іменем України
Справа №377/1103/24
Провадження №2-а/377/14/24
23 грудня 2024 року Славутицький міський суд Київської області у складі головуючої - судді Бабич Н.С., за участю секретаря судового засідання Гніденко Н.П., за відсутності учасників справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Славутичі в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, поліцейський Відділення поліції №2 Вишгородського РУП Головного управління Національної поліції в Київській області старший сержант поліції Сичевський Микола Петрович, про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,
У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, поліцейський Відділення поліції №2 Вишгородського РУП Головного управління Національної поліції в Київській області старший сержант поліції Сичевський Микола Петрович, уточнивши який, просив:
- скасувати постанову поліцейського Відділення поліції №2 Вишгородського районного управління поліції ГУНП в Київській області старшого сержанта поліції Сичевського М.П. серії ЕНА №3318665 від 22 жовтня 2024 року про притягнення його до адміністративної відповідальності по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, за частиною 2 статті 126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 3400 гривень, та закрити провадження у справі за відсутності події та складу правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 126 КУпАП;
- стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області за рахунок бюджетних асигнувань понесені ним судові витрати на оплату судового збору в сумі 605, 60 гривень та за надання професійної правничої допомоги в сумі 1500 гривень.
Також у позовній заяві ОСОБА_1 зазначив клопотання про поновлення йому строку звернення до суду з даним позовом.
Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №3318665 від 22 жовтня 2024 року, він був притягнутий до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 126 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 3 400 гривень за порушення п. 2.1 ПДР України - керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом. Постанову отримав поштою 22.11.2024. Вважає, що вказана постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю з таких підстав. 22.10.2024 близько 14:15 він, керуючи своїм автомобілем INFINITI 050, державний номерний знак НОМЕР_1 , здійснив зупинку біля будинку № 3 по проспекту Незалежності м. Славутич, а коли повернувся до автомобіля, то працівник поліції виніс відносно нього постанову серії ЕНА № 3318665 від 22 жовтня 2024 року про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, за порушення вимог п. 15.2 ПДР України - порушення стоянки за частиною 1 статті 122 КУпАП. Потім постанову з такою ж серією та номером він отримав поштою, але про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №3318665 від 22 жовтня 2024 року, за порушення п. 2.1 ПДР України - керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом за частиною 2 статті 126 КУпАП, тобто за однією серією та номером працівниками поліції винесено дві постанови за двома різними статтями КУпАП. На місці події він надавав працівникам поліції усі документи, які вони вимагали: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, посвідчення водія серії НОМЕР_2 , в якому зазначено про право керування транспортними засобами категорії Б з 24.11.2012 та категорії С з 21.06.2011. При перевірці посвідчення водія у працівників поліції виникли проблеми щодо підтвердження наявності в нього права керування транспортними засобами категорії Б, тому з Відділення поліції № 2 Вишгородського РУП було викликано дізнавача ОСОБА_2 , яка для проведення перевірки вилучила посвідчення водія серії НОМЕР_2 . Наступного дня посвідчення водія йому повернули за відсутності будь-яких підстав для звинувачення у користуванні підробленим посвідченням. Після цієї події позивач звернувся до Територіального сервісного центру МВС України 3243 м. Бровари, де після перевірки та підтвердження наявного права керування транспортними засобами категорій В, С, позивачу було видано нове посвідчення водія серії НОМЕР_3 , в якому так само, як і в попередньому посвідченні відображена інформація про наявне право керування транспортними засобами категорії Б з 24.11.2012 та вантажними транспортними засобами категорії С - з 21.06.2021. Усі ці обставини свідчать про безпідставні звинувачення у порушенні вимог п. 2.1 ПДР України та накладення адміністративного стягнення за частиною 2 статті 126 КУпАП, тому відсутні подія і склад цього правопорушення. Для забезпечення свого права на захист позивач поніс витрати на правову допомогу адвоката в сумі 1 500 гривень та на оплату судового збору у розмірі 605,60 гривень.
Ухвалою судді від 12 грудня 2024 року поновлено позивачу строк звернення до адміністративного суду, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено судове засідання на 23 грудня 2024 року, витребувано у Відділення поліції №2 Вишгородського РУП Головного управління Національної поліції в Київській області для огляду в судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 126 КУпАП, стосовно ОСОБА_1 ( постанова серії ЕНА №33118665 від 22.10.2024) разом з відеозаписом та фотознімками.
