Справа № 523/9380/24
Провадження № 2/522/6516/24
23 грудня 2024 року Приморський районний суд м. Одеси:
у складі: головуючої судді Ковтун Ю.І.,
за участі секретаря Лахматової С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» про стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні, -
До Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі за період з серпня 2023 року по листопад 2023 року та середнього заробітку за весь період затримки розрахунку по день ухвалення судового рішення.
В обґрунтування позову зазначив, що в період з 03.10.2012 по 04.12.2023 ОСОБА_1 працював в АТ «Одеський припортовий завод», проте роботодавцем не в повній мірі було здійснено розрахунок з позивачем, заборгованість по заробітній платі за липень-листопад 2023 року становить 59 523,36 грн. Під час звернення до суду позивачу надійшла заборгована заробітна плата від роботодавця за липень 2023 року разом з компенсацією за затримку її виплати. Отже, під час перебування позивача у трудових правовідносинах з відповідачем, за період з серпня 2023 року по листопад 2023 з боку останнього була нарахована позивачу, але не виплачена заробітна плата, розмір якої становить 46 801,66 грн., що підтверджується довідкою про розмір заборгованості. Вказує, що відповідачем не доведено, що затримка у виплаті заробітної плати відбулась внаслідок ведення бойових дій або інших обставин непереборної сили. Оскільки відповідач не провів повний розрахунок при звільненні позивача, останній вважає, що з Акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» також підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку.
Ухвалою суду від 22 серпня 2024 року відкрито провадження по справі та призначено вказану справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
В судове засідання сторони не з'явились.
Від представника позивача Шевчука Ю.А. надійшла заява про проведення розгляду справи за відсутності позивача та його представника.
Від представника відповідача Ковальського Ю.В. надійшла заява про розгляд справи без участі представника відповідача.
На адресу суду через систему «Електронний суд» від представника позивача адвоката Шевчука Ю.А. надійшла заява про залишення без розгляду позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення на його користь заборгованості по заробітній платі за період з серпня 2023 року по листопад 2023 року.
Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 23 грудня 2024 року задоволено заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Шевчука Ю.А. про залишення частини позовних вимог без розгляду. Залишено без розгляду позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення на його користь заборгованості по заробітній платі за період з серпня 2023 року по листопад 2023 року.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.
Відповідно до ст. 268 ЦПК України датою складання повного тексту рішення є 23 грудня 2024 року.
Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши надані у справі докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом установлено, що наказом по АТ «Одеський припортовий завод» №586-К від 28.11.2023 ОСОБА_1 - начальника команди ВЗО 04.12.2023р. звільнено за п. 1 ст. 36 КЗпП України за згодою сторін.
Як зазначає позивач та не заперечується стороною відповідача, в день його звільнення із ним не проведено остаточного розрахунку, внаслідок чого утворилась заборгованість із заробітної плати, яка із урахуванням поступово виплачених сум, становила 46 801,66 грн.
12 вересня 2024 року, тобто після звернення до суду з даним позовом, АТ «Одеський припортовий завод» сплатив позивачу заборгованість по заробітній платі за період з серпня 2023 року по листопад 2023 року, що підтверджується платіжним дорученням № 13616 та не заперечується позивачем.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
У статті 47 КЗпП України встановлено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Статтею 117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Судом установлено, що відповідач як роботодавець своєчасно не здійснив із працівником розрахунку при звільненні, а тому суд дійшов висновку про необхідність стягнення із відповідача відповідно до статті 117 КЗпП України середнього заробітку за час затримки розрахунку.
Встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.
Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.
Законодавство України не передбачає обов'язок працівника звернутись до роботодавця з вимогою про виплату йому належних платежів при звільненні. Водночас у трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, не допускаючи дії, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.
Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.
Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому статтею 117 КЗпП України.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Сама лише наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум; момент виникнення такого спору, прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника, істотність розміру недоплаченої суми порівняно із середнім заробітком працівника не впливають на розмір майнових втрат, яких зазнає працівник у зв'язку з простроченням розрахунку. З іншого боку, істотним є період такого прострочення.
Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного, виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення їх точного розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.
З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві необхідно дійти висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст. 117 КЗпП України.
Зменшуючи розмір відшкодування, визначений, виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України, необхідно враховувати:
- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;
- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
- ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;
- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц.
Зі змісту позовної заяви слідує, що позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь середній заробіток, який відраховується з 04.12.2023 по 03.06.2024 та складає 71849,57 грн. (131 робочі дні х 548,47 грн. (розмір середньоденної заробітної плати).
Враховуючи встановлені судом обставини справи, з огляду на неспівмірність заявлених до стягнення сум зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, дій позивача та відповідача, суд вважає за необхідне зменшити розмір відшкодування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні до 46801,66 грн., що у свою чергу забезпечить дотримання розумного балансу між інтересами акціонерного товариства та працівника, який звільнився. Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 9, 10, 12, 18, 76 - 81, 89, 141, 263-265, 354 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» про стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні, задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» (ЄДРПОУ 00206539) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні в розмірі 46801,66 (сорок шість тисяч вісімсот одна грн 66 коп.) гривень.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» (ЄДРПОУ 00206539) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 788,96 (сімсот вісімдесят вісім грн 96 коп.) гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: Юлія КОВТУН