Справа № 307/3561/19
Провадження № 2/307/549/21
17 грудня 2024 року м. Тячів
Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючої судді Сойми М.М., з участю секретаря Ваш Е.О., позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 та її представників - адвоката Кустря М.М., ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , представника відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_4 - адвоката Коржука І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тячів Закарпатської області Україна в порядку загального позовного провадження цивільну справу за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ майна, набутого подружжям за час шлюбу,
Позивач ОСОБА_4 звернувся до Тячівського районного суду Закарпатської області з позовом до ОСОБА_5 про розірвання шлюбу.
Відповідач ОСОБА_5 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_6 про розподіл коштів, які придбано в шлюбі.
Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 11 лютого 2020 року об'єднано в одне провадження цивільну справу за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про розподіл коштів, які придбано в шлюбі за № 307/199/20, провадження № 2/307/592/20, та цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про розірвання шлюбу за № 307/3561/19, провадження № 2/307/395/20. Об'єднаній справі присвоєно номер № 307/3561/19, провадження № 2/307/395/20.
Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 26 травня 2020 року зустрічний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про розподіл коштів, які придбано в шлюбі залишено без розгляду.
Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 26 травня 2020 року первісний позов ОСОБА_4 задоволено та шлюб укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 06 лютого 2018 року та зареєстрований у виконкомі Тернівської сільської ради Тячівського району Закарпатської області за актовим записом № 9 розірвано. Вирішено питання судових витрат.
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 24 травня 2021 року рішення Тячівського районного суду Закарпатської області скасовано та постановлено нове судове рішення про задоволення позову та укладений 06 лютого 2018 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , що зареєстрований у виконкомі Тернівської сільської ради Тячівського району Закарпатської області за актовим записом № 9, розірвано. Вирішено питання судових вират.
Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 24 травня 2021 року ухвалу Тячівського районного суду Закарпатської області від 26 травня 2020 року про залишення без розгляду зустрічної позовної заяви ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про поділ грошових коштів, набутих в шлюбі скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції зі стадії відкриття розгляду справи по суті.
Свої позовні вимоги позивач за зустрічним позовом в редакції зустрічної позовної заяви від 11 лютого 2020 року мотивувала тим, що вона, ОСОБА_5 , дуже юною та наївною 06 лютого 2018 році вступила в шлюб з ОСОБА_4 . Тоді неможливо було навіть припустити, що відповідач одруження спланував, щоб принизити її честь, гідність та ділову репутацію молодої і наївної дівчини. А за рахунок її батьків та спільних сімейних коштів покращити свій статус. До одруження два роки нібито впадав за нею, кохав, скористався тим, що вона була неповнолітня і не аналізувала його наміри. При цьому, відповідач хитро підібрався до її батьків, обіцяючи гарне одруження та щасливе життя їхньої дочки. ОСОБА_7 переконав її батька і за чотири місяці до одруження батько майбутньому зятю придбав автомобіль. Звертався до них «мамочко і таточку». Батько за 27 000 доларів США купив ОСОБА_4 автомобіль АУДІ А-6. До одруження їй здавалося, що ОСОБА_8 як янгол, її батьки погодилися на багате весілля, яке 06 лютого 2018 року відсвяткували та на якому їх вітало 130 родин, тобто 250 чоловік, та вперше у них з відповідачем з'явився спільний сімейний бюджет 12 000 доларів США. Один місяць ОСОБА_9 її переконував, що вони створили сім'ю. Весільні кошти використав для придбання меблевого реманенту, відразу за їхні кошти відповідач придбав за 3 000 доларів США крутий мотоцикл нібито для сім'ї, а в подальшому відповідач його приховав. Через місяць після весілля відповідач наголосив, що він разом зі своїми рідними виїжджає на заробітки до Росії, і вона тільки зараз усвідомлює як він тягнувся до Росії, тоді її наштовхнула така думка, що він їде до дружини в Росію, а її залишає в Тернові охороняти будинок, до якого її ніхто навіть і не думав прописати. Із Росії в телефонному режимі ОСОБА_10 постійно переконував, що він має намір покращити сімейний бюджет та звернувся до неї, щоб вона просила своїх батьків до будинку зробити новобудову, на що її батьки витратили біля 4 000 доларів США. Зароблені кошти відповідач не передавав їй як дружині, а передавав своїй матері. Відповідач коли приїхав із заробітків, то на будинку змінив на вхідних дверях замки, а її разом із її батьком викинули з будинку. 24 вересня 2019 року відповідач її повідомив, що він звернувся із позовною заявою до суду про розлучення та наступного дня послідувала ухвала про відкриття провадження у цивільній справі про розірвання шлюбу. Відповідач намагається довести, що за час спільного життя у них не склалося сімейне життя. Яку мову можна вести за місяць. Відповідач визнає, що вони мало часу прожили, сім'ю він не мав наміру створювати. Її батьки за свої кошти майже два роки сплачували за них комунальні послуги, вчиняли благоустрій. Її батько запропонував ОСОБА_11 повернути його автомобіль, а вона запропонувала шляхом мирної угоди розділити сімейні кошти та майно, а саме 7 000 доларів США, з яких 1/2 частину відповідач заробив в Росії заробив та частину коштів, які їм було подаровано на весілля, а саме 6 000 доларів США. Її батько звернувся до правоохоронних органів, щоб притягнути ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності, який шляхом злочину заволодів чужим майном у великих розмірах та згідно ухвали слідчого судді зобов'язано орган досудового розслідування внести відомості до ЄРДР про кримінальне правопорушення відносно ОСОБА_4 . Після цього відповідач погодився, щоб вони від нього купили цей автомобіль, на що її батько погодився. Також ОСОБА_4 повернув їй її особисті речі. Далі відповідач запропонував, що повертає їй 13 000 доларів США, однак, відмовився від цих усних домовленостей. Просила стягнути з ОСОБА_4 на її користь 13 000 доларів США, що по курсу становить 312 000 гривень.