Позивач у призначене судове засідання не прибув, про дату, час і місце якого повідомлений належним чином в порядку, передбаченому статтею 268 КАС України, шляхом отримання судової повістки особисто, що підтверджується його розпискою; подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.
Відповідач свого представника в призначене судове засідання не направив, про дату, час і місце якого повідомлений належним чином у порядку, передбаченому статтею 268 КАС України, шляхом доставлення судової повістки до його електронного кабінету, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу, про причини неявки його представника суду не повідомив.
Третя особа поліцейський Відділення поліції №2 Вишгородського РУП Головного управління Національної поліції в Київській області старший сержант поліції Сичевський Микола Петрович у призначене судове засідання не прибув, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином в порядку, передбаченому статтею 268 КАС України, що підтверджується розпискою про вручення йому судової повістки, подав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до частини третьої статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи.
Через неявку в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось відповідно до положень частини четвертої статті 229 КАС України.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, суд дійшов такого висновку.
Судом встановлено, що 22 жовтня 2024 року поліцейський Відділення поліції №2 Вишгородського РУП Головного управління Національної поліції в Київській області старший сержант поліції Сичевський Микола Петрович виніс постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №3318665, згідно з якою застосував до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3 400 гривень за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 126 КУпАП.
У постанові зазначено, що ОСОБА_1 22 жовтня 2024 року, о 14:17:44 у м. Славутичі, по проспекту Незалежності, біля будинку №3, здійснив стоянку транспортного засобу, чим зробив неможливим рух інших транспортних засобів та порушив п. 15.10 ПДР України, не маючи посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив п. 2.1 (А) ПДР України - керування ТЗ особою, яка не має права керування такими ТЗ. Стаття 126 ч.2 КУпАП, прийняте рішення по справі : штраф у сумі 3 400 гривень.
Не погоджуючись з винесеною постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір згідно із встановленими обставинами справи та відповідними їм правовідносинами, суд виходить із такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено відповідальність.
Згідно із статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Тобто обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Отже, наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото-і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Таким чином, фактичні дані, на основі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, встановлюються, зокрема, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, іншими визначеними законодавством доказами.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично -дорожній мережі.
Положеннями пункту 8 частини першої статті 23 вказаного Закону передбачено, що у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Відповідно до статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (зокрема, частини другої, четвертої статті 126).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.
Відповідно до вимог пункту 2.1 (а) ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії
Частиною 2 статті 126 КУпАП передбачено, що керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до статті 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Статтею 283 КУпАП передбачено, що за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) виносить постанову по справі, яка повинна містити найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи, відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я по батькові ( за наявності), дату народження, місце проживання чи перебування, опис обставин, установлених під час розгляду справи, зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення та прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення, транспортний засіб, який зафіксовано в момент порушення ( марка, модель, номерний знак), технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис ( якщо такий запис здійснювався), розмір штрафу та порядок його сплати, правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження, відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Пунктом 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів справи про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07.11.2015 ( далі-Інструкція №1395) передбачено, що у разі виявлення порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складення відповідного протоколу.
З наведених вище норм законодавства можна дійти висновку, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення поліцейський зобов'язаний з'ясувати обставини правопорушення, встановити подію і склад адміністративного правопорушення та у винесеній постанові зазначити докази, якими підтверджується подія і склад адміністративного правопорушення, зокрема, у випадку здійснення запису порушення, зазначити технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис.
Згідно із статтею 19 Закону України «Про міжнародні договори України», статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» практика Європейського суду з прав людини застосовується судами як джерело права.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, сформульованої в пункті 43 рішення у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року ( з відсиланням на пункт 282 рішення у справі «Авшар проти Тереччини»), «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведена поза розумним сумнівом».
Відзиву на позовну заяву відповідачем не надано.
Пояснень від третьої особи поліцейського Відділення поліції №2 Вишгородського РУП Головного управління Національної поліції в Київській області старшого сержанта поліції Сичевського Миколи Петровича не надійшло.
Ухвалою судді від 12 грудня 2024 року про відкриття провадження у справі було витребувано з Відділення поліції №2 Вишгородського РУП Головного управління Національної поліції в Київській області для огляду в судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 126 КУпАП, стосовно ОСОБА_1 ( постанова серії ЕНА №33118665 від 22.10.2024) разом з відеозаписом та фотознімками.
