про закриття провадження у справі
19 грудня 2024 року м. Рівне №460/14184/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Максимчука О.О. розглянувши в письмовому провадженні процесуальне питання, пов'язане з розглядом справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду (далі - суд) з вказаним адміністративним позовом (позовною заявою) до Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач), у якому позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов'язати його здійснити нарахування і виплату для позивача підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" розмірі, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, установленим на 01 січня відповідного календарного року, за період починаючи з 18.05.2024.
Свій позов позивач обґрунтовує тим, що позивач є непрацюючим пенсіонером, який проживає в населеному пункті на території, віднесеній до зони гарантованого добровільного відселення, а тому має право на нарахування та виплату йому відповідачем з 18.05.2024 підвищення (доплати) до пенсії, що передбачено статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-ХІІ (далі - Закон №796-ХІІ). Водночас, позивач вважає, що після ухвалення Конституційним Судом України рішення від 17.07.2018 №6-р/2018 відновлено дію статті 39 Закону №796-XII, тому відповідач повинен був нарахувати та виплати для позивача підвищення (доплату) до його пенсії, виходячи з розміру, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, установленим на 1 січня відповідного календарного року, однак відповідач відмовив у проведенні перерахунку пенсії виходячи з розміру двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, установленим на 1 січня відповідного календарного року, обґрунтовуючи це тим, що статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» визначено, що розрахунковою величиною для обчислення виплат за рішенням суду є мінімальна заробітна плата, яка становить 1600,00 грн. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, відтак просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою від 25.11.2024 суд прийняв вказану позовну заяву до розгляду і відкрив провадження в адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановив відповідачу п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позов.
Відповідач не скористався правом на подання відзиву на позовну заяву та у строк, встановлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі, свій відзив до суду не.
Суд розглянув наявні у справі матеріали, з'ясував доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх позовні вимоги і заперечення, дослідив подані сторонами письмові докази та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Позивач ОСОБА_1 має громадянство України, народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , є пенсіонером, як пенсіонер перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області (відповідач), де отримує пенсію за віком.
Водночас, відповідно до Закону №796-ХІІ позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (3 категорії), що підтверджується відповідним посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим позивачу 04.10.1993 Рівненською обласною державною адміністрацією безстроково.
Починаючи з 15.07.1989 позивач зареєстрований у населеному пункті с. Люхча Сарненського району Рівненської області, який віднесений до зони гарантованого добровільного відселення відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року №106.
Зазначені фактичні обставини справи, встановлені судом, підтверджується даними з наявних у матеріалах справи копій документів, поданих сторонами до суду в додатках до їх заяв по суті спору.
Позивач уже звертався до суду із подібним позовом з приводу нарахування і виплати йому відповідачем підвищення (доплати) до пенсії, що передбачене статтею 39 Закону №796-ХІІ. За результатами розгляду вказаного спору Рівненський окружний адміністративний суд ухвалив рішення від 29.05.2024 у справі №460/3576/24, яким вирішив: визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо ненарахування та не виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, в розмірі, визначеному статтею 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01.01.2024 та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити з 01.01.2024 нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, в розмірі, визначеному статтею 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, установлених на 1 січня відповідного календарного року.
У вересні 2024 року позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій просив відповідача провести перерахунок пенсії позивача з нарахуванням і виплатою для позивача підвищення (доплати) до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-ХІІ, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, установленим на 1 січня відповідного календарного року, з урахуванням раніше проведених виплат.
Відповідач розглянув вказане звернення позивача, про результати розгляду повідомив позивача листом від 15.10.2024 № 12015-11069/В-02/8-1700/24, копія якого наявна у матеріалах справи. Відмовляючи у задоволенні звернення позивача, відповідач у вказаному листі-відповіді обґрунтовує таке своє рішення тим, що керуючись принципом обов'язковості судового рішення та порядком правозастосування нормативно-правових актів відповідач при виконанні рішення використовує Закон України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», а тому з 01.08.2024 розмір пенсії позивача з урахуванням рішення суду від 29.05.2024 №460/3576/24 становить 5165,36 грн, у тому числі 3200,00 грн - доплата передбачена ст. 39 Закону №796-ХІІ, а отже відсутні підстави для виплати підвищення до пенсії відповідно до ст. 39 Закону №796-ХІІ на виконання судового рішення у розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, установленим на 1 січня відповідного календарного року.
Не погодившись з такою позицією відповідача, позивач звернувся до суду із адміністративним позовом (позовною заявою) у цій справі з наведеними вище позовними вимогами до відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
На підставі пункту 4 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 11.04.2018 у справі №11-257заі18, неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав.
Верховний Суд надаючи оцінку наявності підстав для застосування пункту 4 частини 1 статті 238 КАС України, наслідком якого є закриття провадження у справі, неодноразово, зокрема у постановах від 31.03.2021 у справі №240/6357/20, від 27.08.2021 у справі №580/3966/20, від 15.12.2020 у справі №804/5759/17, від 17.08.2022 у справі №520/9008/20 та багатьох інших зазначав, що закриття провадження у справі у цьому разі можливе за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів.
У постанові від 09.12.2018 у справі №809/487/18 Верховний Суд зазначив, що підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин. Відтак, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше.
Отже, достатньою та необхідною правовою підставою для закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини 1 статті 238 КАС України є одночасна сукупність таких умов: тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони співпадають); наявність постанови чи ухвали, якими завершено розгляд справи; набрання судовим рішенням в іншій справі законної сили. Зазначена підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом спорів, які вже розглянуті і остаточно вирішені по суті.
