23 грудня 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/202/23
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Канигіної Т.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби в Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, а саме просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.12.2022 №00050080705, яким позивачу нарахована сума штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 5147,00 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.12.2022 №00050070705, яким позивачу нарахована сума штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 1020,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що перевірка була проведена з порушенням вимог чинного законодавства щодо підстав та порядку проведення фактичних перевірок. Свої доводи в цій частині позивач аргументує тим, що наказ "Про проведення фактичної перевірки", відповідно до якого проводилась перевірка, не відповідає приписам статті 80 Податкового кодексу України та не містить чітких підстав для проведення перевірки, а також порушень саме під час проведення фактичної перевірки відповідачем не виявлено. Стосовно результатів фактичної перевірки позивач зазначила, що 23.11.2022 в приміщення магазину " ІНФОРМАЦІЯ_1 " не було співробітників Головного управління ДПС у Полтавській області та акт фактичної перевірки (бланк №002213) від 23.11.2022 ніхто не складав.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/202/23; вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
03.02.2023 до Полтавського окружного адміністративного суду відповідачем подано відзив на позовну заяву, представник відповідача просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність. Свою позицію мотивував посиланням на правомірність та обґрунтованість спірного рішення, зазначивши, що вчинення платником податків порушення вимог податкового законодавства підтверджено матеріалами фактичної перевірки.
21.02.2023 позивач подала відповідь на відзив, у якій підтримала позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.03.2023 провадження у справі №440/202/23 за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби в Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень зупинено до набрання законної сили рішенням у справі №440/10410/22.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 30.07.2024 клопотання Головного управління Державної податкової служби в Полтавській області про поновлення провадження у справі задоволено. Поновлено провадження у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби в Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Продовжено розгляд справи №440/202/23 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Суд розглядає цю справу на підставі частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами, в межах строку, встановленого статтею 258 цього ж Кодексу.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 у визначеному законом порядку зареєстрована як фізична особа - підприємець, перебуває на обліку як платник податків в Головного управління ДПС у Полтавській області.
Позивач здійснює господарську діяльність з роздрібної торгівлі у магазині " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", розташованому за адресою: АДРЕСА_1 .
14.11.2022 Головним управління ДПС у Полтавській області виданий наказ №2020-П, яким визначено провести з 15.11.2022 фактичну перевірку тривалістю 10 діб платника податків ФОП ОСОБА_1 за місцем фактичного провадження діяльності за період з 01.12.2019 по дату закінчення перевірки у встановленому ПК України порядку /а.с. 53/.
На підставі наказу від 14.11.2022 №2020-П посадовим особам податкового органу видані направлення на перевірку від 14.11.2022 №№ 3391, 3392 /а.с. 54-55/.
15.11.2022 посадовими особами Головного управління ДПС у Полтавській області у присутності продавця магазину " ІНФОРМАЦІЯ_1 " ОСОБА_2 розпочато фактичну перевірку.
Результати перевірки оформлені актом від 23.11.2022 бланк №002213 (зареєстрований у податковому органі 23.11.2022 за №6353/16/31/РРО/ НОМЕР_1 , у якому відображено факт порушення позивачем вимог пунктів 1, 2, 11 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 №265/95-ВР, пункту 85.2 статті 85, підпункту 230.1.3 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України, статті 15-3, 18 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального":
- не забезпечено проведення розрахункової операції на повну суму покупки через реєстратор розрахункових операцій з роздрукуванням відповідно розрахункового документу, що підтверджує виконання розрахункової операції, а саме: при реалізації пачки сигарет "Комплімент червоний" по ціні 47,00 грн розрахунок здійснювався із використанням спеціального платіжного засобу-банківської картки (чек терміналу №796095209 від 15.11.2022 о 13 год 30 хв на суму 47,00 грн), а в чеку №30039 о 13 год 29 хв 15.11.2022 на суму 47,00 грн зазначено форму оплати "Готівка";
- не забезпечено проведення розрахункових операцій через РРО з використанням режиму попереднього програмування для підакцизних товарів із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД. Згідно з електронними копіями розрахункових документів, що передаються по дротових або бездротових каналах зв'язку до контролюючого органу, встановлено, що 27.08.2022 о 16 год 22 хв чек №28056 було реалізовано сигарети з фільтром "Комлімент блу супер слім" по ціні 20,50 грн, код УКТ ЗЕД в чеку відсутній;
- ненадання посадовим (службовим) особам контролюючого органу у повному обсязі всіх документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки, а саме: не надано банківські виписки по розрахунковому рахунку ФОП ОСОБА_1 , книги обліку розрахункових операцій, денні звіти, книги обліку надходження товарів, прибуткові накладні на товар /а.с.56-57/.
