23 грудня 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/2314/24
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Супруна Є.Б., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу №440/2314/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
26.02.2024 ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якому просив суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо визначення з 01.01.2020 по 02.08.2023 розмірів його посадового окладу, окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 01.01.2020 по 02.08.2023, визначивши розміри його посадових окладів, окладів за військовим званням, всіх щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023 відповідно, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" та з урахуванням раніше проведених виплат.
Позовні вимоги мотивує тим, що у період проходження військової служби нарахування грошового забезпечення відповідачем здійснювалося у заниженому розмірі, оскільки у період з 01.01.2020 по 02.08.2023 виплачувався посадовий оклад, оклад за військовим званням, інші щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові виплати, які обраховувалися виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2018 замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня кожного нового календарного року (станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023).
Ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 29.02.2024 було визнано неповажними причини пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом, що приведені у позовній заяві та в заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду від 23.02.2024, а позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою від 15.03.2024 заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду з позовом від 11.03.2024 було залишено без задоволення, а позовну заяву - повернуто позивачеві.
Однак, постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20.06.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 15.03.2024 скасовано, а справу №440/2314/24 направлено до Полтавського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 19.07.2024 справу №440/2314/24 прийнято до провадження, а позовну заяву - залишено без руху з підстави відсутності оригіналу позовної заяви від 23.02.2024 з додатками.
Після усунення позивачем недоліків, враховуючи висновки, сформульовані у постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 20.06.2024, ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 29.07.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач позов не визнав. У відзиві на позовну заяву зазначив, що грошове забезпечення ОСОБА_1 за спірний період виплачувалося на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" з урахуванням посадового окладу, окладу на військове звання, які визначались шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року у розмірі 1762 грн, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. Також відповідач звертає увагу суду на те, що строк звернення до суду позивачем пропущений, у зв'язку з чим просив залишити позовну заяву без розгляду. Обґрунтовуючи клопотання зазначив, що сам по собі наказ про зарахування до списків особового складу військової частини і обставина запровадження воєнного стану ще не свідчать про наявність у позивача поважних причин пропуску строку. Несення позивачем військової служби у АДРЕСА_1 на посаді заступника начальника центру - начальника відділення рекрутингу та комплектування ІНФОРМАЦІЯ_3 до 07.08.2023, а потім у м. Вільнянськ Запорізької області на посаді головного спеціаліста відділу комплектування рядовим та сержантським складом управління персоналу штабу в/ч НОМЕР_1 до 08.02.2024 не є тією обставиною, яка беззаперечно свідчить про наявність таких обмежень, які б позбавляли позивача своєчасно звернутися до суду з вимогами, які охоплюють період 2008 - 2023 років, зокрема й до запровадження воєнного стану.
Одразу ж вирішуючи клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, суд звертає увагу на обставини того, що постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20.06.2024 вже надано оцінку обставинам поважності причин пропуску строку звернення позивача до суду, за наслідками чого суд апеляційної інстанції скасував ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 15.03.2024 про повернення позовної заяви за пропуском строку звернення. Тому сформульовані з цього приводу висновки Другого апеляційного адміністративного суду переоцінці, з огляду на відсутність нових обставин, які спростовують повідомлені позивачем обставини поважності пропуску, не підлягають.
Розгляд справи, відповідно до статті 258, частини п'ятої статті 262 КАС України, здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників.
Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проходив військову службу у складі Збройних Сил України, у т.ч. у період з 01.01.2020 по 02.08.2023.
Відповідно до витягу з наказу ІНФОРМАЦІЯ_3 (по стройовій частині) від 07.08.2023 №221 (по стройовій частині) полковника ОСОБА_1 , заступника начальника центру - начальника відділення рекрутингу та комплектування ІНФОРМАЦІЯ_5 оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_6 " Сухопутних військ Збройних Сил України, призначеного наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 03.08.2023 №710 на головного спеціаліста відділу комплектування рядовим та сержантським складом управління персоналу штабу управління військової частини НОМЕР_1 , вважати таким, що справи та посаду здав і вибув до нового місця служби. З 07.08.2023 виключити зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 115).
23.01.2024 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою, в якій у зв'язку зі скасуванням постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 пункту 6 Постанови КМ №103, та відновленням дії пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" щодо визначення посадового окладу та окладу за військовим званням з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, просив донарахувати та доплатити йому грошове забезпечення за період з 29.01.2020 по день виключення зі списків особового складу центру, виходячи з розмірів його посадового окладу і окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023 відповідно (а.с. 93).
