23 грудня 2024 року м. ПолтаваСправа № 520/13162/24
Полтавський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Довгопол М.В., розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Харківського окружного адміністративного суду , Державної судової адміністрації України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Стислий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківського окружного адміністративного суду , Державної судової адміністрації України, в якому, з урахуванням уточненого адміністративного позову /а.с. 73 - 77/, просила:
- визнати протиправними дії Харківського окружного адміністративного суду з приводу обчислення суддівської винагороди ОСОБА_1 за період 01.02.2024 -03.07.2024 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи - 2102,00 грн та без використання показника прожиткового мінімуму для працездатної особи - 3028,00грн, унаслідок чого згідно з довідкою Харківського окружного адміністративного суду від 05.08.2024 № 06-65/35240/24 виникла сума різниці 518 734,53 грн, яка складається із суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення, вихідної допомоги, компенсації невикористаної відпустки;
- стягнути з Харківського окружного адміністративного суду (розрахунковий рахунок UA468201720343170001000013812 в ДКСУ м. Київ) на користь ОСОБА_1 518734,53 грн, яка згідно з довідкою Харківського окружного адміністративного суду від 05.08.2024 № 06-65/35240/24 виникла сума різниці 518 734,53 грн, яка складається із суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення, вихідної допомоги, компенсації невикористаної відпустки.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 06.10.2008 року і по 03.07.2024 проходила публічну службу на посаді судді Харківського окружного адміністративного суду. У період часу 01.02.2024 - 03.07.2024 виникла колізія між нормами п.2 ч. 3 ст. 135 Закону України від 02.06.2016 року №1402-VII, абз. 4 ст. 7 Закону України від 09.11.2023 року №3460-ХІ «Про Державний бюджет України на 2024 рік» в частині використання під час нарахування та виплати суддівської винагороди і допомоги на оздоровлення показника прожиткового мінімуму для працездатної особи - « 2102,00 грн.». На переконання позивача, усупереч положенням ч.1 ст. 126 Конституції України та ч. 2 ст. 2 КАС України, а також правовим позиціям Конституційного Суду України відповідачем пріоритет у застосуванні помилково було надано не нормам ст. 135 Закону України від 02.06.2016 року №1402-VII, а нормам абз. 5 ст. 7 Закону України від 09.11.2023 №3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік, що спричинило порушення прав позивача на отримання суддівської винагороди, вихідної допомоги, компенсації днів невикористаної відпустки у належному розмірі. Згідно з листом Харківського окружного адміністративного суду від 05.08.2024 № 06-65/35240/24 сума боргу, який склався внаслідок використання суб'єктом владних повноважень під час обчислення відповідних сум показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб 2102 грн замість 3028 грн, становить 518734,53 грн.
2. Стислий зміст заперечень відповідачів
02.07.2024 до суду надійшов відзив Харківського окружного адміністративного суду на адміністративний позов /а.с. 29/, в якому відповідач просив розглянути справу у відповідності до вимог чинного законодавства України.
17.09.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву Державної судової адміністрації України /а.с. 98 - 101/, залученої до участі у справі в якості другого відповідача ухвалою суду від 20.08.2024. У відзиві представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону № 1402-VІІІ, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України. Згідно з частинами першою та другою статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено Законом про Державний бюджет України. Представник відповідача зауважував, що Законом №3460-IX запроваджено розрахункову величину для визначення базового розміру посадового окладу судді, яка складає 2102 гривні, тобто, з прийняттям Закону №3460-IX зміни зазнав не розмір суддівської винагороди, а розрахункова величина. Закон №3460-IX є чинним, не конституційним не визнавався та не скасовувався, а тому підлягає виконанню. Отже, Харківський окружний адміністративний суд , як розпорядник коштів нижчого рівня, повинен нараховувати та виплачувати за 2024 рік суддівську винагороду із застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 гривні, встановлених Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік".
