про відмову у забезпеченні позову
23 грудня 2024 року Справа № 480/10950/24
Суддя Сумського окружного адміністративного суду Савицька Н.В., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Полєтаєва Ігоря Олексійовича про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправним та скасування наказу,-
23 грудня 2024 року до Сумського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправним та скасування наказу, і просить:
- визнати протиправними та скасувати пункти 2, 3, 4 описової частини, пункти 2, 3 резолютивної (наказової) частини наказу НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 20.11.2024 року №3451-АГ "Про результати проведення службового розслідування" в частині, яка стосується притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності;
- визнати протиправним та скасувати наказ НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 30.11.2024 року №3632-АГ "Про притягнення до матеріальної відповідальності" щодо притягнення позивача до матеріальної відповідальності.
Разом із позовною заявою представником позивача подано заяву про забезпечення позову, в якій просить зупинити утримання коштів з належного начальнику третьої прикзас другого впс (тип С) приккшр НОМЕР_1 ПРИКЗ капітану ОСОБА_1 грошового забезпечення на підставі наказу НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 30.11.2024 року №3632-АГ “Про притягнення до матеріальної відповідальності».
Заява обгрунтовується тим, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Також зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до того, що рішення суду по цій справі буде неефективним способом захисту прав позивача, а позивачу буде необхідно знову звертатися до суду за захистом порушених прав та стягненням з держави тих, коштів, які стягне відповідач на виконання оскаржуваного наказу.
Суд, розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, приходить до висновку, що заява не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
За приписами п.1 ч.1 ст. 153 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову до подання позовної заяви подається до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано ст. 150-151 КАС України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також види забезпечення позову в адміністративному процесі. Наявність такого інституту є однією з гарантій виконання постанови адміністративного суду і спрямовані на забезпечення принципу обов'язковості судових рішень.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
Відповідно до ч. 2 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначенні цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності субєкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Тобто інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
Згідно з ч. 1 ст. 151 Кодексу позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Таким чином, законодавством встановлено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, дотримання дозволеного законодавством способу забезпечення позову.
При цьому, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
Зазначені висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 20.05.2021 у справі №640/29749/20.
Щодо наявності очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення таким рішенням прав, свобод або інтересів осіб, які звернулися до суду, то вони повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом. Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивачів і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. У іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення ним прав, свобод чи інтересів позивачів до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію по справі.
Отже, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має встановити наявність саме таких ознак, які свідчать про протиправність оскаржуваного рішення поза обґрунтованим сумнівом, а не встановлювати правомірність/протиправність оскаржуваного рішення на цій стадії.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 826/16509/18, від 06 лютого 2019 року у справі № 826/13306/18, від 20 травня 2020 року у справі № 640/11330/19, від 13 жовтня 2021 року у справі № 640/9082/21.
Як вбачається зі змісту заяви про забезпечення позову, заявник вважає за необхідне вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення утримання коштів з належного ОСОБА_1 грошового забезпечення на підставі наказу НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 30.11.2024 №3632-АГ “Про притягнення до матеріальної відповідальності». Проте суд зазначає, що забезпечуючи позов шляхом зупинення дії оскаржуваного пункту наказу відповідача, суд фактично вирішує питання по суті спору. Тобто, судом фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову, та забезпечення зазначеного адміністративного позову в такий спосіб виходить за межі підстав забезпечення позову, передбачених ч. 2 ст. 150 КАС України.
Суд також зауважує, що положеннями ч. 1 ст. 13 ЗУ "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" визначено, що стягнення сум завданої шкоди в разі притягнення винної особи до матеріальної відповідальності здійснюється щомісяця із грошового забезпечення особи в розмірі до 20 відсотків її місячного грошового забезпечення.
Крім того суд зазначає, що підстави вважати, що оскаржувані накази НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України мають очевидні ознаки протиправності та порушують права позивача, на даний час відсутні, оскільки такі обставини підлягають встановленню саме в ході розгляду адміністративної справи з урахуванням усіх належних та допустимих доказів, які учасники справи надають суду.
Враховуючи зазначене, виходячи зі змісту поданої заяви та доводів наведених заявником на її обґрунтування, суд дійшов висновку, що заява позивача про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Полєтаєва Ігоря Олексійовича про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду в п'ятнадцятиденний строк з дня складання ухвали.
Суддя Н.В. Савицька