Представник відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_4 - адвокат Коржук І.І. подав відзив на зустрічну позовну заяву, в якому вимоги зустрічного позову не визнав та вважає такі безпідставні та необгрунотовані з таких підстав. З відповідачкою по справі ОСОБА_5 ОСОБА_4 одружився 06 лютого 2018 року та шлюб між нами зареєстрували у виконкомі Тернівської сільської ради Тячівського району Закарпатської області за актовим записом № 9. Після одруження за грошові кошти, які їм було подаровано на весілля, позивачка ОСОБА_5 та відповідач ОСОБА_4 виїхали на відпочинок в Египет, де майже один місяць проживали у дороговартісному п'ятизірковому готелі. До Египту та зворотньо користувались аерофлотом з м Київ. Від спільного шлюбу з ОСОБА_5 дітей не було, у зв'язку з чим, відносини між ними погіршились, а коли ОСОБА_4 поїхав на сезонні роботи після повернення з Египту, то ОСОБА_1 забрала всі речі, в тому числі і речі, що особисто належали ОСОБА_4 та поїхала жити до своїх батьків. За період спільного проживання з ОСОБА_5 . ОСОБА_4 неодноразово намагався налагоджувати спільне життя, постійно працював на сезонних роботах, грошові кошти віддавав їй як своїй дружині, однак, вона на його пропозиції не реагувала, вела себе грубо, постійно провокувала побутові сварки між ними, постійно слухалася своїх батьків, які періодично вмішувались в їхнє спільне життя, намагалися його зробити «ручним та дресированим» з'ятем та принижувати, тому він вирішив звернутись з позовом до суду про розірвання шлюбу. Майнові спори, на які заявляла претензії позивачка ОСОБА_5 , коли отримала позовну заяву з суду за позовом ОСОБА_4 про розірвання шлюбу, вирішили в добровільному порядку, в порядку досудового врегулювання майнового спору тільки відносно автомобіля Авді-А6, що підтверджується її письмовою розпискою від 25 вересня 2019 року, що скріплена підписом голови Тернівської сільської ради та гербовою печаткою. Під час спільного подружнього життя, яке було недовготривалим, спільне життя не склалось, а прожитий час, як повідомляв ОСОБА_4 , став для нього пеклом і тому він вирішив розірвати шлюбні відносини та звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбу 24 вересня 2019 року, що також підтверджується копією позовної заяви, яка додана доданої справи. Після того як вони вирішили майновий спір з рухомим майном, ОСОБА_5 просила забрати позовну заяву з суду про розірвання шлюбу поскільки їй судові розгляди позову є незручними та просила ОСОБА_4 звернутись до суду з письмовою заявою про залишення позову без розгляду, на що він погодився і вдвох 09 жовтня 2019 року вони звернулися до Тячівського РАЦСу із спільною заявою про розірвання шлюбу між ними в добровільному порядку. Керівник Тячівського РАЦСу визначила дату їх явки та отримання свідоцтва-витягу з РАЦСу про розірвання шлюбу на 09.00 годин 13 листопада 2019 року. Виконуючи письмову домовленість та розписку, яку йому дала в МРЕО ОСОБА_5 , в присутності її батька він віддав їй автомобіль, що підтверджується договором купівлі- продажу від 09 жовтня 2019 року. 13 листопада 2019 року він прибув до приміщення Тячівського РАЦСу і двічі дзвонив ОСОБА_5 про її явку, на що вона його образила нецензурними, непристойними словами та заявила, що вони зустрінуться в суді та знову підтвердила, що шлюб вона в добровільному порядку не бажає розірвати, та заявила, що вона найняла адвоката Добруника Василя Михайловича, який примусить його проживати з нею, за що вона зі своїм батьком сплатили йому великий грошовий гонорар.Фактично з осені 2018 року вони з ОСОБА_5 вже не проживали спільно та не вели спільне господарство. Він ніколи не обіцяв повертати їй якість божевільні суми заявлених нею в позовній заяві доларів, бо вони їх за короткий термін спільного проживання не придбали. Що стосується весільних грошових коштів, то вони їх спільно після весілля потратили в Єгипті, куди вони полетіли літаком як туди, так і назад, а також проживали в Єгипті майже один місяць в п'ятизіркових готелях, де ОСОБА_5 постійно грала в азартні ігри в гральних автоматах та розважалась разом з ним. У зустрічній позовній заяві ОСОБА_5 письмово підтвердила, що ОСОБА_4 , крім автомобіля, повернув їй всі її особисті речі. ОСОБА_5 не надала жодних доказів про придбане в шлюбі спільне майно подружжя, яке мало б ділитись в рівних долях між ними. Обіцяла надати тільки весільні диски, які також не надала. Просить в задоволенні вимог зустрічного позову відмовити.
