Справа № 500/6398/24
23 грудня 2024 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мандзія О.П., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПC у Тернопільській області (далі - відповідач), в якому просить: визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення форми "Ф" від 26.03.2024: №0071373-2407-1915-UA61040390000066619, №0071376-2407-1915-UA61040390000066619, №0071375-2407-1915-UA61040390000066619, №0071374-2407-1915-UA61040390000066619, №0071377-2407-1915-UA61040390000066619.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 26.03.2024 Головним управлінням ДПC у Тернопільській області прийнято податкові повідомлення-рішення №0071373-2407-1915-UA61040390000066619, №0071376-2407-1915-UA61040390000066619, №0071375-2407-1915-UA61040390000066619, №0071374-2407-1915-UA61040390000066619, №0071377-2407-1915-UA61040390000066619, якими ОСОБА_1 визначено суми податкових зобов'язань за 2023 рік за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, та за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості.
Позивач зареєстрований фізичною особою-підприємцем та здійснює господарську діяльність з виробництва дерев'яних меблів (КВЕД 31.09 виробництво інших меблів) та переробки відходів від виробництва, а саме виготовлення паливних брикетів (КВЕД 16.29 виробництво інших виробів з деревини). У своїй господарській діяльності з виробництва меблів використовує належні йому будівлі, а саме: будівлю цеху за адресою АДРЕСА_1 в безпосередньо для виготовлення меблів, та склади за адресами АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 . Відтак належне позивачу нерухоме майно не є об'єктом оподаткування відповідно до пп."є" пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Також позивач вказує на факт подвійного оподаткування житлового будинку площею 288,30 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 , та на незастосування зменшення бази оподаткування при нарахуванні податкового зобов'язання зменшення бази оподаткування, передбачене пп.266.4.1 п.266.4 ст.266 ПК України.
За таких обставин, позивач вважає спірні податкові повідомлення-рішення протиправними, які підлягають скасуванню, що і зумовило звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 28.10.2024 прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
На виконання вимог вказаної ухвали, Головним управлінням ДПС у Тернопільській області подано до суду відзив. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що клас будівлі промислові відповідно до класифікатора не включає: резервуари, силоси та склади (1252); будівлі сільськогосподарського призначення (1271); комплексні промислові споруди (електростанції, нафтопереробні заводи та таке інше), які не мають характеристик будівель (230). Визначення належності будівлі до того чи іншого класу будівель проводиться на підставі документів, що підтверджують їх право власності з врахуванням кваліфікаційних ознак та функціонального призначення такого об'єкта нерухомості, згідно з класифікатором. Об'єкт оподаткування не відноситься до будівель промисловості згідно з класифікатором, та не відповідає вимозі щодо використання за призначенням у господарській діяльності, законодавчих підстав для відкликання податкового повідомлення-рішення немає. Підстави щодо звільнення позивача від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до приписів пп."є" пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України відсутні. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
У відповіді на відзив з приводу віднесення належних ОСОБА_1 об'єктів нежитлової нерухомості до класу промислових будівель позивач відзначив, що до позовної заяви долучено вичерпний перелік документів, на підставі яких можна встановити факт використання належних йому об'єктів нежитлової нерухомості в межах власної господарської діяльності. Вказані об'єкти нежитлової нерухомості знаходяться в безпосередній близькості, що дозволяє їх використання в рамках єдиного виробничого циклу.
Крім того позивач звертає увагу на підстави скасування податкових повідомлень-рішень від 26.03.2024 №0071374-2407-1915-UA61040390000066619 та №0071377-2407-1915-UA61040390000066619, що описані у позовній заяві та фактично не оспорюються відповідачем.
Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, суд при прийняті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.
Судом встановлено і це не оспорюється сторонами, що позивач ОСОБА_1 з 24.01.2007 зареєстрований як фізична особа-підприємець в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з видами діяльності згідно з КВЕД, зокрема: 31.09 виробництво інших меблів (основний); 16.23 виробництво інших виробів дерев'яних будівельних конструкцій і столярних виробів.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.182-189) у власності позивача є:
нежитлова нерухомість - цех по виробництву меблів площею 1507,4 кв.м., за адресою АДРЕСА_1 ;
нежитлова нерухомість - будівля цеху по виготовленні меблів площею 1197 кв.м., за адресою АДРЕСА_1 ;
нежитлова нерухомість - будівля складу площею 213,7 кв.м., за адресою АДРЕСА_1 .
житлова нерухомість - житловий будинок площею 283,3 кв.м., за адресою АДРЕСА_2 .