15.12.2022 на підставі зазначеного акта перевірки Головним управлінням ДПС у Полтавській області сформовано податкові повідомлення-рішення: №00050080705 на суму 5147,00 грн /а.с. 65/; №00050070705 на суму 1020,00 грн /а.с. 66/.
У розрахунку штрафних (фінансових) санкцій за результатами фактичної перевірки за актом №002213 від 23.11.2022 наведений наступний зміст порушень:
- не забезпечено проведення розрахункової операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальних режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій (47,00 грн);
- не забезпечено проведення розрахункової операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій з використанням режиму попереднього програмування найменування товарів (послуг) (із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД для підакцизних товарів), цін товарів (послуг) та обліку їх кількості (300 х 17,00 = 5100,00 грн);
- ненадання посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всіх документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки (1020,00 грн) /а.с. 20/.
Вважаючи свої права порушеними такими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та відповідним доводам сторін, суд дійшов таких висновків.
Перелік та компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначено Податковим кодексом України (надалі - ПК України). Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (пункт 1.1 статті 1 ПК України).
Як визначено підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
За змістом пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 цієї статті фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Порядок проведення фактичної перевірки визначений статтею 80 ПК України, у силу підпункту 80.2.5 пункту 80.2 якої фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.
Відповідно до пункту 86.1 статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Пунктом 86.8 статті 86 ПК України встановлено, що податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п'ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки, та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. За наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та додаткових документів і пояснень, зокрема документів, що підтверджують відсутність вини, наявність пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, поданих у порядку, встановленому цією статтею, податкове повідомлення-рішення приймається в порядку та строки, визначені пунктом 86.7 цієї статті.
З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що здійснення перевірки є необхідною передумовою для винесення податкових повідомлень-рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами. Тому за відсутності проведеної перевірки як юридичного факту у контролюючого органу відсутня компетенція на винесення податкового повідомлення-рішення.
Така компетенція не виникає в силу самого лише факту вчинення платником податків податкового правопорушення. Для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платникові податків шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення в зв'язку допущеними таким платником порушеннями необхідно дотриматися певних умов, а саме: спочатку провести податкову перевірку.
Нормами Податкового кодексу України, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. Невиконання цих вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.
Таким чином, у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 16.02.2016 (справа № 826/12651/14), від 27.01.2015 (справа № 21-425а14) та у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.03.2018 (справа № 1570/7146/12), від 24.10.2018 (справа № 808/1746/15) та від 04.02.2019 (справа № 807/242/14).
При цьому, суд не повинен надавати оцінку правомірності спірного рішення, оскільки порушення процедури проведення перевірки нівелюють її наслідки.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.11.2019 у справі № 160/8859/18 та від 30.06.2019 у справі № 825/1747/17.
Таким чином, у разі недотримання вимог проведення податкової перевірки, у контролюючого органу відсутні підстави на прийняття рішення за результатами виявлених порушень і порушення процедури проведення перевірки нівелюють її наслідки.
Отже, порушення контролюючим органом вимог щодо призначення та проведення перевірки призводить до відсутності правових наслідків такої, а у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Водночас, у постанові від 21.02.2020 у справі № 826/17123/18 судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду сформулювала правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
Судом встановлено, що підставою для проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 у наказі ГУ ДПС у Полтавській області від 14.11.2022 № 2020-П зазначено підпункт 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80, пункту 82.3 статті 82 Податкового кодексу України, відповідно до якого фактична перевірка може бути призначена.
