23 грудня 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/5561/24
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Супруна Є.Б., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу №440/5561/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
09.05.2024 адвокат Фільварочна Ольга Борисівна, здійснюючи представництво інтересів ОСОБА_1 , звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом, що заявлений до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (надалі - в/ч НОМЕР_1 ), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати наказ командира в/ч НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) №108 від 14.04.2024 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності сержанта ОСОБА_1 ", а також зобов'язати в/ч НОМЕР_1 донарахувати та виплатити сержанту ОСОБА_1 недоплачену частину зменшеної премії за квітень 2024 року.
В якості підстави для звернення до суду заявниця вказує на обставини порушення прав позивача внаслідок притягнення його до дисциплінарної відповідальності шляхом оголошення догани та зменшення премії за квітень 2024 року за зрив організації доставки та видачі особовому складу військової частини гарячої їжі, а також невиконання своїх службових обов'язків, що визначають обсяг виконання завдань, доручених за посадою, без перевірки фактичних обставин та встановлення ступеня вини, не провівши службового розслідування. Вважає, що причини несправності транспортних засобів, які були у розпорядженні позивача та могли би бути використані для доставки гарячої їжі, не залежали від волі позивача, що виключає його вину у вчиненні дисциплінарного проступку, поведінка позивача не була протиправною, а між його діями (бездіяльністю) та наслідками відсутній причинний зв'язок. Додає, що непроведення службового розслідування позбавило можливості ОСОБА_1 надавати пояснення, висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо його проведення.
Ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 14.05.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
У наданому до суду відзиві на позов представник відповідача просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити (а.с. 18-24). В обґрунтування відзиву посилається на норми Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, яким передбачено, що у разі порушення військовослужбовцем військової дисципліни або невиконання (неналежного виконання) ним своїх службових обов'язків, до нього може бути застосовано дисциплінарне стягнення, яке накладається командиром відповідно до його повноважень. Так, за невиконання обов'язку щодо організації готування, доставки та видачі гарячої їжі на командира взводу матеріального забезпечення в/ч НОМЕР_1 сержанта ОСОБА_1 було накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани. Зауваження представника позивача про необхідність проведення службового розслідування відповідач вважає безпідставними, оскільки відповідно до Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України 21.11.2017 №608, для притягнення до дисциплінарної відповідальності проведення службового розслідування не є обов'язковою умовою, якщо причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушення, ступінь вини, розмір заподіяної матеріальної шкоди та інші обставини, які мають значення для прийняття рішення командиром (начальником) про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення, не потребують додаткового встановлення (уточнення).
У відповіді на відзив представник позивача, повторивши доводи позовної заяви, додала, що пояснення начальника логістики - заступника командира в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_2 від 27.05.2024 та командира 3 відділення 2 взводу охорони роти охорони в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_3 від 28.05.2024 були отримані вже після накладення адміністративного стягнення, а тому не мають братися до уваги (а.с. 30-31).
Розгляд справи, відповідно до статті 258, частини п'ятої статті 262 КАС України, здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників.
Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
Молодший сержант ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який призначений наказом командира в/ч НОМЕР_2 (по особовому складу) від 10.12.2023 №239-РС на посаду командира взводу матеріального забезпечення, на підставі наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 14.12.2023 №341 з 14.12.2023 зарахований до списків особового складу в/ч НОМЕР_1 (а.с. 25), а з 17.12.2023 на підставі наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 17.12.2023 №344 справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою (а.с. 26).
Наказом командира в/ч НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 14.04.2024 №108 сержанта ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності за низьку виконавчу дисципліну, що полягає у тому, що військовослужбовцем внаслідок особистої недисциплінованості було допущено порушення вимоги статей 11, 37, 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №548-ХІV, статей 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №551-ХІV, в частині невиконання загальних обов'язків військовослужбовця, статті 3.3.4. Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 16.07.1997 №300, що полягає у зриві організації доставки та видачі особовому складу військової частини гарячої їжі, а також невиконання своїх службових обов'язків, що визначають обсяг виконання завдань, доручених за посадою (а.с. 10).