26.03.2024 Головним управлінням ДПС у Тернопільській області винесено податкові повідомлення-рішення форми "Ф":
№0071373-2407-1915-UA61040390000066619, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2023 рік в розмірі 151493,70 грн. (об'єкт оподаткування - приміщення площею 1507,4 кв.м., за адресою АДРЕСА_1 , а.с.10);
№0071376-2407-1915-UA61040390000066619, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості за 2023 рік в розмірі 16039,80 грн. (об'єкт оподаткування - інше площею 1197 кв.м., за адресою АДРЕСА_1 в, а.с.11);
№0071375-2407-1915-UA61040390000066619, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості за 2023 рік в розмірі 2863,58 грн. (об'єкт оподаткування - інше 213,7 кв.м., за адресою АДРЕСА_1 , а.с.12);
№0071374-2407-1915-UA61040390000066619, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості за 2023 рік в розмірі 3863,22 грн. (об'єкт оподаткування - житловий будинок площею 288,30 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 , а.с.195);
№0071377-2407-1915-UA61040390000066619, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості за 2023 рік в розмірі 3863,22 грн. (об'єкт оподаткування - житловий будинок площею 288,30 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 , а.с.194).
Не погодившись із такими рішеннями контролюючого органу, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Згідно з ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість рішень відповідача на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України.
Порядок оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначено ст.266 ПК України.
Згідно з пп.266.1.1 п.266.1 ст.266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об'єктом оподаткування, відповідно до пп.266.2.1 п.266.2 ст.266 ПК України, є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (пп.266.3.1 п.266.3 ст.266 ПК України).
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (пп.266.3.2 п.266.3 ст.266 ПК України).
Відповідно до пп.266.5.1 п.266.5 ст.266 ПК України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Приписами пп.266.7.1 п.266.7 ст.266 ПК України передбачено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку, зокрема:
за наявності у власності платника податку одного об'єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;
за наявності у власності платника податку більше одного об'єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку.
Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Згідно з пп.266.4.1 п.266.4 ст.266 ПК України база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується:
а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;
б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;
в) для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.
Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).
Також положеннями пп."є" пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України, в редакції, яка діяла до 31.12.2023, обумовлено, що не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, віднесені до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку ().
Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об'єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.
Відповідно до названого Державного класифікатора будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" (група 125 "Будівлі промислові та склади" клас 1251 "Будівлі промисловості").
До будівель промисловості відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018 2000 належать до класу 1251 "Будівлі промисловості", що включає підкласи: 1251.1 "Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості"; 1251.2 "Будівлі підприємств чорної металургії"; 1251.3 "Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості"; 1251.4 "Будівлі підприємств легкої промисловості"; 1251.5 "Будівлі підприємств харчової промисловості"; 1251.6 "Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості"; 1251.7 "Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості"; 1251.8 "Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро- фаянсової промисловості"; 1251.9 "Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне".
Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.
При цьому, ДК 018-2000 використовується у даному випадку не для визначення ставок оподаткування, а виключно для визначення статусу нежитлового приміщення, яке не зазначено у реєстрі прав на нерухоме майно, але визначено у технічній документації будівлі.
Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 31.01.2018 у справі №822/2624/16.
При цьому норми пп."є" пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України поширюють свою дію, в тому числі і на складські приміщення промислових підприємств.
Відповідно до правового висновку судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеного в постанові від 17.02.2020 у справі №820/3556/17, застосування пп."є" пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України можливе у разі якщо власниками об'єктів промисловості є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об'єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).
Аналогічна правова позиція, викладена Верховним Судом в постанові від 04.10.2023 у справі №816/1619/17.
З матеріалів справи видно, що позивач є власником нежитлових приміщень: цех по виробництву меблів площею площею 1507,4 кв.м., за адресою АДРЕСА_1 ; будівля цеху по виготовленні меблів площею 1197 кв.м., за адресою АДРЕСА_1 ; будівля складу площею 213,7 кв.м., за адресою АДРЕСА_1 , що за своїми ознаками та функціональним призначенням відносяться до будівель промисловості.
За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 з 24.01.2007 зареєстрований як фізична особа-підприємець в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з видами діяльності згідно з КВЕД, зокрема: 31.09 виробництво інших меблів (основний); 16.23 виробництво інших виробів дерев'яних будівельних конструкцій і столярних виробів.
Згідно з положеннями Національного класифікатора України Класифікація видів економічної діяльності 009:2010, прийнятого наказом Держспоживстандарту України 11.10.2010 № 457, види діяльності за кодом 16.23 виробництво інших дерев'яних будівельних конструкцій і столярних виробів; 31.09 виробництво інших меблів відноситься до секції С Переробна промисловість, тобто виробництво промислової продукції.
