Справа № 286/272/23
10 грудня 2024 року м. Овруч
Овруцький районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді Гришковець А. Л.
з секретарем Павленко Л. В.,
з участю представника
позивача ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2 ,
представника ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Овручі цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про розподіл майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання майна особистою власністю , -
Позивач звернулася до суду та по уточнюючій позовній заяві просить розділити між нею та відповідачем спільно нажите майно, виділивши їй на праві власності в натурі:
- 49/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 , вартістю 120246 грн., а саме веранду 1, площею 21, 60 м2 вартістю 62537 грн., кладовку 2, площею 5,80 м2 вартістю 19977 грн., кухню 3, площею 7,40 м2 вартістю 18338грн., коридор 4 площею 7,70 м2 вартістю 15866 грн., ганок вартістю 2184 грн., 1/2 частину огорожі вартістю 1344 грн., що становить 49/100 частин загальною вартістю 120246 грн.;
- 1212,7 кв.м (0,12127 га) земельної ділянки кадастровий номер 1824288800:01:001:0101 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться в АДРЕСА_1 , 1212, 7 кв. м (0, 12127 га), вартістю 72850 грн., а саме ділянку площею 99, 9 кв. м. ( 0, 00999 га), яка позначена під №1 ( зображена зеленим кольором ), і яка проходить по точкам : 1-2-23- 24-25-26-16-15-14-13-1, зі сторонами: 11,3 м- 2, 63м -6,22 м- 1, 31 м-1, 52 м -1, 0 м-1, 31м - лінія проходить по лінії поділу житлового будинку ( літ. «А»)-2,46 м -8, 3 м, в тому числі ділянку площею 1, 3 кв. м (0, 00013 га, що на схемі позначено під №1-1 (зображена жовтим кольором , яка проходить по точках: 15-16-26-27-15, зі сторонами 1, 31 м-1,0м-1, 31м-1, 0 пропонується надати з обмеженням використанням для забезпечення співвласника №2 можливість доступу, обслуговування та поточного ремонту житлового будинку відповідно до п. 6.1.41 ДБН Б. 2. 2-12:2019 та ділянку площею 1112, 8 (0,11128 га ), що на схемі позначена під №2(зображена зеленим кольором ) , яка проходить по точках: 8-9-10-11-18-19-20-8, зі сторонами :15, 41 м-43, 56 м-30, 03 м, -8, 47м, -2, 25 м -6,11м-68, 49 м.;
-794,0 кв. м (0,0794 га) земельної ділянки з кадастровим номером 1824288800:01:001:0100 для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться в АДРЕСА_1 площею, а саме що на схемі позначено під №1 (зображена штрихуванням зеленого кольору), яка проходить по точках: 1-2-5-6-1, зі сторонами: 13, 73м-58, 35 м-13, 66 м- 57, 78 м, вартістю 30100 грн. 0,0794 га, вартістю 30100грн.;
- предмети домашнього вжитку та обиходу , а саме :
- холодильник « Днепр», модель ДХ 219010 вартістю 12000 грн.,
- пральну машину «Атлант», модель 7041010 вартістю 9000грн.,
- пилосос модель «Saturn», модель ST-VC 1288 вартістю 2600 грн. .
Всього майна на суму 244796 грн..
Інше майно на суму 248100 грн. залишити в користуванні відповідача, а саме :
- 51/100 частину житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 , а саме: кімнату 5, площею 21, 40 м2, вартістю 46154 грн., житлову кімнату 6, площею 21, 10 м-2 , вартістю 44506 грн., сарай вартістю 27334 грн., туалет вартістю 4116 грн., 1/2 частину огорожі вартістю 1344 грн., що становить 51/100 частину, вартістю 123454грн.;
- 1212,7 кв.м (0, 12127 га) земельної ділянки з кадастровим номером 1824288800:01:001:0101 для будівництва та обслуговування жилого будинку , господарських будівель і споруд (присадибна ділянка ), що знаходиться в АДРЕСА_1 , вартістю 72850 грн. , а саме: ділянку площею 120,3 кв.м (0, 01203 га), що на схемі позначена під №3 (зображена штрифування рожевого кольору), яка проходить по точках: 11-12-13-14-15-16-17-18-11-зі сторонами: 3,60 м-10, 37-2,46 м- лінія проходить по лінії поділу житлового будинку -1, 31м-7, 26м-5, 5м-8, 47м та ділянку площею 1092, 4 кв.м (0, 10924 га), що на схемі позначена під №4 (зображена рожевим кольором), яка проходить по точках: 3-4-5-6-7-8-20-19-21-22- 3 зі сторонами: 3, 74м-8, 23 м-51, 91 м-43,22 м-11, 48м-68,49м- 6,11м- 10, 49м-12, 38 м- 0, 55 м;
-794,0 кв. м (0,0794 га) земельної ділянки з кадастровим номером 1824288800:01:001:0100 для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться в АДРЕСА_1 , що на схемі позначено під №2 ( зображена штрихуванням рожевого кольору ), яка проходить по точках: 2-3-4-5-2, зі сторонами: 13, 16м-58, 87 м- 13,97 м- 58, 35 м, вартістю 30100 грн..