3. Процесуальні дії по справі
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 16.05.2024 вирішено направити матеріали адміністративної справи №520/13162/24 за позовом ОСОБА_1 до Харківського окружного адміністративного суду про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії до Другого апеляційного адміністративного суду, як суду вищої інстанції, для визначення підсудності.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 24.05.2024 адміністративну справу №520/13162/24 за позовом ОСОБА_1 до Харківського окружного адміністративного суду про визнання дій протиправними та зобов'язати вчинити певні дії вирішено передати за підсудністю до Полтавського окружного адміністративного суду.
Справа надійшла до Полтавського окружного адміністративного суду 31.05.2024 та зареєстрована в Полтавському окружному адміністративному суді 03.06.2024 за вхідним номером №32561/24.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду 10.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №520/13162/24, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 12:30 год. 25 липня 2024 року.
19.07.2024 до суду позивачем було подано заяву про збільшення вимог позову.
25.07.2024 головуючий суддя Довгопол М.В. перебувала у відпустці, у зв'язку з чим підготовче засідання, призначене на 25 липня 2024 року 12 год. 30 хв., не відбулось, надалі підготовче засідання призначено на 12 год. 40 хв. 20 серпня 2024 року в приміщенні Полтавського окружного адміністративного суду за адресою: 36039, м. Полтава, вул. Пушкарівська, 9/26.
12.08.2024 позивачем було подано до суду заяву про зміну предмету позову від 09.08.2024.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.08.2024 заяву про збільшення вимог позову від 18.07.2024 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Харківського окружного адміністративного суду про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії повернуто позивачу.
Ухвалою суду від 20.08.2024 заяву про зміну предмету позову від 09.08.2024 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Харківського окружного адміністративного суду про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії повернуто позивачу.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.08.2024 залучено до участі у справі в якості другого відповідача Державну судову адміністрацію України, відкладено підготовче засідання до 12 вересня 2024 року 12 год. 45 хв.
26.08.2024 позивачем подано уточнений адміністративний позов від 23.08.2024.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.09.2024 прийнято до розгляду уточнений позов ОСОБА_1 від 23.08.2024, відкладено підготовче засідання на 20 вересня 2024 року 12 год. 30 хв.
20.09.2024 головуючий суддя Довгопол М.В. перебувала на лікарняному, у зв'язку з чим підготовче засідання, призначене на 20 вересня 2024 року 12 год. 30 хв., не відбулось, надалі підготовче засідання призначено на 12 год. 30 хв. 29 жовтня 2024 року в приміщенні Полтавського окружного адміністративного суду за адресою: 36039, м. Полтава, вул. Пушкарівська, 9/26.
Ухвалою суду від 29.10.2024 закрито підготовче провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Харківського окружного адміністративного суду , Державної судової адміністрації України про визнання дій протиправними, стягнення коштів та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 12 год. 30 хв. 12 листопада 2024 року.
У судове засідання 12.11.2024 позивач та представники відповідачів не з'явилися, про дату, час та місце його проведення були повідомлені належним чином, про наявність поважних причин неприбуття не повідомили. Відповідач Харківський окружний адміністративний суд у відзиві просив розгляд справи проводити без участі його представника.
Відповідно до приписів частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Виходячи з положень пункту 1 частини 3 статті 205, частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд визнав за можливе розглядати справу за відсутності учасників справи у порядку письмового провадження.
ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини справи та відповідні правовідносини.
ОСОБА_1 обіймала посаду судді Харківського окружного адміністративного суду з 06.10.2008 по 03.07.2024.
Так, Указом Президента України "Про призначення суддів" від 19.09.2008 № 843/2008 позивача призначено строком на 5 років на посаду судді Харківського окружного адміністративного суду /а.с. 39-40/.
Наказом Харківського окружного адміністративного суду від 06.10.2008 №04-03/114 «Про зарахування ОСОБА_1 » вирішено зарахувати на посаду судді Харківського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 , призначену на посаду судді відповідно до Указу Президента України від 19 вересня 2008 року №843/2008 «Про призначення суддів», за переведенням з Харківського апеляційного адміністративного суду, з 06 жовтня 2008 року, з посадовим окладом відповідно до штатного розпису /а.с. 41/.
