16 грудня 2024 року м. Рівне №460/12468/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління ДПС у Рівненській області
про визнання протиправними та скасування податкових вимог, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДФС у Рівненській області від 16 травня 2019 року №Ф5957-50 зі сплати єдиного внеску (станом на 30 квітня 2019 року) на суму 13659,36 грн; визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДПС у Рівненській області від 15 лютого 2021 року №Ф-5957-50 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску (станом на 31 січня 2021 року) на суму 31517,20 грн; зобов'язання відповідача привести у відповідність інтегровану картку платника податків, шляхом коригування й виключення відомостей щодо суми недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальну суму 45176,56 грн.
Ухвалою суду від 17.10.2024 визнано причини пропуску строку звернення до суду з позовом поважними та поновлено пропущений строк звернення до суду; позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено розгляд справи провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
За змістом позовної заяви, вимоги ОСОБА_1 ґрунтуються на тому, що після 19 липня 2024 року вона дізналась про вимоги податкового органу від 16 травня 2019 року №Ф5957-50, від 15 лютого 2021 року №Ф-5957-50 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску. Наголошує, що заяв про взяття на облік як самозайнятої особи не подавала та здійснює адвокатську діяльність як учасник Адвокатського об'єднання. Вважає, що вимоги про сплату боргу (недоїмки) підлягають скасуванню, оскільки відповідач самостійно встановив їй ознаку незалежної професійної діяльності, що суперечить чинному законодавству. На підставі викладеного позивач просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Згідно з відзивом на позовну заяву, відповідач звертає увагу, що згідно відомостей Єдиного реєстру адвокатів України, ОСОБА_1 з 07 квітня 2004 року значиться у даному реєстрі як адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально та відповідно є самозайнятою особою. Відповідно до проведеної звірки інформації в Єдиному реєстрі адвокатів України та по вказаній фізичній особі встановлено ознаку провадження незалежної професійної діяльності 05.09.2018, проведено державну реєстрацію в ЄДР за основним видом діяльності за кодом (Код ВЕД 69.10) діяльність у сфері права. За даними інформаційної системи податкових органів ОСОБА_1 здійснює адвокатську діяльність в Адвокатському Обєднанні «Дія Закону» лише з 24.09.2020. Тому, в інтегрованій картці платника ОСОБА_1 за технологічним кодом 71040000 (для фізичних осіб-підприємців, у тому числі які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність) нараховано єдиного внеску на загальну суму 31517,20 грн. При цьому, в ІКП платника відображені нарахування єдиного внеску за 2017 рік як фізичний особі - підприємцю в сумі 8448,00 грн та за IV квартал 2018 - IV квартал 2020 відображені нарахування єдиного внеску як особі, яка провадить незалежну професійну діяльність в сумі 23069,20 грн. З платника стягнуто в межах виконавчого провадження у 2024 році 3705,56 грн. Тому, станом на 04.11.2024 сума заборгованості становить 27811,64 грн. Відтак, оскаржувані вимоги про сплату боргу (недоїмки) є правомірними. За наведеного, відповідач просив відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.
Позивачем подано відповідь на відзив. Вважає доводи відповідача наведені у відзиві безпідставними, тому просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 є адвокатом відповідно до свідоцтва №409 від 07.04.2004 (рішення №18 від 30.01.2004).
За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивач 25.01.2011 набула статусу фізичної особи - підприємця: основний вид діяльності 74.11.1 Адвокатська діяльність, взята на податковий облік як платник єдиного внеску 26.01.2011. Дата припинення підприємницької діяльності - 07.09.2018.
16.05.2019 відповідачем сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5957-50 за якою, у ОСОБА_1 станом на 30.04.2019 існує заборгованість зі сплати єдиного внеску в сумі 13659,36 грн.
За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 19.02.2019 здійснено державну реєстрацію Адвокатського об'єднання «Дія закону», учасником якого є ОСОБА_1 .
Адвокатське об'єднання «Дія закону» з 19.02.2019 перебуває на обліку в ГУ ДПС у Київській області (взято на облік як платника єдиного внеску).
Доказів того, що ОСОБА_1 здійснює адвокатську діяльність в Адвокатському об'єднанні «Дія Закону» з 24.09.2020, відповідачем не надано.
15.02.2021 відповідачем сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5957-50 за якою, у ОСОБА_1 станом на 31.01.2021 існує заборгованість зі сплати єдиного внеску в сумі 31517,20 грн.
