23 грудня 2024 року Справа № 480/12208/23
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Савицької Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м.Суми адміністративну справу №480/12208/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу,-
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ), про визнання протиправним та скасування наказу, і просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 №439/4-ОД від 05.06.2023 «Про результати службового розслідування» в частині оголошення «Попередження про неповну службову відповідність» позивачу гранатометнику 2 мотопіхотного відділення 3 мотопіхотного взводу 1 мотопіхотної роти сержанту ОСОБА_1 за порушення вимог статей 11, 16, 37 Статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1 та 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, та непокори у відповідності до статті 55 та пункту «І» статті Дисциплінарного статуту Збройних Сил України;
- провести виплати у вигляді щомісячної премії за травень 2023 рік гранатометнику 2 мотопіхотного відділення 3 мотопіхотного взводу 1 мотопіхотної роти сержанту ОСОБА_1 відповідно до абзацу 4 пункту 5 розділу XVI Наказу Міністерства Оборони України від 07.06.2018 №260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» (зі змінами) та додаткову винагороду в розмірі 100 000 гривень або 30 000 гривень за травень 2023 року відповідно до розділу XXXIV Наказу Міністерства Оборони України від 07.06.2018 №260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» (зі змінами), які не виплачено відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №439/4-ОД від 05.06.2023 «Про результати службового розслідування».
Свої вимоги мотивує тим, що за результатами проведеного службового розслідування відповідачем прийнято наказ №439/4-ОД від 05.06.2023 «Про результати службового розслідування» та притягнуто до відповідальності позивача шляхом «Попередження про неповну службову відповідність» за порушення вимог статей 11, 16, 37 Статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1 та 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, та непокори у відповідності до статті 55 та пункту «І» статті Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Позивач зазначає, що під час прийняття рішення в дисциплінарному провадженні Начальником штабу - Першим заступником командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , без урахування усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення, невірно надано оцінку характеру проступку, його наслідкам, ступеню вини та фактичним матеріалам перевірки, а також порушено Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21 листопада 2017 року №1503/31371 (надалі Порядок). Вважаючи вказаний наказ протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 07.12.2023 позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу і додані до неї документи повернуто позивачу.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 07.06.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 07.12.2023 по справі № 480/12208/23 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Справа повернулась з Другого апеляційного адміністративного суду до Сумського окружного адміністративного суду 29.08.2024.
Ухвалою суду від 02.09.2024 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою суду від 23.12.2024 відповідачу поновлено строк на подання відзиву.
У поданому відзиві відповідач заперечує проти позовних вимог та просить відмовити в їх задоволенні, зокрема зазначає, що неправомірні дії ОСОБА_1 полягають, в тому, що 06.05.2023 останній відмовився виконувати наказ командира 1 мотопіхотної роти військової частини НОМЕР_1 .
Дослідивши матеріали адміністративної справи та зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні відносини, суд виходить з наступного.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач проходить військову службу у ВЧ НОМЕР_1 , що не є спірним, сторонами не заперечується.
На підставі наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 05.05.2023 №128 позивач вибув з 18.04.2023 в район виконання бойових завдань.
Як зазначено в рапорті від 06.05.2023 командира роти позивач відмовився виконувати бойовий наказ. Позивачем зазначені обставини не заперечуються в адміністративному позові.
На підставі рапорту від 06.05.2023 відповідачем призначено службове розслідування згідно наказу №555 від 06.05.2023. За результатом проведеного службового розслідування складено акт, затверджений командиром ВЧ НОМЕР_1 05.06.2023, а також видано наказ №439/4-ОД від 05.06.2023 "Про результати службового розслідування".
Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 №439/4-ОД від 05.06.2023 «Про результати службового розслідування» вирішено службове розслідування вважати завершеним. Пунктом 2 наказу притягнуто позивача до дисциплінарної відповідальності та оголошено «Попередження про неповну службову відповідність» за порушення вимог статей 11, 16, 37 Статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1 та 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, та непокори у відповідності до статті 55 та пункту «І» статті Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Також наказом командира ВЧ НОМЕР_1 №439/4-ОД від 05.06.2023 «Про результати службового розслідування» вирішено не виплачувати щомісячну премію за травень 2023року відповідно до абзацу 4 пункту 5 розділу XVI Наказу Міністерства Оборони України від 07.06.2018 №260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» (зі змінами), а також додаткову винагороду в розмірі 100 000 гривень або 30 000 гривень за травень 2023 року відповідно до розділу XXXIV Наказу Міністерства Оборони України від 07.06.2018 №260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» (зі змінами).
Позивач не погодився із прийнятим наказом від 05.06.2023, у зв'язку із чим звернувся до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Згідно із ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).
Частиною 1 статті 1 Закону № 2232-ХІІ визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Згідно із ч. 1 ст. 2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни.
Частинами другою-четвертою статті 2 Закону України № 2232-ХІІ передбачено, що проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.
Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини першої статті 19 Закону України №2232-ХІІ військовослужбовці, які проходять кадрову або строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, громадяни призовного віку, які мають вищу, професійно-технічну, повну або базову загальну середню освіту і не проходили строкової військової служби, військовозобов'язані, а також жінки, які не перебувають на військовому обліку, укладають контракт про проходження військової служби за контрактом з додержанням умов, передбачених статтею 20 цього Закону.
Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, який затверджений Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» (далі - Дисциплінарний статут ЗСУ).
Так, за приписами ст. ст. 1, 2 Дисциплінарного статуту ЗСУ військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Статтею 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ передбачено, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків (частина третя статті 5 Дисциплінарного статуту ЗСУ).
Згідно з частиною першою статті 45 Дисциплінарного статуту ЗСУ у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Наведені норми Дисциплінарного статуту ЗСУ дають підстави дійти висновку, що суть дисциплінарного правопорушення полягає у невиконанні чи неналежному виконанні військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушенні військової дисципліни чи громадського порядку.
Відповідно до вимог статей 83-86 Дисциплінарного статуту ЗСУ на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром, доручено офіцерові чи прапорщикові (мічманові), а у разі вчинення правопорушення рядовим (матросом) чи сержантом (старшиною) - також сержантові (старшині).
Заборонено проводити службове розслідування особам, які є підлеглими військовослужбовця, чиє правопорушення підлягає розслідуванню, а також особам - співучасникам правопорушення або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.
Після розгляду письмової доповіді про проведення службового розслідування командир проводить бесіду з військовослужбовцем, який вчинив правопорушення. Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення.
Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Згідно з вимогами статті 91 Дисциплінарного статуту ЗСУ заборонено за одне правопорушення накладати кілька дисциплінарних стягнень або поєднувати одне стягнення з іншим, накладати стягнення на весь особовий склад підрозділу замість покарання безпосередньо винних осіб.
Статтею 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, передбачено, що на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення:
а) зауваження;
б) догана;
в) сувора догана;
г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти);
ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби);
д) пониження в посаді;
е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу);
є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу);
ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Відповідно до статі 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Статтею 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України передбачено, що кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
За правилами статті 49 цього Статуту військовослужбовці повинні постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов'язані завжди пам'ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому.
Відповідно до ст. 5 Дисциплінарного статуту за стан військової дисципліни у з'єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов'язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення.
Стан військової дисципліни у військовій частині (підрозділі), закладі, установі та організації визначається здатністю особового складу виконувати в повному обсязі та в строк поставлені завдання, морально-психологічним станом особового складу, спроможністю командирів підтримувати на належному рівні військову дисципліну.
Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України".
Командир, який не забезпечив додержання військової дисципліни та не вжив заходів для її відновлення, несе встановлену законом відповідальність.
Право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов'язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк.