У наказі зазначено, що з метою контролю щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками.
Системний аналіз підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як в сукупності, так і кожна окремо, а саме:
- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами - лічильниками;
- здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Тобто, здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов'язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб'єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.
У даному випадку, достатньо факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками).
Зазначений висновок узгоджується із правовими позиціями, висловленими в постановах Верховного Суду від 10.04.2020 у справі №815/1978/18, від 05.11.2018 у справі №803/988/17, від 20.03.2018 у справі №820/4766/17, від 22.05.2018 у справі №810/1394/16.
Водночас, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.09.2021 у справі №816/228/17 сформулювала висновок, що неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
Колегія суддів у постанові Верховного Суду від 10.10.2024 у справі №440/7597/20 вважає, що у вказаному висновку Великої Палати Верховного Суду не йдеться про те, що підтвердження обґрунтованості висновків по суті виявлених порушень за результатами проведеної перевірки нівелює правове значення та наслідки всіх процедурних порушень, допущених контролюючим органом під час призначення та/або проведення перевірок. Разом з тим, постанова Великої Палати Верховного Суду не містить визначення конкретних критеріїв, за яких допущені контролюючим органом процедурні порушення є такими, що впливають або об'єктивно можуть впливати на висновки, здійснені за наслідками перевірки. Відповідно, оцінка заявлених (виявлених) процедурних порушень здійснюється судом в кожній конкретній справі.
Таким чином, за усталеною практикою Верховного Суду порушення процедури прийняття рішення суб'єктом владних повноважень може бути підставою для скасування такого рішення, проте, лише за умови, що таке порушення вплинуло або об'єктивно могло вплинути на правильність оскаржуваного рішення. Тобто, не кожне порушення, допущене суб'єктом владних повноважень, вважається таким, що безумовно впливає на правильність та обґрунтованість висновків такого суб'єкта.
Матеріалами справи підтверджено, що 15.11.2022 посадовими особами Головного управління ДПС у Полтавській області у присутності продавця магазину "Продукти" ОСОБА_2 розпочато фактичну перевірку (перевірку закінчено 23.11.2022 о 15:30).
Відповідно до направлень на перевірку від 14.11.2022 №№3391, 3392 ОСОБА_2 , продавець магазину "Продукти" пред'явлено службове посвідчення та направлення та вручено копію наказу про проведення фактичної перевірки 15.11.2022 о 13:58. Крім того, ОСОБА_2 отримано запит на надання документів та їх належним чином завірених копій 15.11.2022 о 15:15 год.
Як наведено вище, результати перевірки оформлені актом від 23.11.2022 бланк №002213 (зареєстрований у податковому органі 23.11.2022 за №56353/16/31/РРО/ НОМЕР_1 ), у якому зазначено, що ОСОБА_2 від підпису відмовилась.
Проте відповідно до табелю обліку використання робочого часу ОСОБА_2 23.11.2023 була відсутня на роботі /а.с. 25/.
Крім того, у матеріалах справи наявна довідка Полтавської об'єднаної філії акціонерного товариства "Полтаваобленерго" №5 від 04.01.2023 №14-4.5-01-1/5, виданої Машінівському райунівермагу, про те, що внаслідок масованої ракетної атаки енергосистема України дійшла критичної межі і повністю була знеструмлена з 14:27 23.11.2022 до 13:07 24.11.2022 /а.с.37/.
Відповідно у магазині №12, який знаходиться у смт. Машівка вул. Незалежності 173, була відсутня електрична енергія у вказаний період.
Суд звертає увагу, що 23.11.2022 внаслідок масованих ракетних обстрілів енергетичної інфраструктури стався "блекаут", що призвів до повного знеструмлення електричних мереж всієї території України.