Обставини здійснення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 у 2023 році господарської діяльності, яка пов'язана з виробництвом виробів з деревини (дерев'яних меблів та паливних брикетів) та використання позивачем будівель промисловості, підтверджуються, зокрема:
показниками господарської діяльності, відображеними в податковій декларації платника єдиного податку - фізичної особи, що подавалася за звітний період 2023 рік (а.с.40-43);
наявністю найманих працівників відповідно до наказів про прийняття на роботу працівників, відомостей про нарахування заробітної плати та відомостей про суми нарахованого доходу (а.с.25-39);
наявністю необхідного обладнання та устаткування згідно з інвентаризаційним описом, видатковими накладними на придбання витратних матеріалів (а.с.22-24, а.с.87-90);
придбанням сировини на підставі видаткових накладних, товарно-транспортних накладних (а.с.61-86);
реалізацію продукції, про що свідчать видаткові накладні, рахунки-фактури, митні декларації, товарно-транспортні накладні (а.с.91-149).
З метою спростування сумнівів щодо факту задіяння усіх нежитлових приміщень в рамках єдиного виробничого циклу, позивачем надано акти приймання-передачі запасів (сировини, готової продукції), зі змісту яких можна прослідкувати рух таких запасів в межах підприємства (а.с202-228.), а саме:
акти приймання-передачі запасів (сировини, готової продукції), щодо переміщення в межах підприємства готової продукції (із цеху за адресою: АДРЕСА_3 );
акти приймання-передачі запасів (сировини, готової продукції), щодо переміщення в межах підприємства сировини (зі складу за адресою: АДРЕСА_3 )
акти приймання-передачі запасів (сировини, готової продукції), щодо переміщення в межах підприємства розхідних матеріалів та запчастин для виробничого обладнання (зі складу за адресою: АДРЕСА_3 );
акти приймання-передачі запасів (сировини, готової продукції), щодо переміщення в межах підприємства відходів, що потребують додаткового подрібнення або сушіння (із цеху за адресою: АДРЕСА_3 );
акти приймання-передачі запасів (сировини, готової продукції), щодо переміщення в межах підприємства подрібнених або висушених відходів (зі складу за адресою: АДРЕСА_3 );
акти приймання-передачі запасів (сировини, готової продукції), щодо переміщення в межах підприємства відходів від основного виробництва (готових до переробки) (із цеху за адресою: АДРЕСА_3 .
Також судом не встановлено, що спірні об'єкти нерухомості здавалися позивачем у 2023 році в оренду, лізинг, позичку або використовувалася не за призначенням.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов переконання, що спірні об'єкти нежитлової нерухомості, належні позивачу на праві приватної власності, за вимогами ДК 018-2000 віднесені до промислових будівель, де здійснюється господарська діяльність - деревообробна/деревопереробна промисловість.
Відтак такі об'єкти нерухомості не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, у силу положень пп."є" пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України.
Водночас за об'єкти нежитлової нерухомості, що в розумінні пп.14.1.129-1 п. 14.1 ст.14 ПК України - будівлі, їх складові частини, що не є об'єктами житлової нерухомості, а саме - цех по виробництву меблів площею 1197 кв.м., за адресою АДРЕСА_1 , та будівля складу площею 213,7 кв.м., за адресою АДРЕСА_1 , оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями від 26.03.2024 №0071376-2407-1915-UA61040390000066619 та №0071375-2407-1915-UA61040390000066619 позивачу безпідставно визначено суми податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості, що оподатковуються за різними ставками податку.
Серед іншого, у спірних правовідносинах податковим повідомлення-рішення від 26.03.2024 №0071374-2407-1915-UA61040390000066619 позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості за 2023 рік в розмірі 3863,22 грн. (об'єкт оподаткування - житловий будинок площею 288,30 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 ).
Та обставина, що у власності ОСОБА_1 є житловий будинок площею 288,30 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 сторонами не заперечується.
Однак, дослідивши зміст спірного податкового повідомлення-рішення від 26.03.2024 №0071377-2407-1915-UA61040390000066619, судом встановлено, що таким рішенням позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем, податковий період, тип та площу об'єкта, що й податковим повідомлення-рішення від 26.03.2024 №0071374-2407-1915-UA61040390000066619. Тобто, у спірних правовідносинах контролюючим органом безпідставно двічі оподатковано один і той самий об'єкт нерухомості.