31 жовтня 2022 року позивач за зустрічним позовом ОСОБА_5 подала позовну заяву про поділ спільно нажитого майна під час шлюбу в новій редакції, в якій просила стягнути з відповідача ОСОБА_4 на її користь грошові кошти на суму 13 000 доларів США у національній валюті по курсу Нацбанку на день ухвалення рішення як компенсацію вартості 1/2 спільно нажитого за час шлюбу майна, що було придбано ними у період перебування у шлюбі, яке відповідач відмовився повернути їй і залишив у своїй власності. Вимоги даної позовної заяви мотивувала тим, що відповідач ОСОБА_4 подав до суду позовну заяву про розірвання шлюбу, на що нею 11 лютого 2020 року було подано зустрічну позовну заяву, в прохальній частині якої вона просила стягнути з відповідача суму грошових коштів у розмірі 13 000 доларів США, що становить 1/2 вартості майна, спільно нажитого ними з відповідачем за час перебування у шлюбі. По змісту попередньо поданого зустрічного позову нею не було перераховано, з якого конкретно спільно нажитого майна подружжя визначено його вартість на суму 13 000 доларів США, що бажає уточнити по змісту цієї редакції позовної заяви у справі, яка перебуває на стадії підготовчого провадження.Як уже зазначалося нею раніше, з відповідачем ОСОБА_4 вони уклали та зареєстрували шлюб 06 лютого 2018 року та фактично проживали як подружжя до листопада 2019 року, коли відповідач подав до суду позовну заяву про розірвання шлюбу, а нею у цій справі було подано зустрічний позов про поділ грошових коштів від спільно нажитого майна. Заявлена нею сума вартості спільно нажитого ними за час шлюбу майна складається із наступного майна, вартість якого на час придбання в еквіваленті до долара США становила:
було придбано:
- телевізор, вартістю 800 доларів США;
-Мікрохвильову піч, вартістю 300 доларів США;
-Праску, вартістю 200 доларів США;
-Мотоцикл, вартістю 3 000 доларів США;
-Шолом та інше спорядження до мотоцикла - 2 000 долари США;
-Травматичний пістолет, вартістю 200 доларів США;
-Сейф, вартістю 200 доларів США;
-Вентиляційну витяжку на кухню, вартістю 100 доларів США;
-Дзеркало у ванну - 50 доларів США;
-Встановлення сигналізації та відеокамер на житловому будинку - 2 000 доларів США;
-Було куплено біотуалет, вартістю 300 доларів США;
-Було придбано будматеріалів і здійснено будівництво фундаменту та прибудинкову споруду, в тому числі, і оплата праці робітників на суму 7 000 доларів США;
-Придбано килим на кухню, вартістю 360 доларів США;
-Набір килимів у спальню - 350 доларів США,
-Прикроватні килими 2 шт на суму 200 доларів США;
-Килим у приймальню - 360 доларів США;
-Килим у коридор та на заміну 6 шт., загальна вартість - 1 185 доларів США;
-Набір у ванну - 100 доларів США;
-Холодильник- 580 доларів США;
-Пилосмок - 255 доларів США;
-Столовий набір- 320 доларів США;
-Набір кастрюль - 250 доларів США;
-Кришталеві вироби на суму 480 доларів США,
-Сервіс кофейний, вартістю 70 доларів США;
-Кавоварка, вартістю 340 доларів США
-Придбання будматеріалів та будівництво огорожі та покращення добудови до житлового будинку, в тому числі оплата праці робітників, на загальну суму 5 000 доларів США.
Все вищеперераховане майно залишилося у відповідача, їй було заборонено забрати будь-що із перерахованого майна, що було придбано ними у період шлюбу та заборонено доступ до дворогосподарства взагалі. Фактично вони придбали і багато іншого майна домашнього вжитку, але нею перераховано лише основні речі.