У разі непокори чи опору підлеглого командир зобов'язаний для відновлення порядку вжити всіх передбачених статутами Збройних Сил України заходів примусу аж до притягнення його до кримінальної відповідальності (ст. 6 Дисциплінарного статуту).
Згідно ст. 45 Дисциплінарного статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Отже, з проведеного правового аналізу норм Дисциплінарного статуту вбачається, що військовослужбовці для забезпечення виконання свого військового обов'язку захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, зобов'язані неухильно та бездоганно додержуватися військової дисципліни.
Командир, в свою чергу, зобов'язаний налагодити роботу таким чином, щоб не допускати вчинення дій зі сторони військовослужбовців, які б порушували дисципліну та внутрішній порядок, а при виявленні неналежної поведінки (порушення дисципліни та внутрішнього порядку) підпорядкованих військовослужбовців, командир батальйону повинен вживати заходи реагування на такі факти з метою відновлення військової дисципліни та внутрішнього порядку у батальйоні.
Судом встановлено, що підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності стало невиконання позивачем 06.05.2023 бойового наказу командира роти. Дані обставини сторонами не заперечуються.
Разом із тим, позивач зазначає, що причиною невиконання такого наказу стало погіршення стану його здоров'я і відсутністю можливості відвідати медичного закладу за межами району перебування для надання йому належного та повного обслідування та лікування, про що було подано відповідний рапорт на ім'я командира військової частини, за наслідками якої позивач в подальшому проходів стаціонарне лікування та за висновками ВЛК визнаний обмежено-придатним до військової служби.
Так, представником ВЧ НОМЕР_1 до матеріалів справи надано копію рапорту позивача від 06.05.2023 відповідно до якого позивач повідомив, що невзмозі виконати наказ за станом здоров'я, відсутністю можливості відвідати медичний заклад у зв'язку із забороною керівництвом військової частини виїзду за межі району для отримання медичної допомоги.
Під час службового розслідування в акті від 05.06.2023 в п.3.4 зазначено про обставини та факти, що були встановлені під час проведення службового розслідування. Зокрема зазначено, що згідно пояснень позивача відомо, що ОСОБА_1 не в змозі продовжувати повноцінно виконувати військовий обов'язок у зв'язку із погіршенням стану здоров'я, а також відображено зміст рапорту позивача від 05.05.2023.
Зазначено, що 12.05.2023 відповідно до направлення № 317 позивач був направлений на медичний огляд ВЛК з метою визначення придатності до військової служби.
Також в акті службового розслідування зазначено, що причинами та умовами, що сприяли вчиненню правопорушення є легкодухість, особиста недисциплінованість, безвідповідальність. Неправомірні дії позивача полягає у відмові виконувати наказу командира, дане діяння є грубим і тяжким порушенням Військової присяги та один із небезпечних військових злочинів. Кримінальна відповідальність за непокору, тобто відкриту відмову виконати наказ начальника, а також умисне невиконання наказу, передбачена ч. 4 ст. 402 КК України.
Під час розгляду даної справи судом враховується наступне.
Відповідно до ст. 86 Дисциплінарного статуту, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.
Разом із тим, під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
В даному випадку, матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 був направлений у відділення для надання стаціонарного лікування у загальнотерапевтичному відділенні та реабілітаційної допомоги дорослим-дітям КНП «Клеванська лікарня ім. М.Вервеги», де проходив лікування в період з 24.06.2023 по 07.07.2023 та з 28.08.2023 по 04.09.2023 відповідно, згідно направлення в/ч НОМЕР_2 №4742 від 23.06.2023 р.
Також, згідно довідки ВЛК від 15.09.2023 №9319 щодо ОСОБА_1 , зазначено наступне:
"Проведено медтичний огляд гарнізонною ВЛК в/ НОМЕР_3 15.09.2023. Діагноз та постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): Остеохондроз, деформуючий спондильоз шийного, грудного, поперекового, відділів хребта ускладнений протрузіями міжхребтових дисків С3-С4, С4-С5, С5-С6, L4-L5, правобічною грижею дисків L5-S1, компресією корінців спінального нерву S1, ретролістезом L5 першого ступеню з больовим синдромом при фізичному навантаженні, з прмірним порушенням стато-динамічної функції хребта. Вертеброгенна правобічна люмбоішалгія. Захворювання, ТАК, пов'язані з проходженням військової служби.