20 грудня 2024 року на виконання вимог ухали судді від 12 грудня 2024 року від Відділення поліції №2 Вишгородського РУП Головного управління Національної поліції в Київській області до суду надійшла інформація від 20.12.2024 № 12487-2024 про те, що постанова серії ЕНА № 33118665 від 22.10.2024 направлена на примусове стягнення до Славутицького відділу ДВС за вих. № 90091 від 11.11.2024.
Суду надано наявні матеріали справи, з яких вбачається, що вони містять:
-довідку відповідно до даних Інформаційно - телекомунікаційної системи «Інформаційний портал національної поліції» вкладка «Посвідчення водія», де зазначено, що станом на 22.10.2024 була наявна інформація щодо видачі посвідчення водія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з відкритою категорією С. 29.10.2024 до підсистеми внесені зміни, згідно яких у ОСОБА_1 відкрито категорії В, С та серія і номер посвідчення мають інше значення: посвідчення серії НОМЕР_4 , посвідчення водія НОМЕР_3 , видане терміном дії з 29.10.2024 по 29.10.2054, категорія В з 24.11.2012, категорія С з 21.06.2011 ( а.с 47);
-копію посвідчення водія ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 , відповідно до якого він має право керування транспортними засобами категорії В з 24.11.2012; категорії С з 21.04.2011 ( а.с. 48);
-фототаблицю із зображенням транспортного засобу, державний номерний знак НОМЕР_5 , біля якого знаходиться позивач ( а.с. 49);
-копію письмових пояснень ОСОБА_3 від 18.12.2024, зі змісту яких вбачається, що перебуваючи на добовому чергуванні 22.10.2024, в ході перевірки документів водія ОСОБА_1 , було встановлено, що посвідчення водія НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_1 відсутнє в ІКС ІПНП, тому він вважав його підробленим, а водія таким, що не має права керувати транспортним засобом і виніс постанову про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 3318665 за частиною 2 статті 126 КУпАП та на місце події було викликано слідчо-оперативну групу ( а.с.50);
-відеозапис з портативного відеореєстратора поліцейського, переглядом якого у судовому засіданні встановлено, що 22.10.2024 о 14:29 поліцейський на капоті автомобіля перевіряє через планшет посвідчення водія ОСОБА_1 , після чого повідомляє, що його посвідчення має ознаки підробки, тому він не має права керування транспортними засобами категорії В, роз'ясняє права, передбачені статтею 63 Конституції України та статтею 268 КУпАП та виносить постанову про адміністративне правопорушення за частиною 2 статті 126 КУпАП з накладенням штрафу в сумі 3 400 гривень. Водій ОСОБА_1 пояснює, що навчався у м. Києві, а посвідчення водія отримував у м. Славутичі, спочатку категорії С, а потім категорії В. Скільки разів був зупинений та перевірений працівниками поліції, жодного разу претензій до нього не було ( а.с.46).
Докази, надані відповідачем у справі, мають бути належним чином досліджені судом із наданням їм відповідної правової оцінки на предмет їх належності і допустимості, повноти та достатності для визнання правомірності дій та рішень суб'єкта владних повноважень.
Судом встановлено, що позивач заперечує факт порушення ним Правил дорожнього руху України та на підтвердження своїх заперечень долучив до матеріалів справи дві копії посвідчення водія: яке мав на час винесення постанови про накладення адміністративного стягнення : серії ВАН № 187367 і надавав його на вимогу поліцейського, який перевірив документ та виніс постанову про накладення адміністративного стягнення, та ВХЕ № 132293, яке отримав після складення оскаржуваної постанови при зверненні до Територіального сервісного центру, обидва посвідчення водія містять аналогічні записи про право керування транспортними засобами: категорії В з 24.11.2012 та категорії С з 21.06.2011 ( а.с.15,16).
Зважаючи на вимоги частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Беручи до уваги, що відповідач не надав доказів, які прямо вказують на вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 126 КУпАП, та факт даного правопорушення відповідачем не встановлений і не підтверджений беззаперечними доказами, тому відсутні підстави для висновку про вчинення позивачем вказаного правопорушення поза обґрунтованим сумнівом.
За вказаних обставин, суд погоджується з доводами позивача про відсутність будь-яких доказів, які б могли підтвердити факт вчинення ним правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 126 КУпАП.
Отже, відповідач не виконав свій обов'язок доказування, покладений на нього статтею 77 КАС України.
