Справа № 277/1563/24
"23" грудня 2024 р. смт Ємільчине
Ємільчинський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі с/з ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3
захисника обвинуваченого ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Ємільчине кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12024060540000113 від 23 серпня 2024 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263 КК України, -
26 листопада 2024 року до Ємільчинського районного суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12024060540000113 від 23.08.2024 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України.
Ухвалою Ємільчинського районного суду від 26 листопада 2024 року по справі призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 12.12.2024 справу призначено до судового розгляду.
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою. В обґрунтування клопотання зазначив, що у вказаному провадженні ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід - тримання під вартою, термін дії якого спливає 27 грудня 2024 року. Ризики, передбачені п.п. 1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, яким неодноразово надавав оцінку суд, продовжують існувати, тому перебуваючи на волі обвинувачений може здійснити дії передбачені п.п. 1,2,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; вчинити інші кримінальні правопорушення, жоден із більш м'яких запобіжних заходів, зазначених ст.176 КПК України не зможе запобігти вказаним ризикам, передбачених ст.177 КПК України, та забезпечити виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов'язків. Прокурор просив продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 дію раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 30 днів.
Захисник обвинуваченого, обвинувачений в судовому засіданні заперечили проти обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою та клопотали про обрання обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Суд, заслухавши думку учасників судового засідання, дослідивши матеріали обвинувального акту, приходить до наступних висновків.
Суд враховує вимоги ст. 29 Конституції України, ст. 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст. 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Згідно зі змістом ст. ст. 131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.
Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Згідно ч. 1 ст. 333 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу ІІ цього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом.
Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення. (ч. 3 ст. 331 КПК України)
Згідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи чи продовжуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
Строк дії раніше обраної міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою для обвинуваченого ОСОБА_5 , спливає 27 грудня 2024 року.
Аналізуючи обставини та факти, наведені прокурором в обґрунтування клопотання, суд приходить до переконливого висновку, про доведеність існування ризиків, передбачених п. 1 ч. 1 ст.177 КПК України, які дають підстави вважати, що обвинувачений може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду через побоювання можливого суворого покарання, тобто ризик, який був підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою під час досудового розслідування, продовжує мати місце і надалі.
Разом з тим суд не знаходить підстав вважати, що прокурором доведений ризик того, що ОСОБА_5 перебуваючи на свободі може вчиняти інші кримінальні правопорушення, а також те, що обвинувачений перебуваючи на свободі може впливати на свідків.
В матеріалах справи відсутні дані, які вказують, що обвинувачений ОСОБА_5 має намір змінити місце проживання, незаконно впливати на свідків, а також про можливість виїхати за межі України і переховуватися від суду.
Так ОСОБА_5 хоча і є особою, яка раніше була засуджена за вчинення злочинів, однак ухвалою Богунського районного суду Житомирської області суду у справі 295/15637/24 від 08.11.2024 звільнений від подальшого відбування покарання за вироком Ємільчинського районного суду Житомирської області від 06.03.2023 та за вироком Ємільчинського районного суду Житомирської області від 18.07.2024, на підставі ч. 2 ст. 74 КК України, у зв'язку з усуненням законом караності діяння, за яке особу засуджено.
Характер інкримінованих ОСОБА_5 кримінальних тяжких злочинів, свідчить про підвищену суспільну небезпеку. Однак, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою.
Враховуючи те, що ОСОБА_5 має постійне місце проживання, після ухвалення відносно нього вироку та призначення покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців не змінив місце проживання та не переховувався, враховуючи тяжкість покарання, яке загрожує останньому у разі визнання його винуватим, суд вважає за доцільне застосувати до ОСОБА_5 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, оскільки прокурором не доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Отже з врахуванням наведених підстав, суд доходить висновку про можливість зміни міри запобіжного заходу на більш м'який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем мешкання обвинуваченого, оскільки застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту є більш доцільним, саме такий запобіжний захід на думку суду забезпечить належну процесуальну поведінку обвинувачених та виконання ним процесуальних обов'язків.
При цьому на останнього слід покласти додаткові обов'язки, передбачені п.п. 1, 2, 3, 4, 8, 9 ч. 5 ст. 194 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 31, 176, 177, 178, 180, 183, 182, 183,193, 194, 196, 197, 331, 369 КПК України, -
Відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Змінити обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем мешкання (реєстрації): АДРЕСА_1 , з покладенням обов'язків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 8, 9 ч. 5 ст. 194 КПК України, строком на 60 діб, до 20 лютого 2025 року включно.
Покласти на ОСОБА_5 , наступні обов'язки:
1) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4) утримуватися від спілкування зі свідками по справі;
5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
6) носити електронний засіб контролю.
Звільнити обвинуваченого ОСОБА_5 з-під варти в залі суду.
Ухвалу про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт відносно ОСОБА_5 направити до ВП № 1 Звягельського районного відділу поліції ГУНП в Житомирській області для виконання, з метою негайного їх доставлення працівниками поліції до місця проживання та контролю за поведінкою обвинуваченого.
Працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтись в його житло, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на обвинуваченого обов'язків, використовувати електронні засоби контролю.
Копію ухвали негайно вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору.
Копію ухвали направити до ДУ «Житомирська установа виконання покарань (№8)».
Ухвала є обов'язковою для всіх учасників.
Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1