10.06.2024 позивач звернулась із заяваю до Головного управління ДПС у Рівненській області про надання інформації стосовно наявності боргу (недоїмки) та у разі виявлення постановлення на облік контролюючим органом без її заяви просила скасувати відомості про реєстрацію та наявність боргу. 15.07.2024 позивач повторно звернулась із заявою про надання всіх вимог Головного управління ДПС у Рівненській області про сплату боргу (недоїмки), що стосуються платника податків.
Листом Головного управління ДПС у Рівненській області від 19.07.2024 повідомлено, що станом на 18.07.2024 за ОСОБА_1 обліковується заборгованість по коду платежу 71040000 (єдиний внесок для фізичних осіб-підприємців, у тому числі які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність) в сумі 27811,64 грн. Надано копії вимог про сплату боргу (недоїмки) від 16.05.2019 №Ф5957-50 та від 15.02.2021 №Ф-5957-50.
Не погоджуючись з вимогами про сплату боргу (недоїмки) позивач звернулась до суду з даним позовом.
Вирішуючи адміністративний спір по суті суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регламентовано Податковим кодексом України (далі - ПК України, в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК України, самозайнята особа - це платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - це участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Згідно з підпунктом 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України, працівник - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.
Роботодавець - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ чи її представництво) або самозайнята особа, яка використовує найману працю фізичних осіб на підставі укладених трудових договорів (контрактів) та несе обов'язки із сплати їм заробітної плати, а також нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб до бюджету, нарахувань на фонд оплати праці, інші обов'язки, передбачені законами. Для цілей розділу IV цього Кодексу до роботодавця прирівнюються юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ чи її представництво), постійне представництво нерезидента або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) дохід за виконання роботи та/або надання послуги згідно із цивільно-правовим договором у разі, якщо буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими (пп.14.1.222.).
Згідно з пунктом 65.1 статті 65 ПК України, взяття на облік фізичних осіб - підприємців у контролюючих органах здійснюється за податковою адресою на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, наданих державним реєстратором згідно із Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».
Згідно з пунктом 65.2 статті 65 ПК України, облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, які передбачені Порядком обліку платників податків, зборів.
Для взяття на облік фізичної особи, яка має намір провадити незалежну професійну діяльність, така особа повинна подати заяву та документи особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу до контролюючого органу за місцем постійного проживання (пункт 65.3 статті 65 ПК України).
Відповідно до пункту 65.5 статті 65 ПК України, взяття на облік самозайнятої особи здійснюється контролюючим органом у день отримання відповідних відомостей від державного реєстратора (для фізичних осіб - підприємців) або прийняття заяви (для осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність).
Дані про взяття на облік фізичної особи - підприємця передаються до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань у день взяття на облік у порядку, встановленому Міністерством юстиції України та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Взяття на облік фізичної особи - підприємця підтверджується відомостями, оприлюдненими на порталі електронних сервісів, відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».
Пунктом 177.5 статті 177 ПК України визначено, що фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.
Пунктом 178.1 статті 178 ПК України визначено, що особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов'язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік згідно із статтею 65 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 178.2 статті 178 ПК України, доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 178.3 статті 178 ПК України, оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності.
Статтею 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року №5076-VI (далі - Закон №5076-VI) визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Відповідно до частини третьої статті 4, частини першої статті 13 Закону №5076-VI адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності). Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.
Отже, адвокат може здійснювати свою діяльність у таких організаційних формах: індивідуально, у складі адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання.
При цьому, адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (частина 2 статті 13 Закону №5076-VI).
З системного аналізу норм ПК України та Закону №5076-VI, суд дійшов висновку, що фізична особа, яка має намір провадити незалежну професійну діяльність, у тому числі й адвокатську, підлягає взяттю на облік у контролюючому органі.
При цьому, особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, вважається самозайнятою лише за умови, що вона не є найманим працівником. Такий висновок слідує з буквального тлумачення положень підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі №500/576/19.
Відповідно до статті 15 Закону №5076-VI адвокатське об'єднання є юридичною особою, створеною шляхом об'єднання двох або більше адвокатів (учасників), і діє на підставі статуту.
Державна реєстрація адвокатського об'єднання здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.
Адвокатське об'єднання має самостійний баланс, може відкривати рахунки у банках, мати печатку, штампи і бланки із своїм найменуванням.
Про створення, реорганізацію або ліквідацію адвокатського об'єднання, зміну складу його учасників адвокатське об'єднання протягом трьох днів з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців письмово повідомляє відповідну раду адвокатів регіону.