В спільному користуванні її - співвласника №1 та відповідача - співвласника №2 залишити земельну ділянку площею 74, 6 кв.м (0,00746 га), що на схемі позначена під №5 (зображена помаранчевим кольором), яка проходить по точках: 2-3-22-21-19-18-17-16-26-25-24-23-2, зі сторонами 2, 25м-0, 55 м-12,38м-10, 49м-2, 25м-5, 5м-7, 26м-1,0м-1,52м- -1,31м- 6,22 м-2, 63 м.;
-мотоблок «FORTE» серії МД-модель SH 1080, який придбано 26.07.2018 вартістю 25000, 00 грн..
Стягнути з відповідача на її користь 4404 грн. за переполучену долю в майні.
В обгрунтування позованих вимог позивач зазначила, що 8 травня 2014 року вона зареєструвала шлюб з відповідачем. Від спільного проживання з відповідачем у них є неповнолітні діти: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком яких є відповідач, та які проживають з нею. Відносини в сім'ї не склалися і 03.11.2022 їх шлюб було розірвано.
В період шлюбу з відповідачем за спільні кошти по договору купівлі-продажу жилого будинку від 17 вересня 2014 року та договорів купівлі-продажу земельної ділянки від 17 вересня 2014 року на ім'я відповідача - ОСОБА_2 було придбано житловий будинок АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер 1824288800:01:001:0101 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться в АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 0,1588 га, кадастровий номер 1824288800:01:001:0100 для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться в АДРЕСА_1 .
На даний час, в зв'язку з розірванням шлюбу, спільно користуватися будинком та земельними ділянками вона з відповідачем не в змозі.
Спірний житловий будинок складається із 2-х житлових кімнат, кухні, кладової, коридора, веранди, ганку. До будинку примикає сарай, туалет та огорожа.
Спірний житловий будинок з господарськими будівлями розміщено на земельній ділянці площеі 0,25 га з кадастровим номером 1824288800:01:001:0101 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка ), що знаходиться в АДРЕСА_1 , та земельній ділянці площею 0,1588 га з кадастровим номером 1824288800:01:001:0100 для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться в АДРЕСА_1 .
Відповідно до висновку судового експерта за результатами проведення судової оціночно-будівельної, будівельно-технічної, оціночно-земельної та земельно-технічної експертизи №613/11 2023 від 27.11.2023 дійсна (ринкова) вартість спірного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами станом на день проведення дослідження становить 243700 грн. 00 копійок, дійсна (ринкова) вартість спірної земельної ділянки площею 0,25 га, кадастровий номер 1824288800:01:001:0101 на день проведення експертизи 27.11.2023 становить 145700 грн., дійсна (ринкова) вартість спірної земельної ділянки площею 0,1588га, кадастровий номер 1824288800:01:001:0100 на день проведення експертизи 27.11. 2023 становить 60200 грн..
Відповідно до вказаного висновку судового експерта поділ спірного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами відповідно як передбачено п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 04.10.1991 (із змінами ), вбачається технічно за можливим за умови відступу від рівності часток співвласників. Здійснити поділ вказаних спірних земельних ділянок відповідно до вимог нормативно-правових актів та часток співвласників, є також технічно можливим. Із запропонованих судовим експертом варіантів поділу житлового будинку та земельних ділянок їй підходить варіант №2 поділу спірного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами та земельної ділянки є варіант №2, відповідно до якого вона претендує на виділення їй та відповідачу вищевказаних частин житлового будинку та земельних ділянок.