Представник відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_4 - адвокат Коржук І.І. подав відзив на зустрічну позовну заявув новій редакції, яка подана до суду 31 жовтня 2022 року, в якому зазначив, що позовні вимоги не визнає в повному обсязі з тих підстав, що після одруження з відповідачкою ОСОБА_5 за грошові кошти, які їм було подаровано на весілля, вони поїхали на відпочинок в Египет, де майже один місяць проживали у п'ятизірковому готелі. До Египту та зворотньо користувались аерофлотом з м. Київ. ОСОБА_4 поїхав на сезонні роботи після повернення з Египту, а ОСОБА_5 в травні місяці 2019 року забрала всі речі, в тому числі і речі, що особисто належали ОСОБА_4 та поїхала жити до своїх батьків. За період спільного проживання з ОСОБА_5 . ОСОБА_4 постійно працював на сезонних роботах з батьком та братами, грошові кошти віддавав своїй дружині до травня 2019 року, однак, вона на його пропозиції не реагувала, постійно провокувала побутові сварки між ними, в тому числі і по телефону, тому він вирішив звернутись з позовом до суду про розірвання шлюбу. Майнові спори, на які заявляла претензії позивачка ОСОБА_5 , коли отримала позовну заяву з суду за позовом ОСОБА_4 про розірвання шлюбу, вони вирішили в добровільному порядку в порядку досудового врегулювання майнового спору тільки відносно автомобіля Ауді-А6 та інших особистих речей, які вона з ОСОБА_12 забрала з хати, а саме 3-х коврів, шин від автомобіля, набору ключів, що підтверджується її письмовою розпискою від 25 вересня 2019 року, яка завірена підписом голови Тернівської сільської ради Кустрьом В.Ю. та гербовою печаткою.Виконуючи письмову домовленість та розписку, яку йому дала в МРЕО ОСОБА_5 , в присутності її батька він їй віддав автомобіль, що підтверджено договором купівлі- продажу від 09 жовтня 2019 року, бо іншим способом вони не могли його отримати як власність. Жодних грошових коштів нібито за купівлю-продажу автомобіля він від них не отримав. ОСОБА_5 разом з ОСОБА_13 звернулися до суду із зустрічним позовом про поділ спільного майна, а саме грошових коштів, які були подарунком на їх весіллі, про інші матеріальні речі в заяві зовсім не були вказані та не були надані, як це вимагає цивільне законодавство разом із позовною заявою, в якій не були заявлені які-небудь клопотання щодо їх витребування.Жодних доказів, крім голослівної заяви про грошові кошти як весільний подарунок, позивачка у своїй позовній заяві не вказала та не зверталась до суду та весільні диски як доказ не надала по сьогоднішній час.Він ніколи не обіцяв повертати позивачці якісь божевільні суми заявлених нею в позовній заяві доларів, бо вони їх за короткий термін спільного проживання не придбали.Подаючи зустрічну позовну заяву, в ній ОСОБА_5 письмово підтвердила, що ОСОБА_4 , крім автомобіля, повернув їй і всі її особисті речі.Недовготривалість їх спільних з ОСОБА_5 сімейних відносин, ведення спільного господарства повністю підтверджено актом обстеження по місцю проживання ОСОБА_4 .. Подаючи позовну заяву, ОСОБА_5 не надала жодних доказів про придбане в шлюбі спільне майно подружжя, яке мало б ділитись в рівних долях між ними. ОСОБА_5 не надала жодних доказів придбання в шлюбі будівельних матеріалів -арматури, цементу, килимів та інших речей, які з'явились в додатковій уточнюючій позовній заяві, поданій вже її представниками - батьком, дідом та адвокатом Кустрьом М.М. через більше як два роки від першої позовної заяви.Всі нібито придбані у шлюбі будматеріали на огорожу земельної ділянки на 5 000 доларів США, будматеріали на 7 000 доларів США батьками ОСОБА_5 під час шлюбу не були придбані, поскільки незначний період прожили, а як беззаперечно встановлено, що ці будматеріали мабуть використав батько та дід позивачки на будівництво та експлуатацію торгового центра «КИЛИМОК», що розташований на АДРЕСА_1 , що підтверджує фотознімок цієї будівлі. Крім цього, ОСОБА_5 за період шлюбу з ОСОБА_4 не являлась приватним підприємцем та не зареєстрована в Тячівській податковій інспекції. Перевіряючи правдивість вказаних фактів в клопотаннях діда, батька та представника ОСОБА_5 - адвоката Кустря М.М., а саме придбання травматичного пістолета (який як вогнепальна зброя може бути придбаний тільки за дозволом ГУНП в Закарпатській області), мотоцикла, вартістю 3 000 доларів, мотошлема та інших атрибутів до мотоцикла, вартістю 2 000 доларів США є неправдою, що підтверджується письмовими відповідями з відповідних огранів, про те, що за ОСОБА_4 такі не зареєстровані. Просить в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 про стягнення грошових коштів з ОСОБА_4 в розмірі 13 000 доларів США та вартість інших матеріальних цінностей, які вона вказала в додатковій позовній заяві, яку він отримав в судовому засіданні 22 лютого 2023 року, а саме: телевізор, вартістю 800 дол. США, мікрохвильову піч, вартістю 300 дол. США, праску, вартістю 200 дол. США, мотоцикл, вартістю 3 000 дол. США, шолом та інше спорядження для мотоцикла - 2 000 дол. США, травматичний пістолет - 200 дол.США., сейф, вартістю 200 дол. США, вентиляційну витяжку, вартістю 100 дол. США, дзеркало у ванну - 50 дол. США, встановлення сигналізації та відеокамер на ЖБ, вартістю 2 000 доларів США, біотуалет - 300 дол. США, будматеріали на 7 000 дол. США, килим на кухню - 360 дол. США, набір килимів у спальню - 350 дол. США, прикроватні килими 2 шт., вартістю 200 дол. США, килим у приймальню - 360 дол. США, килим у коридор та на заміну 6-ти штук, загальною вартістю 1 185 дол. США, набір у ванну - 100 дол. США, холодильник - 580 дол. США, пилосмок - 255 дол. США, столовий набір - 320 дол. США, набір кастрюль - 250 дол. США, кришталеві вироби на суму 450 дол. США, сервіс кавовий, вартістю 70 дол. США, кавоварку, вартістю 340 дол. США, придбання будматеріалів на огорожу земельної ділянки - 5 000 дол. США. - відмовити. Надані до клопотань як докази про придбання вище описаних матеріальних цінностей під час спільного проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 визнати не належними, недопустимими та сфальшованими.
