Справа № 308/19829/23
2/308/2218/24
(заочне)
01 жовтня 2024 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:
головуючої судді - Зарева Н.І., за участю:
секретаря судового засідання - Віраг Е.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою:
ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , до
ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ,
про стягнення аліментів, -
ОСОБА_1 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на її утримання.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що вона являється недієздатною, оскільки є особою з інвалідністю ІІ групи, потребує матеріальної допомоги, так як пенсія, єдине джерело її доходу, не забезпечує їй прожиткового мінімуму, встановленого законом. Вона має ряд захворювань, понесла значні витрати на діагностику, оперативне втручання та лікування. Окрім цього, позивачка є внутрішньо-переміщеноюб особою, переїхала з м. Харків до м. Ужгорода, змушена орендувати квартиру. Відповідач же є працездатною особою, працює без оформлення трудових відносин, джерела доходу та розмір доходу позивачу невідомі, може надавати матеріальну допомогу, однак, добровільно її не надає.
На підставі викладеного, позивачка просить суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на її утримання в розмірі частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня подання позову до настання обставин, на підставі яких припиняється утримання.
Розгляд справи представник позивача просив провести без участі позивача та його представника, про що подав письмову заяву, в якій також, вказав, що не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, про час і місце слухання справи, був повідомлений належним чином шляхом надіслання судових повісток та розміщення оголошень на офіційному веб-порталі судової влади України, про причини своєї неявки суд не повідомив, відзив на позов та заяв про розгляд справи у його відсутності чи відкладення розгляду справи не подав.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Позивач проти ухвалення заочного рішення не заперечила, а тому відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, суд розглянув справу заочно.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.
11 червня 2015 року сторони зареєстрували шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 , виданим Московським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції.
Позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою № 2106-5000444291 від 22.03.2022.
Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААВ № 767926 Спеціалізованої онкологічної МСЕК Київського міського центру Медико-соціальної експертизи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено другу групу інвалідності з 18.04.2023. Інвалідність встановлена на строк до 01 травня 2025 року.
Згідно з пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 серії ААМ, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримує пенсію по інвалідності 2 група, загальне захворювання.
Довідкою Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 03.11.2023 за № 9001060009283010 підтверджено, що гр. ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області і отримує пенсію по інвалідності. Розмір пенсії складає 2760,00 гривень.
З довідки про доходи № 2711 3692 8977 3719, виданої ОСОБА_1 , вбачається, що сума її пенсії за період з 01.07.2023 по 31.10.2023 складає 11 040,00 гривень.
З поданої позивачкою медичною документацією, судом встановлено, що хворіє, їй призначене лікування, гормональну терапію, регулярні огляди.
Окрім цього, судом встановлено, що позивачка винаймає квартиру АДРЕСА_2 , орендна плата за яку складає 8000,00 грн щомісячно, що підтверджується договором суборенди житлового приміщення від 01 січня 2023 року.
Оцінивши належним чином зібрані у справі докази у їх сукупності, суд дійшов таких висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 75 Сімейного кодексу України (далі СК України), дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного.
Відповідно до ч. 2 ст. 75 СК України, право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.
При цьому, згідно із ч. 3 ст. 75 СК України, непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є особою з інвалідністю I, II чи III групи.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 СК України, один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно із ч.ч. 2, 3 ст. 77 СК України, за рішенням суду аліменти присуджуються одному з подружжя, як правило, у грошовій формі. Аліменти сплачуються щомісячно.
Відповідно до ч. 1 ст. 79 СК України, аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви. Якщо один із подружжя одержує аліменти у зв'язку з інвалідністю, сплата аліментів триває протягом строку інвалідності. У разі подання відповідного документа про продовження строку інвалідності стягнення аліментів продовжується на відповідний строк без додаткового рішення суду про це.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 80 СК України, аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 1 ст. 82 СК України, право одного з подружжя на утримання, а також право на утримання, яке особа має після розірвання шлюбу, припиняється у разі поновлення його працездатності, а також реєстрації повторного шлюбу. Право на утримання припиняється від дня настання цих обставин.
Чинне законодавство у частині другій статті 75 СК України надає перелік загальних умов для надання утримання одному з подружжя: 1) його непрацездатність; 2) потреба у матеріальній допомозі; а також здатність другого з подружжя надавати матеріальну допомогу. У даному випадку мова йде про юридичний склад, який містить юридичні факти, що є підставою для набуття одним з подружжя права на утримання і створення обов'язку для іншого з подружжя таке утримання надавати.
При цьому, відповідно до частини четвертої статті 75 СК України, один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом. У даному випадку можна вести мову про кореляцію нужденності із розміром прожиткового мінімуму, яка неодноразово критикувалась в доктрині сімейного права з огляду на саме визначення прожиткового мінімуму, наведене у статті 1 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05 жовтня 2000 року. Тобто цей мінімум можна визнати допустимим у випадках лише нормального життєзабезпечення людини, але він не є достатнім у разі, якщо мова йде про непрацездатну особу, зокрема, яка позбавлена можливості працювати.
Необхідні потреби непрацездатної людини, як правило, не обмежені тими звичайними потребами, які має здорова людина, тому вимагають додаткових витрат на лікування, оздоровлення, харчування, що зумовлено іншим, відмінним способом життя такої людини.
Аналіз норм СК України свідчить, що четвертою істотною умовою виникнення права одного із подружжя на утримання є відсутність зловживання правом з її боку. Форми такого зловживання визначені у частині першій статті 83 СК України, згідно з якою, рішенням суду може бути позбавлено одного з подружжя права на утримання або обмежено його строком, якщо:
1) подружжя перебувало в шлюбних відносинах нетривалий час;
2) непрацездатність того з подружжя, хто потребує матеріальної допомоги, виникла в результаті вчинення ним умисного кримінального правопорушення;
3) непрацездатність або тяжка хвороба того з подружжя, хто потребує матеріальної допомоги, була прихована від другого з подружжя при реєстрації шлюбу;
4) одержувач аліментів свідомо поставив себе у становище такого, що потребує матеріальної допомоги.
