Справа № 128/4573/24
Іменем України
20 грудня 2024 року м. Вінниця
Суддя Вінницького районного суду Вінницької області Васильєва Т.Ю., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 , адвоката Оверковського Костянтина Володимировича, про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за договором позики від 30.12.2022 в сумі 51 000 доларів США, що становить 2 106 300 грн.
Ухвалою суду від 20.11.2024 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.
18.12.2024 представник позивача подав заяву про забезпечення позову, в якій просить вжити заходи забезпечення позову в межах ціни позовних вимог шляхом накладення арешту на все майно (рухоме та нерухоме), грошові кошти, корпоративні права, що належать ОСОБА_2 , включаючи таке майно: нежитлове приміщення, комора № ХХІХ розташована на 6 поверсі, АДРЕСА_1 ; нежитлова будівля, корівника АДРЕСА_2 ; нежитлова будівля, корівника АДРЕСА_3 ; 1/4 квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 ; майнові права на земельну ділянку, кадастровий номер: 0520688900:01:010:0073, площею 1 га, на праві оренди земельної ділянки строком до 21.12.2071, а також заборонити ОСОБА_2 проводити будь-які дії щодо відчуження, поділу чи об'єднання нерухомого майна.
Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що 30.12.2022 між позивачем та відповідачем було укладено нотаріально посвідчений договір позики, за яким позивач передав в якості позики відповідачу, а відповідач належним чином прийняв, грошову суму в розмірі 51 000 доларів США. Сторони визначили, що позика має бути повернута до 29.06.2023, тобто, починаючи з 30.06.2023 позичальник є таким, що прострочив виконання зобов'язання та відповідач не здійснив жодного платежу на користь позивача в рахунок погашення заборгованості. Не вживши заходів щодо забезпечення позову, існує небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення по справі, крім того, захист прав, свобод та інтересів позивача стане неможливим без вжиття таких заходів, а для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. Враховуючи обставини недобросовісної поведінки відповідача, що полягає в тривалому та безпідставному невиконанні своїх зобов'язань, на думку позивача, заходи зустрічного забезпечення не будуть релевантними та необхідними в даному випадку, а тому, представник позивача вважає, що зустрічне забезпечення не має застосовуватися в даному випадку.
З огляду на вимоги ст. 153 ЦПК України, оскільки заява про забезпечення позову була подана суду 18.12.2024, останнім днем розгляду даної заяви є 20.12.2024.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, оглянувши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.
Згідно п.п. 1, 4 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006, єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Також суд враховує, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України). Співмірність передбачає врахування судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Так, представник позивача просить накласти арешт на все нерухоме майно (рухоме та нерухоме), належне відповідачу, "в межах ціни позовних вимог", проте не зазначає, вартості нерухомого майна, яке належить відповідачу, а отже, взагалі не обгрунтовує співмірність накладення арешту не перелічене ним майно, так його вартість позивачем не визначена взагалі. Та будь-які об'єктивні перешкоди щодо встановлення таких обставин у представника позивача відсутні, оскільки за наявності відомостей про належне відповідачу майно він не позбавлений можливості визначити його орієнтовну вартість.
Тобто заявляючи вимоги про забезпечення позову "в межах ціни позовних вимог", позивачем взагалі не доводиться та не обгрунтовується реальна вартість майна, на яке він просить накласти арешт та заборонити вчиняти дії щодо нього, хоча саме на позивача покладено обов'язок доведення відповідності обраного заходу забезпечення позову заявленим позовним вимогам, та без визначення вартості такого майна встановити його відповідність ціні позову є неможливим.
При цьому, суд звертає увагу, що до поданої заяви про забезпечення позову долучено Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Дрежавного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, станом на 03.12.2024, згідно якої на все майно відповідача накладено арешт в межах трьох виконавчих проваджень щодо відповідача по справі та відомості про його скасування та відновлення можливості відповідача розпоряджатися належним йому майном відсутні.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено співмірності заявленим вимогам обраного виду забезпечення позову, а невжиття такого заходу забезпечення позову, за відсутності будь-яких доказів щодо джерел доходів відповідача, відсутності інформації про дійсний майновий стан відповідача, відсутності доказів вчинення відповідачем умисних дій, спрямованих на відчуження належного йому майна чи його зміну, а також відсутність можливості його відчуження, враховуючи наявність накладеного арешту на все майно відповідача в межах виконавчих проваджень, не може бути перешкодою до виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Зважаючи на заявлені позовні вимоги, а також відсутність будь-яких доказів дійсного майнового стану відповідача, його умисної поведінки, спрямованої на уникнення виконання зобов'язання та відчуження належного йому нерухомого майна, наявність чи відсутність регулярних доходів, а також відсутності визначення вартості майна відповідача на встановлення його відповідності ціні позовних вимог, в задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 149 - 153 ЦПК України, суд,
В задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 , адвоката Оверковського Костянтина Володимировича, про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики відмовити.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Вінницького апеляційного суду.
Суддя: