Іменем України
20 грудня 2024 рокум. ДніпроСправа № 360/1245/24
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Кисельова Є.О., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом адвоката Заботіна Віталія Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
У провадженні суду перебуває справа за позовом адвоката Заботіна Віталія Вікторовича (далі - представник позивача, Заботін В.В.) в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Луганській області), з такими вимогами:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Луганській області щодо припинення нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 з квітня 2024 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Луганській області поновити нарахування та виплату щомісячної пенсії ОСОБА_1 з квітня 2024 року на картковий рахунок банківської установи АТ «Ощадбанк».
В обґрунтування позову представник позивача зазначив наступне.
ОСОБА_1 набула право на отримання пенсії та стала на облік до Пенсійного фонду України, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 .
У зв'язку з бойовими діями та проведенням антитерористичної операції, а також з набранням чинності Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 №595, якою затверджений Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, позивач, не маючи інших джерел на існування крім пенсії та з метою отримання пенсії у подальшому стала на облік до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області.
Згідно листа ГУ ПФ України в Луганській області від 08.10.2024 року виплату пенсії призупинено з 01.03.2021 на підставі інформації, наданої банківською установою АТ «Ощадбанк» щодо клієнтів, за рахунками яких суми пенсії не одержувалися більше як один рік.
Жодні рішення, повідомлення від відповідача про припинення виплати пенсії ОСОБА_1 не надходили.
Позивач із заявами про поновлення пенсійних виплат особисто до територіальних органів відповідача після 01.03.2021 не звертався.
Представник позивача стверджує, що припинення пенсійних виплат без прийняття відповідного рішення є протиправним, а отже і підстав подавати заяву про поновлення пенсійних виплат у позивача не було. Також, представник позивача повідомляє суд про наявність у позивача оновлених реквізитів карткового рахунку банківської установи АТ «Ощадбанк» за нормами Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 № 1596.
Задля дотримання шестимісячного строку звернення до адміністративного суду просить визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо припинення нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 з квітня 2024 року.
Представник позивача вважає, що дії відповідача щодо припинення виплати пенсії є протиправними.
05.11.2024 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечував щодо задоволення позовних вимог у зв'язку із необґрунтованістю, з огляду на таке.
ОСОБА_1 є пенсіонером та отримує пенсію по втраті годувальника, є внутрішньо переміщеною особою. Відповідно до матеріалів електронної пенсійної справи ОСОБА_1 , з 01.08.2014 перебуває на обліку в Головному управлінні як отримувач пенсії по втраті годувальника, призначеної відповідно до Закону № 1058-IV. Отже, з 01.08.2014 по 28.02.2021 пенсія ОСОБА_1 нараховувалась та виплачувалась на банківський рахунок, відкритий у ПАТ «Державний ощадний банк України».
21.01.2021 за вхідним № 290/8 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області зареєстровано лист АТ «Державний ощадний банк України» від 21.01.2021 № 110.14-08/5-б/т, яким надано інформацію за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 по клієнтам, за рахунками яких суми пенсій та грошової допомоги одержуються за довіреністю більше як один рік або не одержуються більше як один рік, у тому числі щодо позивача. У зв'язку з отриманням повідомлення від АТ «Державний Ощадний банк України» про те, що ОСОБА_1 пенсійні кошти не одержувалися з поточного рахунку більше року, з 01.03.2021 відповідно до пункту 16 Порядку № 1596 ОСОБА_1 припинено нарахування та виплату пенсії. Оскільки позивача взято на облік з 01.08.2014 у 2018 році, відтак Марківським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Луганської області сформовано нову паперову пенсійну справу, що зберігалась в приміщенні управління.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації матеріали паперової пенсійної справи ОСОБА_1 недоступні.
Вперше, 29.09.2021 позивач через особистий кабінет на вебпорталі Пенсійного фонду України за допомогою кваліфікованого електронного підпису подала заяву № 35 про зміну особистих даних (ПІБ, паспортні дані, РНОКПП). Вдруге, 04.10.2021 ОСОБА_1 через особистий кабінет на вебпорталі Пенсійного фонду України подала заяву № 37 про зміну особистих даних (ПІБ, паспортні дані, РНОКПП). Втретє, 20.04.2022 ОСОБА_1 через особистий кабінет на вебпорталі Пенсійного фонду України за допомогою КЕП подала заяву № 26 про поновлення виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам. З 01.04.2021 органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення та перерахунок пенсій, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 «Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.03.2021 за № 339/3596.
