Справа №705/227/24
2/705/1043/24 РІШЕННЯ
20 грудня 2024 року м.Умань
Уманський міськрайонний суд Черкаської області у складі судді Єщенко О.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів,
У січні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів та просила: стягнути з ОСОБА_2 на її користь грошові кошти в сумі 3000 доларів США, що на час звернення з даними позовними вимогами еквівалентно 109 630,00 гривень, та судові витрати, які понесла позивачка у зв'язку з розглядом даної справи.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01 жовтня 2018 року ОСОБА_1 із ОСОБА_2 домовилися про продаж останньою позивачці свого житлового будинку із господарськими нежитловими спорудами, що розташовані по АДРЕСА_1 , за загальною сумою в розмірі 3000 доларів США. Вказане домогосподарство ОСОБА_2 отримала у спадщину після смерті своєї матері і використовувала його за призначенням, однак належним чином нотаріально оформлене свідоцтво про право на спадщину за законом на зазначену нерухомість на час їхньої домовленості отримати ще не встигла.
В той же день вони домовилися, що вона передає їй завдаток за купівлю в неї вказаного будинку у розмірі 2150 доларів США, вона отримує зазначений завдаток. ОСОБА_2 01.10.2018 пише власноручно розписку про отримання коштів та передає їй всі ключі від даного домогосподарства і вона переїжджає туди проживати та користуватися цієї нерухомістю.
На протязі найближчих двох-трьох місяців, вона належним чином мала оформити спадщину на себе та негайно нотаріально оформити з нею договір купівлі-продажу житлового будинку із господарськими нежитловими спорудами по АДРЕСА_1 , а вона передає їй залишкову суму 850 доларів США при оформленні купівлі-продажу.
З того часу вона фактично володіла та користувалася зазначеним житловим будинком із господарськими нежитловими спорудами по АДРЕСА_1 , яким продовжує користуватися і по даний час, але відповідачка із різних причин ніяк не могла, з її слів, належним чином нотаріально оформити на себе зазначену спадщину, а потім укласти із нею договір купівлі-продажу, але вимагала, щоб вона передала їй залишкову суму наперед оговореної ними вартості будинку в розмірі 850 доларів США, щоб вона могла за ці кошти до кінця оформити спадщину.
02.10.2020 вона передала ОСОБА_2 ще 850 доларів США, про що остання власноручно написала розписку про отримання коштів за продаж будинку.
При цьому вона так і продовжувала володіти та користуватися зазначеним домоволодінням, належним чином оплачуючи всі комунальні та інші обов'язкові платежі, обґрунтовано вважаючи, що виконала зі своєї сторони всі умови їхніх домовленостей, однак на її неодноразові вимоги нотаріально укласти з нею договір купівлі-продажу будинку, ОСОБА_2 обходилася лише обіцянками та з якихось причин так і не змогла, або не захотіла оформити належним чином вказане домоволодіння як спадщину на себе, а потім здійснити його продаж їй.
ОСОБА_2 на підтвердження отримання від неї зазначеної суми за продаж свого домоволодіння 05.12.2021 в черговий раз написала розписку, що вона отримала від неї 3000 доларів США, які віддасть їй при продажі будинку.
Вказані 3000 доларів США, що згідно курсу НБУ еквівалентно 109630,00 грн були передані відповідачці ОСОБА_2 , а та обіцяла за ці кошти здійснити продаж свого домоволодіння, або ж повернути їй ці кошти після продажі хати. З оформленням продажі хати ОСОБА_2 не спішить, посилаючись на неможливість її продати через відсутність якихось документів тощо, у зв'язку з чим вона вимушена була неодноразово в усній формі звертатися до неї про повернення їй грошових коштів в загальному розмірі 3000 доларів США.
Враховуючи, що відповідачка ОСОБА_2 не виконала свого зобов'язання та нотаріально не оформила з нею договору купівлі-продажу належного їй житлового будинку із господарськими нежитловими спорудами, що розташовані по АДРЕСА_1 і до цього часу, а також і те, що вона відмовляється повернути їй суму коштів в розмірі 3000 доларів США, які вона отримала від неї саме в доларах, позивачка ОСОБА_1 вимушена звернутися за захистом порушеного права до суду.
Ухвалою суду від 29.02.2024 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного провадження.
Про проведення розгляду справи у спрощеному позовному провадженні позивач та відповідач повідомлені належним чином. Заперечення проти такого розгляду справи від сторін судом у встановлений строк не отримано.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Від відповідача ОСОБА_2 02.04.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів, де вона вказала, що позовні вимоги ОСОБА_1 вона не визнає та заперечує. Вважає, що позовні вимоги позивачки безпідставні, позивачка просить стягнути з неї грошові кошти, проте не зазначає, що є це за кошти, хоч позов назвала про стягнення безпідставно набутих коштів. Але у позовній заяві не зазначає в чому ж полягає безпідставність набутих коштів. Адже кошти в сумі 3000 доларів США, це кошти, які вона заплатила їй за житловий будинок АДРЕСА_1 , який в свою чергу вона їй передала, яким вона користувалася та користується по даний час та в якому знаходиться майно позивачки, тобто фактично між ними було укладено договір купівлі-продажу, вона передала позивачці будинок, вона їй кошти, то про яке безпідставне набуття коштів може йти мова.
Вважає, що вимоги ОСОБА_1 надумані та безпідставні без посилання на норму Закону, а посилання на статтю 1212 ЦК України взагалі не знаходить свого підтвердження, оскільки вказує на загальні положення про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.
Тому просила в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів відмовити у повному обсязі.
