Справа № 420/36939/24
23 грудня 2024 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Попов В.Ф., перевіривши виконання вимог статей 160-161 КАС України за адміністративною позовною заявою Служби безпеки України до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням у вищому військовому навчальному закладі,
встановив:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Служби безпеки України до ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд стягнути витрати, пов'язані з утриманням в Національній академії Служби безпеки України в розмірі 88929,77 грн.
Ухвалою суду від 04.12.2024 року позовну заяву залишено без руху у зв'язку із недоліками та надано строк на їх усунення - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Недоліком позовної заяви було звернення до суду поза межами строку позовної давності та відсутності заяви про його поновлення.
16.12.2024 року позивач звернувся до суду із заявою про поновлення строку звернення до суду, яка мотивована тим, що у таких спорах строк звернення до суду обліковується із дати відмови боржника сплатити борг у добровільному порядку. Враховуючи відсутність строку добровільної сплати заборгованості, строк звернення до суду підлягає обчисленню з дати, яка є кінцевою, у листі-вимозі про сплату боргу від 27.09.2024 року. З огляду на те, що лист-вимогу відповідач фактично отримав у месенжері 30.09.2024 року, відлік строку звернення до суду розпочався 31.10.2024 року.
Перевіривши наведені у заяві обставини, суд не вбачає поважних обставин для поновлення строку звернення до суду.
Так, Строки звернення до суду передбачені статтею 122 КАС України.
1. Позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
5. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Предметом спору є стягнення з відповідача витрат, пов'язаних з утриманням у вищому військовому навчальному закладі.
Верховний Суд наголошував на тому, що спори стосовно проходження публічної служби охоплюють спори, які виникають з моменту прийняття особи на посаду і до її звільнення, зокрема й питання відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що зумовлює відшкодування фактичних витрат, пов'язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з публічної служби (постанова Великої Палати Верховного Суду у справі №804/285/16 від 12 грудня 2018 року).
Отже до спорів про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі підлягають застосуванню приписи частини п'ятої статті 122 КАС України, тобто у цьому випадку підлягає застосуванню місячний строк звернення до суду (постанова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20 листопада 2020 року у справі №160/11957/19).
Разом із тим, Верховний Суд неодноразово, акцентував увагу на тому, що право на звернення до суду у позивача (вищого навчального закладу) у цій категорії справ може виникнути лише у випадку відмови відповідача добровільно відшкодувати витрати та може бути реалізоване протягом одного місяця з дня такої відмови.
Аналогічний підхід до правозастосування указаних норм при вирішенні подібних за змістом правовідносин застосовано Верховним Судом у постановах від 30 вересня 2019 року у справі № 340/685/19, від 10 жовтня 2019 року у справі № 140/721/19, від 28 травня 2021 року у справі № 320/7233/19, від 23 березня 2023 року у справі № 420/24331/21, від 06 квітня 2023 року у справі № 400/4280/20, від 11 травня 2023 року у справі №400/4281/20.
Тобто саме із відмовою відповідача добровільно відшкодувати витрати на його утримання у вищому навчальному закладі законодавець пов'язує можливість звернення навчального закладу з позовом про стягнення такого відшкодування у судовому порядку.
Вирішуючи питання обчислення строків звернення до суду із позовною заявою про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, Верховний Суд у справах № 560/1389/20 (постанова від 21 січня 2021 року), № 420/9694/20 (постанова від 21 грудня 2021 року), дійшов висновку, що строк звернення до суду з позовом про проходження публічної служби необхідно обчислювати з наступного дня після закінчення строку для добровільного відшкодування витрат.
Так, згідно із витягу з наказу Національної академії СБУ від 18.07.2019 року № 476-ОС/дск чинність контракту припинено та відраховано ОСОБА_1 з навчання з 18.07.2019 року та зазначено про необхідність добровільного відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням у вищому начальному закладі у сумі 92429,77 грн.
19.07.2019 року ОСОБА_1 повідомлено про необхідність добровільного відшкодування витрат, пов'язаних із утриманням у навчальному закладі у розмірі 92429,77 грн про що свідчить його підпис у листі бесіди від 19.07.2019 року.
Таким чином, право вимоги на відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі у СБУ виникло з наступного дня після відрахування курсанта ОСОБА_1 з навчання, а саме: з 19.07.2019 року.
Водночас ОСОБА_1 не визначено та не повідомлено строк добровільного відшкодування витрат.
Однак позовну заяву подано до суду тільки 29.11.2024 року через п'ять років після повідомлення відповідача про необхідність добровільного відшкодування витрат.
У цій справі, початок перебігу строку не може бути пов'язаний з відмовою відповідача добровільно відшкодувати витрати, оскільки позивач не визначив такого терміну, при цьому, позивач протягом п'яти років був обізнаний про невиконання відповідачем обов'язку з відшкодування витрат на навчання.
Невстановлення вищим навчальним закладом строку на добровільне відшкодування витрат, свідчить про пасивну поведінку суб'єкта владних повноважень у здійснені захисту прав, невжиття ним активних дій для дотримання місячного строку звернення, передбаченого частиною п'ятою статті 122 КАС України, що обраховується з моменту закінчення терміну добровільного виконання (що мало ним усвідомлюватися).
Повторне повідомлення відповідача через п'ять років від повідомлення вперше про необхідність сплати коштів не поновлює строк добровільного виконання (відшкодування відповідачем витрат), а є штучним створенням позивачем підстави для нового обрахунку місячного строку звернення до суду.
Таким чином, місячний строк звернення до суду у цьому спорі пропущений.
Аналогічний правовий висновок висловлений Верховним Судом у Постанові від 11.04.2024 року у межах справи №420/20386/23.
Наведені у заяві обґрунтування щодо встановлення строків добровільного відшкодування витрат після п'яти років з дати виникнення заборгованості не є поважними обставинами для поновлення строку звернення до суду, оскільки протягом цих років позивачеві було відомо про наявну заборгованість. Позиція щодо часткової оплати відповідачем заборгованості, як доказ наявності волевиявлення добровільно оплатити борг, є безпідставною, оскільки останній платіж, як зазначає позивач, здійснений відповідачем у 26.04.2021 році.
Таким чином, надсилання листа-вимоги у 2024 році із визначенням строку добровільного погашення заборгованості, яка виникла у 2019 році, є штучним створенням підстав для звернення до суду із позовом, строк подання якого закінчився.
Статтею 123 КАС України передбачено, що у разі ... якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Враховуючи, що у заяві про поновлення строку звернення не наведено поважних обставин для поновлення строку звернення до суду, позовна заява підлягає поверненню.
Сплачена сума судового збору підлягає поверненню відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ч. 2 ст. 123, 243, 248 КАС України,
ухвалив:
Відмовити у задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду.
Позовну заяву разом із доданими документами повернути позивачу.
Повернути Службі Безпеці України (ЄДРПОУ 00034074) судовий збір у сумі 3028,00 грн згідно із платіжною інструкцією № 3748 від 26.04.2024 року.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня її проголошення.
Якщо ухвалу було постановлено поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя В.Ф. Попов