Зазначеним наказом сержанту ОСОБА_1 оголошено дисциплінарне стягнення у вигляді догани. Окрім того, на підставі абзацу 2 пункту 4 Розділу ХVІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, пунктом 2 цього ж наказу сержанту ОСОБА_1 встановлено премію за квітень 2024 року у розмірі 476%.
Позивач вважає протиправним цей наказ, оскільки обставини несправності транспортних засобів, які перебували у розпорядженні позивача, не залежали від його волі, що виключає вину у вчиненні дисциплінарного проступку, а між діями (бездіяльністю) та наслідком відсутній причинний зв'язок.
З цих підстав позивач через представника звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам в рамках окресленого предмету спору, суд виходить з наступного.
Правовідносини, що виникли між сторонами, врегульовано нормами Конституції України, Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу", Закону України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України», Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України.
Загальні засади проходження військової служби в Україні визначає Закон України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов'язок та військову службу" (надалі - Закон №2232-ХІІ).
Військова служба, відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону №2232-ХІІ, є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Відповідно до ч. 4 ст. 2 Закону №2232-ХІІ, порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, що затверджений Законом України від 24.03.1999 №548-XIV.
Розділ 1 вказаного Статуту визначає обов'язки, права та відповідальність військовослужбовців.
Відповідно до ст. 26 цього Статуту, військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України" дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, що затверджений Законом України від 24.03.1999 №551-XIV (надалі - Дисциплінарний статут).
Згідно з вимогами статей 1, 2 Дисциплінарного статуту, військова дисципліна це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.
Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Статтею 4 Дисциплінарного статуту визначено, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Статтею 45 Дисциплінарного статуту передбачено, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності накласти дисциплінарне стягнення.
Відповідно до статті 48 Дисциплінарного статуту, на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
На військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення (ст. 83 Дисциплінарного статуту).
Відповідно пункту 86 Дисциплінарного статуту, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.
Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Аналіз наведених норм чинного законодавства дає суду підстави стверджувати, що Дисциплінарний статут передбачає різної суворості види дисциплінарних стягнень, застосування яких залежать від ступеню тяжкості вчиненого військовослужбовцем порушення військової дисципліни, характеру та обставин вчинення правопорушення, його наслідків, попередньої поведінки військовослужбовця. При цьому Дисциплінарний статут не встановлює конкретного виду відповідальності, який має відповідати певному виду правопорушення, натомість покладаючи повноваження з визначення виду дисциплінарного стягнення на розсуд командира.
Згідно зі ст. 84 Дисциплінарного статуту, прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Наказом Міністерства оборони України 21.11.2017 №608, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за №1503/31371, затверджено Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, який визначає підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі (надалі - Порядок).
Одним з мотивів заявленого позову є теза представника позивача щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності без проведення відповідачем службового розслідування за наявності підстав для його проведення з огляду на необхідність з'ясування обставин, які призвели до зриву організації доставки та видачі особовому складу військової частини гарячої їжі.
Розділ ІІ Порядку визначає підстави призначення та предмет службового розслідування, а стаття 1 цього розділу містить невичерпний перелік підстав, у разі настання яких може призначатися службове розслідування.
Пунктом 2 Розділу ІІ Порядку визначено, що службові розслідування не призначаються у разі надходження анонімних повідомлень, заяв, скарг або якщо причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушення, ступінь вини, розмір заподіяної матеріальної шкоди та інші обставини, які мають значення для прийняття рішення командиром (начальником) про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення, не потребують додаткового встановлення (уточнення) або їх встановлено під час проведення інспектування, інвентаризації, аудиту, за рішенням суду.
За рішенням відповідного командира (начальника) службове розслідування може призначатися за письмовим рапортом (доповідною або пояснювальною запискою) військовослужбовця з метою зняття безпідставних, на його думку, звинувачень або підозри.