14.04.2024 від позивачки ОСОБА_1 до суду надійшла відповідь на відзив відповідачки ОСОБА_2 , де вона просила відхилити вимоги відповідачки ОСОБА_2 висловлені у відзиві на позовну заяву від 01.04.2024, як такі, що не відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства. Задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі та стягнути з відповідачки ОСОБА_2 на її користь грошові кошти в сумі 3000 доларів США, що на час звернення з даними позовними вимогами еквівалентно 109 630,00 гривень, та судові витрати, які понесла позивачка у зв'язку з розглядом даної справи.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Як встановлено ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Судом встановлено, що відповідно до розписки від 01.10.2018 ОСОБА_2 одержала від ОСОБА_1 гроші в сумі 2 тис. 150 дол. за домовленістю за хату завдаток, різницю в сумі 850 дол. згідна почекати.
Відповідно до розписки від 02.10.2020 ОСОБА_2 дала цю розписку в тому, що вона одержала кошти від ОСОБА_1 в сумі 3 000 доларів за продаж будинку, який остався їй від матері ОСОБА_3 .
Відповідно до розписки від 05.12.2021 ОСОБА_2 винна гроші за хату в сумі 3 т. доларів, поверне гроші ОСОБА_1 при продажі хати.
З вказаних розписок вбачається, що ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 3000 доларів США за продаж житлового будинку із господарськими нежитловими спорудами, що розташовані по АДРЕСА_1 .
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
За змістом статті 205 ЦК України сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Згідно з положеннями ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.
Статтею 657 ЦК України визначено, що договір купівлі- продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі- продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
За правовою природою конструкція зобов'язання, що виникає з безпідставного набуття майна (безпідставного збагачення), є формою реалізації охоронного правовідношення та виконує компенсаторну функцію. Зобов'язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення є протилежністю до зобов'язання з правочинів (договорів). Правочин, зокрема договір, як належна правова підстава встановлює зобов'язання з передання речі, виконання робіт (надання послуги), сплати коштів. Відповідно, за відсутності (або у подальшому відпадіння) правової підстави в особи виникає зобов'язання повернути те, що було отримано безпідставно (кондикція). Отримання майна, набутого без підстави, призводить до реституційного ефекту, прямо протилежного тому, що передбачено договором. Загальною ознакою кондикції є відсутність (або відпадіння у подальшому) правової підстави для утримання майна, набутого особою, до якої потерпілий звертається з кондикційним позовом.
Зі змісту статті 1212 ЦК України можна зробити висновок, що особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно збагатилася в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов'язана повернути безпідставно набуте майно цій особі. Будь-яке збагачення визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на збагачення за рахунок потерпілого, або в разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків.
Про виникнення зобов'язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення або збереження майна можна говорити у тому разі, коли дії особи або події призводять до протиправного результату, що юридично не обумовлений виникненням майнових вигод на стороні однієї особи за рахунок іншої. Саме цей протиправний результат у вигляді юридично безпідставних майнових вигод, що перейшли до набувача, є фактичною підставою для виникнення зобов'язань з повернення безпідставного збагачення.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Результат аналізу статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що фактичний склад, що породжує зобов'язання, які виникають внаслідок набуття або збереження майна без достатніх правових підстав, складається з таких елементів: 1) одна особа набуває або зберігає майно за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (майно набувається або зберігається без передбачених законом, іншими правовими актами або правочином підстав).
Набуття майна однією особою за рахунок іншої полягає у збільшенні обсягу майна в однієї особи з одночасним зменшенням його обсягу в іншої особи. Набуття передбачає кількісний приріст майна, збільшення його вартості без понесення відповідних витрат набувачем. Безпідставне збереження майна полягає у тому, що особа мала витратити власні кошти, але не витратила їх через понесені втрати іншою особою або в результаті невиплати винагороди, що належить іншій особі.
Для виникнення зобов'язань із повернення безпідставного набутого майна необхідно, щоб майно було набуте або збережене безпідставно. Безпідставним є набуття або збереження, що не ґрунтується на законі, іншому правовому акті або правочині.
Набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо його правова підстава відпала згодом. Відпадіння правової підстави полягає у зникнення обставин, на яких засновувалась юридична обґрунтованість набуття (збереження) майна.
Разом із тим, саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту (постанова Верховного Суду від 04.12.2019 року справа № 917/1739/17).
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За змістом положень частин першої, п'ятої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків (частина перша, друга статті 76 ЦПК України).
Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до розписки від 02.10.2020 ОСОБА_2 одержала кошти від ОСОБА_1 в сумі 3 000 доларів, що відповідачка не заперечує у своїй розписці від 05.12.2021.
Факт отримання грошових коштів ОСОБА_2 у рахунок майбутньої угоди знайшов своє підтвердження у судовому засіданні.
Доводи відповідача про те, що отримані нею кошти у розмірі 3000 доларів не підлягають поверненню позивачу, оскільки враховуються в рахунок плати за проживання за весь період, суд не бере до уваги, оскільки договір найму (оренди) між сторонами укладений не був, а відповідачем не надано належних та достатніх доказів на підтвердження існування такої домовленості між сторонами.
Таким чином, судом встановлено, що передані ОСОБА_1 грошові кошти ОСОБА_2 у розмірі 3000 доларів є платою за продаж будинку, тому підлягають поверненню особі, яка їх сплатила, незалежно від того, з вини якої сторони не відбулося укладення договору купівлі-продажу будинку.
Враховуючи, що вказані кошти відповідачем позивачу не повернуті, позовні вимоги належить задовольнити.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1096,50 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 264, 265, 354 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 3000 доларів США, що на час звернення з позовом еквівалентно 109 630,00 гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1096,50 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручена у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ; АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 ; АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Суддя О.І.Єщенко