Таким чином, за умови відсутності зловживань, визначених у частині першій статті 83 СК України, або передумов обмеження права одного із подружжя на утримання з боку іншого подружжя, які передбачені частиною 2 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, непрацездатне подружжя має право на матеріальну допомогу в сенсі статті 75 СК України.
У розумінні положень частини четвертої статті 75 СК України, один із подружжя, який є особою з інвалідністю, не є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо його пенсія забезпечує йому встановлений законом прожитковий мінімум, однак, внаслідок наявності у нього інвалідності така особа обтяжена необхідністю несення додаткових витрат на своє лікування.
З цієї точки зору факт отримання одним із подружжя пенсії, яка формально забезпечує йому встановлений законом прожитковий мінімум, слід тлумачити змістовно, виходячи із реального розміру цієї пенсії, а також витрат, які несе ця особа на лікування й на потреби із забезпечення свого життя. Також варто враховувати обов'язок подружжя із забезпечення (утримання) іншого подружжя, який визначений як в частині першій статті 75 СК України, так і в низці інших норм СК України.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 СК України, утримання одному з подружжя надається другим із подружжя у натуральній або грошовій формі за їхньою згодою. За рішенням суду аліменти присуджуються одному з подружжя, як правило, у грошовій формі.
Таким чином, зміст частини четвертої статті 75 СК України слід тлумачити системно, враховуючи встановлений іншими статтями СК України обов'язок подружжя утримувати інше подружжя й міжнародні стандарти правового захисту осіб з інвалідністю, яким у даній справі є подружжя, яке потребує матеріальної допомоги.
Відповідно до статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Останній, зокрема, полягає у визнанні людини, її життя і здоров'я, честі і гідності, недоторканності і безпеки найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (стаття 3 Конституції).
Отже, призначення особі з інвалідністю відповідної пенсії по інвалідності або іншої соціальної виплати не може знаходитися у зв'язку із виплатами, які здійснює подружжя на утримання іншого подружжя, яке є особою із інвалідністю. Факт призначення державою пенсії по інвалідності не може впливати на факт призначення судом аліментів на утримання подружжя або ж виключати його.
Обґрунтовуючи підстави позову, позивачка покликається на те, що огляду на стан здоров'я її майновий стан є вкрай нужденним, у зв'язку з чим просить стягнути з відповідача, аліменти на її утримання.
Як встановлено судом, сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі. Позивачка ОСОБА_1 є непрацездатною особою.
Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що позивачка ОСОБА_1 хворіє на онкологічне захворювання, є інвалідом ІІ групи, при цьому отримує пенсію по інвалідності у розмірі 2760,00 гривень.
Згідно з ст. 7 Закону України «Про державний бюджет у 2023 році», установлено з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2589 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема для працездатних осіб - 2684 гривні; осіб, які втратили працездатність, - 2093 гривні.
Позивачкою надані документи медичного характеру, які свідчать про лікування позивачки та необхідність регулярних обстежень та вжиття ліків, тобто існування додаткових матеріальних обтяжень.
Доходи позивачки у виді пенсії в розмірі 2760,00 грн щомісяця, хоч і перевищують прожитковий мінімум у розмірі 2093,00 грн, встановлений законом на день звернення з позовом, однак, не забезпечують умови життя на рівні прожитвкового мінімуму, так як, окрім базових потреб, вона регулярно несе витрати, пов'язані з орендою житла, та витратами на лікування, обстеження, отримання необхідних медичних послуг, що підтверджено наданою позивачкою медичною документацією, платіжними квитанціями та рахунками.
За таких обставин суд вважає, що витрати на лікування позивачки перевищують розмір прожиткового мінімуму, гарантованого державою, та фактичного розміру пенсії, яку вона отримує.
Відомостей щодо неможливості відповідача сплачувати аліменти на утримання колишньої дружини у ході судового розгляду не здобуто, відповідачем чи його представником не надано.
На підставі наведеного, враховуючи, що під час розгляду справи було встановлено, що позивачка є непрацездатною, потребує матеріальної допомоги, оскільки її доходи не забезпечують їй прожиткового мінімуму, встановленого законом, фактичних даних про те, що відповідач не в змозі надавати їй матеріальну допомогу, суд дійшов висновку, що позовна заява обґрунтована та підлягає задоволенню, а з відповідача належить стягнути на користь позивачки аліменти на її утримання в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, щомісячно, починаючи з дня звернення позивачки з позовною заявою до суду до настання обставин, на підставі яких припиняється утримання.
Крім того, беручи до уваги висновок про задоволення позовних вимог позивачки, яка відповідно до п. 3 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», звільнена від сплати судового збору, з відповідача, на підставі ст. 141 ЦПК України, підлягає стягненню на користь держави судовий збір у розмірі 1073,60 гривень.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 10, 81, 89, 141, 263-265, 272-279, 354, 355, 430 Цивільного процесуального кодексу України та ст.ст. 55, 180, 181, 182, 184 Сімейного кодексу України, суд, -
1. Позовну заяву задовольнити.
2. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання останньої в розмірі частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 15 листопада 2023 року до настання обставин, на підставі яких припиняється утримання.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів, у межах суми платежу за один місяць.
3. Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 1074,60 грн (тисяча сімдесят чотири грн 60 коп.) судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Н.І. Зарева