Якщо адвокат обирає індивідуальну діяльність, цьому кореспондує обов'язок стати на облік в контролюючому органі та сплачувати єдиний соціальний внесок на умовах, визначених Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року №2464-VI. Якщо ж особа працює за трудовим договором, платником єдиного внеску за неї, відповідно до цього ж Закону, є її роботодавець (підприємство, установа та організація, яке використовує працю фізичної особи на умовах трудового договору або на інших умовах, передбачених законодавством). При цьому база нарахування єдиного соціального внеску для означених вище платників податку є різною (сума нарахованої працівникові заробітної плати та сума доходу (прибутку), отриманого від незалежної професійної діяльності).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі №240/9527/19.
Так, правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464-VI, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI визначено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з вимогами пункту 3 частини першої статті 1 Закону №2464-VI, застрахована особа - це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону (частина перша статті 2 Закону №2464-VI).
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску є роботодавці:
підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами;
фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців);
фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту).
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Пунктом 5 частини першої статті 4 Закону №2464-VI визначено, що до платників єдиного внеску віднесено також осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Отже, законодавець розмежовує платників єдиного внеску на фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що Закон №2464-VI не визначає такого платника єдиного внеску, як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності. Фізична особа-підприємець та особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, є різними платниками єдиного внеску.
Згідно з Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників» №592-IX від 13.05.2020 статтю 4 Закону №2464-VI доповнено частиною п'ятою та шостою. Так, особи, зазначені у пункті 5 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску за умови взяття їх на облік фізичних осіб - підприємців та провадження ними одного виду діяльності одночасно як осіб, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої цієї статті. Особи, зазначені у пунктах 4 і 5 частини першої цієї статті, які мають основне місце роботи, звільняються від сплати за себе єдиного внеску за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі не менше мінімального страхового внеску. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску за умови самостійного визначення за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі менше мінімального страхового внеску, бази нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:
для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;
для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Однак, Законом №2464-VI не врегульовано відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення незалежної професійної діяльності, яку особа у відповідні періоди фактично не здійснює.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного соціального внеску. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір єдиного соціального внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування єдиного соціального внеску у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
З урахуванням встановлених обставин та зазначених нормативно-правових положень можна дійти висновку, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема, адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником.
В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.
Проаналізувавши вищевказані норми права, суд зазначає, що необхідність сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДПС і мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону №2464-VI облік осіб, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини першої статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування, а щодо застрахованих осіб, які є учасниками накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, - з національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та Пенсійним фондом.
Взяття на облік осіб, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.
Взяття на облік платників єдиного внеску, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів з внесенням відповідних відомостей до реєстру застрахованих осіб (частина друга статті 5 Закону №2464-VI).
Відповідно до статті 5 Закону №2464-VI та інших нормативно-правових актів розроблено Порядок обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 24 листопада 2014 року №1162, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 03.12.2014 за №1553/26330, (далі - Порядок №1162). Цим Порядком визначаються питання взяття на облік, внесення змін до облікових даних та зняття з обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у територіальних органах Державної фіскальної служби України, надання контролюючим органам відомостей про зміну класу професійного ризику виробництва Фондом соціального страхування за період до 01 січня 2016 року, надання Пенсійному фонду України та фондам загальнообов'язкового державного соціального страхування даних про взяття/зняття з обліку платників єдиного внеску (пункт 2 розділу І Порядку №1162).
Порядок поширюється на платників єдиного внеску, зазначених у пунктах, зокрема, 4, 5 частини першої статті 4 Закону №2464 (пункт 3 розділу І Порядку №1162).
Дані про взяття на облік платників єдиного внеску в порядку інформаційної взаємодії передаються державному реєстратору в день взяття їх на облік за місцезнаходженням чи місцем проживання із зазначенням: дати взяття на облік, найменування та коду за ЄДРПОУ контролюючого органу, в якому такого платника взято на облік, реєстраційного номера платника єдиного внеску (пункт 3 розділу ІІ Порядку №1162).
Взяття на облік юридичних осіб (їх відокремлених підрозділів) та фізичних осіб-підприємців, відомості щодо яких містяться в Єдиному державному реєстрі, як платників єдиного внеску підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру, яка надсилається (видається) цим юридичним особам (відокремленим підрозділам) та фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленому Законом України від 15 травня 2003 року №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» (далі - Закон №755-IV) (пункт 4 розділу ІІ Порядку №1162).
Розділом ІІІ Порядку №1162 встановлено порядок взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону №755.
Взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону №755, контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою № 1-ЄСВ згідно з додатком 1, заяви про взяття на облік платника єдиного внеску (члена фермерського господарства) за формою №12-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку (пункт 1 розділу ІІІ Порядку №1162).
Платники єдиного внеску, зазначені в пункті 5 частини першої статті 4 Закону №2464, подають заяву за формою №1-ЄСВ (додаток 1) протягом 10 календарних днів після державної реєстрації незалежної професійної діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання документа, що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності (пункт 2 розділу ІІІ Порядку №1162).
Платникам єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону №755, контролюючим органом наступного робочого дня з дня взяття на облік безоплатно надсилається (вручається) повідомлення про взяття їх на облік за формою №2-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку (пункт 3 розділу ІІІ Порядку №1162).
Аналіз положень цього Порядку свідчить про те, що взяття контролюючим органом на облік платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, здійснюється виключно за заявою такої особи за формою №1-ЄСВ. Взяття на облік платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, контролюючим органом за власною ініціативою шляхом встановлення «ознаки незалежної професійної діяльності» Порядок №1162 не передбачає.
Суд встановив, що позивач після отримання свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, заяву за формою №1-ЄСВ до контролюючого органу не подавала. Протилежного відповідачем не доведено.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 є адвокатом відповідно до свідоцтва №409 від 07.04.2004 (рішення №18 від 30.01.2004). За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивач 25.01.2011 набула статусу фізичної особи - підприємця: основний вид діяльності 74.11.1 Адвокатська діяльність, взята на податковий облік як платник єдиного внеску 26.01.2011. Дата припинення підприємницької діяльності - 07.09.2018.
За даними інформаційної системи податкових органів ОСОБА_1 з 25.01.2011 по 07.09.2018 перебула на обліку в ДПІ у м. Рівному ГУ ДПС у Рівненській області, як платник єдиного внеску.
Водночас, податковим органом з 05.09.2018 встановлено ОСОБА_1 ознаку провадження незалежної професійної діяльності.
Тобто, відповідач самостійно почав здійснювати облік позивача як платника ЄСВ - самозайнятої особи, тобто без отримання відповідних заяв та звітів.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що в інтегрованій картці платника ОСОБА_1 за технологічним кодом 71040000 (для фізичних осіб-підприємців, у тому числі які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність) нараховано єдиного внеску на загальну суму 31517,20 грн, зокрема: 8448,00 грн - за 2017 рік (термін - 09.02.2018); 2457,18 грн - за ІV квартал 2018 року (термін - 21.01.2019); 2754,18 грн - за І квартал 2019 року (термін - 19.04.2019); 2754,18 грн - за ІІ квартал 2019 року (термін - 19.07.2019); 2754,18 грн - за ІІІ квартал 2019 року (термін - 21.10.2019); 2754,18 грн - за ІV квартал 2019 року (термін - 20.01.2020); 2078,12 грн - за І квартал 2020 року (термін - 21.04.2020); 1039,06 грн - за ІІ квартал 2020 року (термін - 20.07.2020); 3178,12 грн - за ІІІ квартал 2020 року (термін - 19.10.2020); 3300,00 грн - за ІV квартал 2020 року (термін - 19.01.2021).
Відповідач вказує, що в ІКП платника ОСОБА_1 за технологічним кодом 71040000 (для фізичних осіб - підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність) відображені нарахування єдиного внеску за 2017 рік як фізичний особі - підприємцю в сумі 8448,00 грн та за IV квартал 2018 - IV квартал 2020 відображені нарахування єдиного внеску як особі, яка провадить незалежну професійну діяльність в сумі 23069,20 грн.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 нараховано єдиного внеску за 2017 рік в сумі 8448,00 грн (термін - 09.02.2018), інші нарахування здійснено не було. З січня 2019 року нараховано єдиного внеску в сумі 2457,18 грн (термін - 21.01.2019), у квітні 2019 року - в сумі 2754,18 грн (за І квартал, термін - 19.04.2019).
Вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5957-50 від 16.05.2019 сформовано станом на 30.04.2019 в сумі 13659,36 грн.
ОСОБА_1 07.09.2018 припинила підприємницьку діяльність. Водночас, відповідачем з 05.09.2018 протиправно встановлено ознаку провадження незалежної професійної діяльності.
Отже, ОСОБА_1 правомірно здійснено нарахування єдиного внеску в сумі 8448,00 грн (здійснення підприємницької діяльності).
Разом з тим, нарахування єдиного внеску в загальній сумі 5211,36 грн (в сумі 2457,18 грн - 21.01.2019 та в сумі 2754,18 грн - 19.04.2019) є неправомірним (13659,36 - 8448,00 = 5211,36).
