про відмову у забезпеченні позову
09 грудня 2024 року Справа № 480/10476/24
Суддя Сумського окружного адміністративного суду Воловик С.В., розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні суду м. Суми заяву представника позивача про забезпечення позову по справі №480/10476/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити дії,
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , в якій просить суд:
- визнати протиправним та скасувати п.4 наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) №1039 від 23.08.2024 року «Про результати службового розслідування призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_2 №1395 від 30.07.2024 року «Про призначення службового розслідування за фактом нанесення збитків державі під час дій правового режиму «воєнний стан» з боку посадових осіб військової частини НОМЕР_2 » в частині направлення матеріалів службового розслідування до військової частини НОМЕР_1 з метою притягнення до дисциплінарної відповідальності колишнього військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 , що в період з червня 2023 року по липень 2023 року перебував на посаді тимчасово виконуючого обов'язки помічника командира батальйону з фінансово-економічної роботи - начальника фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_2 старшого солдата ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати п.5 наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) №1039 від 23.08.2024 року «Про результати службового розслідування призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_2 №1395 від 30.07.2024 року «Про призначення службового розслідування за фактом нанесення збитків державі під час дій правового режиму «воєнний стан» з боку посадових осіб військової частини НОМЕР_2 », в частині неналежного виконання обов'язків військової служби, а саме: порушення порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року №260 у частині «підстав для виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення (складання розрахунково-платіжних відомостей, умов збереження грошового забезпечення за останньою займаною посадою військовослужбовців)», керуючись Законом України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 №160-ІХ ( зі змінами) Розділу II «Види матеріальної відповідальності» пункту 1) розділу 1 статті 6 у частині «виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій» та Розділу III «Встановлення розміру завданої шкоди і порядку її відшкодування» статті 7 у частині «Розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб'єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду», за нанесення державі у період з червня 2023 року по липень 2023 року матеріальної шкоди на суму 47776, 20 грн., направити матеріали службового розслідування до військової частини НОМЕР_1 з метою притягнення до матеріальної відповідальності колишнього військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 , що у період з червня 2023 року по липень 2023 року перебував на посаді тимчасово виконуючого обов'язки помічника командира батальйону з фінансово-економічної роботи - начальника фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_2 старшого солдата ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати п.1 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) №432 від 22.10.2024 року «Про притягнення до матеріальної відповідальності» щодо утримання коштів на загальну суму 47 776, 20 грн. з грошового забезпечення старшого солдата ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати п.3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) №432 від 22.10.2024 року «Про притягнення до матеріальної відповідальності», в якому зазначено: «Начальнику фінансово-економічної служби - головному бухгалтеру, відповідно до вимог абз. 10 п. 5 розділу XVI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018, саперу відділення керованого мінування інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти інженерно-саперного батальйону військової частини НОМЕР_1 старшому солдату ОСОБА_1 , а саме за притягнення до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майн, залученому під час мобілізації, під час виконання службових обов'язків, яка призвела до матеріальних збитків на загальну суму, що перевищує п'ятнадцять прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб на день видання наказу про притягнення до матеріальної відповідальності, щомісячну премію за жовтень 2024 року не виплачувати»;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 премію за жовтень 2024 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 видати наказ про повернення стягнутих коштів ОСОБА_1 , в порядку визначеному статтею 14 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі».
Крім того, представником позивача подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 22.10.2024 №432 «Про притягнення до матеріальної відповідальності» в частині утримання коштів на загальну суму 47776, 20 грн. з грошового забезпечення старшого солдата ОСОБА_1 (пункт 1) до набрання законної сили судовим рішенням у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити дії та шляхом зупинення утримання коштів на загальну суму 47 776, 20 грн. з грошового забезпечення старшого солдата ОСОБА_1 , які утримуються згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 22.10.2024 №432 «Про притягнення до матеріальної відповідальності» до набрання законної сили судовим рішенням у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити дії.
Зазначена заява мотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову істотно ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду та призведе до додаткових витрат для поновлення порушеного права.
Дослідивши наявні матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини та доводи про необхідність вжиття заходів забезпечення позову в їх сукупності, суд вважає заяву про забезпечення позову необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (частина друга статті 150 КАС України).
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Частиною 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути забезпечено, крім іншого, шляхом: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.
Згідно з роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Відповідно до Рекомендацій № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
В свою чергу, заявник повинен довести існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення його прав, обґрунтувати складність вчинення цих дій, підтвердити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
Як убачається зі змісту заяви, стверджуючи про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, позивач наводить винятково припущення щодо ймовірних подальших негативних для нього наслідків у вигляді додаткових витрат. При цьому, жодних доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам внаслідок невжиття заходів забезпечення позову, заявник суду не надав.
Не зазначив заявник і які саме дії, направлені на відновлення прав, доведеться вживати в разі невжиття заходів забезпечення позову, не обґрунтував складність вчинення цих дій, а також не підтвердив необхідність несення значних витрат, пов'язаних з відновленням прав.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Керуючись статтями 150, 151, 154, 243 КАС України, суд -
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі №480/10476/24 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Суддя С.В. Воловик