З вищенаведеного правового регулювання випливає очевидний висновок про те, що призначення службового розслідування у Збройних Силах України є правом, але не обов'язком особи, яка приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності.
Підстав, встановлених положеннями Порядку, які передбачають обов'язкове призначення службового розслідування позивач не зазначив, а суд не встановив.
Враховуючи зазначене, суд погоджується з доводами відповідача щодо відсутності підстав для обов'язкового проведення службового розслідування.
Разом з цим суд звертає увагу на розділ VII Порядку, яким урегульовано порядок проведення службових перевірок.
Відповідно до п. 1 розділу VII Порядку, з метою перевірки інформації про факт правопорушення, з'ясування наявності підстав для призначення службового розслідування, обставин порушення виконавської дисципліни, а також якщо особу правопорушника не встановлено, але виявлено факт правопорушення, проводиться службова перевірка.
Пунктом 2 цього ж розділу передбачено, що під час службової перевірки встановлюються: особа, яка вчинила дисциплінарне правопорушення або порушення виконавської дисципліни; обставини (час, місце, спосіб, наслідки тощо) правопорушення або порушення виконавської дисципліни; не виконані або неналежно виконані військовослужбовцем розпорядження, доручення, вказівки начальників, службові обов'язки; наявність чи відсутність події, з приводу якої призначалась перевірка.
У спірному випадку відповідач, застосовуючи до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді догани, не провів ані службового розслідування, ані службової перевірки з метою з'ясування обставин правопорушення або порушення виконавської дисципліни.
Суд зазначає, що підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні військовослужбовцем службової дисципліни.
Такими обставинами є лише фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діяннях особи ознак дисциплінарного проступку, зокрема протиправної поведінки, шкідливих наслідків і причинного зв'язку між ним і дією порушника дисципліни.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 817/1318/17.
Як свідчать встановлені судом обставини справи, ОСОБА_1 обіймає посаду командира взводу матеріального забезпечення.
Відповідно до статі 119 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України командир взводу (групи, башти) в мирний і воєнний час відповідає за бойову готовність взводу (групи, башти) та успішне виконання ним бойових завдань, за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан особового складу, за збереження і стан озброєння, боєприпасів, техніки та майна взводу (групи, башти), за підтримання внутрішнього порядку у взводі (групі, башті).
Відповідно до статті 120 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, командир взводу (групи, башти) зобов'язаний, серед іншого, підтримувати особовий склад взводу (групи, башти), озброєння і техніку в постійній бойовій готовності; постійно вдосконалювати свої фахові й методичні навички, подавати підлеглим приклад зразкового виконання військового обов'язку; піклуватися про підлеглих, знати їх потреби, порушувати перед старшими начальниками питання про задоволення їх прохань, дбати про їх здоров'я, вживати заходів для його зміцнення; своєчасно доповідати командирові роти (бойової частини) про потреби підлеглих, а також про застосовані заохочення і накладені стягнення на військовослужбовців рядового, сержантського (старшинського) складу взводу (групи, башти); стежити за наявністю і правильною експлуатацією, обслуговуванням і збереженням озброєння, техніки, спорядження, речового та іншого майна у взводі (групі, башті) і не менше ніж раз на два тижні особисто проводити їх огляд і перевірку наявності.
Тож, окрім службових обов'язків щодо матеріального забезпечення, позивач за посадою зобов'язаний виконувати ще й обов'язки з підтримання техніки у постійній готовності, на чому небезпідставно й наголошує представник відповідача.