В судовому засіданні 22 листопада 2023 року представник позивача за зустрічним позовом - адвокат Кустрьо М.М. надав суду копію свідоцтва про зміну імені, відповідно до якого позивач за зустрічним позовом ОСОБА_5 20 жовтня 2021 року змінила прізвище та після державної реєстрації зміни імені значиться як ОСОБА_1 .
Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 в судовому засіданні в режимі відеоконференції зустрічні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та пояснила, що сума вартості спільного майна становить 13 000 доларів США. Відповідач ОСОБА_4 не надав їй жодної копійки з грошей, які заробив на заробітках. Розписку вона не підписувала, хоча була у кабінеті адвоката Коржука І.І. та адвокат Коржук І.І. їй давав розписку, яку він сам написав власноручно. Цемент було використано на прибудову до будинку відповідача ОСОБА_4 .. Також ними спільно було придбано блок, який не встигли використати для будівництва гаража. У договорі купівлі-продажу автомобіля вона являється покупцем, але кошти в сумі 12 000 доларів США ОСОБА_4 давав батько. Це гроші, які їм подарували на весіллі. Просить вимоги зустрічного позову задовольнити.
Представники позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 - адвокат Кустрьо М.М., Бенца І.В. та Бенца В.М. в судовому засіданні вимоги зустрічного позову підтримали в повному обсязі з обставин, викладених у зустрічних позовних заявах, та просять такі задовольнити.
Відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_4 в судовому засіданні в режимі відеоконференції вимоги зустрічного позову не визнав та пояснив, що з позивачкою у них виникали сварки, її батьки намагалися ним керувати. Після того як вони припинили спільне проживання, він запропонував ОСОБА_1 віддати його речі, та щоб вона забрала свої речі. Після чого позивач приїхала до нього додому разом з батьком ОСОБА_2 і ОСОБА_13 та забрали посуд, килими, шини та інші речі. У нього будь-яких речей з тих, що зазначені в зустрічній позовній заяві не залишилося, він усе повернув добровільно, позаяк йому це майно не потрібно. Він ніде не працював і коштів у них для придбання зазначеного позивачкою майна не було, як і немає цього майна в його будинку зараз. Весільні кошти вони потратили на відпочинок у Єгипті, де проживали у п'ятизірковому готелі. Разом з позивачкою вони почал будівництво гаража та залито було фундамент під його будівництво. Біля будівлі МРЕО позивач разом з батьком ОСОБА_2 надали йому оригінал розписки про те, що позивач ОСОБА_1 немає до нього будь-яких матеріальних претензій щодо поділу спільного майна, а він на підставі цієї розписки передав автомобіль батькові позивача ОСОБА_2 .. Будинок, в якому вони з позивачкою після весілля проживали будував ОСОБА_14 і від нього його батьки купили йому цей будинок до одруження з позивачкою, про що свідчать документи на будинок. Просить у зустрічному позові відмовити.
Представник відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_4 - адвокат Коржук І.І. в судовому засіданні вимоги зустрічного позову не визнав та пояснив, що позивач ОСОБА_1 особисто приходила до нього в кабінет, надала йому свої паспортні дані і він написав текст розписки та надав ОСОБА_1 , щоб вона її підписала та завірила свій підпис у сільського голови с. Терново. Біля будівлі МРЕО позивач ОСОБА_1 та її батько ОСОБА_2 надали відповідачу ОСОБА_4 цю розписку про те, що ОСОБА_1 немає жодних претензій до ОСОБА_4 щодо майна, і цю розписку вони з ОСОБА_4 вважали оригіналом, допоки не з'ясувалося при призначенні судом експертизи, що ця розписка не являлася оригіналом, а є кольоровою фотокопією. Після отримання цієї розписки відповідач ОСОБА_4 добросовісно передав позивачу ОСОБА_1 та її батькові автомобіль Ауді А6. Щодо повернення коштів за фундамент під будівлю гаража, то така вимога в зустрічній позовній заяві позивачем не заявлена і позивачкою не доведено придбання за спільні кошти будівельних матеріалів та майна, що міститься в уточненій редакції позовної заяви. Просить у зустрічному позові відмовити в повному обсязі.
Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні показав, що ОСОБА_15 є його дружиною, що стверджено свідоцтвом про укладення шлюбу, копію якого надав суду. Вони з дружиною ОСОБА_15 за спільним рішенням 31 серпня 2017 року продали відповідачу ОСОБА_4 їх закінчений будівництвом житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 . На час відчуження цей будинок був поштукатурений. Також в будинку були меблі та кухонне приладдя. ОСОБА_4 до одруження в будинку не проживав. Позивача ОСОБА_1 він бачив біля цього будинку два рази і це може стверджувати особисто, оскільки проживає за 150 метрів від цього будинку.
Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні показав, що він являється батьком відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_4 . Відразу після весілля син разом з дружиною за подаровані на весіллі кошти придбали путівку та на 3 тижні поїхали на відпочинок у ОСОБА_17 . У будинку син з дружиною проживали до травня 2019 року, а потім син поїхав з ним на заробітки. Коли у серпні того ж року син повернувся додому, то позивача в будинку вже не було, будинок був закритий, а ключі від будинку забрала позивачка, яка також забрала з будинку і сейф. У зв'язку з цим, син вимушений був поміняти замки на будинку. Огорожа була побудована іще до одруження сина ОСОБА_8 . Будь- яких будівельних матеріалів, які позивач вказує, що вона їх купила для добудови будинку, зокрема, арматури куплено не було, бо будинок вже був побудований з огорожею. На фундамент під гараж він особисто купував цемент. Після того як син з дружиною вже не проживали разом, ОСОБА_1 разом зі своїм батьком та ОСОБА_13 приїхали на автобусі та забрали з будинку шини, килими та інші речі.
Свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні показав, що будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , будувався та штукатурився разом з добудовою та в такому виді його придбав відповідач ОСОБА_4 . Про це йому відомо тому, що він сам встановлював на цьому будинку двері ще тоді, коли будинок належав ОСОБА_19 . Скільки позивач ОСОБА_1 прожила в цьому будинку він не може сказати, бо за час коли вона там проживала він туди заходив двічі. Після весілля у будинку нічого не помінялося та нічого не добудувалося. До одруження з ОСОБА_1 він бачив у ОСОБА_20 мотоцикл, який він в подальшому продав.
Свідок ОСОБА_21 в судовому засіданні показав, що він живе по сусідству з ОСОБА_4 і батько позивачки ОСОБА_2 взимку приходив до нього додому та просив, щоб він дав неправдиві свідчення у суді на користь його доньки ОСОБА_1 , бо ОСОБА_4 не правий і він хоче відсудити у нього кошти. ОСОБА_2 він бачить зараз в суді вдруге. Йому відомо, що за час шлюбу подружжя ОСОБА_9 та ОСОБА_22 нічого з майна не придбали. Біля будинку він бачив ОСОБА_1 , яка періодично приїздила, коли ОСОБА_4 був вдома. Він фундамент біля будинку ОСОБА_20 не бачив. До весілля він бачив у ОСОБА_20 спортивний мотоцикл, він на ньому кілька разів їздив.
Свідок ОСОБА_23 в судовому засіданні показав, що у 2019 році він перебував на посаді сільського голови с. Терново Тячівського району Закарпатської області і він пам'ятає, що з цією розпискою приходила жінка невеликого росту, батька там не було. Спочатку вона зайшла до секретаря, а потім зайшла до нього з розпискою, на якій вже був підпис. Дату на розписці він не ставив, а лише завірив справжність підпису гербовою печаткою як голова виконкому. Записи у журналі реєстрації нотаріальних дій на сільській раді вчиняє секретар.
Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали цивільної справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Згідно із частиною четвертою статті 368 ЦК України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.
Вирішуючи питання щодо правового режиму такого майна, суди зазвичай встановлюють факти створення (придбання) сторонами майна внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов'язків, з'ясовують час придбання, джерело набуття (кошти, за які таке майно було набуте), а також мету придбання майна, що дозволяє надати йому правовий статус спільної сумісної власності.
Так, відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Тлумачення статті 61 СК України свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна чи майнових прав, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були набуті чи оформлені (див. зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 січня 2024 року у справі № 755/12204/18 (провадження № 61-2401св21)).
Відповідно до статті 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов'язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися «обставинами, що мають істотне значення», якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім'ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об'єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший п.22постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007р. N 11).
Зі змісту п.п. 23, 24 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 № 11 «Про практи у застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.
Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто (пункт 3 частини першої статті 57 СК України).
У випадку, коли один із співвласників погодився отримати грошову компенсацію замість своєї частки в спільному майні, а інша сторона не погодилася її добровільно виплачувати з будь-якої причини, зацікавлений в одержанні замість своєї частки у майні грошової компенсації співвласник звертається до суду з позовом на підставі статті 364 ЦК України. Таку позицію підтримала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21).
Судом встановлено, що сторони за зустрічним позовом позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_4 зареєстрували шлюб 06 лютого 2018 року у виконкомі Тернівської сільської ради Тячівського району Закарпатської області за актовим записом № 9.
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 24 травня 2021 року укладений 06 лютого 2018 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , що зареєстрований у виконкомі Тернівської сільської ради Тячівського району Закарпатської області за актовим записом № 9, розірвано.
Судом також встановлено, що відповідач ОСОБА_4 до укладення шлюбу із ОСОБА_1 31 серпня 2017 року на підставі договору дарування житлового будинку набув у власність житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 180, 70 кв.м., житловою площею 64, 90 кв.м., до будинку примикають: тераса, прибудова, ворота, огорожа, згідно технічного паспорту, виданого Тячівським РПТІ 30 січня 2017 року.
Згідно будівельного паспорта від 08 грудня 2016 року на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , Україна, 17 лютого 2017 року в Управлінні Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області попереднім власником будинку ОСОБА_15 зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації об'єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорта.
В судовому засіданні встановлено та сторонами визнано, що у належному відповідачу ОСОБА_4 житловому будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , після одруження проживали позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_4 .
Судом досліджено матеріали кримінального провадження № 12019070160000961, відомості про яке 04 жовтня 2019 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, на підставі ухвали слідчого судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 30 вересня 2019 року за скаргою ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_4 намагається незаконно привласнити автомобіль марки «Ауді А6», державний номерний знак НОМЕР_1 , який придбав ОСОБА_2 .