Наказом Харківського окружного адміністративного суду від 28.06.2024 № 04-04/127 відповідно до рішення Вищої ради правосуддя "Про звільнення ОСОБА_1 з посади Харківського окружного адміністративного сулу у зв'язку з поданням заяви про відставку" відраховано суддю Харківського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 зі штату суду у зв'язку зі звільненням з посади судді у відставку, визначено виплатити компенсацію за 15 календарних днів невикористаної щорічної оплачуваної відпустки за період роботи з 01.01.2024, за 5 календарних днів невикористаної додаткової оплачуваної відпустки за стаж роботи більше 10 років за період роботи після 01.01.2024, виплатити вихідну допомогу у розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою /а.с. 83/.
Із розрахункових листів щодо виплати позивачеві суддівської винагороди за період з 01.02.2024 по 03.07.2024 /а.с. 32 зворотній бік - 33, 110/ слідує, що оклад позивача розраховано у сумі 78825,00 грн, тобто з урахуванням розрахункової величини, передбаченої, Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", а саме, розміру прожиткового мінімуму, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн та коефіцієнту 1,25, передбаченого частиною 4 статті 135 Закону України “Про судоустрій та статус суддів» у разі якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб (2102 грн х 30 х 1,25).
Допомогу на оздоровлення у квітні 2024 року, вихідну допомогу у розмірі 3 місячних суддівських винагород і компенсацію невикористаної відпустки у липні 2024 року нараховано та виплачено позивачу також виходячи із розрахункової величини 2102 грн, що не заперечується сторонами та підтверджується розрахунковими листами та листом Харківського окружного адміністративного суду від 05.08.2024 №06-65/35240/24 /а.с. 32/, в якому повідомлено, що сума різниці між виплатами, здійсненими за період з 01.02.2024 по 03.07.2024 (суддівська винагорода, допомога на оздоровлення, вихідна допомога, компенсація невикористаної відпустки) та цими ж виплатами, обчисленими з урахуванням прожиткового мінімуму 3028,00 грн, складає 518734,53 грн.
Позивач, вважаючи протиправними дії Харківського окружного адміністративного суду щодо нарахування та виплати їй у період з 01 лютого 2024 року по 03 липня 2024 року суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення, вихідної допомоги, компенсації невикористаної відпустки, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 грн, звернулась до суду з цим позовом за захистом своїх прав.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Статтею 43 Конституції України, серед іншого, визначено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
У преамбулі Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII) зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
Частиною першою статті 4 Закону № 1402-VIII встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.
Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (частина друга статті 4 Закону №1402-VIII).
Відповідно до частини першої статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
За частиною другою статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Відповідно до частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" від 9 листопада 2023 року № 3460-IX установлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення:
дітей віком до 6 років - 2563 гривні;
дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривень;
працездатних осіб - 3028 гривень;
працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні;
працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, - 2102 гривні;
працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, - 1600 гривень;
осіб, які втратили працездатність, - 2361 гривня.
ІV. ВИСНОВКИ СУДУ
Спірним у межах цієї справи є питання застосування до розрахунку суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення, вихідної допомоги, компенсації невикористаної відпустки прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2024 року в розмірі 2102 грн.
В ході розгляду справи встановлено, що суддівську винагороду, допомоги на оздоровлення, вихідної допомоги, компенсації невикористаної відпустки позивача за період з 01.04.2024 по 30.06.2024 обчислено, виходячи з приписів абзацу 5 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" з розміру прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн.
Суд зазначає, що однією з гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення.
Визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом (Законом №1402-VIII) гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.
Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема рішеннях від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 01 грудня 2004 року №19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005, від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, від 03 червня 2013 року №3-рп/2013, а також від 04 грудня 2018 року №11-р/2018.
Система правового захисту суддів, зокрема їх матеріального забезпечення, встановлена Законом №1402-VIII, положення якого узгоджуються з вимогами міжнародно-правових актів щодо незалежності суддів і спрямовані на забезпечення стабільності досягнутого рівня гарантій незалежності суддів, а також є гарантією поваги до гідності людини, її прав та основоположних свобод.