Крім цього, в період шлюбу, а саме 26.07.2018, нею з відповідачем було придбано мотоблок «FORTE» серії МД-модель SH 1080, вартість якого відповідно до довідки оцінювача на 17 січня 2023 року становить 25000, 00 грн..
Також в період шлюбу за спільні кошти ними було придбано предмети домашнього вжитку та обиходу, а саме: холодильник «Днепр», модель ДХ 219010, вартість якого становить 12000 грн., пральну машину «Атлант» , модель 7041010, вартість якої становить 9000грн. та пилосос модель «Saturn» модель ST-VC 1288, вартість якого становить 2600 грн., а всього на суму 46600 грн..
Загальна вартість всього вказаного майна становить 496200 грн..
Відзиву на позовну заяву відповідачем не подано. Однак, він звернувся до суду із зустрічним позовом та просить визнати його особистою власністю житловий будинок АДРЕСА_1 ; земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,25 га, кадастровий номер 1824288800:01:001:0101, та земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,1588 га, кадастровий номер 1824288801:01:001:0101), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , мотивуючи тим, що дійсно вказані житловий будинок і земельні ділянки були придбані ними у шлюбі, але за його власні кошти, кошти його батьків та родичів. Зауважує, що шлюб між ними був укладений 08.05.2014, майно придбано 17.09.2014, тобто через чотири місяці після одруження. За чотири місяці спільного подружнього проживання у них не було спільних коштів для купівлі будинку та земельних ділянок. Ще до того як він познайомився з відповідачкою та одружився з нею, він та його родичі почали збирати кошти для придбання будинку в м. Овруч або в прилеглому селі. Так, згідно квитанцій про обмін валют вони (він, мати, баба, дід) почали купувати долари США: 16.10.2012 - 3100 доларів США, 22.01.2013 - 500 доларів США, 26.11.2013 - 1000 доларів США. До придбання спірного будинку він давав завдаток за житловий будинок в АДРЕСА_2 , так як хотів його придбати, але угода не відбулася і продавець завдаток повернув. Це було 21.05.2014, тобто через два тижні після одруження. Спірний будинок він придбав за 5000 доларів США. Грошові кошти передав на місяць раніше, ніж була оформлена угода купівлі-продажу. Все це підтверджує, що грошові кошти на придбання будинку були його особистими та коштами його родичів і це майно не є спільним, а є його особистою власністю.
Представником позивача (відповідача за зустрічним позовом) подано відзив на зустрічну позовну заяву, в якому остання просить в задоволенні зустрічного позову відмовити, посилаючись на те, що позовні вимоги, викладені в зустрічній позовній заяві, вона не визнає та вважає їх безпідставними, оскільки вказані житловий будинок та земельні ділянки придбані ОСОБА_4 та відповідачем в період шлюбу за спільні кошти та належить їм на праві спільної сумісної власності. Зустрічний позов ОСОБА_2 про визнання майна його особистою власністю пред'явлено ним з метою безпідставно позбавити її права на 1/2 частину спільно нажитого майна. Надані відповідачем квитанції про обмін валют ним, матір'ю, бабою та дідом до реєстрації їхнього шлюбу ні в якій мірі не можуть підтверджувати, що саме дані кошти були особистою власністю відповідача та витрачені на придбання спірного будинку. Що стосується наданих розписок про отримані від відповідача завдатків на придбання житла, то кошти в якості завдатку надавалися в період шлюбу з позивачем та з їхніх спільних коштів.
В судове засідання позивач не з'явилася, не повідомивши про причини неявки та не підтвердивши поважність неявок в попередні засідання, які відкладалися за її заявами, хоча своєчасно та належним чином була повідомлена про час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням.
Представник позивача в судовому засіданні про причини неявки позивача теж не повідомила, позовні вимоги підтримала, з підстав зазначених в позовній заяві та відзиві на зустрічну позовну заяву. При цьому зазначила, що будинок та земельні ділянки сторони придбали після реєстрації шлюбу і вони є спільною сумісною власністю подружжя. Інше майно у них теж спільне. Чи були кошти у позивача на придбання спірного майна вона не знає, але доходи у неї були. В задоволенні вимог зустрічного позову просить відмовити.