Заяву ОСОБА_1 від 20.04.2022 відпрацьовано за принципом “єдиної» черги завдань та “єдиної» черги спеціалістів (за принципом екстериторіальності), Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області, яке в поновленні виплати відмовило, оскільки заяву від 20.04.2021 подано не у спосіб, передбачений Порядком № 22-1 (заява про поновлення виплати пенсії подається заявником особисто до територіального органу Пенсійного фонду України). Однак, до ЕСП копію рішення від 22.04.2021 органом, що його приймав, не завантажено, за цих обставин рішення не надається.
Як зазначає представник відповідача, 31.05.2024 ОСОБА_1 через особистий кабінет на вебпорталі Пенсійного фонду України за допомогою КЕП подала заяву № 84 щодо поновлення виплати ВПО з типом ідентифікації «відеоконференція». Згідно рішення від 05.07.2024 № 275140, прийнятого Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області, за результатами проведеної 26.06.2024 відеоконференції особу ОСОБА_1 встановлено. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 12.07.2024 № 909250144706 за результатом розгляду звернення ОСОБА_1 від 05.07.2024 щодо поновлення виплати пенсії (що формується автоматично за результатами проходження заявниками - ВПО з типом ідентифікації «відеоконференція») у поновленні виплати пенсії відмовлено.
Станом на день подання цього відзиву ОСОБА_1 особисто із заявою про поновлення виплати пенсії до відповідача або інших територіальних органів Пенсійного фонду України не зверталась.
Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 162 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 04.08.2023 № 806, яка набула чинності 08.08.2023) особам, які, зокрема, проживають на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, включених до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, щодо яких не визначено дату завершення бойових дій або тимчасової окупації, і виплату пенсій, яким було припинено в період з 01.08.2022 відповідно до пункту 4 частини першої статті 49 Закону № 1058, виплата пенсії може бути відновлена за поданими з використанням віддаленого кваліфікованого електронного підпису “Дія.Підпис» (“Дія ID»), створеного за допомогою мобільного додатку Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, заявами про виплату пенсії на поточні рахунки в уповноважених банках або за заявами про виплату пенсії, що надійшли через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України, у разі встановлення органами Пенсійного фонду України особи пенсіонера у режимі відеоконференції із дотриманням законодавства у сфері електронних довірчих послуг, під час якого представляються документи, що посвідчують особу.
У зв'язку з тим, що нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 призупинено з 01.03.2021, а не з 01.08.2022, поновлення виплати пенсії відповідно до пункту 4 Постанови № 162 за заявою про поновлення виплати пенсії, що надійшла через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України, у разі встановлення органами Пенсійного фонду України особи пенсіонера у режимі відеоконференції, не передбачено.
Відповідач повідомляє, що заборгованість перед ОСОБА_1 за період 01.03.2021 по теперішній час у відповідача не обліковується, оскільки пенсія не нараховувалася та не виплачувалася.
Судом по справі вчинено наступні процесуальні дії:
- ухвалою суду від 22.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов наступного.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , є пенсіонером відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», про що свідчить пенсійне посвідчення від 20.09.1990 та рішення про перерахунок пенсії № 909250144706 від 22.04.2022.
Позивач є внутрішньо переміщеною особою, про що свідчить довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 03.09.2018 № 0000356382.
Відповідно до рішення № 09250144706 від 22.04.2022, розмір пенсії по втраті годувальника позивача з 01.03.2022 складає 6681, 27 грн.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову в перерахунку пенсії від 12.07.2024 № 909250144706 було відмовлено у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 за заявою від 31.05.2024. Відповідно до змісту вказаного рішення, за результатами розгляду електронної пенсійної справи було встановлено, що виплату пенсії позивачу припинено з 01.03.2021. Згідно п.1.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005р., заява про поновлення пенсії особисто подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України. Під час прийому заяви про поновлення виплати пенсії спеціалістом територіального органу Пенсійного фонду України проводиться ідентифікація особи пенсіонера. Враховуючи вищезазначене, ОСОБА_1 відмовлено в перерахунку пенсії згідно заяви від 31.05.2024, яка зареєстрована під № 9416 від 05.07.2024.
Судом встановлено, що представник позивача звернувся до ГУ ПФУ в Луганській області із адвокатським запитом від 03.10.2024, відповідно до якого просив: надати інформацію щодо можливості поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 за результатами проведення відеоконференції; надати інформацію щодо підстав припинення виплати пенсії ОСОБА_1 ; поновити виплати пенсії ОСОБА_1 за результатами проведення відеоконференції.
