Справа № 331/6664/24
Провадження № 1-в/331/195/2024
06 грудня 2024 року м. Запоріжжя
Жовтневий районний суд міста Запоріжжя у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
засудженої ОСОБА_4 (ВКЗ)
розглянувши клопотання про звільнення від призначеного покарання засудженої
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Лисичанська Сєвєродонецького району Луганської області, українки, громадянки України, що має середню спеціальну освіту, незаміжню, маючу на утриманні малолітнього сина 2020 року народження, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаюча за адресою: АДРЕСА_2 , засудженої
-вироком Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 15.03.2024 року за ч. 4 ст. 185 КК України з урахуванням ч. 1 ст. 69 КК України до 1 року позбавлення волі. Вироком Запорізького апеляційного суду від 03.06.2024 року вирок Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 15.03.2024 року в частині призначення покарання скасовано та призначено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі;
-вироком Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 10.06.2024 року за ч. 4 ст. 185 КК України, з урахуванням ч. 4 ст. 70, ст. 72 КК України до 5 років 1 місяця позбавлення волі;
-вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 03.07.2024 року за ч. 3 ст. 185 КК України, з урахуванням ч. 4 ст. 70 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі,
І. Короткий виклад клопотання
Засуджена ОСОБА_4 звернулась до Жовтневого районного суду із клопотанням про звільнення її від покарання, призначеного вироком суду, за яке вона на разі відбуває покарання у зв'язку із набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року № 3886-IX
ІІ. Позиції сторін
У судовому засіданні засуджена ОСОБА_4 свою заяву підтримала, просила задовольнити. На запитання суду підтвердила, що просить звільнити її від покарання, призначеного вироком Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 15.03.2024 року. Щодо інших вироків, за якими на разі відбуває покарання, таких клопотань не має.
У судовому засіданні прокурор вказав, що відсутні підстави для звільнення засудженої від покарання, призначеного вироком Ленінського районного суду Запоріжжя від 15.03.2024 року за вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, (з урахуванням змін, внесених вироком Запорізького апеляційного суду від 03.06.2024) адже сума, яку було викрадено ОСОБА_4 за вироком складає 3000 гривень, що станом на листопад 2023 року є більшою за 2 неоподаткованих мінімуми доходів громадян, у зв'язку із чим просив відмовити в задоволенні клопотання.
Представник ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» у судове засідання не з'явився, судом про слухання клопотання повідомлявся належним чином.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом
Вироком Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 15.03.2024 (справа №334/11730/23) ОСОБА_4 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 (таємне викрадення чужого майна (крадіжка) вчинене в умовах воєнного стану), і призначене покарання за ст. 185 ч.4 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України у виді позбавлення волі строком на 1 рік;
Строк відбування покарання ОСОБА_4 визначено рахувати з 30.11.2023, з моменту затримання.
Колегією суддів Запорізького апеляційного суду 03.06.2024 (провадження № 11-кп/807/753/2024) розглянуто апеляційну скаргу ОСОБА_4 та прокурора Дніпровської окружної прокуратури м. Запоріжжя. Ухвалено вирок Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 15.03.2024 року стосовно ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 185, КК України в частині призначеного покарання скасувати та призначено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі.
Згідно вироку, ОСОБА_4 вчинила крадіжку грошових коштів на суму 3000 гривень.
IV. Норми права, які підлягають застосуванню
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 537КК України, під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України, клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України), 11, 13, 13-2 частини першої статті 537 цього Кодексу.
За загальним правилом, закріпленим у ч. 2ст. 4 КК України, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК України раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності. Водночас закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість (ч. 1ст. 5 КК України).
Указане положення цілком узгоджується із вимогами ст. 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
09.08.2024 набрав чинності Закон України № 3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів».
Відповідно до вказаного Закону № 3886-ІХ, стаття 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення була викладена у новій редакції, внаслідок чого дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до пункту 5 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, для норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги.
Підпункт 169.1.1 пункту 169.1статті 169 розділу IV Податкового кодексу України визначає, що податкова соціальна пільга визначається у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.
Таким чином, два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян дорівнюють 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленому законом на 1 січня звітного року.
V. Оцінка та мотиви суду
Згідно вироку Запорізького апеляційного суду від 03.06.2024 року ОСОБА_4 здійснила крадіжку в листопаді 2023 року на загальну суму 3000 грн. 00 копійок
Станом на 01 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2684 грн., а 50 відсотків від його розміру становили 1342 грн.
З огляду на зміст положень Податкового кодексу України,Закону № 3886-IXтаст. 5 КК України, на теперішній час кримінально караними є крадіжки, шахрайство, привласнення чи розтрата майна, які мали місце у 2023 році, якщо вартість майна - предмету кримінального правопорушення - становить більше 2684 грн. (1342 х 2 = 2684 грн.).
Таким чином діяння, за яке засуджена ОСОБА_4 є кримінально караним, оскільки вартість майна, за викрадення якого її засуджену, перевищує граничну вартості майна, за викрадення якого наразі передбачено адміністративну відповідальність, 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотання засудженої ОСОБА_4 .
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4,5, ч. 2 ст.74 КК України, ст.ст.369-372,537,539 КПК України,Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів».
Заяву засудженої ОСОБА_4 про звільнення від покарання, призначеного вироком Запорізького апеляційного суду від 03.06.2024 року згідно чинних змін у законодавстві згідно Законом України № 3886-ІХ від 18.07.2024- залишити без задоволення.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Запоріжжя протягом семи діб з дня проголошення даної ухвали. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Суддя ОСОБА_1