Відповідач та його представник в судовому засіданні вимоги зустрічного позову підтримали. Позовні вимоги первісного позову визнають частково, а саме лише в частині розподілу предметів домашнього вжитку та обиходу. Будинок та земельні ділянки є особистою власнісню відповідача, так як придбані за його особисті кошти та кошти батьків і діда.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, відповідача та його представника, показання свідків, а також дослідивши письмові докази, вважає, що первісний позов підлягає частковому задоволенню, а зустрічний позов задоволеню з наступних підстав.
У ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, проголошено принцип справедливого розгляду справи, за яким кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч.1 ст. 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. У частині другій цієї статті визначається перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів, одним з яких, зокрема, є визнання права (пункт 1).
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Згідно ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Стаття 41 Конституції України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
У ст. 321 ЦК України закріплено конституційний принцип непорушності права власності. За частинами першою та другою цієї статті ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Зміст права власності полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном, що закріплено в ст. 317 ЦК України.
Згідно з положеннями ст.319 ЦК України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не суперечать закону і не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Захист права власності гарантовано Першим протоколом до Конвенції, відповідно до статті 1 якого передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Перша та найважливіша вимога ст.1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення частини першої цієї статті дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а частина друга цієї статті визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом уведення в дію «законів». Більше того, верховенство права як один з фундаментальних принципів демократичного суспільства є наскрізним принципом усіх статей Конвенції, що відображено у ряді рішень Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах: від 20 травня 2010 року «Україна-Тюмень» проти України» (заява № 22603/02); від 25 червня 1996 «Амюр проти Франції» (Amuur v. France); «Колишній Король Греції та інші проти Греції» (Former King of Greece and Others v. Greece), № 25701/94, § 79, ECHR 2000-XII; «Малама проти Греції» (Malama v. Greece), № 43622/98, § 43, ECHR 2001-II).
У практиці ЄСПЛ напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: а) чи є втручання законним; б) чи переслідує воно «суспільний інтерес»; в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення державою статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.
Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися на підставі закону, під яким розуміється нормативно-правовий акт, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Тлумачення та застосування національного законодавства - прерогатива національних судів, але спосіб, у який це тлумачення і застосування відбувається, повинен призводити до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики ЄСПЛ.
Тобто, першою умовою виправданості втручання у права, гарантовані статтею першою Протоколу №1 до Конвенції є те, що воно має бути передбачене законом.
Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства, що закріплено у ч. 9 ст. 7 СК України.
Загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти сімейного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах сімейного законодавства.
Норми статей 57, 60 СК України встановлюють загальні принципи нормативно-правового регулювання відносин подружжя щодо належного їм майна.
Так, в ст.57 СК України законодавець визначив перелік майна, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка. Так, серед іншого, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:
1) майно, набуте нею, ним до шлюбу;
2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;
3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Нормами частини сьомої цієї статті передбачено, якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.
Відповідно до ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба, тощо) самостійного заробітку (доходу).
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (ч.1ст. 61 СК України).
Згідно з ч.1 ст. 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.
Частинами 1, 2 ст. 69 СК України закріплено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.
Згідно ч.1 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
В п.п.22, 23, 24 Постанови №11 від 21.12.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням подружжя, а при не досягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч.3 ст. 368 ЦК України), відповідно до ч.ч.2,3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором або законом.
До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч.4 ст. 65 СК України).
Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18) зроблено висновок, що правові норми, що містяться в ст.ст. 60, 70 СК України свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Тобто, той із подружжя, який заявляє про спростування зазначеної презумпції, зобов'язаний довести обставини, що її спростовують, на підставі належних та допустимих доказів.
Верховний Суд у постанові від 08 серпня 2022 року у справі № 759/23368/19 виклав правовий висновок, де зазначено, що якщо котрийсь із подружжя зробив вкладення у придбання спільного майна за рахунок майна, яке належало йому до одруження або було одержане ним під час шлюбу в дар, у порядку спадкування, надбане за кошти, що належали йому до шлюбу, або іншого роздільного майна, то ці вкладення (в тому числі вартість майна до визнання його спільною сумісною власністю) мають враховуватися при визначенні часток подружжя у спільній сумісній власності.
