про відмову у забезпеченні позову
23 грудня 2024 р. № 400/12122/24
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бульби Н.О., розглянувши заяву про забезпечення позову в адміністративній справі
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 ,
прозаява про забезпечення позову,
ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності незаконною, визнання незаконим та скасування наказу від 13.12.2024 №352 та зобов'язання вчинити певні дії.
Одночасно з позовом, 23 грудня 2024 року позивачем до суду подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони військовій частині НОМЕР_2 вчиняти будь-які дії щодо переміщення старшого солдата ОСОБА_1 для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини до набрання законної сили рішенням суду.
Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що відправлення позивача на виконання бойових завдань до надання судом оцінки на предмет проходження повторного ВЛК та визначення ступеня придатності позивача до проходження військової служби ускладнить поновлення прав та інтересів позивача.
Відповідно до частини другої статті 150 КАС України забезпечення позову допускається, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 4) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Згідно з ч. 5, 6 ст.154 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Дослідивши подану заяву про забезпечення позову, суд дійшов такого висновку.
Інститут забезпечення позову є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову при існуванні очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами, а також застосовані у дозволений законодавством спосіб.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має надати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, дотримання дозволеного законодавством способу забезпечення позову.
Позивачем обрано спосіб забезпечення позову у вигляді заборони військовій частині НОМЕР_2 вчиняти дії щодо переміщення позивача для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини.
Позовні вимоги у цій справі стосуються бездіяльності щодо видачі направлення на проходження ВЛК ОСОБА_1 , здійснення повторного медичного огляду та проведення повторної ВЛК. Відтак, суд виходить з того, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову є неспівмірним заявленим позовним вимогам. Крім того, обраний заявником спосіб захисту є втручанням в імперативні повноваження військової частини як установи, що підпорядкована Міністерству оборони України.
Суд критично оцінює доводи представника позивача по застосуванню заходів забезпечення позову саме таким шляхом, оскільки вважає неприпустимим втручання в імперативну діяльність військової частини як структурного підрозділу Міністерства оборони України, особливо під час дії режиму воєнного стану.
Враховуючи викладене, підстави для забезпечення позову відсутні.
Керуючись статтями 150-154, 156, 243, 248, 256, 295, 297 КАС України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення (підписання) суддею в порядку ст. 256 КАС України.
Апеляційна скарга на цю ухвалу може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання) в порядку, визначеному ст.ст. 295-297 КАС України.
Суддя Н.О. Бульба