Частиною 3 статті 286 КАС України встановлено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3)скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Таким чином, оскільки відповідач не довів правомірність винесеної постанови, суд вважає що позов підлягає задоволенню, а постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №3318665 від 22 жовтня 2024 року, винесена стосовно ОСОБА_1 поліцейським Відділення поліції №2 Вишгородського РУП Головного управління Національної поліції в Київській області старшим сержантом поліції Сичевським Миколою Петровичем за частиною 2 статті 126 КУпАП з накладенням штрафу в розмірі 3 400 грн -скасуванню, а провадження у справі - закриттю.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.
Як зазначено у частині першій статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з пунктом 1 частини третьої вказаної статті до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до положень статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави ( частина перша).
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката ( частина друга).
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат ( частина 3).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги ( частина 4).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи ( частина 5).
За змістом частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини сьомої цієї статті розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Частиною дев'ятою вказаної статті передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 отримував правничу допомогу на підставі договору про надання професійної правничої допомоги від 28 листопада 2024 року з адвокатом адвокатського об'єднання «Славутицька міська юридична консультація» Прокопенко О.П. ( а.с. 17-18).
Відповідно до пункту 1.1. вказаного договору предметом цього договору є надання консультацій з питань притягнення до відповідальності у справах про адміністративні правопорушення, адміністративного судочинства, підготовка процесуальних документів, вивчення наданих довірителем документів.
Як вбачається з п. 3.3 цього договору, вартість послуг по наданню правової допомоги визначається за домовленістю сторін. З урахуванням складності справи, часу, витраченого та якій потрібно буде витратити адвокатом на надання консультацій правового характеру з питань притягнення до відповідальності у справах про адміністративні правопорушення, адміністративного судочинства, вивчення документів, наданих довірителем, судової практики, складання відповідних процесуальних документів до суду( адміністративного позову, клопотання та ін.), сума судових витрат складає 1 500 гривень із розрахунку 500 гривень за годину: вивчення документів, наданих довірителем для підготовки до суду, судової практики, надання консультацій (1 година), підготовка адміністративного позову, клопотання про витребування доказів та інших процесуальних документів (2 години), всього 3 години з розрахунку 500 гривень за годину, що складає 1 500 гривень.
Згідно з актом від 30 листопада 2024 року виконаних робіт за договором про надання професійної правничої допомоги від 28 листопада 2024 року адвокатом Прокопенком О.П. була надана правнича допомога за договором про надання професійної правничої допомоги від 28 листопада 2024 року у загальному розмірі 1 500 гривень ( а.с.20).
Відповідно до квитанції АТ КБ «ПриватБанк» на оплату від 29 листопада 2024 року вартість послуг, сплачених ОСОБА_1 , складає 1 500 гривень ( а.с.21).
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України»(Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Враховуючи час, затрачений адвокатом Прокопенком О.П. на вивчення документів, наданих довірителем для підготовки до суду, надання консультацій з питань притягнення до адміністративної відповідальності за вимогами КУпАП, адміністративного судочинства, підготовку адміністративного позову, клопотання про витребування доказів, суд вважає, що витрати, пов'язані з професійною правничою допомогою адвоката, в сумі 1 500 гривень були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим та підтвердженим належними доказами у цій справі.
Частиною першою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За таких обставин, стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1 500 гривень та витрати по сплаті судового збору у сумі 605,60 гривень.
Керуючись статтями 139, 243-246, 286 КАС України,
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №3318665 від 22 жовтня 2024 року, винесену стосовно ОСОБА_1 поліцейським Відділення поліції №2 Вишгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області старшим сержантом поліції Сичевським Миколою Петровичем за частиною 2 статті 126 КУпАП з накладенням штрафу в розмірі 3 400 гривень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 гривень 60 копійок.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати за надання професійної правничої допомоги у розмірі 1 500 гривень.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Учасники справи:
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач Головне управління Національної поліції в Київській області, код ЄДРПОУ 40108616, місцезнаходження: вулиця Володимирська, будинок 15, м. Київ.
Третя особа - поліцейський Відділення поліції №2 Вишгородського РУП Головного управління Національної поліції в Київській області старший сержант поліції Сичевський Микола Петрович, адреса місцезнаходження: вулиця Героїв Дніпра, будинок 2, м.Славутич, Вишгородський район, Київська область.
Суддя Н. С. Бабич