Так, будучи допитана в даному кримінальному провадженні в якості свідка та попереджена про кримінальну відповідальність за ст. ст. 384, 385 КК України, позивач ОСОБА_1 04 жовтня 2019 року показала, що 06 лютого 2018 року вона одружилася з ОСОБА_4 , з яким проживала практично декілька місяців, а після між ними відбулися якісь суперечки і він виїхав на заробітки до російської федерації.
Також судом встановлено, що ОСОБА_4 вперше звернувся до Тячівського районного суду Закарпатської області із позовною заявою до ОСОБА_5 про розірвання шлюбу 24 вересня 2019 року.
Вказані обставини свічать про те, що станом на вересень 2019 року сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_4 припинили спільне проживання як подружжя та між ними припинено спільне ведення господарства.
В судовому засіданні дослідженонадану представником відповідача ОСОБА_4 - адвокатом Коржуком І.І. розписку за змістом: «Дана мною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканка АДРЕСА_3 , (посвідчення № НОМЕР_2 ) гр-ну ОСОБА_4 цього числа 25 вересня 2019 року, в тім, що я від нього в добровільному порядку та за спільною згодою отримала рухоме спільно нажите майно, в тому числі і автомобіль «Авдіа А6», д.н.з. НОМЕР_1 , у зв'язку з чим, не маю і не буду мати в майбутньому до нього ні матеріальних, ні моральних претензій. Дана розписка дана мною, ОСОБА_5 , в зв'язку з розлученням в добровільному порядку в Тячівському райзагсі. 25.09.19 р. Підпис. ОСОБА_5 .. Підпис ОСОБА_5 завірено. Голова Тернівської с/ради В.Ю. Кустрьо. Підпис та гербова печатка».
Позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_1 заперечила належність їй підпису в даній розписці, у зв'язку з чим, ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 04 липня 2024 року в справі було призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.
Згідно листа експерта Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Мінстерства юстиції України від 05 серпня 2024 року встановлено, що надана на експертизу розписка не являється оригіналом та є електрофотографічною копією.
Оскількипозивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 заперечила належність їй підпису в розписці та встановити чи виконано підпис від імені ОСОБА_24 на розписці ОСОБА_25 не можливо у зв'язку з відсутністю оригіналу розписки, то надана представником відповідача ОСОБА_4 - адвокатом Коржуком І.І. розписка, за змістом якої ОСОБА_1 в добровільному порядку та за спільною згодою отримала рухоме спільно нажите майно, в тому числі і автомобіль «Ауді А6», д.н.з. НОМЕР_1 , у зв'язку з чим, не має і не буде мати в майбутньому до ОСОБА_4 ні матеріальних, ні моральних претензій, викликає у суду сумнів з приводу її достовірності, а отже такий доказ суд визнає недопустимим та недостовірним, і таким, що не свідчить про відсутність у позивачки претензій до відповідача ОСОБА_4 щодо спільного майна, та не свідчить про те, що позивачка ОСОБА_1 розпорядилася своїми правами щодо спільного майна на власний розсуд, заявивши відмову від майна.
З договору купівлі-продажу транспортного засобу, який укладено між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 09 жовтня 2019 року, в той час коли між подружжям вже було припинено спільне проживання та спільне ведення господарства, встановлено, що відповідач ОСОБА_4 продав ОСОБА_5 належний йому на праві власності транспортний засіб марки «AUDI A6», номерний знак НОМЕР_3 , вартістю 100 000, 00 гривень.
Судом оглянуто в судовому засіданні чотири диски з відеозаписами весільної церемонії сторін, однак, встановити суму коштів, отриманих подружжям ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в якості подарунків від гостей, запрошених на їх весілля, неможливо, що також після перегляду відеозаписів весілля в судовому засіданні визнав представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Кустрьо М.М..
Також на підтвердження позовних вимог позивач за зустрічним позовом подала: податкову накладну, виписану на її ім'я 15 березня 2018 року про придбання килимів у кількості 11 штук на загальну суму 65 400, 00 гривень; товарний чек від 07 березня 2018 року, в якому відсутні дані про особу, яка придбала мікрохвильову піч та праску на загальну суму 11 750, 00 гривень; товарний чек від 28 лютого 2018 року, в якому відсутні дані про особу, яка придбала телевізор на суму 22 500, 00 гривень; накладні, виписані на її ім'я 11 березня 2019 року, 15 березня 2019 року, 21 березня 2019 року та 26 березня 2019 року про придбання арматури відповідно: у кількості 2, 414 тн на суму 45 383, 20 гривень, у кількості 1, 682 тн на суму 31 117, 00 гривень, у кількості 3 тн на суму 55 890, 00 гривень та у кількості 1, 1 тн на суму 20 350, 00 гривень; накладну, виписану на її ім'я 04 березня 20219 року про придбання цементу в кількості 9 тн. на суму 18 900, 00 гривень; копію накладної, виписаної на її ім'я 30 березня 2018 року з товарним чеком про придбання відеоеєстратора, відеокамер, жорсткого диску, блоку живлення та кабеля на загальну суму 13 925, 00 гривень; копію накладної, виписаної на її ім'я 04 березня 2018 року про придбання мікрохвильовки, холодильника, вентиляційної витяжки для кухні та пилесмоку на загальну суму 33 100, 00 гривень; копію накладної, виписаної на її ім'я 04 березня 2019 року про придбаня біотуалета, дзеркала для ванної, столового набору, набору каструль, кришталевих виробів, сервісу кавового та кавоварки на загальну суму 49 130, 00 гривень.