Відображення цих даних у інформаційно-аналітичній базі самостійно не може слугувати підставою для визначення бази оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Така податкова інформація носить виключно інформативний характер, а будь-яке автоматизоване співставлення чи дані отримані з автоматизованих систем контролюючого органу не є належними доказами в розумінні процесуального Закону.
В контекст спірних правовідносин, що склались між сторонами, суд вважає за необхідне вказати, що у постанові Верховного Суду від 25.07.2019 у справі №826/13000/18 зазначено, що правова процедура ("fair procedure" - справедлива процедура) є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади.
Правова процедура встановлює межі вчинення повноважень органом публічної влади і, в разі її неналежного дотримання, дає підстави для оскарження таких дій особою, чиї інтереси вона зачіпає, до суду.
Встановлена правова процедура як складова принципу законності та принципу верховенства права є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи.
Ця правова процедура спрямована на забезпечення загального принципу юридичної визначеності, складовою якої є принцип легітимних очікувань як один з елементів принципу верховенства права, тоді як відповідачем оскаржуваними податковими повідомленнями-рішенням визначено суми податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості за 2023 рік, в тому числі на об'єкти нежитлової нерухомості та двічі за один і той самий об'єкт житлової нерухомості, що порушує права та законні інтереси позивача та зводить нанівець принцип "належного урядування" (п.п. 70, 71 рішення ЄСПЛ від 20.10.2011 в справі "Рисовський проти України" (заява № 29979/04), яке набуло статусу остаточного 20.01.2012).
Згідно із практикою ЄСПЛ цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу; у контексті скасування помилково наданого права на майно принцип "належного урядування" може не лише покладати на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Аналогічний висновок також міститься у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", у справі "Ґаші проти Хорватії" та у справі "Трґо проти Хорватії".
Суд звертає увагу, що саме до компетенції контролюючого органу віднесено обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, тоді як суд перевіряє обґрунтованість рішення податкового органу, зокрема, й у частині розрахунків, однак не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
Більше того, фізичним особам - платникам податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об'єктів житлової нерухомості податок нараховується виходячи із бази оподаткування, зменшеної відповідно до пп.266.4.1 п.266.4 ст.266 ПК України, виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів. Рішення, в якому не можна виокремити, ідентифікувати базу оподаткування з урахуванням пільги податку, виходячи із сумарної загальної площі об'єктів житлової нерухомості, є недійсним в цілому. Визнання рішення контролюючого органу недійсним повністю у такій ситуації, дає йому можливість визначити в установленому законом порядку правильне рішення, зокрема через прийняття нового.
Отже, за сукупністю наведених обставин, суд дійшов висновку про безпідставне визначення позивачу податкових зобов'язань за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2023 рік податковим повідомленням-рішенням від 26.03.2024 №0071373-2407-1915-UA61040390000066619 в сумі 151493,70 грн. та за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості за 2023 рік податковими повідомленнями-рішеннями від 26.03.2024 №0071376-2407-1915-UA61040390000066619 в сумі 16039,80 грн., №0071375-2407-1915-UA61040390000066619 в сумі 2863,58 грн., №0071374-2407-1915-UA61040390000066619 в сумі 3863,22 грн. та №0071377-2407-1915-UA61040390000066619 в сумі 3863,22 грн., що свідчить про невідповідність таких критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, в контексті ч.2 ст.2 КАС України, а отже є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому, згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" суд визначив, що "... адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі і поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".
За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваного рішення.
Отже, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.
Згідно ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позов підлягає до задоволення, то до відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачена сума судового збору у розмірі 1781,24 грн. згідно платіжної інструкції №740 від 22.10.2024.
Керуючись ст.139, 241-246, 250 КАС України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області від 26.03.2024 №0071373-2407-1915-UA61040390000066619.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області від 26.03.2024 №0071376-2407-1915-UA61040390000066619.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області від 26.03.2024 №0071375-2407-1915-UA61040390000066619.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області від 26.03.2024 №0071374-2407-1915-UA61040390000066619.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області від 26.03.2024 №0071377-2407-1915-UA61040390000066619.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1781 (одна тисяча сімсот вісімдесят одна) гривня 24 (двадцять чотири) копійки.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 23 грудня 2024 року.
Реквізити учасників справи:
позивач: - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 );
відповідач: - Головне управління ДПС у Тернопільській області (місцезнаходження: вул.Білецька, 1, м.Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 46003, код ЄДРПОУ: 44143637).
Головуючий суддя Мандзій О.П.