Аналогічні висновки наведено і у постанові Верховного Суду від 27.03.2023 у справі № 199/6112/20.
Верховний Суд у постанові від 17 квітня 2024 року у справі № 638/2341/20 зазначав, що критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя.
У постанові Верховного Суду від 10.07.2024 у справі №466/7242/24 суд вказав, що належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна (постанова Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі № 537/541/23).
Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, визначених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч.ч. 5-6 ст.81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
В ст.89 ЦПК України законодавець закріпив, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що сторони з 08.05.2014 перебували в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано 03.11.2022, про що свідчать копії: свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 08.05.2014 та рішення Овруцького районного суду Житомирської області у справі №287/745/22 від 03.11.2022, яке набрало законної сили 05.12.2022 (а.с. 3-4).
Копії: договору купівлі-продажу житлового будинку від 17.09.2014, зареєстрованого в реєстрі за №2-1718, договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 17.09.2014, зареєстрованих в реєстрі за №2-1721 та №2-1724, а також витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №26915921, №26916628 та №26917325 від 17.09.2014 підтверджують факт придбання ОСОБА_2 - відповідачем житлового будинку АДРЕСА_1 , а також земельної ділянки площею 0,25 га, кадастровий номер 1824288800:01:001:0101 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та земельної ділянки площею 0,1588 га, кадастровий номер 1824288800:01:001:0100 для ведення особистого селянського господарства, що знаходяться за адресою: с. Шоломки Овруцького району Житомирської області (а. с. 8-13).
Крім того, сторонами 11.08.2014 було придбано холодильник «Днепр», 23.12.2014 - пилосос модель «Saturn ST-VC 1288», 19.12.2018 - пральну машину «Атлант», модель 7041010, та 26.07.2018 - мотоблок «FORTE» серії МД-модель SH 1080.
Вказані обставини підтверджуються копіями гарантійних талонів магазину «Все для дому» від 11.08.2014, 23.12.2014 та 19.12.2018, а також гарантійного талону торгівельної організації ФОП « ОСОБА_7 » від 26.07.2018 (а. с. 20-25).
Відповідачем визнано позовні вимоги в частині розподілу спільно нажитого майна - предметів домашнього вжитку та обиходу, а саме: холодильника «Днепр», пилососу моделі «Saturn ST-VC 1288», пральної машину «Атлант», модель 7041010, та залишення їх у власності позивача, а також мотоблоку «FORTE» серії МД-модель SH 1080, що переходить у його власність.
Позивачем в позовній заяві зазначено та не заперечується відповідачем, що вартість холодильника «Днепр», модель ДХ 219010, по її підрахунках становить 12000 грн., пральної машини «Атлант», модель 7041010 - 9000 грн. та пилососа модель «Saturn «модель ST-VC 1288 - 2600 грн., що в загальній сумі становить 23600 грн..
Згідно довідки ФОП ОСОБА_8 вартість мотоблоку «FORTE» серії МД-модель SH 1080 станом на 17.01.2023 може скласти 25 000 грн. (а. с. 25).
Зважаючи, що сторони не заперечують щодо поділу спірного майна, а саме: холодильника, пральної машини, пилососа та мотоблоку, суд вважає за доцільне розподілити вказане майно між сторонами, залишивши у власність ОСОБА_4 холодильник «Днепр», модель ДХ 219010, пральну машину «Атлант», модель 7041010 та пилосос модель «Saturn «модель ST-VC 1288, а ОСОБА_2 - мотоблок «FORTE» серії МД-модель SH 1080, та стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 грошову компенсацію в сумі 700 грн. 00 коп. у зв'язку із нерівністю часток в майні (25000 грн. - 23600 грн. : 2 = 700 грн. 00 коп.).
Щодо розподілу іншого майна, зокрема житлового будинку та земельних ділянок, відповідач заперечує, посилаючись на те, що вони є його особистою власністю, оскільки придбані за його власні кошти та кошти його батьків. При цьому, ним надано ряд доказів.