Листом ГУ ПФУ в Луганській області від 08.10.2024 № 1200-0202-8/25504 було повідомлено представника позивача про те, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні як отримувач пенсії у зв'язку з втратою годувальника, виплату якої призупинено з 01.03.2021 на підставі інформації, наданої банківською установою АТ “Ощадбанк» щодо клієнтів, за рахунками яких суми пенсії не одержувалися більше як один рік. Заяву ОСОБА_1 на ідентифікацію особи за допомогою відеоконференції від 31.05.2024 опрацьовано. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 05.07.2024 № 275140 особу пенсіонера встановлено. Автоматично сформовану заяву про перерахунок пенсії розглянуто за принципом екстериторіальності відповідно до пункту 4.2 Порядку 22-1 та рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 12.07.2024 № 909250144706 в поновленні виплати пенсії ОСОБА_1 відмовлено, у зв'язку з необхідністю особистого звернення. Для поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 необхідно особисто звернутися до будь-якого територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про поновлення виплати пенсії та необхідними документами.
Згідно із довідкою про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії ОСОБА_1 від 30.10.2024 № 3712/04-16, пенсія позивачу не нараховується та не виплачується саме з 01.03.2021.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги, суд виходить з такого.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
22.11.2014 набрав чинності Закон України від 20.10.2014 № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі - Закон № 1706-VII), яким відповідно до Конституції та Законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, закріплені гарантії для внутрішньо переміщених осіб.
Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 1 Закону № 1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Це визначення має описовий характер та охоплює три види конституційно-правового статусу людини (громадянин України, іноземець та особа без громадянства). З огляду на визначення, внутрішньо переміщена особа - це особа, яка: перебуває на території України на законних підставах; має право на постійне проживання в Україні; була змушена залишити або покинути своє місце проживання в результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Частиною першою статті 2 Закону № 1706-VII визначено, що Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.
Згідно з частиною першою статті 4 Закону № 1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону № 1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.
Згідно із частиною першою статті 14 Закону № 1706-VII (заборона дискримінації) внутрішньо переміщені особи користуються тими ж правами і свободами відповідно до Конституції, законів та міжнародних договорів України, як і інші громадяни України, що постійно проживають в Україні. Забороняється їх дискримінація при здійсненні ними будь-яких прав і свобод на підставі, що вони є внутрішньо переміщеними особами.
Отже, спеціальний статус внутрішньо переміщеної особи не збігається та не може підміняти собою жоден із закріплених у Конституції України конституційно-правових статусів особи, та не є окремим конституційно-правовим статусом особи.
Проте, реєстрація особи як внутрішньо переміщеної надає можливість державним органам врахувати її особливі потреби. Серед таких особливих потреб - доступ до належного житла та правової допомоги, доступ до спеціальних державних програм, зокрема адресних програм для внутрішньо переміщених осіб, тощо. Очевидно, що статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права (або "інші права", як це зазначено у ст. 9 Закону № 1706-VII), не звужуючи, між тим, обсяг конституційних прав та свобод особи та створюючи додаткові гарантії їх реалізації.
Суд зауважує, що згідно із абзацами першим другим частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
В межах спірних правовідносин призупинення виплати позивачу пенсії відбулося, як зазначено відповідачем, з 01.03.2021 на підставі інформації, наданої банківською установою АТ “Ощадбанк» щодо клієнтів, за рахунками яких суми пенсії не одержувалися більше як один рік.
Відповідного рішення про припинення виплати пенсії відповідачем не надано.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом № 1058-IV.
Частиною третьою статті 4 Закону № 1058-IV визначено складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Ураховуючи те, що відповідно до частини третьої статті 4 Закону № 1058-IV умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення, питання щодо припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення) не можуть регулюватися підзаконними актами.
Частиною першою статті 49 Закону № 1058-IV визначено перелік підстав припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду.
Так, виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:
1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;
2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
3) у разі смерті пенсіонера;
4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
5) в інших випадках, передбачених законом.
З аналізу норм статті 49 Закону № 1058-IV вбачається, що визначені законодавством підстави припинення виплати пенсії не є вичерпними. Проте, суд зауважує, що зі змісту наведеної норми законодавства вбачається, що «інші випадки» для припинення виплати пенсії повинні також бути передбачені саме законом.