З урахування вищенаведеного, ОСОБА_2 23.11.2022 була відсутня на робочому місці.
Крім того, відповідно до висновку експертного дослідження Полтавського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ від 16.12.2022 №ЕД-19/117-22/16234-ДД /а.с. 30-36/ у наданому на дослідження акті (довідці) фактичної перевірки №002213 від 23.11.2022, виданої ГУ ДПС у Полтавській області у графі:
"Дата", на першій сторінці, барвником чорного кольору, нанесено рукописний цифровий запис "15.11.2022", поверх числа "15", барвником чорного кольору, нанесено цифровий запис "23", а поверх цифрового запису "23.11" (нанесений барвником чорного кольору), барвником синього кольору, нанесено цифровий запис "23.11";
"Закінчення перевірки" на четвертій сторінці барвником чорного кольору, нанесено рукописний цифровий запис "15.11.2022", поверх числа "15", барвником чорного кольору, нанесено цифровий запис "23", а поверх цифрового запису "23.11.2022" барвником синього кольору, нанесено цифровий запис "23.11.2022";
"Від органу ДПС" на четвертій сторінці барвником чорного кольору, нанесено рукописний цифровий запис "15.11.2022", поверх числа "15", барвником чорного кольору, нанесено цифровий запис "23", а поверх цифрового запису "23.11" (нанесений барвником чорного кольору), барвником синього кольору, нанесено цифровий запис "23.11";
"Від суб'єкта господарювання" на четвертій сторінці барвником чорного кольору, нанесено рукописний цифровий запис "15.11.2022", поверх числа "15", барвником чорного кольору, нанесено цифровий запис "23", а поверх цифрового запису "23.11" (нанесений барвником чорного кольору), барвником синього кольору, нанесено цифровий запис "23.11";
"З актом перевірки ознайомлений, один примірник отримав" на четвертій сторінці барвником чорного кольору, нанесено рукописний цифровий запис "15.11.2022", поверх числа "15", барвником чорного кольору, нанесено цифровий запис "23", а поверх цифрового запису "23.11" (нанесений барвником чорного кольору), барвником синього кольору, нанесено цифровий запис "23.11".
Згідно зі статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
У статті 101 Кодексу адміністративного судочинства України наведено вимоги до висновку експерта. Так, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи. Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивованим у судовому рішенні (стаття 108 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України с оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З урахуванням наведеного, наявних у матеріалах справи доказів, суд приймає вищезазначений висновок експертного дослідження як належний та допустимий доказ у справі в обґрунтування доводів позивача про порушення відповідачем процедуру проведення перевірки.
Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.06.20250 у справі №140/388/19 навела правовий висновок про те, що акт перевірки - це документ, в якому зафіксовано факти та оціночні судження осіб, що її проводили, тому до акта можуть пред'являтися лише ті вимоги, що стосуються, доказів.
Оцінка акта перевірки, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.
Водночас, саме по собі порушення порядку оформлення акта перевірки (у частині обов'язку підписання особами, які здійснювали перевірку) не може бути підставою для скасування податкового повідомлення-рішення, винесеного на підставі не підписаного одним із перевіряючих акта перевірки, але в сукупності з іншими порушеннями може слугувати обставиною для висновку щодо протиправності рішень контролюючого органу. Це стосується випадків, коли обставини, викладені в акті, не знайдуть підтвердження в суді.
Отже, доводи відповідача про знаходження продавця та відмова її від підпису не знайшли свого підтвердження, крім того висновок експерта встановив внесення зміни дат рукописним цифровим записом у самому акті перевірки.
Таким чином, оскільки наявні допущення контролюючим органом порушення, які вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність оскаржуваних рішень, суд дійшов висновку, що оспорювані податкові повідомлення-рішення від 15.12.2022 №00050080705, №00050070705 є протиправними і такими, що підлягають скасуванню.