Так, копії квитанцій про здійснення валютно-обмінних операцій №VONK504335 від 16.10.2012, №33684887 від 22.01.2013 та №VONK507393 від 26.11.2023 підтверджують факт придбання 16.10.2012 ОСОБА_9 3100 доларів США, ОСОБА_10 - 500 доларів США та ОСОБА_11 - 1000 доларів США, що в загальній сумі становить 4600 доларів США (а. с. 47-48).
Копія розписки від 21.05.2014 підтверджує пояснення відповідача щодо дачі ним завдатку в сумі 500 доларів США за купівлю частини будинку за земельної ділянки по АДРЕСА_2 . Загальна сума продажу становила 10 000 доларів США (а. с. 49). Суд відмічає, що кошти передавалися саме відповідачем в присутності ОСОБА_12 , ОСОБА_11 та ОСОБА_13 ..
З копії розписки від 11.08.2014 (а с. 50) вбачається, що ОСОБА_14 отримав гроші за проданий будинок та земельну ділянку площею 0,40 га 11.08.2014 в сумі 5000 доларів США від покупця ОСОБА_2 . Вказана розписка теж написана в присутності свідків, зокрема ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_11 та ОСОБА_13 ..
Допитана в судовому засіданні свідок - ОСОБА_11 , мати відповідача, показала, що вони почали шукати хату ОСОБА_17 , тобто відповідачу, ще з 2012 року. Спочатку вони вступили в молодіжний фонд, який давав їм кредит на квартиру в новобудові. Однак, там були ризики і вони від нього відмовилися. Стали шукати квартиру в м. Овручі. Знайшли хату в молодої жінки, ОСОБА_18 навіть дав завдаток. Вони думали, що батьки ОСОБА_19 теж допоможуть в придбанні житла, але вони відмовились. Тому вирішили відмовитися від купівлі житла в м. Овруч. Завдаток повернули, так як для них то було дорогувато. Так як він працював вчителем в с. Шоломки, то вирішили знайти хату в тому селі. Знайшли, при свідках віддали 5000 доларів, давали гроші на совість без оформленя договору. Це були кошти ОСОБА_17 та їх - кошти батьків, її батька. ОСОБА_18 в тій хаті все робив. На весілля їм подарували лише 14000 грн.. Вони потратили їх на ремонт, купили холодильник та інше майно. Нотаріус - Фрусевич, в якої вони оформляли договір купівлі-продажу, питала, чому вона, як мати, не оформляє договір дарування, але вона якось не хотіла. У 2012 році вони міняли кошти в банку «Аваль». Вася до одруження жив з ними, тому жив на їх кошти, а його всі кошти накопичувались. У ОСОБА_19 коштів не було, були тільки борги.
Свідок - ОСОБА_14 показав, що він жив раніше у будинку АДРЕСА_1 , будував його, потім в ньому жила його дочка, яка згодом виїхала. Він вирішив продати будинок. ОСОБА_20 , її чоловік, разом з ОСОБА_21 принесли гроші за хату - 5000 доларів. Через деякий час вони поїхали до нотаріуса і після оформлення будинку віддали ключі. Була присутня також його жінка - ОСОБА_22 .
Свідок - ОСОБА_16 також показала, що ОСОБА_18 працював в школі в с. ОСОБА_23 і почув, що продається хата. До них приходили ОСОБА_24 з ОСОБА_21 , говорили за ціну хати, домовлялися, до нотаріуса їздили. Гроші привезла їм ОСОБА_24 . Була вся їх сім'я. Була і їх дочка. ОСОБА_25 була в стороні. Мати дарувала їм хату. Говорила хочу, щоб жили.
Свідок - ОСОБА_13 , батько відповідача, показав, що всім займалася його дружина, все було на ній. ОСОБА_18 працював у школі в с. Шоломки. Дружина і дізналася, що в тому селі продається будинок. Ходила, домовлялися за ціну. Нотаріус була у відпустці, то договір купівлі-продажу оформляли пізніше. Так як дочка ОСОБА_26 їхала, то гроші за хату віддали раніше. Син працював на трьох роботах: в с. Білка, с. Шоломки та с. Листвин. Раніше думали купувати хату в м. Овручі по вул. Металістів, на вказане житло надавався молодіжний кредит, але вони відмовилися від нього, так як не знали чи новобудову добудують. Потім знайшли будинок на ОСОБА_27 . ОСОБА_18 дав за нього завдаток, хотів його купувати, але було дорого. Думали, що батьки ОСОБА_19 теж допоможуть його купити, але вони відмовили. Тому забрали завдаток, від купівлі відмовилися. Кошти збирали на хату довго, міняли долари в банку. Купували будинок для сина і його дружини. ОСОБА_19 кошти на придбання будинку не давала.