У відповідь відповідач листом від 24.01.2024 №9/2/261 повідомив ОСОБА_1 про те, що грошове забезпечення під час проходження військової служби у ІНФОРМАЦІЯ_2 йому виплачується на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців. осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб". Пунктом 4 указаної Постанови №704 встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. Згідно з Законом "Про Державний бюджет України на 2018 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року становив 1762 грн. У зв'язку з викладеним, підстави для здійснення перерахунку і доплати грошового забезпечення відсутні (а.с. 94).
Позивач вважає, що відповідач у період з 01.01.2020 по 02.08.2023 протиправно визначав розміри його посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2018, у зв'язку з чим звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини четвертої статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 40 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" визначено, що гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами.
Статтею 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно зі статтею 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Частиною четвертою статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Розмір грошового забезпечення військовослужбовців визначається, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (надалі - Постанова №704), яка набрала чинності з 01.03.2018.
Пунктом 4 Постанови №704 установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
При цьому, пунктом 4 Постанови №704 у редакції постанови КМ від 21.02.2018 №103 установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Отже, з 01.03.2018 Урядом запроваджено одну розрахункову величину обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.
Пункт 4 Постанови №704 у редакції постанови КМ від 21.02.2018 №103 діяв до моменту скасування пункту 6 Постанови №103 у межах справи №826/6453/18 (постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020), тобто до 29.01.2020.
Отже, на момент виникнення спірних правовідносин діє пункт 4 Постанови №704 у первісній редакції, який визначає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
У свою чергу додатки 1, 12, 13, 14 до пункту 4 Постанови №704 також містять примітки, у яких в якості розрахункової величини зазначений розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року).
З огляду на факт відновлення дії положень Постанови №704, які діяли до внесення змін Постановою №103 суд доходить висновку про наявність правових підстав для перерахунку позивачу складових грошового забезпечення шляхом множення відповідного тарифного коефіцієнту на прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2020. 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023.
Водночас, згідно з пунктом 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 №1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.
Аналогічні правові висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 у справі №240/4946/18, постанові Верховного Суду від 18.02.2021 у справі №200/3775/20-а, постанові Верховного Суду від 11.02.2021 у справі №200/3757/20-а.
Тож при розв'язанні колізії між нормами пункту 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 №1774-VІІІ та пункту 4 Постанови №704 у редакції до внесення змін Постановою №103 перевагу слід надати положенням закону, як акту права вищої юридичної сили.
Відповідач не заперечує того, що після 29.01.2020 продовжував нараховувати позивачу грошове забезпечення виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.
Тож за період з 29.01.2020 (а не з 01.01.2020 як вважає позивач) і до 31.05.2023 відповідач здійснював нарахування і виплату грошового забезпечення позивачу із застосуванням неправильної розрахункової величини.
Водночас, стосовно перерахунку грошового забезпечення позивача саме з 01.06.2023 по 31.12.2023 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленим Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, суд зазначає наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, де абзац 1 пункту 4 викладено в такій редакції:
“Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14.».
Отже, з 01.06.2023 у зв'язку із внесенням Постановою №481 змін до Постанови №103 та Постанови №704, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 грн та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14, а не виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, як вказує позивач.
Суд наголошує на тому, що Кабінету Міністрів України надано право на визначення розміру грошового забезпечення відповідно до статті частини 4 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Тож у задоволенні цієї частини позовних вимог слід відмовити.
Враховуючи викладене, суд, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, вважає за необхідне визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо визначення з 29.01.2020 по 31.05.2023 розмірів посадового окладу і окладу за військовим званням ОСОБА_1 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", зобов'язавши при цьому відповідача нарахувати та виплатити грошове забезпечення ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 по 31.05.2023, визначивши розміри посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", за вирахуванням фактично виплачених сум грошового забезпечення.
Таким чином позов у цілому слід задовольнити частково.
Позивач звільнений від сплати судового збору у спорі про стягнення заробітної плати, інших судових витрат він не поніс, тому підстави для їх розподілу відсутні.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 у справі №440/2314/24 - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо визначення у період з 29.01.2020 по 31.05.2023 розмірів посадового окладу і окладу за військовим званням ОСОБА_1 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_7 нарахувати та виплатити грошове забезпечення ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 по 31.05.2023, визначивши розміри посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", за вирахуванням фактично виплачених сум грошового забезпечення.
В решті вимог - позов залишити без задоволення.
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; АДРЕСА_2 ).
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_7 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ; АДРЕСА_3 ).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду впродовж тридцяти днів з моменту його підписання.
Суддя Є.Б. Супрун