Однак, як зазначає у позовній заяві представник позивача з приводу причин та умов, що призвели до порушення ОСОБА_1 службових обов'язків, під час виконання службових обов'язків у розпорядженні позивача були відсутні справні транспортні засоби, які могли би бути залучені для доставки гарячої їжі. Так, попередньо на ремонті перебував Volkswagen Transporter Т5 28-75 Н2, водієм якого є старший солдат ОСОБА_4 , про що начальнику логістики - заступнику командира в/ч НОМЕР_1 майору ОСОБА_5 було завчасно відомо. Вказаний транспортний засіб в організації доставки керівництвом задіяний не був, натомість доставка їжі здійснювалася автомобілем, який був закріплений за кухнею, та не перебуває у розпорядженні позивача. У зв'язку з його несправністю для доставки їжі тимчасово був задіяний автомобіль Volkswagen Transporter T5 28-64 H2, водієм якого є солдат ОСОБА_6 . Однак, після кількох виїздів (10-12 квітня 2024 року) вказаний автомобіль 13.04.2024 також вийшов з ладу, про що позивачу доповів водій, а останній одразу ж доповів начальнику логістики.
Тож обставини несправності транспортних засобів, які перебували у розпорядженні сержанта ОСОБА_1 та могли би бути використані для доставки гарячої їжі, як на переконання представника позивача, не залежали від його волі, що виключає вину у вчиненні дисциплінарного проступку. Поведінка позивача не була протиправною, а між його діями (бездіяльністю) та наслідком відсутній причинний зв'язок. Однак, для з'ясування вищевказаних обставин та доведення вини службове розслідування, яке б мало передувати рішенню про накладення дисциплінарного стягнення, не проводилося, акт за його результатами не складався. Вказане позбавило позивача можливості надати пояснення, висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо його проведення. Наявність вини сержанта ОСОБА_1 у недотриманні військової дисципліни та зриві організації доставки та видачі особовому складу військової частини гарячої їжі не доведена. Натомість, притягуючи позивача до дисциплінарної відповідальності, командир військової частини обмежився лише констатацією факту без перевірки фактичних обставин з метою їх підтвердження чи спростування, встановлення ступеня вини.
У свою чергу представник відповідача надав для дослідження судом письмові пояснення начальника логістики - заступника командира в/ч НОМЕР_1 майора ОСОБА_2 від 27.05.2024 (а.с. 26-27), в яких той повідомив, що 13.04.2024 перебував на робочому місці тимчасового розміщення в/ч НОМЕР_1 у АДРЕСА_1 , де виконував обов'язки по службі. Цього ж дня приблизно о 15:00 годині йому доповів на мобільний телефон командир взводу матеріального забезпечення сержант ОСОБА_1 з приводу поломки службового автомобіля марки Volkswagen T-6, номерний знак НОМЕР_3 , який розвозив їжу на ПАС 2 (польовий артилерійський склад). Відповідно ОСОБА_2 надав йому усний наказ розібратися у причині поломки вказаного автомобіля та подальшої доставки їжі на ПАС 2, оскільки в коло його обов'язків входить також організація і доставка продуктів харчування (їжі) військовослужбовцям до місця несення служби, в тому числі на ПАС 2. У подальшому ввечері з метою контролю виконання відданого наказу ОСОБА_2 зателефонував начальнику ПАС 2 командиру 3 відділення 2 взводу охорони роти охорони в/ч НОМЕР_1 молодшому сержанту ОСОБА_3 , який повідомив, що на ПАС 2 не було доставлено вечерю (продукти харчування), відповідно особовий склад не був нагодований. У зв'язку з цим ОСОБА_2 зателефонував сержанту ОСОБА_1 з приводу причин недоставлення їжі, на що останній повідомив, що усунути поломку автомобіля не вдалося, а тому і доставку їжі на ПАС 2 не виявилося можливим. При цьому на питання ОСОБА_2 чому ОСОБА_1 не виділив інший автомобіль або не ввійшов у взаємодію з командиром роти матеріального забезпечення старшим лейтенантом ОСОБА_7 про виділення з підрозділу справного автомобіля сержант ОСОБА_1 повідомив, що це не входить в коло його обов'язків. За висновком ОСОБА_2 , фактично сержант ОСОБА_1 самоусунувся від виконання даного завдання, не виконав його і подальших дій щодо забезпечення особового складу не вжив.