Будь-яких належних та допустимих доказів, які б підтвердили наявність спірного майна в натурі, та що майно, зазначене у вищенаведених накладних та чеках, придбано або набуто подружжям ОСОБА_1 та ОСОБА_4 в результаті спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, чи за спільні грошові кошти подружжя, що набуті ними у шлюбі, а також належних та допустимих доказів джерела набуття коштів, за які таке майно було набуте, а також доказів того, що вказане майно відповідач залишив у своїй власності та відмовився повернути позивачці, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 суду не надала.
Також належних та допустимих доказів того, що вказані будівельні матеріали в кількості 8, 196 тн арматури та 9 тн. цементу були використані на будівництво фундаменту на прибудинкову споруду, огорожу та покращення добудови до житлового будинку, який належить відповідачу ОСОБА_4 на праві особистої власності, а також встановлення вентиляційної витяжки на кухні, дзеркала у ванній, сигналізації та відеокамер у житловому будинку відповідача ОСОБА_4 позивачем за зустрічним позовом суду не надано.
Суд дійшов висновку, що перераховане в зустрічній позовній заяві майно, на яке хоч частково і виписано накладні та товарні чеки на ім'я позивачки ОСОБА_1 та які датовані у період перебування позивачки в шлюбі з відповідачем, однак, правовий режим такого майна немає статусу об'єкта спільної сумісної власності подружжя, а є особистим майном позивачки ОСОБА_1 , позаяк набуте нею за кошти, які належали їй особисто або її батькам, оскільки позивачка ОСОБА_1 як у зустрічній позовній заяві, так і в судовому засіданні стверджувала, що її батьки за свої кошти оплачували за них комунальні послуги та витратили кошти на благоустрій та будівництво добудови до будинку відповідача ОСОБА_4 ..
Також з приводу посилань позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 на здійснене у шлюбі будівництво фундаменту на прибудинкову споруду, будівництво огорожі та покращення добудови до житлового будинку відповідача ОСОБА_4 , то з цього приводу висловився Верховний Суд у постанові від 24 липня 2019 року при розгляді цивільної справи про поділ майна подружжя, де зроблено висновок про те, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох. За час шлюбу сторони у справі здійснили прибудову до житлового будинку, яка є самочинним будівництвом, тому не може бути об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 243/5477/15-ц (провадження № 61-46081св18), а також у постанові від 03 червня 2020 року у справі № 722/1882/16-ц (провадження № 61-39287св18) дійшов до висновку, що відповідно до положень статті 156 ЖК України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Повнолітні члени сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту. Таким чином, грошові кошти, 1/2 частину яких позивачка просить компенсувати їй відповідачем, фактично витрачено подружжям під час спільного проживання для ремонту та реконструкції житла, в якому вони проживали, з метою поліпшення умов життя та в інтересах сім'ї. Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача 1/2 частину кошторисної вартості будівельних матеріалів і робіт по реконструкції житлового будинку, судом апеляційної інстанції не враховано, що позивачка проживала у спірному будинку, який належав її колишньому чоловіку, користувалася ним за час перебування у шлюбі з відповідачем, а здійснені ремонтні роботи є невід'ємною частиною будинку та не є окремим об'єктом спільної сумісної власності подружжя, тому розподілу в порядку стягнення компенсації не підлягають.
Також відповідно до відповідей начальника Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області від 03 березня 2023 року та в.о. начальника Територіального сервісного центру МВС № 2143 за період з лютого 2018 року по травень 2019 року ОСОБА_4 не значиться на обліку як власник мисливської вогнепальної зброї чи пристрою для відстрілу набоїв, споряджених гумовою кулею, не отримував дозвіл на придбання пристрою, спорядженого гумовою кулею, а також за ОСОБА_4 мотоциклів не зареєстровано, що свідчить про безпідставність та недоведеність позовних вимог зустрічного позову ОСОБА_1 про придбання відповідачем ОСОБА_4 в шлюбі мотоцикла, вартістю 3 000 доларів США, шолома та іншого спорядження до мотоцикла, вартістю 2 000 доларів США, травматичного пістолета, вартістю 200 доларів США. Крім того, травматичний пістолет виключений із цивільного обороту і не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
За положеннями ст. ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, які передбачають рівність прав сторін щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості та обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 76 ЦПК доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків.
Всупереч згаданим нормам, позивачем ОСОБА_1 не надано суду належних та допустимих доказів того, що спірне майно, перелік якого нею зазначено в зустрічній позовній заяві, є в наявності у відповідача ОСОБА_4 та таке майно є об'єктом спільної сумісної власності подружжя та було придбано за спільні кошти подружжя під час шлюбу, а тому в зустрічному позові ОСОБА_1 слід відмовити.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати покласти на позивача за зустрічним позовом.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 76-81, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд,
В зустрічному позові ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ майна, набутого подружжям за час шлюбу - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду в 30-денний строк з дня його проголошення (складання).
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації та проживання за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 .
Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації та проживання за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_5 .
Повний текст рішення складено 23 грудня 2024 року.
Головуюча суддя : Сойма М.М.