В ході розгляду справи суд встановив, що позивач уже звертався до суду із позовом з приводу нарахування і виплати йому відповідачем підвищення (доплати) до пенсії, що передбачене статтею 39 Закону №796-ХІІ у розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, установленим на 1 січня відповідного календарного року. За результатами розгляду вказаного спору Рівненський окружний адміністративний суд ухвалив рішення від 29.05.2024 у справі № 460/3576/24, яким вирішив: визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо ненарахування та не виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, в розмірі, визначеному статтею 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01.01.2024 та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити з 01.01.2024 нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, в розмірі, визначеному статтею 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, установлених на 1 січня відповідного календарного року.
Зазначене рішення суду набрало законної сили 10.07.2024, після чого було прийняте до виконання відповідачем. На виконання цього рішення суду відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача з 01.03.2023, за результатами якого нарахував позивачу передбачене рішенням суду щомісячне підвищення до пенсії згідно зі статтею 39 Закону №796-ХІІ, однак у розмірі двох мінімальних заробітних плат згідно із Законом про державний бюджет України на 2024 рік в розмірі 3200,00 грн.
На момент звернення позивача із новим позовом, який розглядається судом у цій справі № 460/14184/24, вказане рішення суду від 29.05.2024 у справі №460/3576/24 є чинним, в установленому порядку не скасоване і виконується відповідачем шляхом нарахування і виплати для позивача передбаченого статтею 39 Закону №796-ХІІ підвищення (доплати) до пенсії у розмірі, визначеному Законом про державний бюджет України на 2024 рік.
Зі змісту наявних у справі матеріалів (доказів) суд також встановив, що відповідачем для позивача проведено перерахунок пенсії, де з 01.08.2024 розмір пенсії, з урахуванням рішення суду від 29.05.2024 №460/3576/24 становить 5165,36 грн, у тому числі 3200,00 грн - доплата передбачена ст. 39 Закону №796-ХІІ та яка виплачується відповідно до Закону України "Про державний бюджет на 2024 рік" від 09.11.2023 №3460-ХІ.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся з заявою, у якій просив відповідача провести перерахунок пенсії позивача з урахуванням правової позиції викладеної в постанові Верховного Суду від 04.04.2024 у справі №240/19227/21, відповідно до якої передбачено нарахування та виплату підвищення до пенсії відповідно до ст. 39 Закону №796-ХІІ в розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановленим на 1 січня календарного року. Однак, відповідач розглянувши вказане звернення позивача, відмовив у задоволенні звернення позивача.
Проаналізувавши підстави, предмет позову та суб'єктний склад сторін у цій справі №460/14184/24 та у справі №460/3576/24, яка розглянута по суті рішенням суду від 29.05.2024, яке набрало чинності і не скасоване, суд дійшов висновку, що наявні підстави для закриття провадження у даній справі з підстав передбачених пунктом 4 частини 1 статті 238 КАС України, оскільки на даний час є таке, що набрало законної сили, судове рішення у справі між тими ж самими сторонами, про той саме предмет і з тих самих підстав.
Зокрема, у цій справі №460/14184/24 та у справі №460/3576/24 є тотожним суб'єктий склад сторін спорів та підстави позовів, а також предмет спору у справі, оскільки предмет спору у справі №460/3576/24 - зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, в розмірі, визначеному статтею 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, установлених на 1 січня відповідного календарного року, за період починаючи з 01.01.2024, повністю охоплює і включає у себе такий же предмет спору у цій справі №460/14184/24 і в частині періоду з 18.05.2024.
Зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів у справі №460/14184/24 вбачається, що звернення позивачем до суду із позовною заявою фактично зумовлене його незгодою з тим, як відповідач виконує зазначене рішення суду від 29.05.2024 у справі №460/3576/24, оскільки відповідач виконує це рішення суду шляхом нарахування і виплати позивачу доплати до пенсії за статтею 39 Закону №796-ХІІ у розмірі 3200,00 грн, тобто не у розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановленим на 1 січня календарного року, як це передбачено чинним рішенням суду від 29.05.2024 у справі №460/3576/24.
У зв'язку з цим суд звертає увагу на те, що статтями 382-383 КАС України передбачені види судового контролю за виконанням судового рішення.
Статтею 382 КАС України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов'язання суб'єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше.
Відповідно до статті 383 КАС України, особа-позивач на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.
Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення у справі.
Суд зазначає, що наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів особи, на користь якої постановлено рішення, шляхом подання нового позову.
Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому статтями 382, 383 КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення жодних інших, додаткових судових рішень. Відповідно, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, він має можливість звернутися до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не звертатись з новим адміністративним позовом.
Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією, викладеною, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №806/2143/15, від 17.04.2019 у справі №355/1648/15-а, від 21.08.2019 у справі №295/13613/16, від 21.11.2019 у справі №802/1933/18-а, від 24.09.2020 у справі №640/15623/19.
З урахуванням наведеного, суд дійшов до висновку про те, що оскільки є таке, що набрало законної сили рішення суду від 29.05.2024 у справі №460/3576/24 з того самого предмету спору (право позивача на доплату до пенсії передбачену статтею 39 Закону №796-ХІІ виходячи з розрахункової величини два прожиткові мінімуми для працездатних осіб, установленим на 1 січня відповідного календарного року), між тими самими сторонами і з тих самих підстав, то є підстави для закриття провадження у справі.
Відповідно до частини 2 статті 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.
Керуючись статтями 238, 241, 248, 256, 294, 295 КАС України, суд
Провадження у справі №460/14184/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій, - закрити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Олександр МАКСИМЧУК