На підставі статті: 64б, 23г гр. ІІ Розкладу хвороб:
Обмежено придатний до військової служби. Непридатний до служби у десантно-штурмових військах, плавскладі, морській піхоті, спец спорудах; придатний до служби у частинах (підрозділах) забезпечення, військових комісаріатах, установах, організаціях, навчальних закладах." (а.с. 13)
Статтею 28 Статуту внутрішньої служби встановлено, що єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в:
наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця;
наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази;
забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.
Начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов'язаний перевіряти їх виконання.
Підлеглий зобов'язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою (стаття 30 Статуту внутрішньої служби)
Згідно зі статтею 35 Статуту внутрішньої служби накази віддаються, як правило, в порядку підпорядкованості. За крайньої потреби командир (начальник), старший за службовим становищем, ніж безпосередній начальник, може віддати наказ підлеглому, минаючи його безпосереднього начальника, про що повідомляє безпосереднього начальника підлеглого чи наказує підлеглому особисто доповісти своєму безпосередньому начальникові.
Наказ можна віддавати одному чи групі військовослужбовців усно або письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв'язку.
Наказ повинен бути сформульований чітко і не може допускати подвійного тлумачення.
Отже, на військовослужбовця покладений обов'язок виконання усних та письмових наказів своїх командирів, як безпосередніх, так і вищих.
Слід зазначити, що факт невиконання відданого позивачу бойового наказу позивачем не оспорюється. Разом із тим, позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що обраний вид дисциплінарного стягнення та обрання його виду відповідачем не було взято до уваги фізичний стан позивача та неможливість фізично виконати обов'язки військовослужбовця, про що відповідач обізнаний був, а також те, що відповідач не встановлював наявність чи відсутність причинного зв'язку між дисциплінарним порушенням та станом здоров'я позивача, зокрема у результаті чого позивача взагалі рішенням ВЛК було визнано обмежено придатним до військової служби.
Доказів того, що відповідачем під час проведення службового розслідування з'ясовано всі обставини стану позивача, в т.ч. і необхідність отримання медичної допомоги, матеріали справи не містять, у акті службового розслідування не відображено.
При цьому нормами ст. 37 Статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України передбачено, що військовослужбовець після отримання наказу відповідає: "Слухаюсь" і далі виконує його. Для того, щоб переконатися, чи правильно підлеглий зрозумів відданий наказ, командир (начальник) може зажадати від нього стисло передати зміст наказу. Підлеглий має право звернутися до командира (начальника) з проханням уточнити наказ.
Військовослужбовець зобов'язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін.
Про виконання або невиконання наказу військовослужбовець зобов'язаний доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові (начальникові), а також вказати причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання. Якщо військовослужбовець розуміє, що він неспроможний виконати наказ своєчасно та у повному обсязі, він про це зобов'язаний доповісти вищезазначеним особам негайно.
Разом із тим, в акті відображено підстави невиконання у зв'язку із погіршенням стану здоров'я позивача та неотримання медичної допомоги. Крім того, відповідачем надано копію рапорту позивача, зміст якого міститься в акті службового розслідування.
Також судом враховується, що спірним наказом позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності за непокору.
Згідно з частинами першою-третьою статті 6 Дисциплінарного статуту право командира віддавати накази і розпорядження, а обов'язок підлеглого їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк.
Відповідальність за наказ несе командир, який його віддав.
У разі непокори чи опору підлеглого командир зобов'язаний для відновлення порядку вжити всіх передбачених статутами Збройних Сил України заходів примусу аж до притягнення його до кримінальної відповідальності.
