23 грудня 2024 року Справа № 480/2473/24
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Савицької Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м.Суми адміністративну справу №480/2473/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Латімер" до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-
Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЛАТІМЕР" (вул. Каденюка Леоніда, 1, будівля 340, м. Шостка, Шосткинський район, Сумська область, 41100) звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці (бул. Гавела Вацлава, 8А, м. Київ, 03124), про визнання протиправним та скасування рішення, і просить визнати протиправним і скасувати Рішення Київської митниці Державної митної служби України про корегування митної вартості товарів від 06.10.2023 №UА100380/2023/000259/2.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з метою здійснення митного оформлення товару в режимі імпорту, поставленого на виконання договору на закупку від 27.04.2023 №27042023-UK, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ЛАТІМЕР» і компанією «CHANGZHOU KINGZE COMPOSITE MATERIALS CO., LTD», (KHP), позивачем до Київської митниці Державної митної служби України, 06.10.2023 було подано електрону митну декларацію №23UA100380614249U0, відповідно до якої позивачем митна вартість товару була визначена за основним (першим) методом визначення митної вартості, який передбачений ст. 58 Митного кодексу України.
Після прийняття митної декларації до митного оформлення, посадовою особою відповідача декларантові направлено електронне повідомлення, в якому зазначалось про необхідність надання документів, що підтверджують митну вартість для вирішення спірного питання правильності її визначення.
У відповідь на вказане повідомлення митниці, позивач повідомив, що на підтвердження вартості транспортних витрат надано довідки, у яких вказано що вантаж додатково не страхувався, рахунок-фактуру, проформу інвойс та платіжні документи. Одночасно, митний орган повідомлено про відсутність можливості подати виписку з бухгалтерської документації та висновки про якісні і вартісні характеристики товарів.
Після опрацювання отриманих документів, 06.10.2023 Київською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товару № UА100380/2023/000259/2, відповідно до якого заявлену декларантом митну вартість товарів скориговано за резервним методом.
На переконання позивача, рішення відповідача про коригування митної вартості є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки при поданні митних декларацій було виконано усі вимоги частини 2 статті 53 МК України щодо надання повного обсягу необхідних для визначення розміру митної вартості документів, які не містили ані розбіжностей, ані неповноти заявлених даних, що свідчило про відсутність підстав для додаткового витребування інших документів.
Ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення осіб, встановлені строки для подання заяв по суті справи.
Київська митниця з позовними вимогами не погодилась, у відзиві на позовну заяву (а.с. 69-118) зазначила, що відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 Митного кодексу України, було здійснено контроль наявності в наданих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості.
На виконання положень статей 52-55, 57, 58, 335 Митного кодексу України (далі - МКУ, Кодекс), п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, за результатами опрацювання документів, поданих разом з митною декларацією №23UA100380614249U0 встановлено, що декларантом до митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів та документи не містять достовірних та об'єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості.
Так, керуючись ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України, Київською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів, а також винесена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення згідно з якими декларанта зобов'язано заповнити нову митну декларації з урахуванням рішення про коригування митної вартості.
Водночас, відповідач зауважив, що джерелом інформації щодо вартості стала митна декларація №23UA100100429058U5 від 12.04.2023.
За таких обставин, Київська митниця вважає оскаржувані рішення правомірними, а позовні вимоги - необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Позивач у відповіді на відзив не погоджується з позицією відповідача та просить позовні вимоги задовольнити.
Відповідач, у запереченнях на відповідь на відзив, підтримав позицію, викладену у відзиві та просив відмовити в задоволенні позову.
Дослідивши подані матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи та об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті в їх сукупності, суд встановив наступне.
З метою здійснення митного оформлення товару в режимі імпорту, поставленого на виконання договору на закупку від 27.04.2023 №27042023-UK, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ЛАТІМЕР» і компанією «CHANGZHOU KINGZE COMPOSITE MATERIALS CO., LTD», (KHP), позивачем до Київської митниці Державної митної служби України, 06.10.2023 було подано електрону митну декларацію №23UA100380614249U0, відповідно до якої позивачем митна вартість товару була визначена за основним (першим) методом визначення митної вартості, який передбачений ст. 58 Митного кодексу України.