Необхідно також указати, що у пункті 62 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських суддів до Комітету міністрів Ради Європи щодо стандартів незалежності судової влади та незмінюваності суддів підкреслюється, що в цілому важливо (особливо для нових демократичних країн) передбачити спеціальні правові положення, що захищають грошову винагороду суддів від скорочення, а також забезпечити положення, що гарантують збільшення оплати праці суддів відповідно до зростання вартості життя.
Суд зауважує, що виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону №1402-VIII й норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть.
З 30 вересня 2016 року набрали чинності зміни, внесені до Конституції України згідно із Законом України від 02 червня 2016 року №1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" (далі - Закон №1401-VIII).
Цим Законом, серед іншого, статтю 130 Конституції України викладено в новій редакції, текст якої зазначено вище. Суд звертає увагу на те, що Конституція України у редакції Закону №1401-VIII вперше містить положення, які закріплюють спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що "розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій".
З цією конституційною нормою співвідносяться норми частини першої статті 135 Закону №1402-VIII, які дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди, є закон про судоустрій.
Розмір суддівської винагороди визначено у статті 135 Закону №1402-VIII, який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в преамбулі) є законом про судоустрій в значенні частини другої статті 130 Конституції України.
Пунктом 1 частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Статтею 136 Закону №1402-VIII передбачено, що суддям надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 робочих днів з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу.
Отже, допомога на оздоровлення суддям виплачується у розмірі посадового окладу, а за час відпустки судді виплачується суддівська винагорода.
Згідно із частиною 1 статті 24 Закону України “Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.
Статтею 143 Закону №1402-VIII передбачено, що судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою.
Таким чином, розмір суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення, вихідної допомоги, грошової компенсації за всі не використані ним дні щорічної відпустки розраховується від посадового окладу судді.
Разом із цим розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, напряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо наведено у Законі України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року №966-XIV (далі - Закон №966-XIV).
Згідно із статтею 1 Закону №966-XIV прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення:
дітей віком до 6 років;
дітей віком від 6 до 18 років;
працездатних осіб;
осіб, які втратили працездатність.
У змісті наведеної норми Закону №966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення відносно яких визначається прожитковий мінімум.
Статтею 4 Закону №966-XIV встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Суд зауважує, що Законом №966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як "прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді".
При цьому, Законом №966-XIV судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
Натомість, статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", разом із встановленням на 01 січня 2024 року прожиткових мінімумів, у тому числі, для працездатних осіб в розмірі 3028,00 грн, був введений такий новий вид прожиткового мінімуму, як "прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді", розмір якого становить 2102,00 грн.
Варто зазначити, що зміни до Закону №1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у спірний період (01.02.2024 - 03.07.2024), а також до Закону №966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму, не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення, вихідної допомоги, компенсації невикористаної відпустки, немає.
Суд наголошує, що для спірних правовідносин спеціальними є норми статті 135 Закону №1402-VIII, які мають пріоритет стосовно пізніших положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік".
Водночас, Закон України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону №1402-VIII.
Суд зауважує, що Закон України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.
Тобто, у національному законодавчому полі існує колізія положень двох нормативно-правових актів рівня закону, подолати яку можливо застосувавши загальний принцип права "спеціальний закон скасовує дію загального закону" (Lex specialis derogate generali). Такий підхід використовується у випадку конкуренції норм: коли на врегулювання суспільних відносин претендують загальні та спеціальні норми права.
Отже, за таким правовим підходом, при конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону (lex specialis), тобто Закону № 1402-VIII.
На такий аспект законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).
Отже, Законом України "Про судоустрій і статус суддів" закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення, вихідної допомоги, компенсації невикористаної відпустки, до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року. Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, відповідач Харківський окружний адміністративний суд неправильно визначився із розрахунковою величиною посадового окладу, застосувавши в розрахунку іншу величину, відмінну від тієї, що визначена спеціальним законом.