Вищевказані докази в їх сукупності підтверджують, що питання придбання житла відповідачем стало вирішуватися відразу через дві неділі після одруження і придбання ним спірного будинку та земельних ділянок відбулося через чотири місяці після одруження. Причому, суд звертає увагу, що будинок вартістю 10000 доларів він не зміг придбати, в зв'язку з чим завдаток в розмірі 500 доларів було повернуто. Наявність коштів у відповідача в розмірі вартості спірного майна, які були сплачені за спірний будинок та земельні ділянки, на час придбання майна підтверджено належними та допустимими доказами.
Таким чином, враховуючи, що відповідачем доведено, що спірне нерухоме майно було придбано ним хоч і в період шлюбу, однак за його особисті кошти та кошти його батьків, доказів протилежного, а саме, що позивач матеріально приймала будь-яку участь у придбанні спірного майна, останньою не надано, тому відповідно суд приходить до висновку про спростування відповідачем презумції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.
Вищенаведеним спростовуються аргументи представника позивача в частині відсутності підстав для визнання особистою приватною власністю відповідача спірного житлового будинку та земельних ділянок.
Посилання представника позивача на той факт, що витрачання спільних коштів подружжя для житлового будинку та земельних ділянок підтверджується положеннями договору купівлі-продажу нерухомого майна та заявою позивача про надання згоди на придбання спірного нерухомого майна суд не може покласти в основу рішення у даній справі за наявності досліджених доказів, оскільки нотаріусом при посвідчені правочинів не перевіряється та не встановлюється джерело походження коштів на придбання майна. Вказаний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду у справах №127/16354/17 від 29.07.2020, № 522/17464/18 від 22.11.2024.
Таким чином, за встановлених обставин та визначеного правового врегулювання, оцінюючи надані докази на підтвердження фактів та спірних правовідносин, норми діючого законодавства, що їх регулюють, суд приходить до висновку про часткове задоволення первісного позову та розділення між сторонами спільно нажитого під час шлюбу майна, виділивши на праві власності позивачу предмети домашнього вжитку та обиходу, а саме: холодильник «Днепр», модель ДХ 219010, вартістю 12000 грн., пральну машину «Атлант», медель 7041010, вартістю 9000 грн., пилосос модель «Saturn ST-VC 1288», вартістю 2600 грн., всього на загальну суму 23600 грн.; відповідачу - мотоблок «FORTE» серії МД-модель SH 1080, вартістю 25000 грн., а також стягнувши з відповідача на користь позивача грошову компенсацію вартості вказаного майна в сумі 700 грн. 00 коп. у зв'язку із нерівністю часток в майні (25000 грн. - 23600 грн. : 2 = 700 грн. 00 коп.), та задоволення зустрічного позову.
Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 245, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про розподіл майна подружжя задовольнити частково.
Розділити між ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ), яка проживає за адресою: АДРЕСА_3 , та ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ), який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , спільно нажите під час шлюбу майно, виділивши на праві власності:
- ОСОБА_4 предмети домашнього вжитку та обиходу, а саме: холодильник «Днепр», модель ДХ 219010, вартістю 12000 грн., пральну машину «Атлант», медель 7041010, вартістю 9000 грн., пилосос модель «Saturn ST-VC 1288», вартістю 2600 грн., всього майна на загальну суму 23600 грн.;
- ОСОБА_2 - мотоблок «FORTE» серії МД-модель SH 1080, вартістю 25000 грн..
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 грошову компенсацію за частку в спільному майні подружжя в сумі 700 грн..
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання майна особистою власністю задовольнити.
Визнати особистою власністю ОСОБА_2 житловий будинок АДРЕСА_1 ; земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,25 га, кадастровий номер 1824288800:01:001:0101, та земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,1588 га, кадастровий номер 1824288801:01:001:0101), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
На рішення суду до Житомирського апеляційного суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: А. Л. Гришковець
Повне рішення виготовлено 23 грудня 2024 року.