Для підтвердження заявленої митної вартості, на підставі положень ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, відповідачу поданий комплект документів, серед яких були, зокрема, наступні документи: Пакувальний лист від 20.07.2023 б/н; Рахунок-проформа від 22.06.2023 №КZ-2306LА, Рахунок-фактура від 20.07.2023 №КZ-23061LА; Коносамент від 25.07.2023 №SHWS223070622; Автотранспортна накладна від 04.10.2023 №TGHU1872772; Декларація про походження товару від 20.07.2023 №КZ-2306LА; Банківський платіжний документ, що стосується товару від 28.06.2023 №230628/000581509; Банківський платіжний документ, що стосується товару від 15.09.2023 №230915/000589437; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 04.10.2023 №299; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 04.10.2023 №64367; Документ, що підтверджує вартість перевезення товарів від 04.10.2023 №04/10/2023FМ/6; Документ, що підтверджує вартість перевезення товарів від 04.10.2023 №44; Прайс-лист виробника товару від 22.06.2023 б/н; Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, від 27.04.2023 №27042023-UK; Доповнення до зовнішньоекономічного контракту від 02.08.2023, додаткова угода №1 №3; Заявка на перевезення від 03.10.2023 №03/10/; Доповнення до зовнішньоекономічного контракту від 27.04.2023 специфікація №4; Договір про надання послуг митного брокера від 10.01.2023 №3; Договір (контракт) про перевезення від 28.04.2023 №2804/23-1; Договір (контракт) про перевезення від 08.08.2023 №МЗТ/08.08.2023; Паспорт якості від 20.07.2023 б/н; Копія митної декларації країни відправлення від 21.07.2023 №223120230002498250.
Також, на повідомлення відповідача з пропозицією надати додаткові документи, позивачем було направлено заяву від 06.10.2023, у якій повідомлялось про надання на підтвердження понесених транспортних витрат довідок про транспортні витрати, рахунків-фактур, проформи-інвойса, а також зазначено наступне: "Виписку з бухгалтерської документації не має можливості надати, так як не зазначено яку саме виписку і щодо яких бухгалтерських проводок; Висновки про якісні і вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціальними експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини, надати не маємо можливості, з-за відсутності таких; Страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування надати не маємо можливості оскільки товар додатково не страхувався.".
Розглянувши отримані документи, 06.10.2023 відповідачем прийняте Рішення про коригування митної вартості товарів № UА100380/2023/000259/2, за яким митна вартість вказаного товару скоригована в сторону збільшення та у якому вказано про застосування другорядного методу визначення митної вартості - резервного.
У зв'язку з прийняттям зазначеного рішення про коригування митної вартості товарів, відповідачем була винесена картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА100380/2023/000829.
15.09.2023 у зв'язку із незгодою із Рішенням № UА100380/2023/000876 в порядку ч. 7 ст. 55 Митного кодексу України подана нова митна декларація № 23UА100380614301U7, за якою товар випущений у вільний обіг із збільшенням (доплатою) загальної суми митних платежів на 173392,07 грн.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, та вирішуючи спір по суті, суд зазначає таке.
На виконання частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 8 ст. 257 Митного кодексу України (далі - Митний кодекс, МК України), митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, окрім іншого, відомості щодо митної вартості товарів та методу її визначення.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49 Митного кодексу України).
На виконання статті 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений частиною 2 статті 53 Митного кодексу України. До таких документів належать: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
За приписами частини 3 вказаної статті, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, митний орган має право, серед іншого, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; застосовувати інші передбачені форми митного контролю (ч. 5 ст. 54 Митного кодексу).
Відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, митний орган може виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі, у разі невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу (ч. 6 ст. 54 Митного кодексу).