Крім того, на підтвердження пояснень майора ОСОБА_2 начальник ПАС 2 командир 3 відділення 2 взводу охорони роти охорони в/ч НОМЕР_1 молодший сержант ОСОБА_3 надав 28.05.2024 пояснення (а.с. 27-28), у яких повідомив, що 13.04.2024 він перебував на робочому місці тимчасового розміщення ПАС 2. Кожен день підрозділ матеріального забезпечення на місце дислокації привозить вечерю (продукти харчування), але цього дня вечерю не привезли. У подальшому, ввечері йому зателефонував начальник логістики - заступник командира в/ч НОМЕР_1 майор ОСОБА_2 та перепитав ОСОБА_3 чи було здійснено доставку їжі (продуктів харчування), на що останній повідомив що ні. Також запитав чи зв'язувався з ним командир взводу матеріального забезпечення сержант ОСОБА_1 , на що ОСОБА_3 повідомив що ні.
Суд зазначає, що письмові пояснення, надані представником відповідача для приєднання до матеріалів цієї справи, були відібрані після винесення відповідачем спірного наказу.
При цьому будь-яких пояснень від ОСОБА_1 відібрано не було ні до, ні після винесення наказу.
На переконання суду очевидним є те, що причини, які зумовили зрив доставки їжі, з огляду на пояснення, які зібрані самим відповідачем поза рамками службового розслідування або службової перевірки, та повідомлені стороною позивача обставини, є спірними і неоднозначними, а тому відповідач за відсутності підстав для призначення службового розслідування мав би провести службову перевірку, в рамках якої і з'ясувати необхідний мінімум питань для прийняття об'єктивного для стороннього спостерігача рішення.
Спірний наказ окрім констатації основного факту (зрив організації доставки та видачі особовому складу гарячої їжі) містить ще й вказівку на факт невиконання своїх службових обов'язків, що визначають обсяг виконання завдань, доручених за посадою, суть якого не розкрита у даному наказі взагалі.
Враховуючи встановлені у цій справі обставини, суд приходить до висновку про те, що відповідач не вчинив належних дій для встановлення та перевірки обставин порушення, яке інкриміновано позивачу. Вважаючи, що вину позивача у вчиненні правопорушення повністю доведено та підтверджено, відповідач без проведення службової перевірки, без відібрання пояснень у позивача та з'ясування обставин порушення прийняв оскаржуваний наказ, виявивши цим упередженість та необ'єктивність, чим спровокував справедливий осуд з боку позивача.
За таких обставин суд визнає наказ №108 від 14.04.2024 таким, що не відповідає критеріям, визначеним частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки наказ прийнятий відповідачем необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а також без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення.
У зв'язку з цим суд визнає протиправним та скасовує наказ командира в/ч НОМЕР_1 №108 від 14.04.2024 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності сержанта ОСОБА_1 " у повному обсязі, з огляду на що позов у відповідній частині вимог слід задовольнити.
При цьому не підлягає задоволенню позов у частині вимоги щодо зобов'язання в/ч НОМЕР_1 донарахувати та виплатити сержанту ОСОБА_1 недоплачену частину зменшеної премії за квітень 2024 року, оскільки зміна розміру грошового забезпечення позивача, яка відбулася внаслідок прийняття відповідачем спірного наказу, за обставин скасування цього наказу судом має бути реалізована відповідачем самостійно до або після набрання рішенням суду законної сили без окремого судового припису шляхом застосування порядку нарахування грошового забезпечення позивача, який був запроваджений до прийняття спірного наказу.
Відтак позов у цілому слід задовольнити частково.
Позивач звільнений від сплати судового збору в силу закону як учасник бойових дій, інших судових витрат не поніс, а тому підстави для їх розподілу відсутні.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 у справі №440/5561/24 - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (з адміністративно-господарської діяльності) №108 від 14.04.2024 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності сержанта ОСОБА_1 ".
В решті вимог - позов залишити без задоволення.
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ; АДРЕСА_2 ).
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ; АДРЕСА_3 ).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду впродовж тридцяти днів з моменту його підписання.
Суддя Є.Б. Супрун