Щодо питання матеріального забезпечення суддів Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Зубко та інші проти України" від 26 квітня 2006 року зазначив, що неспроможність держави вчасно виплачувати суддям їх виплати є несумісною з потребою їх здатності виконувати свої професійні функції неупереджено, щоб не зазнавати тиску і впливу на поведінку; неспроможність держави гарантувати адекватну та своєчасну виплату винагороди національним суддям та невизначеність, у якій вони залишаються, порушує справедливий баланс, що має виникнути між потребами державного інтересу та необхідністю захистити права заявників на мирне володіння своїм майном.
Суд вважає за необхідне підкреслити, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, що регулюють питання правового статусу суддів, не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України та законом гарантій незалежності судді.
Враховуючи викладене, суд констатує, що заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення, вихідної допомоги, компенсації невикористаної відпустки - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2024 року (3028 грн) на іншу розрахункову величину, яка Законом України "Про судоустрій і статус суддів" не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн) у період з 01.02.2024 по 03.07.2024, на підставі абзацу 5 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" є неправомірною.
Розмір суддівської винагороди встановлено статтею 135 Закону № 1402-VIII, тож позивач має право на те, щоб йому виплатили недоотримані кошти (заборгованість).
З урахуванням наведеного, суд погоджується з доводами позивача про те, що обмеження нарахування та виплати останньому, починаючи з лютого 2024 року, суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення, вихідної допомоги, компенсації невикористаної відпустки шляхом обчислення її розміру, виходячи з показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі саме 2102 грн здійснено протиправно.
Відповідач, Харківський окружний адміністративний суд зобов'язаний був при визначенні розміру суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення, вихідної допомоги, компенсації невикористаної відпустки ОСОБА_1 у період з лютого 2024 року по липень 2024 року діяти відповідно до Закону №1402 та обчислювати розмір відповідних сум, виходячи з показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України "Про Державний бюджет на 2024 рік" з 01.01.2024 у значенні 3028 грн, а не 2102 грн, як це здійснено відповідачем, чим порушено права позивача на отримання суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення, вихідної допомоги, компенсації невикористаної відпустки у належному розмірі.
Суд бере до уваги, що відповідно до частин третьої, четвертої статті 148 Закону № 1402-VIII Державна судова адміністрація України здійснює функції головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення усіх інших судів, окрім Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів; функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління ДСА України.
Видатки кожного місцевого та апеляційного суду всіх видів та спеціалізації визначаються у Державному бюджеті України в окремому додатку (частина шоста статті 148 Закону № 1402-VIII).
Частиною сьомою статі 148 цього ж Закону установлено, що видатки на утримання судів у Державному бюджеті України не можуть бути скорочені в поточному фінансовому році.
Суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України (стаття 149 Закону № 1402-VIII).
Положеннями частини першої та пункту 1 частини 2 статті 22 Бюджетного кодексу України визначено, що за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються: на головних розпорядників бюджетних коштів; розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. Головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно: за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України, зокрема ДСА України.
За змістом частини п'ятої статті 22 Бюджетного кодексу України, головний розпорядник бюджетних коштів, зокрема: отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); приймає рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань; затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством.
Зважаючи на наведені положення статей 148, 149 Закону №1402-VIII у зіставленні з положеннями частин першої, другої, п'ятої статті 22, частини першої статті 23 Бюджетного кодексу України виплата суддівської винагороди здійснюється в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких є ДСА України.
Харківський окружний адміністративний суд як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня здійснює свої повноваження в межах асигнувань, які ДСА України затвердила у його кошторисі на 2024 рік.
Із розрахунку річного фонду суддівської винагороди Харківського окружного адміністративного суду на 2024 рік /а.с. 44/ слідує, що розраховуючи суддівську винагороду позивача та запитуючи в ДСА України відповідні кошти на її виплату, Харківський окружний адміністративний суд керувався застосуванням прожиткового мінімуму у розмірі 2102 грн, визначаючи таким чином посадовий оклад ОСОБА_1 у сумі 78825 грн (30 х 2102 х 1,25).