Щодо решти періодів (та відповідно, нарахованих сум) суд зазначає, що за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 19.02.2019 здійснено державну реєстрацію Адвокатського об'єднання «Дія закону», учасником якого є ОСОБА_1 . Адвокатське об'єднання «Дія закону» з 19.02.2019 перебуває на обліку в ГУ ДПС у Київській області (взято на облік як платника єдиного внеску).
При цьому, відповідачем не надано жодних доказів отримання позивачем доходів від провадження адвокатської діяльності індивідуально. Доказів того, що ОСОБА_1 здійснює адвокатську діяльність в Адвокатському об'єднанні «Дія Закону» з 24.09.2020, відповідачем теж не надано.
Отже, з 19.02.2019 позивач перебувала у трудових відносинах із Адвокатським об'єднанням «Дія закону», у якого в силу законодавчих приписів існує обов'язок сплачувати податки і збори, зокрема ЄСВ.
Відтак, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону №2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього у відповідний період нараховує та сплачує роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов'язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як особою, що має право провадити адвокатську діяльність, проте не отримувала дохід від неї у відповідному періоді.
Аналогічна правова позиція є сталою та була неодноразово викладена Верховним Судом у постановах від 27 листопада 2019 року у справі №160/3114/19, від 23 січня 2020 року у справі №480/4656/18, від 28 травня 2020 року у справі №200/10723/18-а.
Тому, у відповідача були відсутні підстави здійснювати автоматичне нарахування позивачу як самозайнятій особі єдиного внеску з 05.09.2018 та вносити відповідні суми до вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 16.05.2019 №Ф-5957-50 (в сумі 5211,36 грн) та від 15.02.2021 №Ф-5957-50 (в сумі 31517,20 грн).
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача привести у відповідність інтегровану картку платника податків, шляхом коригування й виключення відомостей щодо суми недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальну суму 45176,56 грн, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що відповідно до інтегрованої картки платника податків загальна сума боргу позивача по сплаті єдиного внеску, яка обліковувалась станом на 31.01.2021 (зазначена у вимозі від 15.02.2021 №Ф-5957-50) та станом на 31.03.2024 - становила 31517,20 грн.
Матеріалами справи підтверджується, що позивачем 29.04.2024 сплачено до бюджету 3705,56 грн відповідно до платіжного доручення №30881. Отже, податковим органом визначено недоїмку в сумі 27811,64 грн.
Однак, як вже зазначено судом, ОСОБА_1 правомірно здійснено нарахування єдиного внеску в сумі 8448,00 грн (здійснення підприємницької діяльності). В той же час, нарахування єдиного внеску в загальній сумі 5211,36 грн є неправомірним.
Отже, фактично сума недоїмки становить 4742,44 грн (8448,00 - 3705,56).
Відповідно до частини третьої статті 245 КАС України, у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Таким чином, підлягають виключенню відомості щодо суми недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальну суму 23069,20 грн (27811,64 - 4742,44).
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - ЄКПЛ або Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України №475/97-ВР від 17.07.1997; Конвенція набула чинності для України 11.09.1997.
За приписами статті 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477-IV від 23.02.2006, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі «ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ» (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував: «50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), пп. 28- 36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі/провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п.45, від 10 липня 2003 року, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п.25, ECHR 2002-II)».
Суд зазначає, що відновлення порушених прав, свобод та охоронюваних законом інтересів позивача слід здійснити також шляхом зобов'язання відповідача внести коригування до особового рахунку платника податків, виключивши інформацію щодо недоїмки зі сплати єдиного внеску у сумі 23069,20 грн.
У даному випадку, зобов'язання відповідача внести коригування до особового рахунку платника податків, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.
За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За правилами частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За сукупності викладених обставин, позов підлягає до часткового задоволення.
За правилами частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових вимог, зобов'язання вчинення певних дій - задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 16 травня 2019 року №Ф5957-50 зі сплати єдиного внеску в сумі 5211,36 грн, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15 лютого 2021 року №Ф-5957-50 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску в сумі 31517,20 грн.
Зобов'язати Головне управління ДПС у Рівненській області привести у відповідність інтегровану картку платника податків ОСОБА_1 , шляхом коригування й виключення відомостей про суму недоїмки зі сплати єдиного внеску в розмірі 23069,20 грн.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області судовий збір в сумі 605,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 16 грудня 2024 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач - Головне управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, буд. 12, м.Рівне, Рівненська обл.,33023, ЄДРПОУ/РНОКПП 44070166)
Суддя Н.В. Друзенко