Оскільки вищенаведені мотиви безпосередньо свідчать про неправомірність прийнятих відповідачем рішень та дають самостійні підстави для їх скасування, суд не вдається до перевірки інших підстав позову, у тому числі по суті зафіксованого перевіркою порушення вимог податкового законодавства. У цьому контексті суд застосовує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 21.02.2020 у справі № 826/17123/18.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
З огляду на вищезазначені висновки суду відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не доказав правомірності своїх рішень, що є підставою для задоволення позову.
Щодо стягнення витрат за проведення експертного дослідження, суд зазначає таке.
Згідно з статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
За приписами частини першої статті 104 Кодексу адміністративного судочинства України, учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.
Відповідно до частини п'ятої-шостої статті 137 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг).
Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Таким чином, Кодекс адміністративного судочинства України встановлює порядок проведення експертизи на замовлення учасника справи та порядок відшкодування витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони. Це означає, що для відшкодування витрат, пов'язаних з призначенням та проведенням експертизи як певної процесуальної дії, призначення та проведення експертизи має відбуватися в межах виключно судового процесу, оскільки статус учасника справи, зокрема сторони у справі, особа набуває після звернення до суду з позовом та відкриття провадження у справі.
Аналогічна правова позиція підтримана Верховним Судом у постанові від 13.07.2021 у справі № 640/19089/20.
Водночас, Велика Палата Верховного Суду у складі у постанові від 22.11.2023 у справі № 712/4126/22 (провадження № 14-123цс23) щодо відшкодування витрат за проведення експертизи дійшла наступних висновків.
Витрати, пов'язані із залученням експертів та проведенням експертизи, належать до судових витрат (стаття 132, КАС України, стаття 123 ГПК України, стаття 133 ЦПК України).
Висновок експерта може бути підготовлений як підставі ухвали суду про призначення експертизи, так і на замовлення учасника справи.
У випадку подання учасником справи до суду висновку експерта, складеного на його замовлення, у такому висновку має бути зазначено, що його підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Зокрема, інша сторона може подати до суду заяву про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи, і у разі, якщо суд визнає наявність таких підстав, такий висновок не приймається судом до розгляду (стаття 101 КАС України, стаття 98 ГПК України, стаття 102 ЦПК України).
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує не те, коли замовлено експертизу та отримано висновок експерта - до чи після звернення позивача до суду з позовом, а те, чи пов'язані безпосередньо ці витрати з розглядом справи.
Отже, відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі.
Таким чином, сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов'язані з розглядом справи, зокрема якщо судом враховано відповідний висновок експерта як доказ.
Відмова у відшкодуванні судових витрат за проведення експертизи стороні, на користь якої ухвалене судове рішення (особливо, якщо суд врахував відповідний висновок експерта як доказ), не узгоджується із засадами розумності, добросовісності, справедливості та правової визначеності, а також не забезпечує конструкцію передбачуваності застосування процесуальних норм, отже, не є такою, що відповідає принципу верховенства права.
Сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену на його замовлення, якщо такі витрати пов'язані з розглядом справи, зокрема якщо судом враховано відповідний висновок експерта як доказ.
На підтвердження судових витрат, пов'язаних з проведенням експертизи, позивачем надано копію квитанції №0.0.2768691381.1 від 09.12.2022 /а.с. 28/.
Беручи до уваги те, що експертне дослідження від 16.12.2022 №ЕД-19/117-22/16234-ДД враховано судом при прийнятті рішення у справі, враховуючи принципи обґрунтованості, співмірності і пропорційності судових витрат, суд дійшов висновку про необхідність відшкодування позивачу витрат, пов'язаних з проведенням експертизи в цій справі, у розмірі 1812,32 грн.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, понесені позивачем витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню на користь позивача з відповідача.
Керуючись статтями 2, 9, 77, 139, 243-246, 250, 255, 287, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної податкової служби в Полтавській області (вул. Європейська 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 44057192 ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 15.12.2022 №00050080705, №00050070705.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36000, код ЄДРПОУ 44057192) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 5368,00 грн та витрат, пов'язаних з проведенням експертизи, в розмірі 1812,32 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.С. Канигіна