Згідно зі статтею 55 Митного кодексу України, якщо митний органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, він має право прийняти у письмовій формі рішення про коригування заявленої митної вартості товарів.
Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту встановлюються статтею 57 Митного кодексу України. До таких методів належать: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); та другорядні - за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що митна вартість має бути підтверджена належними та достовірними документами. Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, наявності у них розбіжностей, ознак підробки, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Водночас, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.
У даній справі судом встановлено, що підставою для надсилання позивачу вимоги про надання додаткових документів для підтвердження числового значення заявленої митної вартості, Київська митниця фактично визначила відсутність документів щодо вартості витрат на транспортування імпортованих товарів, оскільки надані позивачем документи, не відповідають поняттю первинного документа згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України.
Разом з цим, у повідомленні про надання додаткових документів, відповідач зазначав лише про необхідність надання документів на підтвердження, окрім іншого, витрат на перевезення, а також вказав документи, які необхідно було надати для підтвердження цих витрат.
Тобто, про те що надані ТОВ «ТД «Латімер» документи про здійснені витрати на транспортування товарів, не відповідають вимогам пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим, на думку Київської митниці, не можуть враховуватись, зазначено не було.
Вирішуючи питання щодо виникнення у Київської митниці права витребовувати у позивача додаткові документи під час митного оформлення товарів за митною декларацією №23UA100380614249U0 від 06.10.2023, права вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів, суд зазначає про те, що на виконання приписів норм, які регулюють спірні правовідносини, митний орган зобов'язаний зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви у достовірності заявленої митної вартості, причини неможливості її перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Витребовувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.
Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Як уже зазначалось, однією з обґрунтованих підстав для висновків про відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість, Київська митниця визначила відсутність документів, які б підтверджували вартість транспортування товарів.
При цьому, надані позивачем довідки про транспортні витрати та рахунки-фактури, відповідачем враховані не були з тих підстав, що не відповідають поняттю первинного документа згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України.
Суд зауважує на тому, що митна вартість, окрім ціни яка була сплачена за товар, включає в себе також і витрати на транспортування цього товару до місця ввезення на митну територію України. Тобто, вартість перевезення товарів є однією із складових митної вартості і має бути належним чином підтверджена.
У справі що розглядається, судом встановлено, що реалізовуючи своє повноваження витребовувати додаткові документи для підтвердження митної вартості, Київська митниця у повідомленні про надання додаткових документів не зазначила конкретні обставини, які викликали сумніви у достовірності заявленої митної вартості, а саме: не вказала про неврахування наданих рахунків-фактур через їх невідповідність вимогам пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України та не зазначила в чому саме полягає ця невідповідність.
Крім того, відповідачем у повідомленні не вказані конкретні документи, надання яких може бути підтвердженням транспортних витрат, а лише міститься посилання на загальний перелік документів, на підставі яких може бути встановлена вартість транспортних послуг.
Як убачається з матеріалів справи, вартість послуг, пов'язаних із перевезенням товарів, врахована позивачем під час визначення митної вартості, підтверджується договорами транспортного експедирування та на перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, CMR, рахунками на оплату послуг, платіжними документами, актами прийому-передачі наданих послуг, довідками.
Такі обставини, на переконання суду, свідчать про необґрунтованість доводів відповідача щодо неналежного підтвердження позивачем транспортних витрат як складової митної вартості та про відсутність підстав для застосування резервного методу її визначення.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про невідповідність оскаржуваного рішення критеріям, встановленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, та про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Тому, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір, сплачений при подачі позову до суду.
Керуючись ст.ст. 2, 77, 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Латімер" до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати Рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів 06.10.2023 №UА100380/2023/000259/2.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЛАТІМЕР" (вул. Каденюка Леоніда, 1, будівля 340, м. Шостка, Шосткинський район, Сумська область, 41100, код ЄДРПОУ 40893315) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці (бульвар Гавела Вацлава, 8А, м. Київ, 03124, код ЄДРПОУ 43997555) судовий збір в сумі 3028,00 грн.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.В. Савицька