Разом із тим, судом враховується, що непокора, це військовий злочин, за який передбачено кримінальну відповідальність за нормами Кримінального кодексу України. Крім того, про вчинення саме кримінального, а не дисциплінарного правопорушення, було встановлено під час службового розслідування про що зазначено в описовій 4 частині акту. В разі наявності обставин вчинення саме кримінального правопорушення, відповідач передчасно притягнув позивача до дисциплінарної відповідальності. Відповідно до п. 4 спірного наказу відповідачем доручено матеріали службового розслідування направити до Донецької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил та ІНФОРМАЦІЯ_1 . Таким чином наявність чи відсутність підстав притягнення до відповідальності позивача за непокору належить вирішувати в порядку, передбаченому кримінальним судочинством, у зв'язку із чим відповідачем скеровано матеріали службового розслідування до Донецької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил та ІНФОРМАЦІЯ_1 для прийняття відповідного рішення.
Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6)розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно приписів частини 1 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
На підставі частини 2 статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не було надано доказів на спростування обставин, зазначених позивачем в адміністративному позові. На виконання вимог суду до матеріалів справи надіслано копії матеріалів службового розслідування. Враховуючи викладене суд зазначає, що відповідачем по справі, як суб'єктом владних повноважень, рішення якого оскаржується, не виконано покладеного на нього обов'язку доказування правомірності прийнятого рішення. Відповідачем не доведено з'ясування всіх обставин, а також дослідження причинного зв'язку та підставами невиконання наказу військовослужбовеця, не досліджено причини невиконання наказу, або його несвоєчасного (неповного) виконання. Доказів того, що позивач не доповів командиру про причини та підстави невиконання наказу у зв'язку із погіршенням станом здоров'я матеріали справи не містять, відповідачем не доведено.
Оцінюючи наведені обставини у сукупності, суд зазначає, що відповідачем передчасно зроблено висновок про наявність у діях позивача вини та протиправної поведінки, у неналежному виконанні службових обов'язків, не з'ясовано причинного зв'язку обставин невиконання наказу з погіршенням стану здоров'я. Відсутність проведення повного та об'єктивного службового розслідування, а також не встановлення обставин, причин та умов, предмету службового розслідування відповідачем здійснено не було, матеріалами справи не підтверджується, відповідачем не доведено, про що зазначено вище.
Враховуючи зазначене, відповідач передчасно, без з'ясування всіх обставин прийняв оспорюваний наказ, а тому позовні вимоги про скасування наказу ВЧ НОМЕР_4 №572 від 31.05.2023 в частині притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
У зв'язку із зазначеними, підлягають задоволенню позовні вимоги шляхом скасування п. 2 наказу командира військової частини НОМЕР_1 №439/4-ОД від 05.06.2023 «Про результати службового розслідування» у частині оголошення «Попередження про неповну службову відповідність» ОСОБА_1 .
Враховуючи те, позивача також спірним наказом №439/4-ОД від 05.06.2023 позбавлено суми премії та додаткової винагороди, які є похідні та були наслідком притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог у відповідності до ст. 9 КАС України та скасувати п. 5.3 в частині невиплати позивачу премії та додаткової винагороди у травні 2023 року, а також зобов'язати нарахувати та виплатити позивачу щомісячну премію та додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за травень 2023 р.
Керуючись ст.ст. 2, 77, 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу - задовольнити частково.
Скасувати п. 2 наказу командира військової частини НОМЕР_1 №439/4-ОД від 05.06.2023 «Про результати службового розслідування» в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді «Попередження про неповну службову відповідність».
Скасувати п. 5.3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 №439/4-ОД від 05.06.2023 «Про результати службового розслідування» в частині позбавлення ОСОБА_1 премії та додаткової винагороди за травень 2023 року.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) щомісячну премію та додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за травень 2023 року.
У задоволенні інших вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.В. Савицька