Разом з цим, суд зазначає, що відповідачем не надано до суду доказів на підтвердження наявності передбачених статтею 49 Закону № 1058-IV підстав, для припинення позивачу виплати пенсії з 01.03.2021.
Правової позиції щодо пріоритетності застосування норм статті 49 Закону № 1058-IV як підстави для припинення виплати пенсії дотримується Верховний Суд у своїх рішеннях за 2018 рік, зокрема, від 06 лютого 2018 року у справі № 263/7763/17 (провадження № К/9901/202/17), від 13 лютого 2018 року у справі № 243/11937/17 (провадження № К/9901/1267/17, від 21 лютого 2018 року у справі № 425/1459/17 (провадження № К/9901/15534/18), від 27 лютого 2018 року у справі № 644/6336/17 (провадження № К/9901/2714/17), від 06 березня 2018 року № 243/4732/17 (провадження № К/9901/1464/17).
При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що в межах спірних правовідносин позивачем оскаржується саме протиправність припинення виплати пенсії у березні 2021 року, без прийняття відповідного рішення, а не рішення, прийняті різними територіальними органами Пенсійного фонду України при розгляді заяв ОСОБА_1 про поновлення виплати пенсії.
Доказів того, що виплата пенсії позивачу поновлена, суду не надано.
Відповідно до статті 1 Конституції України, Україна є правовою державою. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (стаття 3 Конституції України).
У даному випадку наявність статусу внутрішньо переміщеної особи потребує від пенсіонера на відміну від інших громадян України здійснення додаткових дій, не передбачених законами щодо пенсійного забезпечення, зокрема ідентифікація особи, надання заяви про поновлення виплати пенсії, яка, як встановлено судом раніше, була припинена управлінням без законних на те підстав.
У рішенні по справі «Суханов та Ільченко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (п. 25 цього рішення).
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що припиняючи виплату позивачу пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив його право на отримання пенсії.
Згідно із частинами першою, другою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Що стосується обраного позивачем способу захисту порушених прав, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: […] визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; […].
Згідно з частиною другою статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В рамках адміністративного судочинства:
дії - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;
бездіяльність - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов'язків згідно із законодавством України;
рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).
Верховний Суд України у постанові від 24 листопада 2015 року по справі № П/800/259/15 (21-3538а15) зазначив, що сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб'єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов'язаний був і міг вчинити. Тобто бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим (№ рішення в ЄДРСР 54398764).
Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:
- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);
- визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);
- визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4);
- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).
У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду (частина третя статті 245 КАС України).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Припинивши позивачу виплату раніше призначеної пенсії за віком без прийняття рішення та за відсутності підстав, передбачених частиною першою статті 49 Закону № 1058-IV, або підстав, передбачених іншим законом, відповідач вчинив протиправні дії. Відповідно, достатнім та ефективним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправними дій, а також зобов'язання відповідача до вчинення необхідних дій з метою відновлення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
В ході судового розгляду справи встановлено, що право позивача порушено у березні 2021 року.
Разом з тим, відповідно до положень частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Позивач звернувся до суду 03.10.2024, тому суд вважає за необхідне поновити право позивача на нарахування та виплату пенсії в межах шестимісячного строку, як самостійно визначено позивачем з квітня 2024 року.
Враховуючи вищевикладене, керуючись положеннями статті 9 КАС України, суд приходить висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганські області з виходом за межі позовних вимог шляхом визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо припинення нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 , зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області поновити ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії з 01 квітня 2024 року з виплатою заборгованості, що утворилась.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з корегуванням обраного способу захисту порушених прав позивача та виходом за межі заявлених позовних вимог.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 371 КАС України суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті.
Зважаючи на те, що у резолютивній частині судового рішення йдеться не про стягнення суми боргу, а про зобов'язання відповідача поновити нарахування та виплату пенсії, суд не вбачає підстав для звернення судового рішення до негайного виконання в межах суми стягнення на один місяць.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
При зверненні до суду, позивачем сплачено судовий збір у сумі 968,96 грн.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позов задоволено повністю, з виходом за межі позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути судовий збір у розмірі 968,96 грн на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 5, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов адвоката Заботіна Віталія Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (код за ЄДРПОУ 21782461, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Шевченка, буд. 9) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо припинення нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області поновити ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії по втраті годувальника з 01 квітня 2024 року з виплатою заборгованості, що утворилась.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім грн 96 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Є.О. Кисельова