, 81, 82 від 06.09.2024 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити ОСОБА_1 , судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці № 79 від 30 серпня 2024 року, починаючи з 01 січня 2021 року; довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці № 80 від 30 серпня 2024 року, починаючи з 01 січня 2022 року; довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці № 81 від 30 серпня 2024 року, починаючи з 01 січня 2023 року; довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці № 82 від 30 серпня 2024 року, починаючи з 01 січня 2024 року.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 19 грудня 2024 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 );
відповідач:
- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження/місце проживання: майдан Волі, 3,м. Тернопіль,Тернопільська обл., Тернопільський р-н,46001 код ЄДРПОУ/РНОКПП 14035769).
Головуючий суддя Подлісна І.М.