Відповідно Кошторис Харківського окружного адміністративного суду на 2024 рік /а.с. 42/ затверджений ДСА України з урахуванням відповідних розрахунків.
Доказів подання Харківським окружним адміністративним судом на затвердження ДСА України кошторису на 2024 роки з урахуванням визначення посадового окладу позивача виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України "Про Державний бюджет на 2024 рік" та затвердження ДСА України бюджетних асигнувань з цієї підстави у меншому розмірі до суду не надано.
Таким чином суд приходить до висновку, що Харківським окружним адміністративним судом обов'язок щодо нарахування та виплати суддівської винагороди позивачу, допомоги на оздоровлення, вихідної допомоги, компенсації невикористаної відпустки у належному розмірі не був виконаний через помилкове застосування до спірних правовідносин норм абзацу 5 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", а не виключно через відсутність відповідних бюджетних призначень та бюджетних асигнувань.
Враховуючи те, що саме Харківський окружний адміністративний суд як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня розрахував суддівську винагороду із застосуванням непередбаченої Законом величини, з урахуванням чого було затверджено кошторис на 2024 рік та здійснив нарахування та виплату позивачу суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення, вихідної допомоги, компенсації невикористаної відпустки не у повному розмірі, суд приходить до висновку, що належним способом захисту прав позивача з урахуванням частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України є : визнання протиправними дій Харківського окружного адміністративного суду щодо нарахування та виплати судді Харківського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 у період з 01 лютого 2024 року по 03 липня 2024 року суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення, вихідної допомоги, компенсації невикористаної відпустки, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 грн; зобов'язання Харківського окружного адміністративного суду провести нарахування та виплату ОСОБА_1 недонарахованої та невиплаченої суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення за період з 01 лютого 2024 року по 03 липня 2024 року, вихідної допомоги, компенсації невикористаної відпустки на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VІІІ, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2024 року - 3028 грн з врахуванням виплачених сум та утриманням передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті.
Стосовно позовних вимог про стягнення з Харківського окружного адміністративного суду (розрахунковий рахунок UA468201720343170001000013812 в ДКСУ м. Київ) на користь ОСОБА_1 518734,53 грн, яка згідно з довідкою Харківського окружного адміністративного суду від 05.08.2024 № 06-65/35240/24 складається із суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення, вихідної допомоги, компенсації невикористаної відпустки, то суд зазначає про відсутність підстав для їх задоволення, оскільки заявлений позивачем спосіб захисту порушеного права у вигляді стягнення з відповідача на його користь 518734,53 грн недоплаченої суддівської винагороди не забезпечить ефективне поновлення порушених прав позивача, оскільки стягнення грошових сум може застосуватись у випадках, коли такі суми були нараховані, проте не виплачені. При цьому, розрахунок та виплата суддівської винагороди належить до компетенції Харківського окружного адміністративного суду і суд не може перебирати на себе його повноваження.
Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Висновки суду узгоджуються із правовим підходом до застосування норм права, викладеним, зокрема, у постановах Верховного Суду від 10.11.2021 у справі № 400/2031/21, від 30.11.2021 у справі № 360/503/21, від 21.09.2023 у справі № 380/25627/21, від 18.10.2023 у справі № 400/12428/21, від 20.11.2023 у справі № 120/709/22-а.
V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Зважаючи на те, що позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Харківського окружного адміністративного суду (майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 34390710), Державної судової адміністрації України (вул. Липська, 18/5, м. Київ, код ЄДРПОУ 26255795) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Харківського окружного адміністративного суду щодо нарахування та виплати судді Харківського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 у період з 01 лютого 2024 року по 03 липня 2024 року суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення, вихідної допомоги, компенсації невикористаної відпустки, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 грн.
Зобов'язати Харківський окружний адміністративний суд провести нарахування та виплату ОСОБА_1 недонарахованої та невиплаченої суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення за період з 01 лютого 2024 року по 03 липня 2024 року, вихідної допомоги, компенсації невикористаної відпустки на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VІІІ, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2024 року - 3028 грн з врахуванням виплачених сум та утриманням передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя М.В. Довгопол